День відбуття

XXVII

Він ішов швидко, припадаючи на травмовану ногу, намагаючись будь-що наздогнати групу до Ущелини. Інакшого вибору не було. Можна, звичайно, не витрачаючи сил, дочекатися їх і тут. Все одно вони повернуться сюди разом з Тализіним, оскільки без нього дороги не знайдуть. Але існувало кілька «проти». По-перше, тут не було місця, де можна надійно сховатися. А по-друге, повернутися вони могли вже у більшому складі — з Ринатом і вусатим Чмуриком. Могли ж ці двоє лишитися у Серці Диявола і там чекати на інших?

Група рухається повільно, зважаючи на якусь небезпеку і пильнуючи, щоб не втік полонений. Повинен встигнути…

Хвилин за сорок Сергій стояв, віддихуючись і тамуючи біль у коліні, за зручним виступом. Попереду Ущелина. Якщо він встиг і якщо група йтиме цим шляхом, то він спостерігатиме за ними дещо ззаду. Попередні помилки потрібно враховувати, якщо не хочеш бути застреленим навіженою бабою. Він вимкнув ліхтар. Усе потонуло в тиші та темряві. Волосінь простягалася коридором. Вони мають пройти тут.

У правильності власних розрахунків Сергій переконався швидко. Останнім ішов дійсно Олег. Сергій майже не дихав, зливаючись з камінням. Вони ж кинули кілька реплік — і все. Про що — розібрати він не зміг. Так вони і долатимуть Перешкоду під назвою Ущелина.

Коли остаточно зникли спалахи ліхтарів, Сергій обхідним шляхом рушив до виходу з Ущелини. Пройти її можна лише боком, впираючись спиною та руками в одну стіну, а ногами у протилежну, пересуваючи то спину, то ноги буквально по сантиметру. Між стінами Ущелини у цій частині було сімдесят-вісімдесят сантиметрів, а неширока стежинка з обох країв поступово звужувалася і, нарешті, переходила у вузенькі виступи, пройти по яких нормально було неможливо — тільки так, боком, розклинюючи собою стіни і пересуваючи по черзі то ноги, то сідниці й руки.

Це було гарне місце. Тут хіть-не-хіть мусиш сховати зброю і працювати руками на повну. А на виході з Ущелини він стерегтиме їх за таким самим виступом. Валерія міцно прив’яжуть, а може, й не пустять першим, щоб чого не втнув… Якби ж знаття! Логічно було б пропустити Валерія з Гайдукевичем і напасти на другого, щойно той вийде з Ущелини і ще не матиме зброї в руках. Збити його вниз, у цю глибоку щілину. Той, хто йтиме останнім, ще долатиме перешкоду і також не триматиме у руках зброї. Що далі? Як швидко Олег вихопить пістолет і зможе стріляти? А Гайдукевич? От якби Валерій не розгубився і встиг з ним зчепитися, не даючи прицілитися! Але на це надії мало. Маючи меткий розум та доволі міцну статуру, хоч і невисокий зріст, Валерій був інтелігентом. Невідомо, коли востаннє йому доводилося битися і чи доводилося взагалі. Можливо, цей Гайдукевич має непогані навички стрільби з пістолета, все можливо… Що тоді?

Сергій панічно перебирав усі можливі варіанти цієї вкрай небезпечної сутички, кульгаючи коридором, який ставав усе нижчим. Скоро почнеться Мала Китайська Гірка. Нічого кращого вигадати не вдавалося. А у розробленому плані був ще один неприємний момент. Другою ішла Юлія. Отже, нападати треба на неї. Саме її треба збити у глибоку й вузьку Ущелину.

У їхній практиці були випадки падіння людей в Ущелину. Щоправда, всі вони закінчувалися щасливо. Невдах витягали досвідченіші спелеологи. Обходилося навіть без серйозних травм. А розповіді врятованих не вирізнялися оригінальністю: спочатку вільне падіння, яке гальмується майже гладкими стінками Ущелини. Спроби затриматися і не опускатися нижче призводять лише до здирання нігтів та долонь. Потім внизу заклинюються ноги. Потім стає важко дихати — під час видиху тіло з’їжджає донизу ще на кілька сантиметрів, а вдихнути знову стає щоразу важче…

Це мала бути Юлія, як не крути. Його завдання, з одного боку, спрощувалося, адже впоратися з нею було значно легше, ніж, припустімо, з Олегом. А з другого боку… Тільки-но він уявляв, що має зробити це саме з нею, всередині щось переверталося.

Тому й з’явився ще один варіант. Як це відразу не спало йому на думку? Він може взяти її у заручники. Чорт забирай… це не так уже нереальної Там, на килимі, йому вдавалося впоратися за двадцять секунд. Потрібно швидше. Поки останній ще залишатиметься в Ущелині. Стрибнути зверху, збити її. Заволодіти пістолетом. Тоді справа зроблена. А якщо пістолет впаде? У нього є ніж, яким можна налякати. Щоправда, його потрібно витягти з кишені, розкрити… Чи стрибати з ним? А якщо Гайдукевич не повірить? Якщо, застреливши Валерія, підійде впритул до нього? Що тоді?

Він ішов далі, повертаючи до Серця Диявола.