День відбуття

III

Кудлата вівчарка підійшла до хвіртки і, як учора, потягнула носом повітря, потім відійшла і лягла на своє місце поблизу ґанку. Цього разу Сергій задовольнився таким запрошенням і повільно пройшов доріжкою до дверей. Пес лежав спокійно, і, взявшись за дзвінок, Сергій відчував спиною його індиферентний погляд.

Двері відчинила Юлія. На ній були доволі витерті джинси по фігурі та легкий светр без коміра, заправлений у них. На обличчі — той самий діловий цілеспрямований вираз. І разом з тим він помітив, що вона зраділа його появі, але зраділа так само, по-діловому. І ще він з подивом зауважив, що ця її реакція не зовсім байдужа йому, хоч його мали цікавити лише п’ять доларів.

Коли Сергій переодягнувся, Юлія, як і вчора, вже сиділа на імпровізованому килимі в тій самій позі. Її біле кімоно було випране після вчорашнього тренування, і це кидалося в очі. Від нього навіть пахло якимось делікатним ароматизованим порошком. Побачивши це, Сергій повеселішав, адже і він не сів у калюжу перед цією дамою, що претендувала на статус пані, оскільки також додумався вчора кілька разів прополоскати свою червону куртку, щоправда, без порошку. Недопрана куртка стояла на ньому коробом і надавала Сергієві достатньо геройського вигляду. Він вийшов на центр килима і спитав:

— Ну як? Ви в змозі тренуватися?

— Звичайно, — відповіла Юлія, — чому ні?

— Вчора ми працювали досить інтенсивно. Я гадаю, у вас болять м’язи.

— От і помиляєтеся, — вона хвацькувато посміхнулася, — не болять.

Та посмішка вийшла доволі натягнута: коли людина чимось захоплена, їй не до того, щоб посміхатися щиро всяким найманим тренерам.

— Добре, — сказав Сергій. — Поїхали.

І знову все пішло за тим самим розкладом: інтенсивна розминка, після якої по скронях тік піт і бракувало дихання, потім спеціальні вправи. Цього разу Сергій для початку вирішив навчити її правильно падати. Мимоволі згадувалося її вчорашнє падіння і удар потилицею — добре, що об килим, при згадці про який чомусь знову й знову хололо усе всередині. Хвилин тридцять вони займалися виключно цим. Сергій розповів їй про основні принципи правильного безболісного падіння, і тепер обережно кидав її на килим. Власне, «кидав» — це надто сильно сказано. Скоріше — незграбно опускав, не в змозі звикнути до делікатної ваги та тендітної статури свого нового партнера. Кілька разів Юлія намагалася протестувати проти такого підходу, але він переконав її, пояснивши, що в самбо, як і в будь-якому іншому виді спорту, все потрібно засвоювати поступово.

Як не намагалася Юлія тримати себе бадьоро, а вчорашнє тренування таки далося взнаки. Сергій помічав неточність її рухів, в усьому, що вона робила, відчувалася якась незакінченість. Тому, добре розуміючи її стан, він мимоволі відчував до неї звичайну жалість. А втім, вона має те, що хотіла. Вони відпрацювали по повній програмі, і наприкінці тренування Сергію почало здаватися, що його партнерка посвіжішала. Все-таки бажання їй не бракувало, і вже хоча б цим вона заслуговувала на повагу.

— Загалом непогано як для другого тренування, — мовив Сергій, витираючи піт, — але не дуже зазнавайтесь. То як, завтра приходити?

— Завтра? — Вона ніби не зрозуміла. — Звичайно, якщо можете. А в нас буде факультатив? Борис Олександрович розповідав, як проходять ваші тренування. Ви ж після основної програми відпрацьовуєте кому що до вподоби…

Сергієві мало очі не вилізли на лоба.

— Вам що, мало? Я гадав, що достатньо вас вимучив. Тим більше при такому щільному розкладі… Втім, як хочете. Що, просто зараз?

— Якщо ви не поспішаєте…

— Гаразд, — промовив Сергій, — я не поспішаю. Хай буде факультатив. І що ж вас цікавить?

Вона ніяково глянула на нього спідлоба, наче стидаючись, і сказала:

— Я читала, що в самбо існує комплекс прийомів проти нападу з ножем… Ви їх знаєте?

Сергій почухав потилицю.

— Деякими володію, але… Ви знаєте, в мене ще вдома виникла така думка: я міг би розробити для вас спеціальний комплекс прийомів, необхідних жінці для самозахисту. Ну, розумієте? Звичайно, дужий чоловік для чого може нападати на жінку? Щоб образити, зґвалтувати. Я міг би поміркувати і розробити ряд якихось стандартних поз, які можуть при цьому виникати, хоча, звичайно, ніколи не ґвалтував жінок. Таким чином, ви могли б працювати цілеспрямовано в цьому напрямку і навчитися застосовувати стандартні для таких ситуацій прийоми. Зрозумійте, я не зможу підготувати з вас висококласну спортсменку, яка вміє віртуозно проводити прийом з будь-якого положення. Отже, така методика повинна полегшити вам завдання.

Та Юлія, на мить замислившись, відповіла:

— Все-таки покажіть мені кілька прийомів.

— Гаразд, — сказав Сергій, — несіть ніж. Тільки, прошу вас, такий, яким не можна зарізати.

Юлія вийшла і за кілька хвилин повернулася зі столовим ножем, яким ще явно не користувалися, з якогось набору. Його вістря було заокруглене, лезо зовсім тупе. Таким ножем дійсно важко було травмувати. Сергій мовчки помацав пальцем лезо і повернув їй. Очі дівчини на мить зустрілися з його очима. І Сергій чомусь зніяковів. Раптово. Що за чортівня… Цього тільки бракувало. Але й при цьому він встиг прочитати у її погляді — вона дійсно хоче набути цих навичок.

— Ну що ж, — сказав він, — нападайте.

— А як? — розгублено запитала Юлія.

— Ось так…

Сергій зробив кілька випадів.

— Як правило, суперник намагається нанести вам удари по життєво важливих точках — грудна клітка, живіт, шия. Ну, вперед!

Юлія покрутила незвичний предмет в руці, зробила несміливий випад. Він легко ухилявся, пересуваючись на напівзігнутих ногах, а потім, коли вона втратила на мить рівновагу, цілячи йому в живіт, перехопив руку з ножем і заламав за спину, намагаючись бути якомога обережнішим. Вдруге Сергій потягнув захоплену руку на себе, вдаривши її ненасправжки коліном у живіт, а потім рубонувши ребром вільної долоні по викрученій руці, що тримала ніж, відчуваючи, що йому неприємно навіть імітувати такий удар, стискаючи в кулаці її тендітне зап’ястя. Але це була його робота. Втретє перехоплена рука описала півколо, і ніж «нападника» вразив його ж у груди. Вони працювали ще півгодини, поки Юлія сама не сіла на підлогу і, перевівши подих, сказала:

— Це мені сподобалося. Ефектно і гарно… Я хочу навчитися. Але на сьогодні вистачить. Більше не можу…

І цього дня Сергій залишив будинок на зеленій галявині з відчуттям, що чесно відробив свої п’ять доларів.