Життя за життям

11 лютого 1910 року

— Той Фелловз каже, що це справжнє чудо, — сказала Бріджит, коли вони з місіс Ґловер підняли ранкову чашку чаю за новонароджене немовля.

Що ж про місіс Ґловер, то вона думала, що місце чудес — на сторінках Біблії, а не в крові пологів. Вона сказала:

— Може, на трьох вона зупиниться.

— Чого це їй зупинятися, коли дітки здорові, а грошей вистачає на всі забаганки?

Місіс Ґловер пропустила її слова повз вуха, тяжко піднялася з-за столу і сказала:

— Піду приготую місіс Тодд сніданок.

Вона винесла миску з нирками, що відмокали в молоці у комірчині, і почала знімати жирну білу мембрану, схожу на оболонку немовляти. Бріджит зиркнула на молоко з кривавими прожилками і їй стало гидко, хоча взагалі вона була небридлива.

Доктор Фелловз уже поснідав беконом, кров’янкою, грінкою і яєшнею — і пішов. Приходили із села, марно пробували відкопати його машину, а тоді хтось побіг по Джорджа, і той приїхав на своєму дебелому шайрі. Місіс Ґловер згадався святий Юр, але вона відмахнулася від цієї думки як від порожньої вигадки. Доктора Фелловза не без пригод підсадили на коня, і вони з Джорджем поїхали геть, орючи сніг.

Фермер, якого затоптав бик, вижив. Батька місіс Ґловер, молочаря, убила корова. Місіс Ґловер, юна, але безстрашна і ще не знайома з містером Ґловером, знайшла батька мертвим у сараї. Кров на соломі і здивована морда батькової улюблениці, корови Мейсі, досі стояли в неї перед очима.

Бріджит гріла долоні об чайничок. Місіс Ґловер сказала:

— Що ж, піду подивлюся, що там поробляють мої нирки. Знайди мені квітку, віднесу їй зі сніданком.

— Яку ще квітку, — Бріджит розгублено визирнула у віхолу за вікном, — у таку погоду?