ПРОЗРIННЯ


Жанна катастрофiчно запiзнювалася на роботу, все валилося з рук.

Кришка вiд каструлi з гуркотом упала на пiдлогу. Чоловiк здригнувся i поглянув в її бiк.

— Гарний у тебе купальник! — раптом, вiдриваючи погляд вiд газети, сказав вiн, з подивом оглядаючи дружину. — Ти так i на вулицю виходиш?

— I не тiльки на вулицю! Я, до речi, була в цiй сукнi, коли ми нещодавно ходили в гостi до Петренкiв. I вчора була в нiй…

Чоловiк наморщив чоло:

— Дивно… Не помiчав…

— А що, не личить? — з викликом запитала Жанна.

— Та нi… — пробурмотiв чоловiк. — Личить, тiльки надто коротка…

Вiн хотiв знову втупитись у газету, але несподiвано наштовхнувся на ще одне «вiдкриття»:

— Ти знову пiдстриглась?

— Нi. Я давно вiдпускаю волосся…

— Але ж я бачу — чуб став коротший, — не здавався чоловiк.

Жанна мовчки знизала плечима.

Чоловiк ткнувся у газету, але нове спостереження знову змусило вiдволiктись:

— Ти якась руда стала… Пофарбувалась?

— Любий, я завжди була рудою! — заспокоїла його Жанна.

— А-а… Ну, так… — сказав чоловiк, оглядаючи її з нiг до голови, i знову додав: — Дивно…

Це дiйсно було дивним: коханий дивився на неї!

Нарештi вiн дивився, вiдклавши газету, — прискiпливо й уважно.

— А цей браслет на тобi звiдки? — пiсля довгої паузи з пiдозрою запитав вiн.

— Це ж твiй подарунок на рiчницю весiлля! — обурилася Жанна.

— Невже?!

Його здивування було щирим.

Довелося Жаннi продемонструвати й iншi сiмейнi дрiбницi, покупки та подарунки, а також повести його в дитячу.

— Як вони виросли! — розчулено промовив чоловiк, оглядаючи дiтей, i цьомкнув Жанну в потилицю. — Ти помiтила?

— Звiсно, любий! — вiдгукнулася Жанна, — А ще я помiтила, що Iванко вже вирiс зi свого лiжка, а Марiчцi потрiбне нове пальто…

Подружжя тихо повернулося до кухнi, i там чоловiк зауважив, що на вiкнах «доволi веселенькi фiранки» (торiшня покупка), а в куток досить органiчно вписалася пральна машина — «її навiть непомiтно»…

Задоволений «вiдкриттями», вiн сiв за стiл, розгорнув газету.

Життя продовжувалося i було прекрасним!


Загрузка...