Епілог…

Усе, що можу сказати, так це те, що музики я не покинув, а навпаки, став нею займатися ще старанніше. Я почав навчатися соло на гітарі, і це в мене через деякий час почало виходити дуже непогано. В мене з’явилася якась чіпкість в запам'ятовуванні нот, хоча раніше такого за собою не помічав.

Якщо я раніше дуже сильно любив музику, то зараз ставився до неї просто фанатично. Я почав створювати хорошу музику, і ми з Оленкою на пару втілювали її в повноцінне звучання. Ми знову почали виступати у клубах. Старі знайомства стали нам дуже у пригоді, і тепер наші «гастролі» знову почались і користувались чималим успіхом. Ми рухались далі, і життя моє знову набуло цікавих фантасмагоричних фарб. Оленка була задоволена мною, а я був щасливим біля неї — ми кохали один одного, і труднощі нас зовсім не сварили, а тільки гартували і зміцнювали нас в нашому великому коханні. А про те, що зі мною трапилося в минулому житті, берегла сюжети, прокручуючи їх час від часу перед очима, раптово зміцніла і якась нова Пам'ять.


Написано в місті Київ,

переважно в метро, трамваї і на кухні. Остання крапка поставлена по прибутті на станцію метро «Арсенальна».

10.04.2007.

Загрузка...