Хіппі

знав, що ти повернешся, — сказав безіменний чоловік, коли хлопець у барвистих одежах увійшов знову. — Гадаю, ти здобув добрий досвід, бо це місце просякнуте енергією дервішів-танцівників. Проте — хочу це підкреслити — Бог присутній де завгодно на землі, навіть у найменших речах: у комахах, у піщинці — у всьому.

— Я хочу навчитися суфізму. Мені потрібен учитель.

— Тоді шукай істину, намагайся бути поряд із нею зажди, навіть якщо вона боляче б’є, довго мовчить або не каже те, що ти хочеш почути. Це і є суфізм. Решта — це священні церемонії, які лише посилюють цей екстаз, і щоб брати участь у них, ти маєш прийняти іслам, чого я, щиро кажучи, не раджу: не треба подаватися до якоїсь релігії лише через ритуали.

— Але мені треба, щоб хтось повів би мене по шляху істини.

— Суфізм — це інше. Уже написано тисячі книжок про шлях істини, і жодна з них не пояснює як слід, чим вона є. Заради Істини людська раса скоїла свої найгірші злочини. Чоловіки й жінки були спалені, культура цілих цивілізацій зруйнована, тих, хто коїв тілесні гріхи, цуралися, ті, хто шукав іншого шляху, були відкинуті. Одного з них розіп’яли в ім’я «істини». Та він устиг залишити найкраще визначення Істини. Це не дає нам певності. Це не дає нам глибини. Це не робить нас кращими за інших. Це не тримає нас у полоні упереджень. Істина — це те, що робить нас вільними. «Пізнаєте Істину, і вона звільнить вас», — сказав Ісус.

Він зробив паузу.

— Суфізм — це не що інше, як актуалізація себе самого, перегримування свого мислення, розуміння того, що слова неспроможні описати абсолютне, нескінченне.