Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Розділ 6. Довіряйте першим враженням

Коли люди показують вам, хто вони насправді, їм варто вірити.

Майя Енджелоу

Так, світ — театр,

де всі чоловіки й жінки — актори.

Тут кожному приписаний свій вихід,

і не одну з них кожне грає роль.[33]

Вільям Шекспір. Як вам це сподобається. Дія друга, сцена сьома

У молоді роки Робін прийшла на співбесіду до кінопродюсера, який обіцяв їй значну допомогу у розвитку її кар’єри. Він був знаною людиною у світі кіно, і її друзі й рідні подумали, що вона з глузду з’їхала, коли вона відмовилася від запропонованої роботи через те, що злякалася під час зустрічі з ним. Тоді Робін не змогла пояснити свій переляк. Вона лише звернула увагу на те, що під час співбесіди продюсер сидів на краєчку столу, і їй здалося, що він не дотримується правил поведінки навіть у таких дрібницях. Ще довго протягом своєї кар’єри Робін сумнівалася, що вчинила правильно, відмовившись від тієї роботи, яка відкривала для неї чималі перспективи. Проте багато років по тому цей кінопродюсер, який так налякав Робін, виявився одним із найвідоміших чоловіків, які втратили роботу через секс-скандали #MeToo[34].

У Робін чудове нунчі. Попри те що їй дуже хотілося знайти роботу в кіноіндустрії, вона не дозволила цьому бажанню взяти гору над її першими враженнями від зустрічі з тим кінопродюсером. Вона відчула, що йому не можна довіряти. Робін покладалася на власну інтуїцію, попри поради друзів і близьких, і тепер упевнена, що її тодішнє рішення було правильним.

Під час першої зустрічі люди багато розповідають нам про себе, навіть нічого не говорячи. Нунчі допоможе вам почути цю їхню розповідь, проте лише якщо ви пам’ятатимете правило № 1: «Насамперед звільніть свій розум». Відмовляючись від власних уявлень про те, що має відбуватися у певній ситуації, ви можете зрозуміти, що відбувається насправді.

«Брудного Джона» уважають одним з найпопулярніших журналістських подкастів у світі. Він присвячений історії Дебри Ньюелл, п’ятдесятидев’ятирічної розлученої жінки з Каліфорнії, яка 2014 року познайомилася з чарівним лікарем на ім’я Джон Міхан. Уже за два місяці після знайомства вони побралися. Старша дочка Дебри, Жаклін, яка, вочевидь, була майстром нунчі, відразу зрозуміла: із цим Джоном щось не так. Що її збентежило? Джон завжди носив лікарський халат, хай куди б ішов. Жаклін спантеличило те, що на халаті ніколи не було плям від крові чи інших фізіологічних рідин. Як таке можливо, якщо він щойно з операційної? Вона намагалася попередити матір, але Дебра її не слухала.

Як ви, можливо, уже здогадалися, Ньюелли дізналися, що Джон узагалі не лікар. Колись він був медбратом, але його позбавили права на роботу в медичних закладах через те, що він викрав з лікарні наркотичні препарати. Крім того, родина дізналася про його залежність від опіатів. Виявилося, що особова справа Джона в поліції чи не з милю завдовжки, а на час знайомства з Деброю він був безхатьком. Жінка намагалася розлучитися з ним, але він почав погрожувати їй та її сім’ї. Дебра змогла здихатися його лише тоді, коли він загинув. Джон напав на молодшу доньку Дебри, Терру, з ножем, і вона вбила його, захищаючись.

У цій історії ми бачимо людину без нунчі (Дебра, мати) і двох людей зі швидким нунчі (доньки). Дебра боялася, що проведе решту життя на самоті, тому повірила, що Джон — це її «останній шанс» на кохання. Її страх перед самотністю виявився настільки сильним, що вона не помітила очевидної брехні Джона. Упередження не лише засліпили її, але й завадили почути попередження доньок.

Постійне розчарування для таких майстрів нунчі, як Жак­лін і Терра, полягає в тому, що їм ніхто не вірить, аж доки не стає запізно. Суперечка між матір’ю та доньками, яка призвела до значного погіршення їхніх стосунків, ґрунтувалася на одвічному запитанні: «Чи варто довіряти першому враженню чи це несправедливе упередження?»

Якщо ви гадаєте, що нунчі — це лише упередження, схаменіться й запитайте себе, які справжні упередження затьмарюють ваше нунчі.

Люди часто не звертають уваги на правдивість своїх перших вражень, тому що суспільство привчає їх бути м’якосердими й керуватися презумпцією невинуватості, хай що б сталося. Що ж, хочу сказати: суспільство помиляється.

Цивілізація існує лише тисячі років, ваш життєвий досвід, вірогідно, становить не більше декількох десятків років, а от ваші інстинкти виживання, навпаки, формувалися буквально мільйони років і закарбовані у вашій ДНК. Як гадаєте, на що варто покладатися?

Розумію ваші заперечення. Здається, що довіра до перших вражень означає відмову від цивілізованого виховання. Вона протирічить політичній коректності. Хіба похапливі судження не ґрунтуються зазвичай на расизмі, сексизмі й інших формах нетерпимості?

Безумовно, нетерпимість існує. Безумовно, люди часто сприймають когось як загрозу через такі несправедливі критерії, як раса, клас, релігійні погляди або сексуальна орієнтація. Дозвольте мені відразу пояснити: таке сприйняття — це не нунчі. Це нетерпимість. Власне, я стверджую навіть, що нунчі — це протиотрута до нетерпимості, адже воно вимагає від вас постійно усвідомлювати власні упередження.

Несправедливі упередження тому й несправедливі, що ви вперто їх дотримуєтеся, попри всі обставини. Упередження стійкі, вони не змінюються відповідно до нової інформації. А от перші враження, які ґрунтуються на нунчі, ви отримуєте, коли покладаєтеся на нього понад усе — і дозволяєте йому спрацювати.

Упередження часто бувають хибними. А от нунчі майже не помиляється. Згадаймо слова Шерлока Голмса: «Нічого не знаю, нічого! Як я можу ліпити цеглу, коли немає глини?»[35]

Знайомлячись із кимось, потрапляючи на нову роботу або просто опиняючись у новій ситуації, ви мусите дізнатися якнайбільше. Проте немає сенсу просто збирати інформацію, перш ніж у вас не складеться перше враження на основі нунчі, інакше може виявитися, що ви взагалі не те шукали.

Вам потрібна гіпотеза на основі нунчі, яку ви зможете підтвердити чи спростувати новими даними.

Уявіть, що ви почали працювати на новому місці й один із ваших колег постійно хизується перед вами тим, який він компетентний і успішний і як керівник фірми його поважає. На перший погляд цей колега здається просто нестерпним хвальком. Можливо, це враження влучне, але нунчі підкаже вам, що треба зрозуміти, навіщо він базікає про таке перед новим співробітником. Тут треба застосувати правило нунчі № 3: «Щойно зайшовши до кімнати, пам’ятайте, що всі інші були тут довше, ніж ви». Лише ставши до нової роботи, спостерігайте за всіма, хто був тут довше, ніж ви. Так ви отримаєте нову інформацію про робочу ситуацію.

Можливо, ви почуєте, як на кухні в офісі хтось пробурчить: «Бісові нові співробітники, знову всі фісташки зжерли й нашу кокосову воду випили!» Овва, виявляється, тут одночасно почали працювати декілька новачків. Чому? Варто замислитися, чи й наш пан Хвалько поділяє відразу до новеньких. Можливо, він гадав, що отримає цю роботу, а тепер хоче поставити вас на місце? От у вас і є заснована на нунчі гіпотеза! Не треба квапитися з висновками, але ви можете збирати інформацію, яка допоможе вам визначити ієрархію в компанії та своє місце в ній, як і місце вашого колеги. Простежте, як до вас ставляться: можливо, «стара гвардія» вперто вам протистоїть, а от нові співробітники відкриті до спілкування? Із ким пан Хвалько обідає? Чи ці люди теж якось дивно з вами поводяться? Відкрийте свій розум для нової інформації — та адаптуйтеся відповідно до неї. Не чіпляйтеся за одну гіпотезу лише тому, що вона здається вам зручною, інакше втратите відстороненість і ризикуватимете дійти жахливо хибних висновків. Не треба виключати й вірогідність того, що пояснення доволі банальне: панові Хвальку просто подобається хизуватися.

Нунчі — ваша наймогутніша зброя проти найнаполегливішої загрози в житті більшості людей — заперечення.

На жаль, люди схильні зумисне шукати неправдиву інформацію, просто щоб уникнути неприємної істини. Зустрічаючи приголомшливо вродливу людину або дізнаючись про надто гарну можливість, ми схильні викривлено сприймати інформацію — так щоб вона підтверджувала картину світу, у якій наше бажання здійсниться. Саме в такі миті потрібно вдатися до розважливості й розсудливо проаналізувати не лише те, що відбувається, але й причини цих подій.

Шекспір мало коли помилявся в чомусь, дослухайтеся до його слів. Заходячи до кімнати — конференц-зали на роботі, кафе, де відбувається вечірка, або вітальні, де зібралася ваша сім’я, — сприймайте це приміщення як сцену. Кожен на цій сцені грає свою роль, незалежно від того, чи взаємодіє з іншими.

У п’єсі, коли на сцені з’являється новий персонаж, завжди має щось відбутися. Цей новий персонаж, хай яким другорядним він є, свідчить про певні зміни в ситуації. Так відбувається навіть тоді, коли ця людина взагалі не мала з’являтися на сцені. Багато років тому я дивилася виставу, у якій одна з героїнь мала взяти чорну сукню й показати її своїй сестрі. Але сукні на сцені не було! Реквізитор змушений був прокрастися на сцену й покласти там сукню — під час вистави. Він змінив наше сприйняття п’єси. В антракті глядачі обговорювали не саму виставу, а появу на сцені реквізитора.

Майстер нунчі сприймає приміщення так, як театрал сприймає виставу. Кожен у кімнаті відіграє певну роль і впливає на «атмосферу», незалежно від того, хто він — людина товариська чи сором’язлива, господар вечірки чи офіціант. Приміщення не статичне. Тому ваше нунчі має бути мінливим. Стежте за поворотами сюжету!

Припустімо, на вечірці ви знайомитеся з Флавіо, чарівним чоловіком, який починає з вами фліртувати. Він каже, що працює юристом у справах із захисту прав людини. Поки що все свідчить про те, що з Флавіо варто познайомитися. Ви ним зацікавилися. За півгодини до Флавіо підбігає якась жінка й каже: «Ти чого сюди приперся?! Тримайся від мене якнайдалі!» Коли вона залишає вас наодинці, Флавіо каже: «Не звертай уваги. Вона божевільна».

Ця жінка — новий персонаж у вашій п’єсі, вона надає нову інформацію, і ви мусите адаптуватися. Можливо, ця жінка дійсно психічно хвора. З іншого боку, ви знаєте, що люди, які називають когось «божевільними», самі в чомусь винні. Наразі вам бракує інформації. Але це не означає, що ви маєте проігнорувати те, що сталося, хоча цей випадок і суперечить вашій початковій думці про те, що з Флавіо все гаразд.

Не треба якось ображати Флавіо, але ви дізнаєтеся про нього значно більше, якщо цієї миті будете спостерігати за ним з не надто близької відстані. Побазікайте з іншими гостями на вечірці, обійдіть кімнату, милуючись меблями чи розглядаючи книжки на полицях. Водночас краєчком ока стежте за Флавіо. Подивіться, як він спілкується з іншими. Надайте йому вільний простір, щоб він показав, ким є насправді. Може, він розлютився через те, що ви більше не зважаєте на нього? Засумував? Почав фліртувати з кимось іще? Пішов за вами? Часто бігає в туалет і повертається з налитими кров’ю очима, витираючи носа? Дуже ймовірно, що ви отримаєте всю потрібну інформацію до завершення вечірки.

Вам може здатися, що використовувати нунчі доволі виснажливо, але знаєте, що ще виснажливіше? Отримувати обмежувальний припис у суді!

Інакше кажучи, профілактика — це краще, ніж хвороба. Ви не мусите вибачатися за зумовлену нунчі думку про якусь людину. Не мусите доводити, що «заслуговуєте» на право вирішувати, кому довіряти.

Нунчі може бути могутньою зброєю, і, коли ним користується погана людина, вона може комусь зашкодити. Усі професіональні шахраї та пройдисвіти — майстри нунчі, коли йдеться про те, щоб зрозуміти людину, яку вони щойно зустріли.

У США існують люди певної професії, яка унаочнює використання нунчі з лихим наміром, — екстрасенси. Це так звані медіуми, які сидять у закапелках під неоновими вивісками й намагаються заманити вас до себе або тицяють вам якісь брошури. Боб Нігаард колись був слідчим у поліції Нью-Йорка, а тепер пішов у відставку й працює приватним детективом у Флориді, профілюючись на викритті екстрасенсів-шахраїв. Він допоміг своїм клієнтам повернути мільйони доларів і притягнути злочинців до відповідальності. Ось як він пояснює використання нунчі екстрасенсами: «Перше, на що звертає увагу екстрасенс, дивлячись на вас у вікно, — це автівка, на якій ви приїхали. Це “Мерседес”? Чи якийсь драндулет? Потім, коли ви вийшли з машини, він дивиться, як ви йдете. Чи маєте ви рішучий вигляд? Може, ви нещодавно плакали — імовірно, через діагноз, про який вам повідомив лікар? Коли ви привіталися, екстрасенс перевіряє, чи немає у вас, бува, яхрестика? Працюючи з атеїстом, не варто казати йому: “З волі Божої зустрілися ми з вами”. Екстрасенс скаже: “Гармонія Всесвіту привела вас до мене”».

Нігаард наголошує на важливості зміни своїх припущень щодо ситуації відповідно до нових даних. «Коли я працював слідчим, злочинці могли обдурити мене лише тоді, коли я покладався на хибні припущення, — розповідає він. — Треба залишатися неупередженим у будь-якій ситуації. Коли Шерлок Голмс розслідував злочини, як він це робив? Він завжди прагнув неупередженості».

***

Просуваючись на шляху до опанування нунчі, ви можете відчути культурний шок, коли виявиться, що люди засуджують вас. Засуджують за те, що вам не подобається хтось, хто (ще) не скоїв жодного злочину й не висловлював, наприклад, схвалення геноциду. Мене спантеличує, скільки людей уважають, що для симпатії не потрібна причина, а от для антипатії у вас має бути дійсно вагомий привід.

Пам’ятайте: якщо ваше нунчі впоралося зі своїм завданням і підказує, що ваш співрозмовник небезпечний або просто викликає відразу, ви не мусите намагатися «заслужити» право недоброзичливо ставитися до цієї людини.

Корейці — аж ніяк не найцинічніша нація у світі, проте вони теж не вважають, що кожна людина завжди діє відповідно до найкращих намірів. Вони не поспішають оцінювати нових людей і чекають, доки будуть готові вирішити, чи варто комусь довіряти та чи подобається він їм.

Саме тому вам потрібне нунчі. Насамперед звільніть свій розум — і дозвольте нунчі спрацювати.

Прайті належала до культури, у якій шлюб за домовленістю батьків був доволі розповсюдженим явищем, хоча традиції цього й не вимагали. Її батьки найняли сваху, щоб та знайшла для Прайті нареченого. Вони нізащо не примусили б доньку виходити заміж за того, хто їй не сподобається. Проте всі розуміли, що і вона, і її потенційний наречений мають протягом декількох тижнів після знайомства вирішити, чи хочуть вони заручитися. У ці тижні вони могли зустрічатися стільки, скільки потрібно, але час багато важив у цій ситуації. Урешті-решт, батьки заплатили свасі, щоб та знайшла для Прайті чоловіка, а не хлопця, з яким дівчина могла б роками підтримувати романтичні стосунки, перш ніж вирішити, чи виходити за нього й чи народжувати йому дітей. Вибрати нареченого так швидко можливо лише з влучним нунчі, яке має працювати з обмеженою інформацією.

Прайті сказала свасі, що певні вимоги до нареченого обов’язкові й не обговорюються. Кожен потенційний наречений мав бути високим і багатим, а також працювати або інженером, або лікарем. Після того як Прайті відмовила декільком десяткам залицяльників, які відповідали цим вимогам, її мати запропонувала дещо незвичний підхід: чому б не дозволити свасі вибирати одного з п’яти залицяльників «поза правилами»? Тобто якщо свасі здається, що цей хлопець став би для Прайті гарним чоловіком, вона може запросити його на побачення з дівчиною, навіть якщо він не відповідає геть усім вимогам.

Ви вже, напевно, здогадуєтеся, що сталося потім. Першим потенційним нареченим, якого вибрала сваха «поза правилами», був Аміт, трохи присадкуватий, та ще й юрист (Прайті відразу сказала, щоб сваха не приводила до неї юристів, бо під час навчання в університеті вона трохи зустрічалася з одним юристом і про цей роман у неї залишилися доволі кепські спогади). Спочатку Аміт не надто сподобався Прайті: про кохання з першого погляду тут і не йшлося.

Він не вихвалявся. Був ерудованим і багато подорожував, проте не розповів їй жодної цікавої історії. Наприкінці першого побачення Прайті не знала, що про нього думати. Аміт був… обтічний, без гострих виступів, за які вона могла б ухопитися, щоб скористатися цим. Розповідаючи про побачення з Амітом подружкам, вона навіть не змогла придумати для нього кумедного прізвиська, а от інших залицяльників вона називала «пан Крокодилячий Портфель» або «Гольфоман».

Після побачення у Прайті залишилися лише приємні почуття: уперше вона зустріла потенційного нареченого, з яким змогла розслабитися й не тривожитися. Мати наполягала, щоб дівчина дала йому шанс, тому Прайті сходила з ним ще на декілька побачень. Вона відмовилася від початкового списку вимог і скористалася нунчі. Позбувшись упередженості, Прайті помітила певні якості Аміта. До цього вона навіть не підозрювала, що саме таких рис вона шукає у чоловіках. Він був урівноваженим, тактовним, не чекав від неї бурхливих оплесків, умів вислухати. Через декілька років у щасливого подружжя вже було двоє чудових дітлахів.

Нунчі має три головних аспекти: 1) створення гармонії; 2) досягнення власних цілей; 3) уникнення небезпеки. Я помітила, що багато жінок мають природний хист до створення гармонії, вправно досягають власних цілей, проте надто часто відмовляються слухати своє нунчі, коли йдеться про інстинкт самозбереження.

За моїми спостереженнями, саме на роботі жінки зазвичай орієнтуються в ситуації, проте не дуже довіряють власним висновкам — принаймні, на Заході. У Кореї нунчі не вважають суто жіночою здібністю, і корейські жінки не соромляться довіряти власній інтуїції, ба більше, попри й досі стійкі сексистські погляди в корейському суспільстві, люди загалом поважають жіноче нунчі не менше, ніж чоловіче.

Багато жінок на роботі кажуть собі: «Іноді я помиляюся, а отже, помиляюся завжди». Це просто пошесть якась! Такої помилки припускаються навіть найталановитіші жінки. Іноді сумніви у власних судженнях можуть призводити до хибних рішень, які руйнують кар’єру.

Ксена працювала продюсером передачі новин на радіо. Декілька років тому вона мала взяти на роботу нового ведучого, тож разом з двома співробітниками з керівництва радіостанції влаштовувала співбесіди. Один з кандидатів на цю посаду, Сем, здавалося, був найкращим. Він приніс гарний запис зразків своєї роботи, поводився просто чарівно, добре розумів підлітків, які були цільовою аудиторією радіостанції. Проте під час співбесіди Сем промовив декілька фраз, які викликали у Ксени занепокоєння на рівні нунчі. Наприклад, він зненацька запитав: «Скажіть, на вашій радіостанції чоловіки й жінки отримують однакову зарплату? Мене дуже нервує ґендерний розрив в оплаті праці». Трохи пізніше, теж несподівано, Сем повідомив: «Моя дівчина — активіст у русі за права жінок на аборти, і я теж».

Складалося враження, що Сем підтримує ідеологію фемінізму. Але щось у його поведінці непокоїло Ксену. Слухаючи Сема, вона згадала слова королеви Гертруди: «Ця жінка, по-моєму, забагато обіцяє»[36]. Крім того, щось у мові його тіла змусило Ксену думати, що він бреше. Щоразу, виголошуючи чергову тезу фемінізму, Сем дивився на стіл, а не на людей, які вели співбесіду.

Ксені не сподобався Сем, вона йому не довіряла, але іншим колегам здалися несправедливими її припущення, що він намагається їх ошукати. Жінці вдалося вмовити себе, що її почуття нераціональні. І Семові запропонували цю роботу.

Менше ніж рік по тому Ксену й близько десяти інших співробітників звільнили через Сема. Чоловік, який приходив до нього в радіостудію, зателефонував власникам радіо­станції й повідомив, що Сем намагався зґвалтувати його секретарку, переслідуючи її до жіночої вбиральні. Коли історія набула розголосу, дві практикантки, які працювали в Сема, повідомили у відділ кадрів, що той надавав кошти на витрати чоловікам-практикантам, але не жінкам. Стало відомо й про інші випадки правопорушень з його боку. Телепередачу закрили назавжди.

Ксена вже подолала всі проблеми з кар’єрою, але шкодує, що тоді не довірилася своєму нунчі й не наполягла, щоб Сема взагалі не брали на роботу.

Не вірте всьому, що вам кажуть. Значно важливіше — що підказує вам чуття.

Знана психологиня й експертка з викриття шахрайств Марія Коннікова нещодавно почала професіонально грати в покер, до того ж надзвичайно успішно, оскільки стала знавчинею характерних сигналів гравця, тобто певної поведінки чи мови тіла, які видають карти «на руці». Коннікова наголошує, що люди зазвичай мають помилкове уявлення про ці сигнали. У розмові зі мною вона зазначила: «Багато хто дивиться в очі, гадаючи, що так можна розпізнати ці сигнали. Я ж більше уваги надаю поведінці загалом: про що говорять люди, чи послідовні їхні історії, чи немає в них якоїсь плутанини».

Коннікова дала мені чудову пораду, яка стосується всього, що можна порівняти із сигналами гравця в покер: «Інформація цінна лише в контексті». Це нагадує мені принцип нунчі, який ми вже розглянули: одиниця обліку нунчі — приміщення. Річ не у вас і навіть не в інших гравцях за столом — річ у загальному контексті.

Саме тому треба довіряти своєму нунчі більше, ніж будь-­якому списку «тривожних дзвіночків», про які ви читали. Тільки ваша інтуїція правильно порадить, кому вам довіряти.

Невід’ємна складова частина нунчі — це здатність змінювати сприйняття людини, приміщення чи ситуації на підґрунті нової інформації. Завжди пам’ятайте: приміщення, куди ви потрапили півгодини тому, зараз уже не те.

Чому так важливо пристосовуватися до змін? Тому, що більшість людей можуть добре поводитися, якщо це потрібно робити недовго. І ви мусите звертати увагу на те, чи можуть ці люди підтримувати створений ними образ доволі довго.

Для шахраїв, як-от Брудний Джон[37], гарна поведінка неприродна, тому вони не можуть дотримуватися її тривалий час. Уявіть, що ви прийшли на вечірку й розмовляєте з кимось дуже привабливим. Можливо, ви інстинктивно втягнули живіт, щоб здаватися стрункішим. Проте чи надовго вас вистачить? Мабуть, більшість людей не зможуть утягувати живіт довше, ніж десять хвилин, після цього вже стає боляче, ще й дихати важко. Вірогідно, можна втягувати живіт декілька разів на день, але ніхто не зміг би ходити так тривалий час.

Якщо у вас гарне нунчі, ви можете помітити, коли хтось «утягує живіт» — у метафоричному сенсі. Залежно від того, хто це робить і чому, ви можете просто усміхнутися, подумки видати цій людини, так би мовити, «жовту картку», а можете вирішити, що спілкуватися з таким облудником надто ризиковано й варто викреслити його зі свого життя. Ваше сприйняття людей мусить бути настільки ж мінливим, як і ситуація.

Нунчі допомагає розрізнити, коли хтось «утягує живіт» для того, щоб мати кращий вигляд (наприклад, коли людина хвилюється на першому побаченні або на співбесіді щодо роботи, яку вона хотіла б отримати), а коли — з якимись поганими намірами, щоб справити хибне враження. Зважайте на контекст — кожен із нас хоча б іноді «втягує живіт».

Доволі часто нунчі доводиться застосовувати, щоб визначити його брак у співрозмовника. Тут не йдеться про людей, яким просто трохи бракує нунчі та які не розуміють, що відбувається. Зазвичай вони не становлять загрози.

А от люди, хворі на нарцисичний розлад, сприймають усіх інших лише як засіб для досягнення своєї мети. Якщо хтось постраждає від їхніх дій, нарцис убачатиме в цьому прийнятний супутній збиток. Нарциси не звертають уваги на те, що відбувається в їхньому оточенні, тому що хвороба не дає їм змоги перейматися цим. Вони просто не вважають інших людей вартими своїх думок.

Перш ніж розпізнати в людині небезпечного хворого на нарцисичний розлад особистості (наприклад, Брудний Джон був нарцисом), ви можете вже загрузнути у стосунках з нею, тому варто визначати таких людей якомога раніше. Пам’ятайте правило нунчі № 1: «Насамперед звільніть свій розум». По-перше, треба позбутися упереджень і побачити людей такими, якими вони є насправді, а не такими, як ви сподіваєтеся (прикладами таких упереджень можуть бути думки: «Це мій майбутній чоловік», «Це мій останній шанс на кохання»). По-друге, варто перевірити почуття гумору в таких людей. Мій досвід спілкування з нарцисами свідчить, що вони впевнені в бездоганності свого почуття гумору. Ця непохитна впевненість — один із помітних симптомів їхньої хвороби. Я не говорю про людей, які розповідають не надто кумедні або вже всім відомі жарти. Небезпечний нарцис скаженіє, коли його жарт нікому не видається дотепним.

На вечірці Одін якось дурнувато жартував, але ніхто не сміявся. Відтак він посилив свої намагання привернути увагу: його жарти ставали дедалі образливішими. Хтось із присутніх знічено пробурмотів: «Бувають і дотепніші жарти». Будь-яка людина з нунчі сприйняла б ці слова за задумом мовця — як увічливе прохання помовчати. Але Одін не зупинявся, доки не залишився взагалі без слухачів, позаяк усі пішли від нього. Потім Одін поскаржився своїй дівчині: «У мене кумедні жарти. Це в них немає почуття гумору». Нестача нунчі — це одне, але така поведінка свідчить про те, що нунчі немає зовсім. А це безперечний симптом нарцисичного розладу особистості. Декілька місяців по тому виявилося, що Одін поцупив у своєї дівчини доволі значну суму коштів.

Коли хтось неадекватно обурюється через те, що ніхто не сміється з його жартів, це часто свідчить про хвороб­ливе бажання подобатися людям незалежно від власних вчинків. Очікування безпідставного й безумовного гарного ставлення — симптом нарциса. Тікайте від цієї людини!

Саме через небезпеку, яку становлять нарциси, я, зокрема, наголошую на перевазі нунчі над емпатією. Нунчі вбереже вас від нарцисів, тоді як емпатія змусить дедалі більше зближуватися з ними. Власне, дослідники часто зазначають, що нарцисів природно ваблять люди з розвинутою емпатією, оскільки ті схильні завжди ставати на місце нарциса — аж до самозречення.

На противагу цьому, нунчі дає вам змогу — не втрачаючи себе — зрозуміти, що відчуває й думає інша людина. Найкраще позбутися небезпечного знайомця у своєму житті якомога раніше.

Тож як пізнати іншу людину, покладаючись на мудрість і точність? Вона сама надасть вам усю потрібну інформацію, свідомо чи ні.

Якщо незабаром після зустрічі з кимось ви думаєте: «Щось я не впевнений у цій людині», це перший тривожний дзвіночок: можливо, усе не так, як здається. Ваше нунчі підштовхує до збирання інформації, яка могла б підтвердити ваше перше враження. Є декілька негайних дій, до яких ви можете вдатися. Усі вони суспільно прийнятні, і ніхто вам не дорікатиме.

Кожен по-своєму очищує розум, тож, можливо, вам знадобиться певний час, щоб віднайти власний спосіб. У дитинстві я брала участь у конкурсах піаністів. Щойно сівши за інструмент, я казала собі: «Мене тут немає». Юні як особистості там не було — була лише Юні-піаністка. Я досі вдаюся до цього методу в складних соціальних ситуаціях, наприклад під час співбесід, коли шукаю нову роботу. Власне, завжди, коли мені потрібне прояснення.

Для більшості людей найефективніший метод досягнення зосередженості — це глибоке дихання. Неважливо, де ви виконуватимете дихальні вправи — привселюдно чи в громадській убиральні, головне, щоб ви подихали. Знаю, порада дихати — це кліше, але воно справді працює. Я впевнена, ви вже багато разів чули, що глибоке дихання послаблює тривожність та очищує розум. Так ви торуєте шлях для свого нунчі.

Два найефективніших прийоми глибокого дихання — це метод «4-7-8» і вправа «Квадрат». Вони змусять ваш мозок послабити вироблення кортизолу, тобто гормону стресу.

Метод «4-7-8» став популярним завдяки спеціалісту зі здорового способу життя докторові Ендрю Вейлу. Цифри в назві вправи відповідають проміжкам часу, за які ви вдихаєте повітря носом і видихаєте через рот. Щоб використати цей метод, треба вдихнути, подумки рахуючи до чотирьох, потім затримати дихання, рахуючи до семи, і видихнути, рахуючи до восьми. Чому саме такі, здавалося б, довільно вибрані числа? Їхня довільність і змусить вас зосередитися на лічбі. Це відволікає вашу психіку, а кисень сприяє розслабленню.

Вправа «Квадрат» має таку назву, оскільки виконується за чотири кроки: треба вдихнути, подумки рахуючи до чотирьох, потім затримати дихання, рахуючи до чотирьох, видихнути, рахуючи до чотирьох, знову затримати дихання, рахуючи до чотирьох, повторити.

Якщо ви вже з кимось розмовляєте, застосуйте спрощену версію дихальних вправ: удихніть, подумки рахуючи до чотирьох, а потім видихніть, також рахуючи до чотирьох. Ви встигнете зробити це, доки ваш співрозмовник щось говорить. Достатньо хоча б одного підходу.

Якщо ви надто хвилюєтеся й дихальні вправи не спрацьовують, підіть у ванну й на п’ять хвилин підставте зап’ястки під крижану воду (краще занурити в холодну воду обличчя, але це може зіпсувати ваш макіяж). Дехто вважає, що цей метод викликає так званий рефлекс пірнальника, характерний для всіх ссавців: так ви вводите в оману зони мозку, відповідальні за інстинкти, мозок уважає, що ви пірнули у воду, і всі процеси в організмі уповільнюються, щоб ви не потонули.

Згадайте правило № 6: «Розумійте натяки». З першої ж миті, коли ви когось побачили. Навіть до того, як із кимось привітатися. Перші миттєвості зустрічі з новою людиною мають величезне значення. Не варто керуватися тим, що всі вітаються саме так, як це робите ви й ваші друзі. Мить, коли ви забудете про це, може стати миттю, коли хтось більше не захоче з вами спілкуватися.

Мені відомо про декілька випадків, коли людина під час зустрічі з родиною одного знайомого намагалася поводитися доволі дистанційовано, проте її стиснули в обіймах, ще й прокоментували: «Вибачай, у нашій сім’ї всі обіймаються». Навіщо люди так поводяться? Багато кому взагалі не до вподоби обійми. Крім того, такою поведінкою вони повідомляють: «Нас тут більше, тож ми демонструємо силу».

Зустрівши будь-кого вперше, простежте, чого ця людина від вас чекає. Можливо, вона має вигляд, ніби збирається вклонитися? Чи потиснути вам руку? Чи очікує на la bise — традиційний для французів поцілунок у щоку? Або — вірте чи ні — нічого подібного робити не збирається? Не варто негайно обіймати чоловіка або дружину свого колеги: може виявитися, що вони належать до культури, яка забороняє чоловікам і жінкам, які не є подружжям, торкатися одне одного. У такому разі з погляду цього подружжя ви будете мало не ґвалтівником.

Незалежно від приналежності до певної культури, для декого доторки просто нестерпні. Один відомий американський інвестор страждає на тяжку форму гермофобії — він з тих людей, які відчиняють двері лише із серветкою, тому що не можуть торкнутися чогось голими руками. Навіть якщо ви не чули пліток про нього, майстер нунчі помітив би, що на ділових зустрічах цей інвестор завжди змикає руки за спиною, щоб уникнути потисків, а його найближчі друзі хоч і стоять навколо нього, але на відстані не менше метра.

Не нав’язуйте іншим свою культуру, мов якийсь колонізатор. У кожної людини власне уявлення про те, якою має бути відстань до співрозмовника. І вона дуже чітко повідомить вам про це уявлення власною поведінкою. Звертайте на це увагу.

Не думайте про слова, які злітають з вуст співрозмовника, — думайте про загальний контекст, про упередження й цінності цієї людини.

Можливо, вам доводилося дивитися телевізор із вимкненим звуком — наприклад, ви змушені були розмовляти з кимось телефоном, але не хотіли проґавити найзахопливішу мить улюбленого серіалу. Імовірно, доволі часто ви здогадувалися, як розвивається сюжет, хоча й нічого не чули. Якщо на екрані чоловік і жінка пристрасно цілуються в ліжку, а до кімнати зненацька вривається інший чоловік і коханці нажахано схоплюються, то, мабуть, ідеться про подружню зраду. Якщо у детективному фільмі в стилі Аґати Крісті підозрюваний у вбивстві притьмом намагається втекти з вітальні, це означає, що детектив, який розслідує злочин, викрив його як убивцю.

Нунчі — це здатність побачити, що відбувається, покладаючись на невербальну поведінку співрозмовника, насамперед на вираз його обличчя й мову тіла.

Можливо, колега вказав на вашу помилку, розмовляючи з вами тихо та спокійно, але з того, як він напружує плечі й не кліпає, ви можете зрозуміти, що він гнівається. Вірогідно, ця помилка може призвести до більш тяжких наслідків, ніж ваш колега каже, тож варто виправити її якнайшвидше.

Звертаючи увагу на те, чого вам не кажуть, ви дізнаєтеся значно більше, ніж якщо будете дослухатися до кожного слова співрозмовника.

Виконуючи ці дії, не можна очікувати негайного здогаду: «Ага, усе зрозуміло, тепер я збагнув усе, що маю знати про цю людину». Імовірніше, ви усвідомите, що вам бракує відповідей на певні запитання й не варто вже зараз робити умовиводи. Власне, збирання нових даних — це вже чудове використання нунчі.

Людям подобається думати, що вони надто розумні, щоб довіряти першим враженням. Ми ж сучасні й освічені, нам відомо про підсвідомі упередження, ми в жодному разі не стали б інакше сприймати співрозмовника через його зовнішність… Та тільки ми постійно діємо саме так.

Люди навчаються, порівнюючи новий досвід зі старим: якщо нова ситуація А хоч у чомусь схожа на стару ситуацію Б, мозок підказує нам, що ці дві ситуації ідентичні. Цей механізм доволі корисний, якщо ми вчасно пригадуємо, що шершень може боляче вжалити. Але коли йдеться про наші умовиводи щодо нових людей, він працює значно гірше.

2018 року Національна академія наук США опублікувала підсумки дослідження[38], під час якого групі піддослідних показували численні фотографії незнайомців. Піддослідні мали вибрати, кому з людей на світлинах, на їхню думку, варто довіряти. Їм не повідомили, що деякі фотографії— це дещо відредаговані версії однієї світлини. І що ви думаєте? Вибравши когось як вартого довіри, піддослідні надалі вибирали відредаговані версії його фотографій.

Коли ви відчуваєте симпатію до незнайомця, бо в нього такі ж черевики, як у вас; коли відсуваєтеся подалі від незнайомця у вагоні, бо від нього тхне; коли не хочете сидіти поряд з хлопом у футболці зі слоганом політичної партії, яка вам не до вподоби… ви оцінюєте цю людину. І зазвичай навіть не усвідомлюєте цього. А всі інші оцінюють вас.

У Майї є улюблена футболка з принтом: «У мене ніколи не було проблем з наркотиками. Проблеми в мене були з поліцією». Це цитата Кіта Річардса, гітариста гурту Rolling Stones. Майя ніколи не вживала наркотиків, ніколи не мала проблем з поліцією — то була просто кумедна футболка. Вона мешкає в модному кварталі в Брукліні та звикла до того, що люди сміються, помічаючи кумедний принт. Але коли Майя прийшла в цій футболці в аеропорт, плануючи сісти на літак міжнародного рейсу, служба охорони поставилася до цитати гітариста геть інакше. Майю затримали для обшуку й допиту про мету її перельоту.

Безумовно, служба охорони надміру зреагувала на доволі невинний принт, проте Майя не звернула уваги на дещо важливе у використанні нунчі — контекст. Нічого поганого в її футболці немає, але цей принт — «гострий виступ», за який інші можуть ухопитися. Він здавався милим та іронічним у Брукліні, але через нього вона довше проходила перевірку в аеропорті. А такого ніхто не захоче. Безперечно, ви можете заявити про свій світогляд, якщо вважаєте за потрібне, проте усвідомлюйте контекст, перш ніж зробити це випадково.

Контекст повертає нас до одного з неписаних правил нунчі: ви не пуп землі. Люди повсякчас — свідомо чи несвідомо — помічають знаки, які ми їм передаємо. Стережіться й не дозволяйте їм помітити ваші «гострі виступи», якими можна скористатися.

Розуміння контексту може принести успіх політикові — а от брак такого розуміння руйнує політичні кар’єри. Під час візиту двох знаних французьких можновладців на щорічну сільськогосподарську виставку в Парижі їх зустріли геть по-різному. Жак Ширак тепло привітався з фермерами й почав розхвалювати їхні сири й пиво, наче кожен виставковий експонат — їжа богів. Він розумів контекст. Фермери й винороби запишалися, і Ширака радо вітали на цій виставці.

А от Ніколя Саркозі заговорив з виробниками сільськогосподарської продукції так, ніби збирався з ними сперечатися. Він дорікав їм, ще й почав говорити про ціни молочних продуктів у Європейському союзі. Одному з фермерів урвався терпець, і він відмовився потиснути Саркозі руку. Політик так розлютився, що бовкнув: «Пішов ти, вилупку!» («Casse-toi, pauv’ con’»). Здійнявся страшенний скандал.

Саркозі не просто нечемно висловився; це приклад жахливого нунчі: він не звернув уваги на контекст заходу. Якби політик вилаяв якусь людину свого статусу, наприклад зірвався б на корумпованого нафтового олігарха, ЗМІ за ним сліпма впадали б. Але йому не варто було втрачати витримку з простим громадянином країни, ще й на сільськогосподарській виставці: хіба можна уявити захід, на якому повага до простих людей, «солі землі», так би мовити, відчувається майже фізично? Медіа та прості громадяни напустилися на нього, не знаючи жалю. Якщо ви відома людина, то не можете дозволити собі розкіш ігнорування контексту, особливо тепер, коли будь-яка ваша помилка може потрапити у вірусне відео.

Нунчі вимагає від вас віднайти баланс між збереженням власної ідентичності й поведінкою, яка так вразить світ довкола, що ви досягнете поставленої мети зі щонайменшими проблемами (зокрема, для вас).

Часом ми особливо переймаємося тим, як справити гарне враження: наприклад, уперше зустрічаємо батьків коханого чи коханої або ж нас знайомлять з людиною, яка може допомогти нам у кар’єрі.

Типова західна порада в такій ситуації — зосередитися на собі: міцно потиснути руку співрозмовникові, дивитися йому в очі, говорити впевнено й рішуче. Нунчі ж пропонує протилежний підхід: не зосереджуйтеся на собі, щоб чіткіше зрозуміти, які дії прийнятні в цій ситуації, та орієнтуйтеся у поведінці на людину, чиє враження від вас намагаєтеся поліпшити.

Переважно цього можна досягти завдяки «віддзеркаленню» — ми всі несвідомо застосовуємо цей метод. Як ми бачили на прикладі саміту лідерів Південної та Північної Кореї, «віддзеркалення» співрозмовника може бути виявом доброзичливості. Цей метод передбачає наслідування жестів, інтонацій, іноді навіть слів співрозмовника — певною мірою, безумовно, а не в стилі моторошного сюжету фільму «Самотня біла жінка»[39]. Люди ставитимуться до вас значно краще, навіть не розуміючи чому, насправді ж їм здаватиметься, що ви «резонуєте» з ними — і їхніми думками.

Розглянемо приклад Клайда. Цей чоловік збирався вперше зустрітися з батьками своєї дівчини. У ресторані Клайд побачив у меню особливу страву — його улюблену пасту зі свіжими білими трюфелями з берегів Ельби. Страва дуже дорога, але сезон трюфелів закороткий, тож Клайд хоче поласувати делікатесом. Йому бракує нунчі, тому він замовляє пасту з трюфелями, а потім жахається, побачивши, що батьки його дівчини, які, власне, платять за цю вечерю, замовляють найдешевші страви в меню. Скориставшись нунчі, Клайд міг би запитати у батьків дівчини, які страви з меню вони могли б порадити, або наполягти, щоб вони замовили першими. З їхнього замовлення він зрозумів би, планують вони пишну вечерю з омарами й іншими дорогими стравами або ж їхній бюджет більш обмежений. Беручи приклад з тієї людини, яку хочете приємно вразити, ви не втрапите в халепу.

Віддзеркалення інтонацій теж може бути засобом миттєво зблизитися з людиною, якщо використовувати цей метод обережно й не дозволяти співрозмовникові зрозуміти, що ви його наслідуєте. Він передбачає копіювання загального тону співрозмовника, наприклад захопленого, розлюченого чи сумирного. Намагайтеся зустріти людину на «її полі», а не нав’язувати їй ваші власні інтонації.

Ось, наприклад, Ден, продавець пилососів, який доволі часто мусить заспокоювати розлючених покупців, які приходять до його магазину вимагати повернення коштів за покупку або заміни пилососа. Мета Дена — якомога швидше нейтралізувати конфлікт, щоб покупець пішов з магазину задоволеним, оскільки йому запропонували вирішити його проблему. Спочатку, коли Ден лише влаштувався на цю роботу, він просив обурених покупців «заспокоїтися», а вже потім пропонував їм заміну моделі чи відшкодування коштів. Утім, він швидко помітив, що така тактика спілкування розлючує покупців ще більше, адже їм здається, що Ден легковажно ставиться до їхніх цілком обґрунтованих вимог. Тепер Ден поводиться так:

Покупець: Я придбав у вас пилосос минулого тижня, а він уже зламався!

Ден: Що? Це просто жахливо! Ви, мабуть, страшенно розлючені.

Покупець: Ще б пак, я розлючений, я мусив пертися до вашого магазину, а він мені зовсім не по дорозі, ще й з роботи довелося раніше піти.

Ден: Я теж злився б. Такого не мало статися, особливо з новеньким пилососом.

Покупець: Отож бо, не мало такого статися.

Ден: Дуже прикро, що ми вас підвели. Чим ми можемо вам допомогти?

Покупець: Я хочу, щоб мені безплатно замінили зламаний пилосос на новий.

Ден: Я розумію. Дозвольте мені перевірити, що ми можемо з цим зробити…

Імітуючи тон обуреного покупця, Ден спілкується з ним на одному рівні. Покупець відчуває, що його невдоволення почули та зрозуміли. Тому він утрачає бажання влаштувати скандал, бо вважає, що співрозмовник на його боці. Так Денові швидше вдається знайти прийнятне рішення, чого не сталося б, якби він сказав: «Та розслабся, чуваче, це ж лише пилосос!» (Хоча саме так він іноді й думає.)

Зверніть увагу на те, що Ден насправді не погодився безплатно замінити пилосос (можливо, він не має права ухвалювати таке рішення). Він не звинувачував своїх колег у тому, що сталося, і не сказав нічого несхвального про відповідний бренд пилососів. Використовуючи нунчі, ви можете «увійти в резонанс» із кимось, нічого не обіцяючи й не підкладаючи свиню іншим людям.

Під час першої зустрічі з важливою для вас людиною згадайте мою пораду, нехай вона й видається вам контрінтуїтивною: якщо менше думати про себе й зосередитися на всіх, крім себе, ви в оптимальний спосіб налагодите добрі стосунки, яких так потребуєте.

Нам часто кажуть, що запитання під час першої зустрічі з новою людиною — це добре. Безумовно, запитання до співрозмовника — це значно краще, ніж безперервний монолог про себе. Але вам може здаватися, що ви застосовуєте нунчі, коли насправді це не так. Розпитуючи співрозмовника, ви зосереджуєте на ньому увагу, але якщо не помічаєте його реакції на ваші запитання, то аж ніяк не покладаєтеся на нунчі. Чи не бентежать співрозмовника ваші запитання? Чи не зашарівся він, чи не почав затинатися або озиратися? Можливо, він примружився від люті? Не кожен скаже вам відверто: «Гей, це не надто тактовно!», але про обурення свідчитиме мова тіла, і вам треба її розуміти.

Тут я можу навести особистий приклад. Наведений далі діалог змусить будь-яку людину з азіатською зовнішністю якнайшвидше перервати розмову й надалі наполегливо уникати такого співрозмовника.

Людина з браком нунчі: Ти звідки?

Азіат у діаспорі: З [Окленда / Бірмінгема / Парижа / іншого міста в країні, де азіати становлять меншість населення].

Людина з браком нунчі: Ні, звідки ти насправді? Ну, твої батьки — вони з якої країни?

Що взагалі коїться у вашій голові, коли ви запитуєте про таке?

Власне, у свідомості людини з браком нунчі з наведеного прикладу є певний набір «правильних» відповідей (Китай, Японія, Корея тощо), і, якщо співрозмовник не вибирає варіант із цього набору, у її голові ніби спалахує червона лампочка з написом: «Неправильна відповідь».

Бентежить, наскільки часто мені доводилося пояснювати, чому не варто про таке розпитувати. Утім, в інструкції до фенів для волосся досі пишуть, що ними не можна користуватися, приймаючи ванну, тож, мабуть, деякі речі просто треба повторювати знову і знову. Отже, якщо ви не спецагент міжнародної служби, яка полює на майстра перевтілень, не варто запитувати про щось співрозмовника, а після його відповіді казати: «А от і ні!» — або в будь-який інший спосіб ставити під сумнів його щирість. Будь ласка, прийміть відповідь на ваше запитання й не прискіпуйтеся.

«Та мені ж просто цікаво було!» — це в жодному разі не виправдання в такій ситуації. Ваша допитливість не позбавляє співрозмовника права відповідати на ваше запитання так, як він уважає за потрібне. Або не відповідати взагалі. Це стосується й запитань на кшталт: «Коли вже плануєш одружуватися/вагітніти/худнути?» Не забувайте правило нунчі № 4: «Ніколи не нехтуйте змогою помовчати».

Невеличкий тест: визначте відповідальну людину

Уявіть, що ви менеджер з роботи з клієнтами та працюєте в компанії, яка продає ергономічні веганські кавоварки, виготовлені відповідно до всіх етичних міркувань. Якось увечері, коли ви вже відпочиваєте вдома після робочого дня, телефонує керівник вашого підрозділу й каже, що треба якнайшвидше їхати на коктейльну вечірку в центрі міста, оскільки її влаштовує друга за обсягом клієнтської бази у світі веганська мережа кав’ярень. Погані новини полягають у тому, що ви вже пропустили частину заходу, і, коли приїдете на вечірку, у вас залишиться з півгодини на спілкування. Як оптимально використати цей час?

А. Роздати надруковані рекламні матеріали всім, кого ви там зустрінете.

Б. Підійти до найстаршого й найбільш лисого білого чоловіка в залі.

В. Підійти до людини, яка найстильніше вдягнута.

Г. Підійти до найгаласливішої людини.

Ґ. Підійти до людини, навколо якої скупчилося якнайбільше відвідувачів вечірки.

Правильна відповідь: каверзне запитання. Усі відповіді неправильні, оскільки вам бракує інформації. Без контексту кожна з п’яти відповідей базується не на нунчі, а на необґрунтованих припущеннях щодо того, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень. У деяких випадках правильна відповідь А — потрібно роздати надруковані рекламні матеріали всім, кого ви зустрінете. Проте варіант А може бути неприйнятним у межах певної корпоративної культури. Ба більше, у деяких країнах світу не можна звертатися із зухвалим проханням до людини, яку ви щойно зустріли. Спершу треба взяти в неї візитівку й зателефонувати їй наступного дня, щоб домовитися про зустріч. Звісно ж, ви, вірогідно, проґуґлили цю мережу кав’ярень та її керівників, їдучи в таксі, але, якщо ви досі не впізнали нікого з керівників на вечірці, треба витратити ще декілька хвилин, ласуючи коктейлем, або ж постояти поряд з місцем, де відвідувачів якнайбільше. Проаналізуйте ситуацію в приміщенні, спираючись на «окомір». Навіть якщо у вас обмежений час — особливо якщо у вас обмежений час. Ви мусите спланувати свої дії, перш ніж починати спілкуватися з гостями на вечірці.

Якщо ви не знаєте, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень, не варто гарячково намагатися здогадатися, хто ж це, орієнтуючись на одяг чи стиль спілкування присутніх. Знайдіть людину, яка вам допоможе.

У ділових питаннях, як і в житті загалом, потрібно знайти найдоброзичливішого співрозмовника, який необов’язково має обіймати високу посаду.

Під час корпоративних заходів, як-от рекламні коктейльні вечірки, хтось зазвичай розливає напої — це можуть бути професіональні бармени або «дрібні» стажисти. Хтось, на кого людина без нунчі навіть уваги не зверне, адже стажист — «то хтось неважливий». Але ж ви — не людина без нунчі! Ви на шляху до майстерності в нунчі! Ви розумієте: якщо комусь доручили розливати напої, то ця людина неодмінно буде ввічливою та готовою допомогти, адже в цьому й полягає її завдання. Ви можете прямо запитати в стажиста, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень і як найкраще звернутися до цього керівника. Можливо, стажист не знатиме відповіді на це за питання, але він неодмінно познайомить вас зі своїм керівником, той своєю чергою відрекомендує вас своєму керівникові — і так триватиме, доки ви не знайдете людину, яка зможе влаштувати вам зустріч без подальших посередників.

Безумовно, ви вже чули пораду про те, що не варто вести справи з людиною, яка нетактовно ставиться до обслуговувального персоналу. Подібна повага — вияв не лише ґречності, але й прагматичного підходу. Доволі часто, здавалося б, «неважливі» співробітники геть усе знають. Згадайте людину в себе на роботі, якій начебто завжди відомо все, що відбувається, і яка навіть може безкарно переривати голову відділу. Зазвичай ця людина — секретар у приймальні або офіс-менеджер. Майстер нунчі розуміє, що вам потрібна підтримка таких людей.