Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Подяка

Зазвичай наприкінці книги автор пише: «Ця книга не з’явилася б, якби не редактор Х», і в моєму випадку це дійсно так — на всіх рівнях. Дозвольте висловити щиру вдячність Сарі Ріґбі (Sarah Rigby), Джонові Сициліано (John Siciliano) і Піппі Райт (Pippa Wright) із видавництва Penguin Random House за те, що вони чудові наставники, геніальні редактори й загалом надзвичайно приємні люди. Низький уклін Піппі за її неперевершені літературні інстинкти — і за те, що благословила цей союз автора й теми. Джон, моя споріднена душа, таємна зброя й натхненник цього проекту, завжди безмірно підтримував мене своїм гумором, сповненими нунчі порадами та стратегічним мисленням.

Моя літературна агентка Ліззі Кремер (Lizzy Kremer) з David Higham Associates уже п’ятнадцять років допомагає мені уникати «гістряків». Не знаю, чим я заслужила її увагу, проте її рішення допомогти мені стало однією з найщасливіших подій у моєму житті. Маддалена Кавачуті (Maddalena Cavaciuti) і Гаррієт Мур (Harriet Moore) перейняли пристрасть і майстерність своєї вчительки. Хоча не вони вирішували, чи співпрацювати зі мною, вони доклали всіх зусиль, і я щиро їм вдячна. Дякую також Джаю Ко (Jai Ko) за суттєву допомогу з інтерв’ю.

Хотілося б подякувати за особисту допомогу ще багато кому, проте їх надзвичайно багато, і я не можу назвати всіх. Утім, двом людям усе ж мушу висловити найщирішу вдячність. Це Шивон Зільке (Siobhán Silke), яку я незбагненним чином не згадала в попередній книзі — це ніби забути власне ім’я. Вона піклується про те, щоб бути хорошою людиною та другом, більше, ніж я взагалі коли-небудь про щось піклувалася. І дякую Кевінові Кляйну (Kevin Klein) за те, що став для мене ідеальним першим читачем, ділився мудрістю та пригощав мене смачнючою кавою.