Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Розділ 7. Нунчі та взаємини

Коли я навчалася в Сеулі у восьмому класі, мій підручник із суспільствознавства починався з цитати Арістотеля: «Людина за своєю природою — істота політична»[40]. У мене збереглися яскраві спогади про цей підручник, бо текст ілюструвала фотографія мурашника, а я ненавиджу мурах. У цьому розділі учням пояснювали, що, попри проживання в групі, мурахам не треба покладатися на взаємини, щоб вижити, оскільки вони діють лише відповідно до інстинктів.

Той факт, що корейський підручник починається саме так, доводить цінність для корейської культури погляду, згідно з яким окрема людина — це частина колективного утворення, як клітина в багатоклітинному організмі. Давні конфуціанські традиції, які досі впливають на країну, ґрунтуються на переконанні, згідно з яким кожен мусить відігравати свою роль у взаємозв’язку з іншими людьми. Відхилення від цієї ролі руйнує єдність. Якби всі відмовлялися від неї, суспільство занепало б.

Попри це, конфуціанство не відповідає ідеям капіталізму, характерним для сучасного життя, тому багато в чому ця ідея в Кореї втратила колишню вагомість. Проте цікавою видається значна суголосність давніх суспільних ідей Кореї з теоріями давньогрецьких філософів, особливо віра в те, що люди живуть у групі, оскільки не можуть вижити самотужки. Ще одна цитата з Арістотеля: «Будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя… заради того, що вважається достойним життям»[41].

Достойне життя.

Чи не цього ми всі прагнемо?

В університеті я вивчала філософію, намагаючись знайти відповідь на запитання, що ж таке щасливе життя. Як виявилося, певною мірою моя ситуація нагадувала сюжет «Дивовижного чарівника країни Оз»: відповідь завжди була поряд, віднайти її можна було в моєму вихованні. Щасливе життя багато в чому уможливлюють нунчі та споглядання навколишнього світу.

Багатьох сучасних людей ця ідея розлютила б. «Краще залишатися собою» — саме таким (у тому чи іншому формулюванні) був девіз декількох останніх поколінь з їхньою вірою в індивідуалізм: наприклад, моє покоління захоплювалося надривними рок-піснями гуртів на кшталт Nirvana. Наразі девіз, здається, став ще агресивнішим: «Будь собою!»

Що ж, мені здається, усім розумним людям XXI століття вже очевидно, як нам шкодить подібний егоцентричний менталітет декількох поколінь. Деякі дослідники навіть уважають, що пізній капіталізм[42] наразі занепадає та призводить до таких явищ, як посилення соціальної нерівності й поступове знищення нашої планети. Напевно, люди всіх політичних переконань нарешті визнають: щоб наша цивілізація існувала далі, нам треба порозумітися одне з одним і зважати на потреби інших людей. Ми помилялися. Арістотель мав рацію.

Утім, мізантропам не варто перейматися: повірте мені, не треба любити людей, щоб заприязнитися з ними. Використовуючи гарне нунчі, ви можете створити соціальну «обтічність», про яку я вже писала. Завдяки їй вам буде легше швидко завершувати розмови, якщо саме цього ви й прагнете. Відлюдники часто припускаються типової помилки: вони сподіваються, що, якщо поводитимуться ущипливо, люди дадуть їм спокій. Насправді ж зазвичай ситуація розвивається інакше.

Припустімо, що вам не подобається бути поряд з якимись іншими людьми. У такому разі вам, мабуть, хочеться якнайшвидше владнати свої справи у поштовому відділенні. І якщо співробітник скаже: «О, добрий день, ви знову до нас завітали! Як справи на роботі?», то яка відповідь допоможе вам швидше завершити спілкування з ним: «Усе чудово, дякую!» чи «Вас це не обходить!»? Промовивши другу фразу, ви лише нашкодите собі. «Обтічність» допомагає безперешкодному спілкуванню, тож ви можете швиденько повернутися до своєї відлюдницької печери. Ви можете стати настільки помітним чи непомітним для інших, наскільки вам заманеться. Саме люди з поганим нунчі завжди спричиняють якісь неприємності у своєму оточенні та створюють «гострі виступи» у спілкуванні з іншими людьми.

Дозвольте нунчі згладити ці «гістряки» в соціальній взає­модії. Незалежно від того, хто ви й наскільки у вас заплутані взаємини з навколишнім світом, нунчі допоможе діяти гармонійніше — і заради вас, і заради всіх, хто зустрінеться вам на життєвому шляху.

Кажуть, не буває атеїстів у окопах. Так само ніхто не сумнівається в силі нунчі, коли йдеться про романтичні стосунки. Особливо це стосується перших кроків на шляху до знайомства.

Через інтернет-сайти знайомств типовими стали побачення двох людей, які знають одне про одного менше, ніж ви знаєте про незнайомця, з яким вам по дорозі на роботу. Часто вам потрібно якнайшвидше визначити, чи не становить небезпеки людина, з якою ви йдете на побачення (особливо якщо ви жінка), і чи варто їй довіряти.

Ви не можете вірити у слова, які промовляє ваш співрозмовник, не можете вірити тому, що написано на його сторінці в інтернеті. Ви мусите застосовувати нунчі.

Люди на побаченнях витрачають забагато енергії на спроби контролювати враження, яке вони справляють на співрозмовника, і через це ментальних сил на використання нунчі вже не вистачає. Дарма — так вони позбавляють себе цінної змоги проаналізувати характер нового знайомця.

Якщо ви спрямуєте увагу на аналізування співрозмовника (а краще ситуації в приміщенні загалом), то зможете відволіктися від себе. Це магічним чином діє заспокійливо. Хто ж не захоче позбутися хвилювання, яке ми неминуче відчуваємо на першому побаченні? Зосередьтеся на приміщенні, і ви відразу розслабитеся.

На першому побаченні завжди варто розпитувати співрозмовника. Не лише тому, що говорити тільки про себе — це ознака поганого нунчі, але й тому, що відповіді можуть надати вам значно більше інформації, ніж людина намагається вам передати.

Чому ваш залицяльник уникає відповідей на запитання про сім’ю? Можливо, він сирота. А може — серійний убивця, який закопав тіла рідних у себе в саду. Навряд чи він розповість вам щось таке на першому побаченні, але ви зрозумієте: у нього якась проблема із сім’єю, про яку йому неприємно говорити.

Чому дівчина на першому побаченні відмовляється розповідати про свій дім? Можливо, вона не хоче надавати вам забагато інформації про себе, адже бачить вас уперше. А може, вдома на неї чекають чоловік і двоє дітей. Знову ж таки промовлені нею слова нічого вам не скажуть, але на першому побаченні треба звертати увагу не лише на те, що вам кажуть, а й на те, чого не кажуть.

Варто також оцінити рівень нунчі у вашого співрозмовника. Як він чи вона сприймають ситуацію в приміщенні? Наприклад, якщо в ресторані немає вина, яке ваш залицяльник хотів замовити, чи здійме він ґвалт із цього приводу або просто замовить інше? Чи поводиться ваша нова знайома привітно й ґречно з іншими людьми? Або ж вона замкнена й відсторонена? Потрібно звертати увагу не лише на те, як він чи вона спілкуються з вами, а й на їхню поведінку з усіма іншими людьми.

Розглянемо приклад Тоні. Ця дівчина пішла на побачення з Алексом, хлопцем, з яким познайомилася на заняттях з йоги. Алекс був надзвичайно вродливим і приголомшливо спортивним, він переконливо розповідав Тоні про те, що серйозно практикує медитацію та намагається досягти стану просвітлення. Але після наступної історії про те, як він навчився внутрішньому спокою та терплячості в ашрамі[43], Алекс повсякчас гарячкував, коли офіціантка не виконувала його замовлення відразу. «Та що ж вони так забарилися, ніби нам стейк аж із Нової Зеландії на літаку везуть!», «Трясця, у них тут що, офіціанти страйкують?» — нервував він. Така різниця між його словами й діями змусила Тоні відмовитися від другого побачення.

Багато експертів із романтичних стосунків радять відразу дізнатися, чому ваш потенційний партнер розірвав стосунки з попереднім хлопцем чи дівчиною. Кажуть, якщо такі люди в усьому звинувачують своїх колишніх, це тривожний дзвіночок. Якби ж то все було так просто! Подібні категоричні поради, можливо, у чомусь і корисні, проте головне — це ваша власна розсудливість, адже ніхто інший не оцінить те, що ви відчуваєте. Кожен може сприймати якісь прояви в поведінці як небезпечні, та, попри те що іноді таке сприйняття може здаватися ірраціональним, остаточне рішення залишається саме за вами й вашим нунчі.

Довіряйте собі.

Тож як насправді знайти свою другу половинку? Якісь ваші друзі можуть сказати, що треба скласти перелік потрібних вам характеристик і не йти на компроміс. Інші стверджуватимуть протилежне — що про такий перелік варто забути, оскільки інакше ви назавжди залишитеся самотніми. Насправді жоден погляд не є слушним у будь-якій ситуації. Безумовно, було б простіше, якби можна було дотримуватися певних непорушних правил, але знайти ідеальну пару надзвичайно складно: люди — складні істоти, тож помножте складність вашого характеру на складність характерів інших людей.

Нунчі дає змогу дотримуватися «серединного шляху». Вам не треба відмовлятися від важливих для вас критеріїв і нав’язувати їх іншим, важливо пам’ятати про розсудливість та адаптуватися. Збирайте інформацію та в жодному разі не ігноруйте нові дані лише тому, що вони не відповідають вашим уявленням про те, чого ви хочете.

Знову звернуся до роману «Гордість і упередженість», у якому наочно підкреслено важливість нунчі під час вибору другої половинки. Зрештою, саме гордість та упередженість можуть викривляти нашу оцінку ситуації. Слово «гордість» у назві цього твору стосується снобізму містера Дарсі, який уважає сім’ю Беннетів меншовартісною. А от «упередженість» властива Ліззі Беннет, яка не може об’єктивно сприймати Дарсі, оскільки почула, як він сказав своєму приятелеві: «Вона нічогенька, але недостатньо гарна, щоб привабити мене»[44]. Звісно ж, може здатися, що це вчинок справжньої наволочі, проте коли ми більше дізнаємося про його характер, то розуміємо, що він, вочевидь, нічого такого не мав на увазі й, мабуть, просто намагався поводитись як «крутий хлопець» у присутності своїх друзів.

Протягом більшої частини роману Дарсі й Елізабет не можуть бути разом, бо їхнє сприйняття одне одного залишається негнучким. Але потім різні життєві проблеми (хвороба, сімейні чвари) змушують їх співпрацювати й долати відчуженість, щоб досягнути спільної мети. Вони відмовляються від упередженості, спостерігають за поведінкою одне одного в різних ситуаціях та адаптуються до нових даних. Обидва йдуть на надзвичайно складний для них крок: вони визнають, що гордість та упередженість могли викривити їхню здатність сприймати одне одного об’єктивно. Без цього трохи запізно віднайденого нунчі ніякого хепіенду, можливо, і не було б.

Згадайте пари, з якими вам подобається проводити час. Можу побитися на взаклад, що в них гарне нунчі. Пари, які зважають на почуття одне одного й передбачають потреби подружжя, якимось чином здатні підтримувати атмосферу доброти й піклування, занурюючи в неї й інших. Усім нам хочеться проводити якнайбільше часу з такими людьми. Геть інша ситуація з парами, у яких погане нунчі: вони не сприймають потреб подружжя або не вважають їх важливими. З такими ніхто не хоче спілкуватися. А що відчувають ті, хто опинився в подібних взаєминах? Що відбувається, коли кохана людина не сприймає ваших натяків, не розуміє ваших почуттів, не бачить, як її слова та вчинки впливають на вас, не здогадується, що й коли вам потрібно? Серце крається…

Безумовно, я знаю, що більшість експертів з романтичних стосунків зі мною не погодяться. На їхню думку, кохана людина не зобов’язана читати ваші думки. Мовляв, чітко та спокійно висловлювати власні потреби — це ваша відповідальність.

Якби ж то все було так просто! На жаль, ця порада не відповідає людській вдачі. Почуття зазвичай мають складну природу, цілковито їх не розуміє навіть людина, якій вони належать.

Насправді в цьому ніхто не винен. Традиційно жінок привчають, що не можна просити в когось прихильності, адже це принизливо, а чоловіків навчають, що вияв таких почуттів, як сором чи сум, неприйнятний. Нунчі передбачає прагматичний підхід, коли ви вже не можете змінити ні власне виховання, ні виховання своєї половинки. І ви не в змозі змусити іншого використовувати нунчі й більше про вас піклуватися. Нунчі вимагає від вас аналізування ситуації такою, якою вона є, а не такою, якої вам хотілося б.

Ваше нунчі — це єдине, що ви можете контролювати. Слухайте кохану людину. Якщо вона розповідає вам набридливу історію, скористайтеся таким методом майстрів нунчі: подумки підбийте підсумки того, про що вам щойно розповіли. Слухайте не лише слова, звертайте увагу на контекст: чи, бува, не розповідає коханий чи кохана цю історію, оскільки відчуває, що її не слухають, наприклад на роботі чи ще десь? Можливо, оповідка така марудна, бо справжні її подробиці надто болючі, і ваша кохана людина соромиться розповідати про них? Спробуйте запитати подружжя, як минув його чи її день, перш ніж розповідати щось. Піклуйтеся про кохану людину так, як хотіли б, щоб вона піклувалася про вас.

Дивовижним чином може статися так, що поліпшення вашого власного нунчі призведе до поліпшення нунчі у вашого подружжя. Ваше нунчі сприятиме взаєморозумінню, тож кохана людина почуватиметься безпечніше, що надасть їй емоційних сил піклуватися про вас. Але якщо після цього вам усе ще здаватиметься, що лише ви в цих стосунках надаєте потрібної уваги коханій людині й піклуєтеся про неї, можливо, нунчі просто не здатне усунути проблему вашої гармонійності в шлюбі.

Усі ми хочемо відчувати, що найближчі люди готові помічати нас і дослухатися до нас. Нунчі може стати містком над прірвою, що пролягла між двома людьми. Його вплив тонкий, невловимий, проте наслідки можуть бути просто дивовижними.

Коли ви були підлітком і хотіли, щоб батьки дозволили вам зробити щось важливе для вас, наприклад відпустили на концерт, то, імовірно, нашорошували вуха й намагалися визначити, коли тато й мама в гуморі, пам’ятаєте? Навіть маленька дитина помічає, що мама завжди роздратована вранці, доки не вип’є кави, а тато погодиться на будь-що, якщо відволікати його під час улюбленої телепередачі, коли він просто хоче, щоб ви мовчали. У школі одна моя однокласниця зметикувала, що найкраще розповідати рідним про погану оцінку десь між сьомою та дев’ятою вечора: саме в цей час у Кореї на всіх каналах транслюють комедійні шоу, які дивиться вся сім’я.

З якоїсь причини люди забувають про цей цінний досвід, коли стають дорослими. Їм здається, що тепер, коли вони виросли й порозумнішали, пильність і розуміння настрою співрозмовника уже не потрібні, адже для спілкування можна просто використовувати слова. Проте насправді дорослих, яким не подобається висловлювати думки без манівців, значно більше, ніж тих, хто все говорить прямо. Багато цілком урівноважених людей помічають, що після одруження або початку спільного життя з коханою або коханим вони ніби забувають, як «використовувати слова», і повертаються до більш непрямих засобів спілкування, якими користувалися в дитинстві.

Кохана людина, яка здавалася вам наполегливою та сміливою, раптом починає ходити навколо вас навшпиньки та стає нерішучою, коли йдеться про висловлювання власних думок і почуттів, до того ж навіть не усвідомлює цього. Якщо вам доводиться жити з тим, хто «регресує» до дитячих моделей спілкування, ви, безумовно, будете розчаровані. Спробуйте виявити співчуття — і нунчі.

Вочевидь, життя було б значно простішим, якби ваша кохана людина казала: «Мені холодно», а не запитувала, чи холодно вам, вагаючись увімкнути опалення в кімнаті. Але, можливо, вона виросла в сім’ї, де висловлювання незадоволення вважали неприйнятним, і навіть такі прості фрази, як «Мені холодно», засуджували: мовляв, це вияв егоїзму й надокучливості.

Якщо вашій коханій людині властивий непрямий стиль спілкування, ви мусите за допомогою нунчі зрозуміти це та змінити свою поведінку в таких ситуаціях, а не гримати, вимагаючи, щоб змінилася вона.

Уявіть, що ви чоловік і пішли погуляти до центру міста зі своєю дружиною Шейлою. Раптом Шейла починає дратуватися. Ви вже давно її знаєте й розумієте, що дратівливість — це наслідок різкого зниження рівня цукру у крові.

Ви: Трясця, Шейло! Ти чого мені не сказала, що зголодніла?! Ми щойно проминули шість-сім ресторанів, а ти нічогісінько не сказала!

Шейла: Я думала, це очевидно. Невже незрозуміло було, що я голодна? До того ж я тобі ще з годину тому сказала, що втомилася!

Ви: Отож-бо, ти сказала, що втомилася, а не зголодніла, саме тому я нам кави купив! Зголодніти й утомитися — це не одне й те саме!

Шейла: Коли в мене цукор у крові знижується, я почуваюся втомленою й голодною, тож насправді, Ейнштейне ти наш, це одне й те саме!

І так далі. Подружжя, які сперечаються подібним чином, зазвичай спілкуються так ПОСТІЙНО, що надзвичайно дратує всіх навколо. У вас є вибір: ви можете сваритися щоразу, коли йдете на прогулянку, або скористатися нунчі, щоб розірвати це замкнене коло. Шейлі дійсно варто було б висловитися більш прямо: якщо вона зголодніла, то мала б сказати про це, особливо зважаючи на її проблему з рівнем цукру в крові. Але, вірогідно, її стиль спілкування не зміниться, і ви не можете на це вплинути. Зосередьтеся на власному нунчі, власному спілкуванні.

Пам’ятайте правило нунчі № 6: «Розумійте натяки». Люди не завжди кажуть те, що в них на думці, і це їхнє право. Ви ж не читаєте слова Шейли на екрані комп’ютера, це не якесь випадкове повідомлення від незнайомця у Твіттері. Щоб зрозуміти Шейлу, у вас є достатньо контексту, до того ж ви знаєте, що вона не висловлюється прямо.

Можливо, ви гадаєте, що зараз я пораджу вам стежити за мовою тіла Шейли щоразу, вирушаючи на прогулянку, щоб помітити, коли ваша дружина зголодніє. Ні, така поведінка не спрацює в цьому конкретному разі: не варто стежити за людиною з хронічним захворюванням, як-от діабет, це кепська ідея.

Натомість раджу вам запитати Шейлу не про те, чи не хоче вона щось з’їсти, а про те, коли вона зголодніє. Коли ви наступного разу підете на прогулянку, запитайте її про їжу, щойно опинитеся на вулиці. Можна сказати: «На Йорк-стрит відкрився новий індійський ресторанчик, поряд є піцерія, а на вулиці з лотків продають смачнючі смажені каштани. Скажи мені, коли вирішиш, що саме ти хотіла б з’їсти».

До чого це призводить? У попередньому варіанті розвитку подій — коли ви постійно сварилися — ви казали Шейлі, що вона мусить повідомити, зголодніла чи ні. Мовляв, це її відповідальність. У другому варіанті, просячи її повідомити, яку саме їжу вона вибрала, ви очікуєте від неї іншого вчинку, на який вона більше здатна.

Навіть якщо ваша кохана людина ніколи не зміниться, використання нунчі завжди допоможе поліпшити ваші стосунки.

Є така корейська книжка дитячих віршиків — «Пукати без нунчі»[45]. Малюнок на обкладинці — це справжній шедевр. У стилі примітивізму там зображено хлопчика з темно-бурим димом біля сідниць — і ще двох хлопчаків, які з вереском чкурнули геть. Назва — це рядок з головного вірша книжки, чотирьох строф, присвячених думкам хлопчика, який грає надворі зі своїм приятелем Джун Саном. Раптом Джун Сан голосно пукає. Він пукає без нунчі, тобто пускає гази, попри присутність інших людей. Проте ліричний герой вірша має чудове нунчі й відразу реагує. Він швидко починає рахувати мурах на землі, так само чинить і Джун Сан: «Одна мурашка, дві мурашки, три мурашки…» Герой віршика намагається не сміятися, а його приятель Джун Сан червоніє. Цей хлопчик допоміг Джун Сану не осоромитися й уникнути перерви в грі. Інакше кажучи, він створив «обтічні» ігрові умови.

Вчинок цього безіменного хлопчика — це вияв нунчі задля ввічливості. Сюжет віршика ілюструє чудову особливість нунчі: ви можете використовувати цей хист, не привертаючи до цього уваги. Власне, тактовність — найкращий компонент нунчі.

Ви можете вчиняти як приятель Джун Сана у своєму повсякденному житті. Не лише тоді, коли хтось пускає гази, а й коли хтось опинився в центрі небажаної уваги.

Наприклад, ваш друг Том прийшов до вас на вечірку без дружини, оскільки нещодавно вони розійшлися. Ви єдина людина на вечірці, якій відомо про завершення їхніх стосунків. До Тома підходить Карен. Не знаючи про його ситуацію, вона питає: «Гей, а дружина де?» Справжній майстер нунчі на вашому місці зрозуміє, що ще декілька людей, імовірно, зацікавляться її відсутністю й запитають про це Тома. Замість того щоб пошепки повідомляти невтішну новину всім присутнім і пліткувати, ви можете зацікавити Тома та ще кількох гостей розвагою, яка вимагає зосередженості й обмежує балачки: це можуть бути шахи, фанти, покер, настільні ігри, навіть бадмінтон. Так ви відновите «обтічність», не привертаючи уваги до проблеми Тома.

Багато хто вважає, що з близькими друзями не потрібно зважати на натяки. Це не так. Ви маєте використовувати нунчі з друзями, тобто слухати не лише їхні слова, але й загальний контекст їхнього виховання та змін у життєвих обставинах. Декілька років тому я захопилася рукоділлям. Запитала в подруги Шарлотти, який улюблений колір у її донечки Емілі, оскільки хотіла зв’язати дівчинці шалик. Крім того, я надіслала Шарлотті фотографію шарфа, який зв’язала до цього. За декілька днів Шарлотта відповіла мені так: «Я й не знала, що ти тепер в’яжеш! Дуже гарний шарфик, так майстерно зроблено!» Приємні слова, проте зверніть увагу, чого не було в її листі: Шарлотта не сказала, що мені варто зв’язати шалик для Емілі. Дуже тактовний прояв нунчі з її боку. Зі свого боку, я не стала в’язати для Емілі шарф.

У моїй уяві Емілі так і залишилася чотирирічним дівчам, я геть забула, що тепер вона вже майже підліток. А жоден підліток не дозволить нікому побачити себе у в’язаному шалику.

Шарлотта не мусила писати мені: «Я показала Емілі світлину, яку ти надіслала, і вона сказала: “Та ви що, подуріли?!”» Виховання не дозволило їй створити незручну ситуацію. Моє завдання полягало в тому, щоб зрозуміти її натяк. Якби я наполягла й подарувала Емілі шалик, то змусила б цю нещасну дитину вдягати шарф щоразу, коли ми бачимося, і це було б просто нестерпно для неї. (Порада всім, хто захоплюється рукоділлям: мені боляче це писати, але, будь ласка, користуйтеся нунчі, коли даруєте людям створені вами речі. Інакше ви покладете на них обов’язок демонструвати всім ваші витвори!)

Люди можуть навіть не помічати, що ви якнайкраще користуєтеся нунчі. Це добра ознака того, що ви стаєте справжнім майстром.

Кожен має потенційно конфліктні теми в спілкуванні з родичами — одним або кількома. Надзвичайно складно змінити характерні прояви спілкування з людиною, яку ви дуже давно знаєте. Навіть коли всі вже подорослішали та сформувалися, якщо в когось у вдачі — кислоти, а в когось — луги, завжди є ризик вибуху. Ви не в змозі змінити властиві вашим характерам особливості, але з певним досвідом можете застосовувати нунчі, щоб пом’якшити конфлікт.

По-перше, не брешіть собі: ви точно знаєте, яка болюча тема викличе сварку з рідними чи коханими, оскільки, імовірно, уже тисячу разів сперечалися з цього приводу. Скористайтеся нунчі, щоб передбачити наближення вибуху раніше, ніж усі інші, і цього разу вчиніть інакше. Дійте інакше знову і знову, доки це не стане звичкою. Будь ласка, не поводьтеся як герой давньогрецької трагедії. Ви можете розірвати замкнене коло. Ви не приречені вічність боротися, ставши іграшкою в руках богів. Мій психотера­певт говорить: «Ви не мусите приходити на кожен бій, на який вас викликають».

Коли йдеться про взаємини з рідними, ваше нунчі має переважно зосереджуватися на вас. Можливо, ви вдаєтеся до старих токсичних моделей поведінки, які завжди призводять до тих самих мерзенних наслідків? Наприклад, чи не намагаєтеся ви щоразу перебрати на себе роль посередника, примушуючи рідних, які посварилися, «помиритися й обійнятися»? Якщо це так, запитайте в себе, навіщо ви це робите та які ваші мотиви? Будьте чесними із собою. Можливо, вам так подобається перебувати в центрі уваги, що ви готові підставитися під удари під час сварки? Або в сім’ї ви завжди були «святим» і тепер намагаєтеся відповідати очікуванням рідних? Замислившись над цим питанням, ви можете зрозуміти, що поводилися правильно. Але, принаймні, вибирайте роль усвідомлено, а не автоматично, ніби застрягли в нескінченному запрограмованому циклі.

Дозволю собі висловити непопулярну точку зору: якщо ви опинилися в соціальних стосунках, які вимагають надлюдського рівня нунчі з вашого боку, хай про кого б ішлося — про колег, друзів, кохану людину чи родичів, варто замислитися над тим, щоб назавжди розірвати ці стосунки. Нунчі — обмежений ресурс, так само як гроші чи енергія. Якщо ви постійно витрачаєте його для поліпшення ситуації, поліпшити яку просто неможливо, виявиться, що вам не вистачає ресурсів на інші сфери життя.

Приклад майже непомітного, мовчазного застосування нунчі справжнім майстром — це вчинки місіс Ремзі з роману Вірджинії Вулф «До маяка». Вона неперевершена господиня, але не тому, що підтримує захопливі розмови чи пригощає гостей коктейлем за власним рецептом. Місіс Ремзі знає: щоб кімната сповнилася любові та сміху, треба запалити свічки. Їхнє світло всіх зближує. Кімната чарівним чином змінюється, сварки вщухають, виникає відчуття теплоти та близькості. Дисгармонія в будинку й поза ним ніби зникає: «Якось раптово всі відчули переміну, неначе це все відбувалося насправді й вони бенкетують у якійсь улоговині, на острові; неначе об’єдналися гуртом проти зовнішньої плинності»[46].

Можливо, ви пригадуєте когось схожого на місіс Ремзі, хто з’являвся у вашому житті чи й досі є у вашому оточенні? Закладаюся, що так. А якщо ні — можливо, місіс Ремзі — це ви? Цим одним вчинком запалювання свічок місіс Ремзі змінює атмосферу в приміщенні — і стає кращою дружиною, матір’ю, господаркою та другом. І все це — без жодного слова.

На вчинок, аналогічний до цього запалювання свічок, здатні й ви, хай ким би ви були: бідним чи багатим, представником культурної більшості чи меншості, носієм привілеїв чи ні, людиною з гетеросексуальною чи гомосексуальною орієнтацією, чоловіком, жінкою чи будь-ким на шкалі співвідношення маскулінності й фемінності.

Наприклад, ви зібралися з друзями, і всі починають розпитувати Джоані й Майкла про те, чого вони досі не заручені, хоча разом уже п’ять років. Джоані й Майклові неприємно, а вам хочеться сказати іншим: «Слухайте, та відчепіться від них!» Але це приверне до цієї пари ще більше уваги, вони ще більше знітяться, та й атмосферу на вечірці буде зіпсовано. Ваші друзі можуть навіть образитися на Джоані й Майкла, адже ті змусили їх відчути провину за таку надокучливість.

Значно краще змінити тему розмови й поставити запитання, на яке в кожного знайдеться власна відповідь, щоб усі відразу захотіли висловитися. Наприклад, у таких ситуаціях зазвичай чудово спрацьовує обговорення останньої божевільної теорії фанатів серіалу «Гра престолів». Що божевільніша теорія, то краще: «Мені здається, наприкінці серіалу ми зрозуміємо, що вся ця історія — це марення героя наступного серіалу, який стане спінофом[47] “Гри престолів”. Можливо, цей герой — гриб». Усі так захопляться кепкуванням над вашою теорією, що припинять розпитувати Джоані й Майкла, і ви поновите привітну атмосферу вечірки.

Невеличкий тест

Під час вечері ваш друг голосно пускає гази. Що ви скажете:

А. «Нове правило: ніякої капусти за сімдесят дві години до відвідування моєї оселі».

Б. «Це не ти, це стілець, у нього обшивка якось дивно відходить, і щоразу, як хтось сідає, ми чуємо цей звук».

В. Звинуватите в непристойній поведінці когось, хто вам не подобається.

Г. Відволічете гостей якимось запитанням на цілковито іншу тему, щоб усі мусили відповідати, наприклад: «Нагадайте, хто хоче червоного вина, а хто — білого? Я мушу знати, скільки пляшок відкорковувати».

Ґ. Нічого.

Правильна відповідь: Г. Спосіб майстра нунчі впоратися з цією проблемою — запитати про щось або запропонувати участь у якійсь спільній діяльності, що хоча б на мить відволіче гостей. Я пішла б далі — «випадково» розхлюпала б воду або, ще краще, звернулася б до гостей з якимось проханням, яке передбачає їхні безпосередні дії, наприклад: «Будь ласка, негайно перевірте свої келихи! Я помітила на одному з них відкол і не хочу, щоб хтось порізався». Певною мірою правильна й відповідь Ґ. Не звертати уваги на те, що хтось пустив гази, — це завжди слушна ідея; але відволікти від цього інших — більше в стилі нунчі. Саме так учинила б місіс Ремзі.