Пора серця. Листування

936

Андорра \ XII.1961 Книга (подарунок до № 194?) з’явилася восени 1961 р. (прем’єра 2.11.1961); ПЦ отримав бандероль 3.1.1962 (TbPC). В одному зі своїх афоризмів ПЦ характеризує «Андорру» як «п’єсу про ожидовлення» («Verjuden») («Die Prosa aus dem Nachlaß» 37). ЖЦЛ занотувала для ПЦ: «головний персонаж мав би бути справжнім євреєм, а не псевдо-євреєм, який видає себе за єврея» та «Читала „Андорру“, пласка алегорична п’єса, приперчена сексуальними натуралізмами. Єврейство знижено до рівня смаків дрібного бюргерства, для особливого випадку розцяцьковане дрібкою нечистої совісті парарелігійного ґатунку. Це потішить німців, їхніх сталіністсько-гомулкістських інтелектуалів, лівих католиків і пангерманських об’єднувачів» (26.12.1961 і 6.1.1962, NkPC/GCL — франц. мовою). На берегах газетного повідомлення «Нотатки з репетицій. Репертуарні міркування про „Андорру“» (NZZ 10.3.1962, NPC) ПЦ написав «Лайно й антисеміт», а також «пор. у його „Щоденнику“ пасаж про Терезієнштадт, пор. його лист з приводу Бльокера» (франц. мовою) [№ 203]. Вже з приводу своєї поїздки в Цюрих у травні 1960 р. ПЦ занотував, що «ставлення МФ до єврейства хворобливе» (NkPC).