Псалтир

Кафизма №15

Алилуя.

¹Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.

²Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?

³Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.

⁴Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,

⁵щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.

⁶Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.

⁷Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.

⁸Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.

⁹І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.

¹⁰І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.

¹¹Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.

¹²І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.

¹³Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.

¹⁴Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.

¹⁵Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.

¹⁶І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.

¹⁷Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.

¹⁸Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.

¹⁹Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.

²⁰Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.

²¹Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,

²²дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.

²³І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].

²⁴І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;

²⁵Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.

²⁶І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,

²⁷розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.

²⁸Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,

²⁹і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.

³⁰Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.

³¹І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.

³²І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,

³³бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.

³⁴Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,

³⁵але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,

³⁶стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,

³⁷приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;

³⁸проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;

³⁹осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.

⁴⁰Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.

⁴¹і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.

⁴²Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.

⁴³Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.

⁴⁴Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.

⁴⁵Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.

⁴⁶І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.

⁴⁷Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з—поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.

⁴⁸Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!

Слава…

[Алилуя.]

¹Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.

²Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,

³і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.

⁴Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.

⁵Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.

⁶Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.

⁷І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.

⁸Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,

⁹бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.

¹⁰Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,

¹¹бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.

¹²Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.

¹³Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,

¹⁴вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.

¹⁵Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:

¹⁶бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.

¹⁷Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.

¹⁸Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.

¹⁹Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,

²⁰послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.

²¹Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.

²²Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.

²³Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,

²⁴вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:

²⁵скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —

²⁶піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.

²⁷Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.

²⁸Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.

²⁹Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.

³⁰І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.

³¹Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.

³²Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.

³³Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,

³⁴землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.

³⁵Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.

³⁶І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,

³⁷засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.

³⁸Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.

³⁹Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,

⁴⁰тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.

⁴¹Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.

⁴²Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.

⁴³Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.

Слава…

Пісня.

Псалом Давида.

^1-2Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.

³Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.

⁴Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.

⁵Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.

⁶Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,

⁷щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.

⁸Бог сказав у святині Своїй: “Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:

⁹Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,

¹⁰Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені”.

¹¹Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?

¹²Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?

¹³Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.

¹⁴З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.

Начальнику хору.

Псалом Давида.

¹Боже хвали моєї! Не мовчи.

²Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.

³Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;

⁴за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;

⁵віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.

⁶Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.

⁷Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.

⁸Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.

⁹Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.

¹⁰Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.

¹¹Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.

¹²Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;

¹³нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.

¹⁴Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.

¹⁵Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,

¹⁶за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.

¹⁷Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.

¹⁸Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;

¹⁹і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.

²⁰Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!

²¹Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.

²²Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.

²³Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.

²⁴Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.

²⁵І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.

²⁶Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.

²⁷Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.

²⁸Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.

²⁹А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.

³⁰А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,

³¹бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.

Слава…

Після 15-ї кафизми Трисвяте...

І тропарі, глас 1.

Боже мій! Наче безодня моря, така безліч провин моїх, і я потопаю з гріхами моїми. Спасителю мій! Подай мені руку, як Петрові, спаси й помилуй мене.

Слава...

Боже, Спасителю мій! Я осуджений помислами й ділами: дай мені бажання покаятися, щоб я взивав: Благодійнику мій, помилуй мене.

І нині...

Богоблаженна Отроковице пренепорочна! Очисти мене, оскверненого ділами непотребними, від скверних помислів, як чиста і непорочна Мати-Діва.

Господи, помилуй (40 разів).

Владико Господи Ісусе Христе! Ти — Захист мій, у Твоїх руках я весь. Поможи мені і не попускай мені грішити, бо я нестриманий, і не дозволяй мені ходити за бажанням тіла мого. Господи, не забувай мене, бо я немічний. Ти Сам знаєш, що для мене коричне, тому не покидай мене на погибель з гріхами моїми. Не покидай і не відступай від мене. Я до тебе вдаюся, навчи мене чинити волю Твою, бо Ти — Бог мій. Зціли душу мою, бо я згрішив перед Тобою. Спаси мене заради милості Твоєї, бо перед Тобою всі ті, що спокушають мене на гріх, і нема мені іншого пристановища, крім Тебе, Господи. Нехай осоромлені відступлять від мене ті, що жадають погубити душу мою. Бо один ти сильний, Господи, у всьому, і Тобі слава на віки віків. Амінь.