Псалтир

Кафизма №6

Псалом Давида.

На спомин [про суботу].

^1-2Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.

³Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.

⁴Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.

⁵Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.

⁶Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.

⁷Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.

⁸Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.

⁹Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.

¹⁰Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.

¹¹Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.

¹²Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.

¹³А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.

¹⁴Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.

¹⁵І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.

¹⁶Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.

¹⁷Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.

¹⁸Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.

¹⁹Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.

²⁰Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.

²¹Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.

²²Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.

²³Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.

Начальнику хору Ідифуму.

Псалом Давида.

^1-2Я сказав: “Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною”.

³Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.

⁴Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:

⁵“Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій”.

⁶Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.

⁷Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.

⁸І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.

⁹Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.

¹⁰Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.

¹¹Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.

¹²Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.

¹³Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.

¹⁴Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.

Начальнику хору.

Псалом Давида. (Пророчий).

^1-2Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.

³Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.

⁴Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.

⁵Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.

⁶Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.

⁷Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.

⁸Тоді я сказав: “Ось іду; у свитку книжному написано про мене.

⁹Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм”.

¹⁰Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.

¹¹Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.

¹²Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.

¹³Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.

¹⁴Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!

¹⁵Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.

¹⁶Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: “Добре, добре!”

¹⁷Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: “Великий Господь!”

¹⁸Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!

Слава…

Начальнику хору.

Псалом Давида. (Пророчий).

^1-2Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.

³Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.

⁴Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.

⁵Я сказав: “Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою”.

⁶Вороги мої в злобі кажуть про мене: “Коли він помре та згине ім’я його?”

⁷А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.

⁸Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.

⁹Словом лихим ображають мене, говорячи: “Він ліг і вже не встане”.

¹⁰Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.

¹¹Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.

¹²З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.

¹³А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.

¹⁴Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!

Начальнику хору.

Повчання синам Кореєвим.

Псалом Давида.

^1-2Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.

³Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?

⁴Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: “Де Бог твій?”

⁵Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.

⁶Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.

⁷Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.

⁸Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.

⁹Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.

¹⁰Кажу я до Бога: “Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене”?

¹¹Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: “Де Бог твій?”

¹²Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Псалом Давида.

¹Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.

²Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?

³Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.

⁴І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.

⁵Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Слава…

Начальнику хору.

Повчання синам Кореєвим.

^1-2Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.

³Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.

⁴Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.

⁵Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.

⁶З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.

⁷Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,

⁸а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.

⁹Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.

¹⁰Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.

¹¹Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.

¹²Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.

¹³Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.

¹⁴Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.

¹⁵Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.

¹⁶Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє

¹⁷від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.

¹⁸Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.

¹⁹Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,

²⁰коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.

²¹Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,

²²то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.

²³Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.

²⁴Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.

²⁵Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?

²⁶Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.

²⁷Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

Начальнику хору. На музичному інструменті шошан.

Повчання синам Кореєвим.

Пісня про Улюбленого.

^1-2Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника—скорописця.

³Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.

⁴Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.

⁵І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.

⁶Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.

⁷Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.

⁸Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.

⁹Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.

¹⁰Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.

¹¹Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.

¹²І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.

¹³І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.

¹⁴Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.

¹⁵В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.

¹⁶Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.

¹⁷Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.

¹⁸Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.

Начальнику хору.

Синів Кореєвих.

На музичному інструменті аламоф.

Пісня.

^1-2Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.

³Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.

⁴Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.

⁵Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.

⁶Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.

⁷Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.

⁸Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.

⁹Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.

¹⁰Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.

11“Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі”.

¹²Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.

Слава…

Після 6-ї кафизми Трисвяте.

І тропарі, глас 3.

Хвалу приношу Тобі, Господи, і признаюся в гріхах моїх, Боже! Наверни і спаси мене.

Слава...

Спаси мене, Боже мій, як колись Ти спас митаря. Не відкинь моїх сліз, як не відкинув Ти сліз блудниці. Прийми мої зітхання, Спасе мій, і спаси мене.

І нині...

Як раб Твій, прибігаю під покрову Твою, всенепорочна, визволи мене, Богородице, від пристрастей, як Та, що породила безстрастного Христа Бога нашого.

Господи, помилуй (40 разів).

Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за всі благодіяння Твої, що від дитинства нашого і до сьогодні Ти являв і являєш нам, явно і неявно, про які знаємо і про які не знаємо. Ти полюбив нас так, що й Сина Твого Єдинородного не пожалів віддати за нас. Допоможи ж і нам бути достойними Твоєї любови. Дай нам мудрість розуміти слова Твої і підкріпи нас силою Твоєю. І якщо, бажаючи чи не бажаючи, ми згрішили, прости нас і не карай. Охорони душі наші і чистоті, щоб ми стали перед Престолом Твоїм з чистим сумлінням. Пошли нам і кінець життя, достойний чоловіколюбства Твого. Спом'яни і всіх, хто бажав нам добра чи зла, бо всі люди і кожна людина немічна. Тому молимося Тобі: подай нам від Твого милосердя велику милість.