Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати

Літургія

З огляду на нещодавній випадок пошкодження майна по вулиці Бетлінгемшир-корт, 475, рада домовласників хотіла б іще раз нагадати політику нашого об’єднання як стосовно утримання собак, так і щодо належної утилізації біологічно небезпечних органічних речовин. Відповідно до правил об’єднання, усі свійські собаки мають бути прив’язані або утримувані за парканом у межах власності свого господаря. За жодних обставин собаці не може бути дозволено бродити околицею без нагляду.

Що ж до людських решток, санітарні правила округу вимагають, щоб їх передавали відповідним службам для належної утилізації. Поховання вдома не дозволено за жодних обставин.

Виконання бодай одного з наведених вище правил відвернуло б недавній випадок завдання масштабної майнової шкоди. Зараз стало можливим, за допомогою встановленої хронології завдання збитків, простежити переміщення згаданої санітарно-небезпечної речовини й назвати тварин, що взяли в ньому участь. Повідомляють, що перший інцидент стався 10 травня, коли між 10:00 ранку і 15:30 пополудні частково розкладені рештки були, вочевидь, видобуті з невідомого місця собакою. Найімовірнішим підозрюваним, який поклав початок усій справі, став Ґудзик. Викопавши рештки, хатній пес переніс їх до ще недавно білої хазяйської спальні з ворсистим килимом у будинку 475 по Бетлінгемшир-корт, де він грався з ними протягом невизначеного проміжку часу, поки не закопав на задньому подвір’ї того ж таки будинку.

Якщо на мапі з’єднати однією лінією будинки 475–565, 785, 900, 1050, 1075 і 1100 по Бетлінгемшир-корт, яким завдано збитків, можна простежити за невеселою подорожжю безтямно викинутих людських нутрощів і побачити, як їх знаходила і переносила до нового місця ціла низка як свійських тварин, так і диких шкідників, а саме пацюків і єнотів, кожен з яких, заволодівши чимдалі сильніше розкладеним предметом, нівечив його і ховав у новому місці. Подібність шкоди, завданої килимам, оббивці меблів і постільній білизні, вказує на те, що далі ця контрабанда потрапила до провулка Серрідейлдаун. По тому були знайдені суттєві докази схожих випадків у кількох домогосподарствах по Найтбриджтон-клоуз і Риджентроузтюдор-кресент. Через невпинний характер розпаду тканини кожна наступна її поява спричиняла суттєвіший і триваліший ефект на м’які поверхні в кожному будинку.

Щоб розрахувати вартість зливу й очищення басейнів у нашій околиці, запропоновано провести окрему оцінку. Крім того, мешканцям району рекомендується переглянути свою історію щеплень; особливо це стосується тих купальників, яким трапився згаданий предмет і які не змогли розпізнати його природу й приймали його за старенький здутий фіолетовий пляжний м’яч. Принаймні в одному випадку купальники перекидали його одне одному з неприхованою втіхою.

І от це гидке, просякнуте водою чужорідне страхіття молодша з дочок Санчез, нічого не підозрюючи, виловила з їхнього басейну. Взявши щипці для барбекю, вона перекинула його через паркан, де воно залетіло до басейну родини ДіМарко. Там на нього натрапив їхній старший син, Денні, котрий виявився нездатним дати йому гідну і пристойну раду. Натомість він зажбурнув предмет на сусідський дах по вулиці Айві-гай, 8871. Там його дзьобали ворони, одна з яких врешті підняла напіврозкисле падло в повітря і злетіла високо в блакитне літнє небо, звідки впустила свою здобич просто на шезлонг, у якому лежала Ада Луїза Каллен. На цьому подорож тих покидьків обірвалася.

Прикро, але кілька інформаційних інтернет-порталів уже поширили цю історію під заголовком «Викинуті мертві рештки впали на голову оголеній купальниці». Історія розлетілася мережею після того, як про неї порозводилися так звані експерти радіостанцій по всій країні.

На час вилучення покидьків вони вже втратили чималу частку своєї початкової ваги. Були викликані офіційні представники правоохоронних органів. Після обговорення медики «швидкої допомоги», що прибули на місце події, спробували визначити природу органічної матерії, а крім того, зафіксували її вагу в 22 унції[177]. Вони також надали допомогу міс Каллен, яка виявляла симптоми шоку й нудоти, мала травми міжхребцевих дисків і м’яких тканин шиї, а ще підозру на струс мозку.

Після тривалих дискусій більшість пристала на те, що знайдена матерія не свідчила про вчинення акту насильства. Вочевидь, вона була відкинута природнім шляхом. Первинний огляд засвідчив її людське походження.

Хоч багато хто з цим і не погоджується, такі відкидувані тканинні оболонки насправді підпадають під категорію медичних відходів і, таким чином, становлять загрозу санітарній безпеці громади, вже не кажучи про вартість будинків, у яких побували вказані відходи за пособництва кількох хатніх тварин, котрі, як з’ясувалося, послідовно викопували їх із землі й переносили далі впродовж трьох спекотних днів.

Експертиза виявила, що вказана органічна матерія є нещодавно відторгнутими утробними тканинами з характерними, просякнутими загустілою кров’ю утвореннями, що викидаються з організму матері під час народження дитини. Це залишок від процесу пологів у людей.

Поповнення родини нещодавно святкували одразу в кількох оселях «Мармурових скель», але це не виключає можливості того, що згадані медичні відходи були занесені з-поза меж нашого об’єднання для ритуального висадження дерева чи іншого подібного обряду. Швидка перевірка заяв на постійну зміну ландшафту, поданих упродовж останніх трьох місяців, виявила дозволи висадити п’ять трояндових кущів, один бузок, три кущі садового жасмину, один плакучий кипарис, чотирнадцять самшитових кущів і один болотний дуб. Будь-яка з цих рослин може вказувати на місце первинного заховання викинутих тканин.

Також не видається неможливим, що якась бродяча тварина, наприклад койот, цей чотириногий стерв’ятник, міг поцупити рештки покидьків з території іншої громади. Це могли бути, наприклад, «Північні пересмішники». Або «Озерні вілли», де до такого безцеремонного викидання залишкового післяпологового продукту, судячи з усього, ставляться поблажливіше.

Правду кажучи, не можна забувати також і того, що таку хіпацьку штуку могла утнути половина мешканців «Чаплиної затоки», але що тут можна вдіяти? Розмістити приватне оголошення в рубриці «Загублено і Знайдено»? «Знайдено: одна подрана плацента, частково розкладена. Пожована всіма допитливими тваринами в радіусі двох миль. Телефон». Хай би до якого засобу вдалася рада, цього все одно не буде достатньо, щоб задовольнити декотрих людців, які схильні виступати проти всього на світі і вважають, що заради повернення покидьків його власникам треба перевернути небо і землю.

Рада також не вступатиме в суперечки стосовно духовної чи ритуальної цінності цих викинутих надлишків репродуктивної тканини; одначе цей інцидент показує, що на майбутнє ми потребуємо чіткої політики щодо таких випадків.

Окрім того, що були забруднені численні предмети інтер’єрів, чимала кількість свійських тварин також наковталася шматочків тих покидьків. Унаслідок цього сіамська кішка, що належить містерові й місіс Маршалл-Саймонам, вивергнула проковтнуте, сидячи у місіс Маршал-Саймон на руках. Те саме зробив і скотч-тер’єр Ґудзик, просто на нову шкіряну оббивку заднього сидіння нового «Ягуара-XJR-LWB», який належить містерові Клейтону Фармеру.

Рада домовласників співчуває усім нашим постраждалим сусідам. Але, за винятком міс Каллен, усі вони не без гріха. Невідомі власники тварин, що так недбало прикопали покидьки, грубо знехтували правила утримання на прив’язі — усі, кого це безпосередньо торкнулося, причетні до інциденту. Дехто з тих, чия власність була пошкоджена, виступають за генетичну експертизу для встановлення особи власників з метою стягнення з них фінансової компенсації витрат на відновлення майна. Щоправда, рада переконана, що такі заходи буде важко як обґрунтувати, так і вжити.

Легко уявити собі, що молодий батько, котрий знайшов розриту яму на своєму задньому подвір’ї і чув, який через це щойно здійнявся ґвалт, не поспішатиме подавати голос і брати на себе відповідальність. Замість негайного рішення, що задовольнило б усі зацікавлені сторони, рада домовласників вирішила поглянути на інцидент у довгостроковій перспективі. Саме такі нещастя, поділені усією громадою, і пов’язують сусідів крізь роки. У нашому нинішньому суспільстві, де будинки продаються, а родини переїздять на інше місце в середньому раз на сім років, ця легенда дасть нам триваліші спогади про плинний час нашого знайомства і дружби.

У переказах факти неодмінно викривляться. Ті, що не були безпосередньо причетні до справи, казатимуть, що були. Ті, кому довелося викинути килимок, скажуть, що весь будинок був забруднений так, що довелося його покинути. Недавні події обростуть деталями й стануть частиною міфології нашої громади. Багато років по смерті наших хатніх улюбленців ми воскрешатимемо спогади про них, і смакуватимемо їх, і розноситимемо по світу. Заради сміху ми розповідатимемо про це одне одному. Ми перекрутимо факти. Ми кидатимемо цю історію в юрбу на вечірках і аж за боки братимемося від реготу. Хоч яка ця подія була огидна, ми зробимо її ще огиднішою. Роздуємо її. Зробимо надміру жахливою, щоб і самим потрапити до міфів. Щоб мати бодай таку втіху. Щоб мати якийсь доказ жахливих випробувань, які ми пережили.

Зараз ми невпинно молимося за одужання міс Каллен, яка скаржиться на нічні кошмари, що переслідують її з часів інциденту.

Через брак кращого виходу рештки доправлено до сховища в центрі судової експертизи округу Шейшоу, де їх зберігатимуть упродовж двох місяців, після чого спалять з належною пошаною.