Зниклий герой

LVI ДЖЕЙСОН

Нарада виявилася зовсім не такою, якою її уявляв Джейсон. Почати можна хоча б з того, що вона відбувалась за столом для пінг-понгу в кімнаті дозвілля Великого Будинку, а ще один із сатирів подавав начос та содову. Хтось приніс голову леопарда Сеймура з вітальні і повісив її на стіну. Час від часу якийсь староста жбурляв йому сосиску.

Джейсон огледів кімнату і намагався пригадати імена. На щастя, Лео і Пайпер сиділи поряд з ним — це були їхні перші збори в ролі старост. Клариса, ватажок будиночка Ареса, закинула ноги на стіл, але це начебто нікого не переймало. Кловіс із будиночка Гіпноса хропів у кутку, а Бутч з будиночка Іриди з’ясовував, скільки олівців вміститься у ніздрі Кловіса. Тревіс Стоул з будиночка Гермеса тримав запальничку під м’ячиком для пінг-понгу, щоб подивитися, чи він загориться, а Вілл Соліс з будиночка Аполлона з відсутнім поглядом то розгортав, то згортав бинтову пов’язку на зап’ястку. Староста з будиночка Гекати, здається, Лу Елен, грався з Мірандою Гардінер у «Я вкрав твій ніс», тільки от він насправді від’єднав ніс Міранди чаклунством, і та намагалась повернути собі вкрадене.

Джейсон сподівався, що Талія з’явиться — усе ж таки вона обіцяла, — але її ніде не було видно. Хірон сказав йому не перейматись через це. Талія часто затримувалася через битви з чудовиськами або через завдання Артеміди, але мусила незабаром прибути. І все ж Джейсон хвилювався.

Оракул Рейчел Дер сиділа поряд з Хіроном на чолі столу. Вона була вдягнена у шкільну форму академії «Клеріон», що здавалось дещо дивним, і посміхалась Джейсону.

Аннабет не здавалась розслабленою. Зверх табірного одягу на ній були обладунки. На боці висів кинджал, а волосся було стягнене у хвіст. Щойно Джейсон увійшов, вона впилась у нього сповненим надії поглядом, наче намагалась витягти з нього відомості однією силою думки.

— Почнемо нараду, — сказав Хірон. — Лу Елен, віддай, будь ласка, Міранді ніс. Тревіс, не міг би ти згасити палаючий м’ячик? І, Бутч, гадаю, двадцять олівців — це забагато для будь-яких людських ніздрів. Дякую. А тепер, як бачите, Джейсон, Пайпер і Лео успішно повернулись... більш-менш успішно. Деякі з вас чули частини розповіді, однак нехай вас ознайомлять докладніше.

Усі подивились на Джейсона. Він прокашлявся і почав розповідати. Час від часу втручались Лео і Пайпер та додавали подробиці, про які він забув.

Він розповідав лише кілька хвилин, але під стількома поглядами йому здавалось, що минуло набагато більше часу. Тиша давила на нього, і якщо стільки гіперактивних напівбогів були здатні нерухомо сидіти і слухати стільки часу, розповідь, певно, здавалась дуже шаленою. Він закінчив візитом Гери, що відбувся точнісінько перед зборами.

— Отже, Гера була тут, — промовила Аннабет. — І говорила з тобою.

Джейсон кивнув.

— Слухай, я не кажу, що довіряю їй...

— Це розумно, — сказала Аннабет.

— ...але вона не видумала ту, другу групу напівбогів. Я один з них.

— Римляни. — Клариса жбурнула Сеймуру сосиску. — Ти очікуєш, що ми повіримо в те, що десь існує ще один табір з напівбогами, які є послідовниками римських богів? А ми ніколи навіть не чули про них.

Пайпер нахилилась уперед.

— Боги тримали дві групи окремо, тому що щоразу, коли ті зустрічались, то намагались убити одне одного.

— Це я можу зрозуміти, — сказала Клариса. — І все ж як ми ніколи не перетиналися на завданнях?

— О, перетиналися, — сумно промовив Хірон. — Багато разів. Це завжди трагедія, і боги завжди докладають усіх зусиль, щоб начисто стерти спогади причетних. Ворожнеча продовжується аж з часів Троянської війни, Кларисо. Греки вторглись у Трою і спалили її вщент. Троянський герой Еней утік і зрештою дістався Італії, де заснував рід, який одного дня став Римом Римляни ставали дедалі могутнішими, вклоняючись тим самим богам, але з іншими іменами і трохи іншими характерами.

— Більш войовничі, — промовив Джейсон. — Більш згуртовані. Більш спрямовані на поширення, завоювання і дисципліну.

— Якось це не дуже, — втрутився Тревіс.

Деякі з інших напівбогів, здавалось, так само відчували незручність, і тільки Клариса знизала плечима так, наче те, що вона почула, її цілком влаштовувало.

Аннабет крутнула свій ніж на столі.

— А ще римляни ненавиділи греків. Вони помстились, коли завоювали грецькі острови, і зробили їх частиною Римської імперії.

— Не те, щоб ненавиділи, — відповів Джейсон. — Римляни захоплювалися грецькою культурою і трохи їм заздрили. У відповідь греки вважали римлян варварами, але поважали їхню військову силу. Тож у римські часи напівбоги почали ділитися — або грек, або римлянин.

— І так тривало з того самого часу, — припустила Аннабет. — Але це якесь божевілля. Хіроне, де були римляни під час війни з титанами? Вони не хотіли допомагати?

Хірон погладив бороду.

— Вони допомогли, Аннабет. Поки ви з Персі очолювали битву за спасіння Мангеттену, хто, по-твоєму, захопив гору Отріс, базу титанів у Каліфорнії?

— Стривайте, — сказав Тревіс. — Ви говорили, що гора Отріс просто розсипалась, коли ми перемогли Кроноса.

— Ні, — сказав Джейсон. Він пам’ятав уривки битви — велетня у яскравому панцирі та шоломі з баранячими рогами. Він пам’ятав своє військо напівбогів, що здіймалось на гору Тем, пробиваючись крізь полчища змієподібних чудовиськ. — Вона не просто впала. Ми її зруйнували. Я власноручно вбив титана Кріоса.

Очі Аннабет оскаженіли, наче у вентуса. Джейсон уявив, як шалено вона складає докупи всі думки.

— Затока. Нам завжди говорили триматись подалі від неї, тому що там знаходилась гора Отріс. Але це була не єдина причина, так? Римський табір... він має бути десь поряд із Сан-Франциско. Можу закластися, що його розмістили там, щоб наглядати за територією титанів. Де він знаходиться?

Хірон смикнувся у візку.

— Не можу сказати. Якщо чесно, мені ніколи не довіряли цю таємницю. Моя колега, Лупа, не з тих, хто ділиться інформацією. А спогади Джейсона були знищені.

— Табір приховують потужні чари, — сказав Джейсон. — І добре охороняють. Ми можемо шукати його роками, і все одно не знайдемо.

Рейчел Дер схрестила пальці. З усіх людей у кімнаті тільки вона не здавалась збентеженою цією розмовою.

— Але ж ви спробуєте, еге ж? Ви побудуєте човен Лео, «Арго II». І перш ніж вирушити до Греції, ви вирушите на пошуки римського табору. Вам знадобиться їхня допомога у битві з велетнями.

— Кепський задум, — застерегла Клариса. — Якщо римляни побачать воєнний корабель, вони вирішать, що ми нападаємо.

— Скоріш за все, ти маєш рацію, — погодився Джейсон. — Але ми повинні спробувати. Мене послали сюди, щоб ознайомитись із Табором напівкровок, спробувати переконати вас, що два табори не мають бути ворогами. Це знак примирення.

— Гм, — промовила Рейчел. — Тому що Гера впевнена, що нам потрібні два табори, щоб перемогти у війні з велетнями. Сім героїв Олімпу... деякі греки, деякі римляни.

Аннабет кивнула.

— Твоє Велике Пророцтво — який там останній рядок?

— «...до Брами Смерті йдуть ворожі сили».

— Гея відчинила Браму Смерті, — промовила Аннабет. — Вона випускає найгірших лиходіїв з Підземного царства на битву з нами. Медея, Мідас... Будуть інші, я певна. Можливо, рядок означає, що римські та грецькі напівбоги об’єднаються, знайдуть Браму і зачинять її.

— Або це може означати, що вони битимуться одне з одним біля Брами Смерті, — відзначила Клариса. — Там не сказано, що ми будемо співпрацювати.

Запанувала тиша, поки таборяни усвідомлювали цю приємну думку.

— Я піду, — сказала Аннабет. — Джейсоне, коли ви збудуєте свій корабель, дозволь мені піти з вами.

— Я сподівався, що ти це запропонуєш, — сказав Джейсон. — Саме ти... ти нам потрібна.

— Стривайте, — нахмурився Лео. — Тобто я не проти. Але чому саме Аннабет?

Аннабет і Джейсон глянули одне на одного, і Джейсон зрозумів, що він має все пояснити. Вона знала неприємну істину.

— Гера сказала, що моє прибуття було обміном ватажків, — сказав Джейсон. — Спосіб двом таборам дізнатись про існування одне одного.

— Еге? — сказав Лео. — І?

— Обмін двосторонній, — сказав Джейсон. — Коли я потрапив сюди, моя пам’ять була стерта. Я не знав, хто я і звідки прийшов. На щастя, ви, друзі, взяли мене до себе, і я знайшов новий дім. Я знаю, що ви мені не вороги. Римський табір... вони не такі дружелюбні. Ти маєш швидко довести, що чогось вартий, або не вцілієш. Вони, можливо, не будуть такі гостинні до нього, а якщо дізнаються, звідки він прийшов, то він може потрапити в серйозну халепу.

— Він? — запитав Лео. — Про кого ти говориш?

— Про мого хлопця, — рішуче промовила Аннабет. — Він зник приблизно в той час, коли з’явився Джейсон. Якщо Джейсон прийшов до Табору напівкровок...

— Саме так, — погодився Джейсон. — Персі Джексон у другому таборі і, швидше за все, навіть не пам’ятає, хто він.