Буфонада, або Більше не самотні

Розділ 49

З’ясувалося, що молодий король підготував один історичний документ і хотів, щоб я його підписав. Документ був короткий. У ньому я визнавав, що я, президент Сполучених Штатів Америки, вже не здійснюю контролю над тією частиною Північноамериканського континенту, яку продав моїй країні Наполеон Бонапарт 1803 року і яка відома під назвою «Луїзіанська покупка».

Я згідно з цим документом продав її за один долар Стюартові Іволзі-2 Мотту, королеві Мічиґану. Я підписав це дуже дрібними, ледь читабельними літерами. Підпис скидався на мурашку-дитинча.

— Володійте на здоров’я, — сказав я.

Після цього ми трохи потеревенили про його діда.

Потім ми з капітаном О’Гером полетіли до Урбани, штат Іллінойс, задля електронного з’єднання з моєю сестрою, яка загинула багато років тому.

Гей-го.

Так, і я тепер пишу тремтливою рукою і з головою, яка розколюється, бо вчора ввечері я забагато випив на своєму дні народження.

Віра Бурундук-5 Заппа прибула вся осипана діамантами, у ношах, на яких її пронесли крізь айлантові джунґлі, в супроводі чотирнадцяти рабів. Вона привезла мені вина й пива, від яких я сп’янів. Та найбільш запаморочливим з її дарунків була тисяча свічок, які вона зі своїми рабами виготовила в колоніальному стилі. Ми вставили їх у порожні отвори моїх тисячі канделябрів і розставили на підлозі вестибюля.

Потім ми їх усі запалили.

Коли я стояв серед отих малесеньких, тремтливих вогників, я почувався як Бог, що стоїть по коліна в Молочному Шляху.