У Карла Маркса та Фрідріха Енгельса це гасло звучало трохи інакше: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» (Тут і далі прим, перекл., якщо не вказано інше.)
Larry Diamond, «Facing Up to the Democratic Recession», Journal of Democracy, January 2015 (Vol. 26, No. 1), 141—155. (Прим, авт.)
Багато видатних учених підкреслювали роль інститутів у політичному й економічному розвитку, навіть якщо не сходилися на деталях самих процесів. Концепція демократії в цій книжці, а також різних типів недемократичних режимів, на яких ми зупинилися у вступі, спирається саме на ці підвалини. Використовуючи визначення інститутів Дуґласа Норта як «правил гри», що «структурують стимули», роль інститутів у книжці потрактована як механізм для переговорів. У ній також визначено їхнє відношення до спроможності держави, що перегукується з працями Семюела Гантінгтона і Френсіса Фукуями, які зосередилися на тому, як інститути допомагають владнанню, без чого неможливий ні політичний, ні економічний розвиток. Типологія книжки велику вагу покладає на інституціональний простір, що надається різним діячам і визначає ступінь, до якого вони можуть перейматися політичними проблемами. У цьому питанні є схожість із працями Дуґласа Норта, Джона Джозефа Волліса та Баррі Р. Вайнґеста, які протиставляли суспільства «вільного доступу» суспільствам «обмеженого доступу», а також із роботами Дарона Ейсмоґлу й Джеймса А. Робінсона, які писали про «інклюзивні» та «екстрактивні» інститути. Такі концепції назагал вкладаються в значення термінів «демократія» і «не-демократія», що використовуються в цій книжці. (Прим, авт.)
Douglass С. North, Institutions, Institutional Change and Economic Performance (Cambridge: Cambridge University Press, 1990), 3. (Прим, авт.)
Тотальний, тоталітарний.
Нацистська Німеччина використовувала здобутки британських і американських учених.
Цю фразу спопуляризували Хуан Хосе Лінц та Алфред Степан у вид. «Toward Consolidated Democracies», Journal of Democracy, April 1996 (Vol. 7, No. 2), 12— 33. Вислів належить Джузеппе ді Палма. (Прим, авт.)
Більше про Конституційний Конвент 1787 року див. Catherine Drinker Bowen, Miracle at Philadelphia: The Story of the Constitutional Convention, May to September 1787 (Boston: Little, Brown, 1966); Richard Beeman, Plain, Honest Men: The Making of the American Constitution (New York: Random House, 2010); David O. Stewart, The Summer of 1787: The Men Who Invented the Constitution (New York: Simon & Schuster, 2007); Jack N. Rakove, Original Meanings: Politics and Ideas in the Making of the Constitution (New York: Alfred A. Knopf, 1996); Christopher Collier, Decision in Philadelphia: The Constitutional Convention of 1787 (New York: Ballantine, 1986). Про ширший деталізований контекст періоду заснування й перші роки республіки див. Joseph J. Ellis's Founding Brothers: The Revolutionary Generation (New York: Alfred A. Knopf, 2000). (Прим, авт.)
Четвертою владою зазвичай називається утворення поза традиційною структурою влади в суспільстві, вільна преса. Іншими «трьома владами» за старого режиму в дореволюційній Франції були аристократія, духівництво й маси. Згідно з Томасом Карлайлом, цей термін увів Едмунд Берк, спостерігаючи 1787 року за парламентськими дебатами. Карлайл писав: «Берк сказав, що в парламенті представлено три влади, але ж там на галереї для репортерів сиділа й четверта влада, набагато за всіх них важливіша». (Прим, авт.)
David М. Kennedy, «The American Presidency: A Brief History», lecture at Stanford University, fall 2016. (Прим, авт.)
Повноваження шерифа округу (лат.).
Закон про Posse Comitatus було ухвалено 1878 року, аби федеральне військо більше не використовувалося з внутрішньою правоохоронною метою. Єдиний виняток випливає із закону про повстання 1807 року, який дозволяв президенту розгорнути федеральне військо в Сполучених Штатах у разі «повстання або обструкції законам». Після урагану Катріна закон про повстання було доповнено у 2006 році, аби дозволити президенту розгорнути федеральне військо для відновлення порядку після стихійного лиха, терористичного нападу чи іншої надзвичайної ситуації. Ця поправка прискорила б федеральну реакцію на ураган Катріна, якби вона діяла на час шторму, однак поправка викликала скарги від губернаторів і правозахисників штатів, тому була скасована у 2008 році. (Прим, авт.)
Семюел Е. Файнер порушив це питання у своєму класичному творі про військово-цивільні відносини «Вершник: роль військових у політиці» (Лондон: Полл Молл, 1962 р.), с. 5. Він пише: «Замість того щоб питати, чому військові займаються політикою, нам кратне поцікавитись, чому вони чинять інакше. Бо, на перший погляд, політичні переваги військовиків візаві інших і цивільних груп беруть гору. У військових набагато краща організація. І вони мають зброю» (курсив автора). (Прим, авт.)
Між 1786 і 1787 роками колишній капітан Континентальної армії Деніел Шейс очолив військо із чотирьох тисяч заколотників у серії повстань проти високих податкових ставок, зокрема намагаючись захопити американський арсенал. Хоча повстання було зрештою придушене, це стимулювало економічні реформи і що важливіше, сформувало порядок денний щодо сфери дії нового уряду США, підкресливши слабкість обмеженого національного уряду, який діяв на підставі Статей Конфедерації. (Прим, авт.)
Один із наставників Медісона в Принстоні, доктор Джон Візерспун, обстоював свою думку про вигоди релігії від поширення політичної волі: «Знання Бога і його істин було від початку призначене для тих частин землі, де мала з'явитися якась міра свободи й політичної справедливості... Свобода поширювала знання божественної істини...» (Garrett Ward Sheldon, The Political Philosophy of James Madison [Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2001], p. 28, де цитується: Jeffery Hays Morrison, «John Witherspoon» and «The Public Interest of Religion», Journal of Church and State, Vol. 41, Summer 1999, p. 597.) (Прим, авт.)
U.S. Bureau of Economic Analysis, «Value Added by Industry as a Percentage of Gross Domestic Product», 2015, http://www.bea.gov/iTable/iTableHtml.cfm?reqid=51&-step=51&isuri=l&5114=a&5102=5. Те саме демонструє порівняння урядових витрат у відсотках до ВВП. За даними Світового банку за 2015 рік, урядові витрати у відсотках до ВВП у Сполучених Штатах (14,4 %) були набагато нижчі, ніж у низці інших країн, зокрема Франції (23,9 %), Канаді (21,2 %), Японії (20,4 %), Бразилії (20,2 %) та Великій Британії (19,4 %). Див.: World Bank, «General Government Final Consumption Expenditure (% of GDP)», 2016, http://data. worldbank.org/indicator/NE.CON.GOVT.ZS. (Прим, авт.)
Olivier Zunz, Philanthropy in America: A History (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2012), 8. (Прим, авт.)
Ken Stem, «Why the Rich Don't Give to Charity», Atlantic, April 2013.
Arthur С. Brooks, «А Nation of Givers», American, American Enterprise Institute, March/April 2008, https://www.aei.org/publication/a-nation-of-givers/. (Прим, авт.)
Alexis de Tocqueville, Democracy in America, vol. I, ch. XIV. (Прим, авт.)
Закони про чужинців і заколоти були чотирма юридичними документами, і лише перший із них — Закон про заколоти — стосувався свободи слова. Він забороняв «писати, друкувати, висловлювати й публікувати фальшиві, скандальні й підступні твори й твори антиурядові». В законі вказувався термін його чинності, який завершився 1801 року. Інші три закони стосувалися трактування й націоналізації неамериканських громадян на теренах Сполучених Штатів. (Прим, авт.)
Як зауважує мій колега Френсіс Фукуяма, попри поступ за часів Тедді Рузвельта «кінець протекціонізму як системи на федеральному рівні настав лише в середині XX ст.», див.: Political Order and Political Decay: From the Industrial Revolution to the Globalization of Democracy (New York: Macmillan, 2014), 160. (Прим, авт.)
Dred Scott υ. John F. A. Sandford (1857), opinion of Chief Justice Taney, Supreme Court of the United States, available at: http://memory.loc.gov/cgi-bin/query/ r?ammem/llst:@field(DOCID+@lit(llst022div3))). (Прим, авт.)
Frederick Douglass, «The Dred Scott Decision», speech before the American Anti-Slavery Society, May 14, 1857, available at: https://www.lib.rochester.edu/index.cfm?PAGE=4399. (Прим, авт.)
На початку XX ст. ККК було перезасновано; він мав чимало послідовників на Середньому Заході. (Прим, авт.)
Сьогодні в країні працює понад сто історичних коледжів для чорних, які видають дипломи бакалавра і вчені ступені студентам усіх рас. (Прим, авт.)
Один суддя із Алабами наводить приклад незалежності суддів. Суддя Френк М. Джонсон, призначений до федеральної системи судочинства президентом Айзенгавером 1955 року, відігравав головну роль у подоланні законів Джима Кроу в Алабамі, хоча йому самому це дорого коштувало у вигляді переслідування й остракізму з боку сусідів-сегрегаціоністів. На своїй посаді він інтерпретував закони згідно зі своїм розумінням, постійно ухвалював постанови на користь рівноправності, застосовуючи засади, підтримані Верховним судом у справі «Браун проти Управління освіти», не тільки щодо шкіл, але й щодо всіх сфер громадського життя. (Прим, авт.)
Докладніше про історію американських тубільців див.: Francis Paul Prucha, The Great Father: The United States Government and the American Indians (Lincoln: University of Nebraska Press, 1986); Dee Brown, Bury My Heart at Wounded Knee: An Indian History of the American West (New York: Picador, 2007; перше видання — 1970 p.); Stephen Pevar, The Rights of Indians and Tribes (New York: Oxford University Press, 2012; перше видання — 1983 p.). (Прим, авт.)
Власне, суд розглядав два питання: одне — про зарахування на бакалаврат у Мічиганському університеті (що зрештою визнані неконституційними), інше — про вступ до Юридичного інституту цього університету (що неконституційним не визнано). (Прим, авт.)
Josef Stalin, On the Opposition, 1921—1927 (Foreign Language Press, 1974). (Прим, авт.)
Наприклад, СОІ — система протиракетної оборони з базуванням на супутниках, що мала захистити Америку від ядерного нападу. Вона так і не була реалізована на практиці, але на мислення радянців справила великий вплив. Вона підвищила ставки в гонці озброєнь і переконала багатьох радянських військових, що підтримання технологічного паритету зі США або неможливе, або нерентабельне. Докладніше про ці проблеми див. у моїх ранніх статтях: «The Party, the Military, and Decision Authority in the Soviet Union», World Politics, 40, no. 1 (October 1987), 55—81; «The Military-Technical Revolution and the General Staff in the Soviet Union» у вид.: Herbert Goodman, Science and Technology in the Soviet Union (Stanford Conference Report on Soviet Technology, 1984). (Прим, авт.)
John Arch Getty, Origins of the Great Purges: The Soviet Communist Party Reconsidered, 1933—1938 (Cambridge: Cambridge University Press, 1985), 8. (Прим, авт.)
Уперше п'єсу дав зли перед царем Миколою І у 1836 році; події цієї сатиричної комедії на п'ять дій відбуваються в провінційному містечку під Санкт-Петербургом. Колезького реєстратора на ім'я Іван Хлестаков міські чиновники помилково приймають за ревізора, якого очікують із такою тривогою. Хлестаков цю помилку помічає й бере хабарі від чиновників в обмін на обіцянку не доповідати про корупцію в місті. Попри різку сатиру на російську державну службу цар Микола І п'єсу сприйняв добре і наполягав на тому, аби її поставили в Імператорському театрі. В наш час історію спопуляризував Денні Кей у головній ролі в однойменному фільмі. (Прим, авт.)
Michael McFaul, Russia's Unfinished Revolution: Political Change from Gorbachev to Putin (Ithaca, NY: Cornell University Press, 2001), 65. (Прим, авт.)
Там само. (Прим, авт.)
Насправді Микита Хрущов говорив про комунізм.
Гросмейстером Фішер став набагато раніше після югославських матчів; вигравши у Спаського, він став чемпіоном світу.
Справжня назва конкурсу: Міжнародний конкурс імені Π. І. Чайковського. На першому конкурсі змагалися піаністи й скрипалі.
Steven Rosefielde, Russia in the 21st Century: The Prodigal Superpower (Cambridge University Press, 2005), 41. (Прим, авт.)
«Чотиристороння угода щодо Берліна» про статус Східної та Західної Німеччини та розділений на сектори Берлін була укладена після Другої світової війни між США, Великою Британією, Францією та Радянським Союзом. (Прим, авт.)
Майкл Макфол, користуючись мовою Французької революції, говорив доречно про три російські «республіки» в цей період, що перша з них включала горбачовські реформи, аналітично поєднуючи зміни в реформах останніх років Радянського Союзу з першими роками російської незалежності. Насправді ж цей зв'язок було розірвано, розітнуто хаотичністю подій, що супроводжувала народження нової Росії. (Прим, авт.)
Branko Milanovic, «Income, Inequality, and Poverty during the Transition from Planned to Market Economy» (World Bank, February 1998), 12. (Прим, авт.)
Milanovic, 9. (Прим, авт.)
Milanovic, 68. (Прим, авт.)
Matthew Johnston, «The Russian Economy Since the Collapse of the Soviet Union», Investopedia, January 21, 2016, http://www.investopedia.com/articles/invest-ing/012116/russian-economy-collapse-soviet-union.asp. (Прим, авт.)
Це кількість смертей у результаті нападу. World Health Organization Mortality Database, http://www.who.int/healthinfo/mortality_data/en. (Прим, авт.)
Ці федеральні інтервенції, які містили зняття губернаторів та розпуск законодавчих органів, могли ініціюватися в два способи. Президент міг діяти спільно з Думою і судами або ж самостійно, якщо він мав підтримку Генеральної прокуратури. (Прим, авт.)
Для тих, хто не обізнаний із цими подіями: путінська Росія має історію підтримки сепаратистських груп у сусідніх країнах, зокрема колишніх громадян Радянського Союзу. У Грузії, на півдні Росії підтримка Росією сепаратистських регіонів Абхазії та Південної Осетії призвела до конфлікту в серпні 2008 року. Грузинська влада зіграла свою роль у провокуванні насильства, але маленькій країні забракло сил для наступних інтенсивних бойових дій. Мирна угода формально завершила конфлікт через кілька днів, але були розірвані дипломатичні відносини між Грузією та Росією, напруженість залишається високою, і грузинський уряд, схоже, далекий від намірів повернути сепаратистські регіони. Схожі події відбулися в Україні. У лютому 2014 року антиурядові протести змусили проросійського президента до втечі, а Росія відповіла санкціонуванням прихованого вторгнення на Кримський півострів. Незабаром вона офіційно анексувала Крим, що, можливо, є найбільшим порушенням міжнародного порядку в Європі з часів Другої світової війни. Підтримані Росією сепаратисти відтоді поширили конфлікт на кілька областей Східної України, які залишаються в глухому куті й сум'ятті, і кінця тому не видно.
1954 року в СРСР святкували трьохсотріччя Возз'єднання України з Росією. Цей публіцистичний термін виник у радянській історіографії в 20-х роках XX сторіччя. Насправді ж ідеться про приєднання частини України до Московії.
Партія в Польщі називалася так: Польська об'єднана робітнича партія.
«Źусіе Warszawy Scores Solidarity Declarations», Źycie Warszawy, December 2, 1981, Foreign Broadcast Information Service, Daily Report, Eastern Europe, FBIS-EEU-81-235, December 8, 1981, p. G10, infoweb.newsbank.com/iw-search/we/HistArchive/?p_product=FBISX&p_theme=fbis&p_nbid=U68N52XQMTQ4NTE50-DIwOC4zMTkxNTc6MToxNDoxNzEuNjYuMjA4LjEzNA&p_action=doc&p_docref=v2: 11C33B0D5F860D98@FBISX-1256BBA5C44C47E0@2444947-1256BBA-F0A60D088-1256BBAF2A5EF838. (Прим, авт.)
Були ще й інші партії — усього в 1991 році їх налічувалося 29. Деякі виражали інтереси конкретних галузей (наприклад, недавно реформована Польська селянська партія), інші орієнтувалися на регіони (наприклад, Рух за автономію Сілезії), ще інші зосереджувалися на конкретних питаннях (як-от Союз жінок проти труднощів). У наступні роки політичне поле консолідувалося, а в 2011 році тільки 5 партій потрапили до парламенту. (Прим, авт.)
Так було з Хорватією в 2005 році, коли переговори про її приєднання було відкладено у зв'язку з побоюваннями щодо готовності хорватської влади переслідувати втікачів, звинувачених у військових злочинах. Хорватам довелося зробити конкретні кроки, щоб дати раду цим проблемам, і до кінця року вони затримали головного втікача. Але навіть коли почалися переговори, Хорватії довелося розв'язувати й інші проблеми, від судових реформ до боротьби з корупцією, перш ніж вона одержала членство. (Прим, авт.)
Згідно з теорією демократичного світу, демократичні держави не воюють з іншими демократичними державами. Уперше цю концепцію сформулював Іммануїл Кант, який стверджував в есе 1795 року, що «вічний мир» може запанувати, коли кожна держава матиме республіканську конституцію, бо «якщо згода громадян потрібна, щоб ухвалити оголошення війни, вони будуть дуже обережними, починаючи таку погану гру, бо матимуть затвердити для себе всі лиха війни». У другій половині XX ст. демократія утвердилася в достатній кількості країн, щоб перевірити теорію Канта, яка стала предметом ґрунтовних академічних досліджень. З усіх теорій міжнародних відносин мало які мають більшу емпіричну підтримку. Більше див. у вид.: Michael Brown, Sean Lynn-Jones, and Steven Miller, Debating the Democratic Peace (Cambridge: The MIT Press, 1996). (Прим, aвт.)
Anna Grzymala-Busse, «Why Would Poland Make Its Already Strict Abortion Law Draconian?», Washington Post, April 18, 2016, https://www.washingtonpost.com/news/ mon-key-cage/wp/2016/04/18/why-would-poland-make-its-already-strict-abortion-law-draconian. Крім цього див. її книжку Nations Under God: How Churches Use Moral Authority to Influence Policy (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2015). (Прим, авт.)
Цит. за: Svetlana Alexievich, Voices from Chernobyl: The Oral History of a Nuclear Disaster, trans. Keith Gessen (New York: Picador, 2006), 32. (Прим, авт.)
Тут і далі авторка подає власну версію історії України на підставі, очевидно, дуже застарілих російських джерел.
Paul R. Magocsi, A History of Ukraine: The Land and Its Peoples (Toronto: University of Toronto Press, 2010), 722. (Прим, авт.)
Авторка має на оці 300-ту річницю Переяславської ради, а не дружби народів.
Авторка має на увазі скандали, пов'язані з виборами у Мукачевому, але факти викладено на основі недостовірних джерел, див.: https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0 %92 %D0 %В8 %D0 %B1 %D0 %ВЕ %D1 %80 %D0 %В8_ %D0 %В2_ %D0 %9С %D1 %83 %D0 %ВА %D0 %В0 %D1 %87 %D0 %В5 %D0 %В2 %D0 %ВЕ %D0 %ВС %D1 %83_2004 (Прим, перекл.)
Авторка має на увазі знаменитий Трояндовий сад біля Білого дому.
Organization for Security and Cooperation in Europe, «Widespread Campaign Irregularities Observed in Ukrainian Presidential Election», November 1, 2004, www. osce.org/odihr/elections/56894. (Прим, авт.)
Charles Hornsby, Kenya: A History Since Independence (London: I. B. Tauris, 2012), 30.
Hornsby, 47—48. (Прим, авт.)
Hornsby, 60. (Прим, авт.)
Джендаї на цю тему писала докторську. Вона доводила, що кенійська поліція та інші парамілітарні організації, створені ще до незалежності (1952—60), стали противагою військовикам, давши досвід цивільним лідерам у справах безпеки, що привело до стабільних стосунків цивільних і військових та налаштування цивільного контролю після незалежності 1963 року. Див.: Jendayi Elizabeth Frazer, «Sustaining Civilian Control: Armed Counterweights in Regime Stability in Africa» (PhD dissertation, Stanford University, March 1994). (Прим, авт.)
Hornsby, 96. (Прим, авт.)
«Kenya: GDP Per Capita (Current US$)» (World Bank, 2016), http://data.world-bank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD?locations=KE&view=chart. (Прим, авт.)
«Вашингтонський консенсус» передбачає комплекс із десяти вільноринкових економічних реформ, на якому наполягали розташовані у Вашингтоні агенції (МВФ, Світовий банк, міністерство фінансів США), що підтримував економічну експансію та лібералізацію торгівлі в країнах, які розвиваються. Ці засади сформульовано наприкінці 1980-х; вони були покликані викласти змінні глобальні норми для політики розвитку. (Прим, авт.)
Jane Perlez, «U.S. Forgives Portion Of Kenya's Loan Debt», New York Times, January 10, 1990, www.nytimes.eom/1990/01/10/business/us-forgives-portion-of-ken-ya-s-loan-debt.html. (Прим, авт.)
Hornsby, 472. (Прим, авт.)
«Five More Reported Killed in Kenya Unrest», Associated Press, July 10, 1990, www.nytimes.com/1990/07/ 10/world/5-more-reported-killed-in-kenya-unrest. html. (Прим, авт.)
Jane Perlez, «Rising Political Discontent in Kenya Is Tarnishing Its Progressive Image», New York Times, July 29, 1990, www.nytimes.com/1990/07/29/world/ rising-political-discontent-in-kenya-is-tamishing-its-progressive-image.html?pag-ewanted=all. (Прим, авт.)
Hornsby, 481. (Прим, авт.)
Jane Perlez, «Stung by Protest Over Crackdown, Kenya Calls U.S. Envoy a Racist», New York Times, November 19, 1991, www.nytimes.com/1991/11/19/world/stung-by-protest-over-crackdown-kenya-calls-us-envoy-a-racist.html. (Прим, авт.)
Hornsby, pp. 486—487. (Прим, авт.)
Jane Perlez, «Kenya, a Land That Thrived, Is Now Caught Up in Fear of Ethnic Civil Weir», New York Times, May 3, 1992, http://www.nytimes.com/1992/05/03/world/kenya-a-land-that-thrived-is-now-caught-up-in-fear-of-ethnic-civil-war. html. (Прим, авт.)
James С. McKinley Jr., «Sworn for 5th Term, Kenya's President Vows to Fight Corruption and Poverty», New York Times, January 7, 1998, www.nytimes.com/1998/01/06/world/swom-for-5th-term-kenya-s-president-vows-to-fight-corruption-and-poverty.html. (Прим, авт.)
Marc Lacey, «Kenya Joyful as Moi Yields Power to New Leader», New York Times, December 31, 2002, www.nytimes.com/2002/12/31/world/kenya-joyful-as-moi-yields-power-to-new-leader.html. (Прим, авт.)
Marc Lacey, «Kenya's Judiciary Thrown Into Disarray by Inquiry», New York Times, October 23, 2003, www.nytimes.com/2003/10/23/international/africa/kenyas-judiciaiy-thrown-into-disarray-by-inquiiy.html. (Прим, авт.)
Marc Lacey, «Debate on Kenya's Future: Serious Talk and Fruit Tossing», New York Times, October 16, 2005, http://www.nytimes.eom/2005/10/16/world/afri-ca/debate-on-kenyas-future-serious-talk-and-fruit-tossing.html. (Прим, авт.)
Marc Lacey, «Debate on Kenya's Future: Serious Talk and Fruit Tossing», New York Times, October 16, 2005, www.nytimes.com/2005/10/16/world/africa/de-bate-on-kenyas-future-serious-talk-and-fruit-tossing.html. (Прим, авт.)
Marc Lacey, «Kenya Government Opponents Reject Protest Ban», New York Times, November 29, 2005, www.nytimes.com/2005/11/29/world/africa/kenya-govem-ment-opponents-reject-protest-ban.html. (Прим, авт.)
Jeffrey Gettleman, «Turmoil Grows in Kenya, with More Than 100 Dead», New York Times, December 31, 2007, http://www.nytimes.eom/2007/12/31/world/africa/3lcnd-kenya.html. (Прим, авт.)
Jeffrey Gettleman, «Kenya Crisis Worsens as Opposition Cools to Talk», New York Times, January 9, 2008, www.nytimes.corn/2008/01/09/world/africa/09kenya.html. (Прим, авт.)
«Kenyan Leaders in Call for Peace», BBC News, April 24, 2008, news.bbc.co.uk/2/hi/africa/7364273.stm. (Прим, авт.)
Jeffrey Gettleman, «Kenyan Court Upholds Election of Candidate Facing Charges in The Hague», New York Times, March 30, 2013, www.nytimes.com/2013/03/31/world/africa/in-tense-kenya-court-upholds-election-results.html. (Прим, авт.)
«Kenya: President Kenyatta's Inauguration Speech», April 9, 2013, allafrica.com/stories/201304091200.html. (Прим, авт.)
Утеча Рохаса була результатом серйозного громадянського протистояння складних та важких переговорів між лідером ліберальної партії Альберто Льє-рас Камарґо і лідером консерваторів Аавреано Ґомесом, що розробив Бенідормську угоду, котру підписали 24 липня 1956 року і за котрою в березні 1957 року оприлюднено Сіджаську декларацію. У ній визначено правила Національного фронту, які окреслювали структуру, що дозволила б країні повернутися до мирного правління. Домовилися: партії по черзі висуватимуть президентів упродовж чотирьох каденцій: спочатку ліберальна партія, а потім консервативна, знову ліберальна і знову консервативна (насправді цей механізм працював довше). Половина кабінету мала складатися з лібералів, а половина — із консерваторів. Половина губернаторів — ліберали, а половина — консерватори. Партії працювали, щоб усунути Рохаса і створити тимчасову хунту на час до виборів. Хунта угоди дотримала. (Прим, авт.)
Declaration of Sitges, July 20, 1957, http://college.cengage.com/history/world/keen/latin_america/8e/assets/students/sources/pdfs/119declaration_sitges.pdf. (Прим, авт.)
Natalia Springer, «Colombia: Internal Displacement — Policies and Problems», United Nations High Commissioner for Refugees, Status Determination and Protection Information Section, June 2006, 1, www.refworld.org/pdfid/44bf463a4.pdf. (Прим, авт.)
Juan Forero, «Administration Shifts Focus on Colombia Aid», New York Times, Kebruary 6, 2002, http://www.nytimes.eom/2002/02/06/world/administration-shifts-focus-on-colombia-aid.html. (Прим, авт.)
«Reaction of Sen. Patrick Leahy to the White House Budget for Fiscal Year 2003 (Including Budget Highlights)», press release, Office of Senator Patrick Leahy, February 4, 2002, http://lobby.la.psu.edu/_107th/123_Farm_Bill/Congressional_Statements/Senate/S_Leahy_020402.htm. (Прим, авт.)
Harvey F. Kline, Historical Dictionary of Colombia (Scarecrow Press: Lanham, Maryland), 2012, 515. (Прим, авт.)
Alvaro Uribe, Interview with Charles Nicas, May 23, 2016. (Прим, авт.)
Усі дані в цьому фрагменті надано Світовим банком за курсом долара станом на 2013 рік. (Прим, авт.)
Claudia Palacios, «Colombians Debate Third Term for President», CNN, December 4, 2008, http://www.cnn.eom/2008/WORLD/americas/12/04/colombia.presi-dent. (Прим, авт.)
Andre Viollaz, «UN to Monitor End of Colombia-FARC Conflict», Agence France-Presse, January 26, 2016, https://www.yahoo.com/news/un-monitor-end-colombia-rebel-conflict-resolution-21424622l.html?ref=gs. (Прим, авт.)
«Lebanon», CIA World Factbook, https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/le.html.
Насправді це не іранська ідея. Вже майже сторіччя в етнологів і етнокульту-рологів ця зона називається «життєвим півмісяцем».
Усі ці дані походять зі щорічного опитування Берсона-Марштеллера, виданого в 2016 році. Більше див. у вид.: The Arab Youth Survey 2016, www.arabyouthsur-vey.com. (Прим, авт.)
Для написання доповіді з цього питання за Програмою розвитку ООН було залучено незалежну групу експертів із арабського світу. Провідним автором став єгипетський економіст Надер Ферґані, який працював із такими арабськими вченими: М. Abido, А. А. Аіі, N. Аіі, Μ. М. Al-Imam, М. Al-Khalidi, F. Al-Allaghi, Μ. К. Al-Sayed, М. Badawi, G. Corm, M. Dewidar, I. Elbadawi, A. El-Bayoumi, O. El-Kholy, F. ElZanaty, M. Amin Fans, Salim Jahan, T. Kanaan, A. Mahjoub, S. Morsy, N. Mosa'ad, M. A. Nassar, S. Ben Nefissa, H. Rashad, M. Gawad Redha, F. Sarkis, M. Za'alouk, A. Zahlan, H. Zurayk. (Прим, авт.)
«How the Arabs Compare: Arab Human Development Report 2002», Middle East Quarterly 9, no. 4 (Fall 2002): 59—67, http://www.meforum.org/513/how-the-ar-abs-compare. (Прим, авт.)
Condoleezza Rice, No Higher Honor: A Memoir of My Time in Washington (New York: Crown, 2011), 166ff. (Прим, авт.)
«Iraq's Continuing Program for Weapons of Mass Destruction», U.S. National Intelligence Estimate, October 2002; Rice, No Higher Honor, 166—71. (Прим, авт.)
Thomas Wagner, «Iraq Vice-President's Sister Gunned Down», Associated Press, April 27, 2006. (Прим, авт.)
2002 року модель ГППП розроблялася для Афганістану, маючи на меті те саме: покращити місцеве урядування. 2005 року вона адаптувалася до умов Іраку. (Прим, авт.)
Haider Ala Hamoudi, «Post-War Iraq: Slow and Steady Progress», Jurist, December 13, 2011, www.jurist.org/forum/2011/12/haider-hamoudi-iraq-withdrawal.php. (Прим, авт.)
Bob Gates, Interview with Bret Baier, «Fox News Reporting: Rising Threats, Shrinking Military», Fox News, May 10, 2016, video.foxnews.com/v/4887449378001. (Прим, aвm.)
Dr. Tahani Alsandook, Government of Iraq Ministry of Higher Education, presentation at the NAFSA 2016 Annual Conference, June 1, 2016, https://www.nafsa.org/_/File/_/iem_spotlight_augl6_iraqihighered.pdf. (Прим, авт.)
Hafez Ghanem, «The Role of Micro and Small Enterprises in Egypt's Economic Transition», Brookings Institution, 2013, 5, https://www.brookings.edu/wp-con-tent/uploads/2016/06/01-egypt-economic-transition-ghanem.pdf. (Прим, авт.)
Paolo Verme et al., Inside Inequality in the Arab Republic of Egypt: Facts and Perceptions Across People, Time, and Space (World Bank, 2014), 47, http://www.world-bank.org/content/dam/Worldbank/egypt-inequality-book.pdf. (Прим, авт.)
Michael Slackman, «In Egypt, Mixed Views of Politics with a Field of Choices», New York Times, September 4, 2005, http://www.nytimes.eom/2005/09/04/world/af-rica/in-egypt-mixed-views-of-politics-with-a-field-of-choices.htmi. (Прим, авт.)
Condoleezza Rice, «Remarks with Egyptian Foreign Minister Ahmed Ali Aboul Gheit After Meeting», State Department, February 21, 2006, https://2001—2009.state.gov/secretary/rm/2006/61811.htm. (Прим, авт.)
Middle East Monitor, as quoted in «British Foreign Policy and the Arab Spring'», UK House of Commons Foreign Affairs Committee, 2012, 17, http://www.publications.parliament.uk/pa/cm201213/cmselect/cmfaff/80/80.pdf. (Прим, авт.)
Sharan Grewal, «Why Tunisia Didn't Follow Egypt's Path», Washington Post, February 4, 2015, https://www.washingtonpost.com/blogs/monkey-cage/wp/2015/02/04/why-egypt-didnt-follow-tunisias-path. (Прим, авт.)
Marina Ottaway, «Egypt and Tunisia: Democratic Transitions and the Problem of Power», Woodrow Wilson Center, April 18, 2014, https://www.wilsoncenter.org/article/egypt-and-tunisia-democratic-transitions-and-the-problem-power. (Прим, авт.)
Sarah Drury, «Education: The Key to Women's Empowerment in Saudi Arabia?», Middle East Institute, July 30, 2015, http://www.mei.edu/content/article/educa-tion-key-women%E2%80%99s-empowerment-saudi-arabia. (Прим, авт.)
Jonathan Chew, «Women Are Taking Over Saudi Arabia's Workforce», Fortune, August 10, 2015, http://fortune.com/2015/08/l0/women-saudi-arabia/ (Прим, авт.)
В Іспанії король Хуан Карлос допоміг запровадити демократичне правління після смерті багаторічного диктатора Франциско Франко в 1975 році. Король перебрав владу після смерті Франко і працював із різними групами, що конкурували, для полегшення вільних виборів у 1977 році і прийняття нової конституції 1978 року. На той час успіх Іспанії в переході від диктатури до демократії без громадянської війни або насильства був безпрецедентним. (Прим, авт.)
Процес роззброєння і демобілізації — стандартний складник миротворчих зусиль, що відбувався в різних контекстах як передумова участі у виборах, зокрема в Афганістані, Північній Ірландії та Колумбії. (Прим, авт.)
Більше про це див.: Madeleine К. Albright and Stephen J. Hadley, Middle East Strategy Task Force: Final Report of the Co-Chairs (Atlantic Council, November 2016),http://www.atlanticcouncil.org/images/publications/MEST_Final_Report_web_1130.pdf/(Прим, авт.)
West Bank and Gaza: Towards Economic Sustainability of a Future Palestinian State: Promoting Private Sector-Led Growth (World Bank, April 2012), 39, http://siteresources.worldbank.org/INTWESTBANKGAZA/Resources/GrowthStudyEng-corrected.pdf. (Прим, авт.)
Jacob J. Lew, «Remarks of Secretary Jacob J. Lew at the Washington Institute for Near East Policy 30th Anniversary Gala», April 29, 2015, https://www.treasury.gov/press-center/press-releases/Pages/jl0040.aspx. (Прим, авт.)
«Afghanistan's Election: Taliban? What Taliban?», Economist, October 14, 2004, www.economist.com/node/3291641. (Прим, авт.)
«Afghanistan Goes to Polls», Associated Press, October 10, 2004, www.thehindu.com/2004/10/10/stories/2004101004500100.htm. (Прим, авт.)
Ahmed Rashid, Descent Into Chaos: The US and the Disaster in Pakistan, Afghanistan, and Central Asia (New York: Penguin Books, 2009), 260. (Прим, авт.)
Там само. (Прим, авт.)
John F. Bums, «For a Battered Populace, a Day of Civic Passion», New York Times, January 31, 2005, www.nytimes.com/2005/01/31/world/middleeast/for-a-bat-tered-populace-a-day-of-civic-passion.html. (Прим, авт.)
Потужний позаконкурентний продукт.
Цю цифру подає китайський учений Сунь Ліпінь, за даними від 2010 року; їх наводить у своїй книжці моя стенфордська колега Анджа Мануель: This Brave New World: India, China, and the United States (New York: Simon & Schuster, 2016), 191. (Прим, авт.)
Manuel, This Brave New World. (Прим, авт.)
Компакт — комплексна угода.
Bradley С. Parks and Zachary J. Rice, «Measuring the Policy Influence of the Millennium Challenge Corporation: A Survey-Based Approach», Institute of Theory and Practice of International Relations: The College of William and Mary, February 2013, http://www.wm.edu/offices/itpir/_documents/reform-incentives-report-mcc.pdf. (Прим, авт.)
Афганістан дотримувався графіку регулярних виборів, але парламентські вибори 2016 року заперечувалися, бо потрібні електоральні реформи не пройшли; врешті вибори відклали. (Прим, авт.)
George W. Bush, The National Security Strategy for the United States of America, September 2002, https://www.state.gov/documents/organization/63562.pdf. (Прим, авт.)
Bianca DiJulio, Jamie Firth, and Mollyann Brodie, «Data Note: Americans' Views on the U.S. Role in Global Health», Henry J. Kaiser Family Foundation, January 23, 2015, http://kff.org/global-health-policy/poll-finding/data-note-americans-views-on-the-u-s-role-in-global-health. (Прим, авт.)
«Americans' Confidence in Institutions Stays Low», Gallup, June 13, 2016, www. gallup.com/poll/192581/americans-confidence-institutions-stays-low.aspx; «Public Trust in Government: 1958—2015», Pew Research Center, November 23, 2015, http://www.people-press.Org/2015/11/23/public-trust-in-government-1958—2015. (Прим, авт.)
Sarah Marsh, «Ί Am Fed Up with the Elite Ignoring Us': Leave Voters on Article 50 Ruling», Guardian, November 4, 2016, https://www.theguardian.com/poli-tics/2016/nov/04/leave-voters-on-article-50-ruling-brexit. (Прим, авт.)
Fareed Zakaria, «America's Democracy Has Become Illiberal», Washington Post, December 29, 2016, https://www.washingtonpost.com/opinions/america-is-becoming-a-land-of-less-liberty/2016/12/29/2a91744c-ce09-11e6-a747-d03044780a02_story.html?utm_term=.7bcd039036ed. (Прим, авт.)