Друзі за листуванням

РОЗДІЛ 3. Новорічний подарунок

- Новорічний подарунок прибув завчасно! -батько втягнув до кухні велику новісіньку валізу на коліщатках, коли Ксеня з мамою готували вечерю.

- Це ще навіщо? - косо глянула мама.

- Це для нашого вундеркінда, бо “вундер” -по-німецьки означає “надзвичайно розумний”, а “кінд” - то дитина. Що ж я дарма німецькою “шпрехав” у школі?! - тато потрусив валізою. - Я ж до вашої уваги, шановне панство, був одним із найкращих учнів!

- Не знаю, не знаю, яким ти там учнем був у школі, - засміялася мама, - бо я, наприклад, пам’ятаю, що “вундер” німецькою - це “чудовий”, “незвичайний”. Але в цьому я з тобою погоджуся - наша дитина і чудова, і надзвичайно розумна!

- Ох, завжди ти мусиш мене виправити. Ніколи похизуватися не даси, - жартома знітився тато. - А тебе, - знову звернувся до Ксені, - вітаю! - і вручив валізу.

Дівчинка мимоволі стиснула пластикову ручку і спантеличено подивилася на тата.

- Віра Василівна телефонувала, - пояснив він. - Ти перемогла на олімпіаді, тож улітку поїдеш до міжнародного табору. Ну що? Щаслива?

- Перемогла? Я? - Ксеня присіла на табурет, так і не випустивши з рук валізи. - А як же... А що... - та новина нарешті дійшла до збентеженого розуму й розійшлася по обличчю широкою усмішкою. - Ура-а-а! Біжу подзвоню Оленці! -і вилетіла на пошуки телефона.

- Щось мені аж страшно, - зронила мама, коли з вітальні залунав щасливий Ксенин голос. - Як подумаю, що моя дитина одна поїде на край світу. Може, і не треба було тих олімпіад...

- Так вона ж не сама буде. Там, напевне, ціла купа організаторів та кураторів. Усе буде добре, не хвилюйся. Ет, молодці ми з тобою! Яку дитину виховали!