Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

22 лютого 2015 року

Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ДМИТРО ЛОМЕЙ («ЛОМ») (02.02.1982 — 22.02.2015). ДУК «Правий сектор»

Із початком лютого 2015-го термінал ДАПу ніби завмер, під ним тільки лишилися мертво лежати тіла «кіборгів» — тіла, які брухт і бетон поховали під собою. Лише згодом волонтерів пускатимуть на цю територію, і вони по одному діставатимуть тіла українських хлопців. Але не стихли бої довкола терміналів — гуділи й Піски, що за кілька кілометрів від ДАПу. Тут досі точаться артилерійські дуелі й час до часу туркотять ДШК.

В одну з таких світлих від блиску снарядів ночей, на 23 лютого, ворог влучив у будівлю, де перебували хлопці-добровольці ДУКу. Першим ударом «Лома» контузило, кров пішла з вух. Не встиг чоловік оговтатися, як вслід прилетів ще один снаряд — потужніший: ймовірно, працював танк, хоча дехто з побратимів каже, що то був обстріл «Градом». Стіна будівлі повністю завалилася, і кількох хлопців підкинуло в повітря й жбурнуло вибуховою хвилею на кілька метрів. «Лом» — Дмитро Ломей — і «Правий» — Дмитро Колєсніков — загинули, їх завалило уламками. Ще п’ятеро їхніх побратимів отримали поранення.

...Дзвонив Дмитро нечасто, але продовжував переконувати дружину, що він на роботі. Вона спершу вірила, а потім якось почула автоматну чергу в слухавці. Тоді «Лом» і розповів, що вже в Пісках.

— Що за заробітки такі? — стрепенулася Надя і нагримала на чоловіка в слухавку, коли почула бабахкання.

— Надя, ну так, я на війні, пробач, що не сказав одразу. Але скоро буду, от на Святвечір приїду. Обіцяю. Чекайте. І не гнівайся, мала.

На Святвечір «Лом» і справді приїхав. На кілька днів. Надя згадує, що заблокував у соцмережах усіх своїх друзів з Росії, бо колись до Революції Гідності їздив на заробітки туди. Дуже тяжко «Лому» було спостерігати гультяйство однолітків, тринькання на дурниці грошей знайомими й сусідами. Він бачив іншу реальність — страшну й небезпечну. Тоді вхопив того ж потріпаного рюкзака й поїхав до своїх побратимів вдруге. Дружині лиш сказав, що має недобре передчуття. Але обіцяв приїхати на день народження Святика — 27 березня. Та не встиг... Розмова з фронту на Дмитрів день народження досі у Наді у вухах.

— Дякую за повідомлення, мала, — дзвонив Дмитро з напіврозтрощених лютневих Пісків; зв’язок був паскудний, і Надя чула його через слово. — Пробач, що не зміг відповісти, як ти дзвонила — зв’язку не було. Ти знаєш... мене більше ніхто і не привітав. Тільки ти й батьки...

Надя мовчала: вона відчувала, як чоловікові було боляче.

— Як діти? Здорові? — перервав мовчання Дмитро.

— Так, все добре, іноді підсмаркують, але то пора така, що всі застуджуються.

— Я сумую за вами...

Дмитра перервали крики його побратимів і кілька пострілів з автомату.

— Діма! Де ти? Що у вас там відбувається?

— Війна... Ти не переживай, все буде добре: скоро буду дома, мала.

Він вимкнув телефон. Надя ж подумала, що це знову зв’язок підводить, і набрала чоловіка ще раз, але його телефон вже був поза зоною досяжності. Майже три тижні «Лом» не виходив на зв’язок: Надя набирала щодня і чекала, що саме сьогодні він візьме слухавку, що вона от саме зараз і почує його голос. Але оце «скоро буду дома» стало останнім, що почула жінка.

— А того злощасного 22 лютого я дзвонила, напевне, разів двадцять. Чогось була дуже нервова, мене аж трусило всю. Пам’ятаю, навіть казала мамі, що в мене якесь дуже погане передчуття. А 27-го десь певно о сьомій ранку мені подзвонила свекруха. «Діму розірвала міна». Години зо дві я напевне просто просиділа мовчки: я не могла ні слова сказати, ні мамі подзвонити, ні Діму набрати, ні свекруху, ані зрушити з місця не було сил. Здавалося, що весь світ впав навколо мене, і я одна лишилася. Знаєш, я досі напевне з нього толком не вийшла, з того відчуття. Уже скільки часу минуло, ми його похоронили, а мені досі здається, що то все зовсім не насправді, і він от зараз постукає в двері, і я почую його: «Мала, я дома». Мали ми їхати всі разом до бабусі, але так та поїздка тільки в планах і лишилася. А ми й дійсно лишилися самі: я і хлопці.

Зведення новин

Зранку в Широкіному почалася атака на позиції сил АТО. Про це повідомив прес-офіцер сектору «М» Дмитро Чалий, передає «0629».

За його словами, о 7:00 позиції українських військових, розташовані в Широкіному, атаковані із застосуванням танка, АГС і стрілецької зброї. Втрат серед військовослужбовців немає.

Згідно з інформацією, в небі над сектором «М» знову з’явилися літаки ВПС Росії. Політ здійснювали два літаки-розвідники.

Один український військовий загинув і троє отримали порянення протягом минулої доби. Про це повідомив речник АТО Андрій Лисенко. За його словами, протягом минулої доби інтенсивність бойових дій у зоні АТО знизилася.

Під час мирної ходи у центрі Харкова стався вибух. Внаслідок теракту у Харкові загинуло двоє людей, а 11 отримало поранення.

Такі дані наводить сайт Харківської ОДА.