Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

6 квітня 2015 року

Ірина Вовк. «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ДМИТРО СВІДЕРСЬКИЙ («ЖИГАН») (15.10.1994 — 06.04.2015). 81 ОЕАМБр

Діма не любив ходити у формі серед цивільних; та й навіть якщо «там» мав день-два на відпочинок, то ски­дав кітєль й одягав футболку. «Кому треба, той і так знає, що я служу в зоні АТО, чого хвалитися?» — казав хлопець.

Романові Діма також намагався багато про фронт не казати — більше все тримав у собі. А приїхав додому в березні, одразу після аеропорту, і вони з братом дуже довго сиділи за розмовою на кухні.

— Я лише почула, як Діма каже: «розчарування...», а після довгої паузи додав: «Немає державників, немає очільників, за кого б вартувало там стояти; а я стою лише заради вас — своєї сім’ї», — пригадує Катя, ніби добираючи кожне слово. — Діма був для Роми стоп-кран: виваженіший, спершу добре подумає, а тоді зробить, бо Рома спершу робив, а потім думав. І досі Рома каже після своїх часом необдуманих вчинків: «Був би Діма живий, я б уже від нього дістав», або: «Діма б мені не дав цього зробити, він би мене зупинив». Ромі зараз дуже тяжко... бо вони всюди були разом, ще навіть чоловік розповідав, як підлітками були й ввечері з дівчатами ходили на побачення, то один одного під під’їздом чекали, щоб додому прийти удвох. І досі Рома шкодує, що він не поїхав з ним, навіть не від військкомату, а просто не поїхав — добровольцем там чи волонтером, байдуже, просто що не був біля нього. Він навіть... каже Рома, що брат загинув через те, що все життя вони були разом, а війна їх розлучила: один поїхав воювати, а інший зостався вдома. І так сталося, думає Рома, що розлучила війна їх назавжди...

— Діма багато не встиг, а так багато хотів. Сарай хотів побудувати там, де вони жили... А ще казав: «Ах, Роман не почистив вам коври, я от повернуся з АТО й обов’язково ті коври вам почищу, бабусю, обов’язково». Але не вернувся. Хотів гарну роботу мати, сім’ю, — такі звичайні людські плани на майбутнє, — хлопчачі, чоловічі, прості й буденні, — йому так хотілося жити, хотілося бути. Недожив, недобув наш Діма. Недобув...

Перед смертю Діма ще встиг поговорити з матір’ю. Не прощався, і навіть голос не задрижав — він питав... про млинці.

— Мамо, привіт! Ану скажи, як мені тут блінчики приготувати? — сміявся хлопець. — Бо я хочу нам із хлопцями обід гарний влаштувати.

— Ох, синку, добре, що з такими питаннями ти мені дзвониш, — тішилася мати. — Записуй, що за чим.

Бабуся думає, що це він так хотів рідних відволікти, аби вони не питали про всі ті жахи, які він пережив і набачився.

Відчайдуха «Жиган», який дивом вийшов із пекла аеропорту й попри все пережите продовжив службу, загинув через два місяці після ДАПу — підірвався під Авдіївкою. Після вибуху на мінному полі пораненого хлопця перевезли до лікарні тодішнього Красноармійська (нині — Покровська), а потім — у Дніпро. Але не врятували...

Зведення новин

За минулу добу внаслідок бойових дій 4 військовослужбовців загинули, 1 отримав поранення.

Крім цього в районі селища Широкине на міні підірвався позашляховик ЗСУ внаслідок чого двоє українських військовослужбовців загинули і один поранений»

Про це розповів речник АТО полковник Андрій Лисенко.

Ватажок батальйону бойовиків «Спарта» – росіянин Арсеній Павлов на прізвисько «Моторола» заявляє, що вбив 15 український військовополонених. Про це він заявив в коментарі Kyiv Post, відповідаючи на питання про те, що його звинувачують у вбивстві «кіборга» Ігоря Брановицького.

«Мені по*** в чому мене звинувачують. Я 15 полонених розстріляв. Мені все по***. Без коментарів. Хочу — вбиваю, не хочу — ні», — заявив він.