Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

29 червня 2016 року

Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ВАСИЛЬ СЛІПАК («МІФ») (20.12.1974 — 29.06.2016). ДУК «Правий сектор»

Коли Орест побачив у мережі відеоролик про свого брата, екіпірованого броником і зброєю, то ніби знайшов підтвердження своїм здогадам.

— Василю, що ти там робиш? — спитав брата під час однієї із розмов. — Я щойно побачив відео, де ти в бронику, з автоматом.

— Оресте, то така гра, — так легко й безтурботно говорив «Міф», що важко було не повірити. — Я відомий у Франції, і таким способом я можу привертати увагу до того, що відбувається тут на Сході. То була знімальна група Громадського телебачення, ми зробили такий ролик та й все. Надіюся, він буде ефективним, як думаєш?

— Думаю, так... — ніяково відповідав Орест, продовжуючи підозрювати, що брат чогось недоговорює, але Василевій акторській легкості й простоті в розмові важко було не вірити.

— Брате, не переживай, усе добре, фронт далеко, гарна погода.

Орест вірив. Зрештою, Василь навіть у своїх інтерв’ю жодного разу не сказав «я воюю», він замінював це словами «я там був». І йому продовжували вірити всі, окрім тих, хто воював тим часом пліч о пліч із ним. А правда відкрилася для всіх, і для сім’ї в тому числі, уже після його смерті, коли про нього почали багато писати й говорити. Тоді з’ясувалося, де він воював, де отримав поранення, хто були його друзі... Була лавина інформації, і подужати її найріднішим давалося важко...

— Того 29-го червня вранці я відкрив фейсбук і бачу цю новину... — у дуже виваженого й послідовного в спогадах Ореста затремтів голос. — Я одразу захлопнув ноутбук. Насправді, я тоді не знав, що робити, то був шок. Але я розумів, що це таки сталося. Його немає. Того дня було дуже багато дзвінків, різноманітних,

і серед них — абсолютно неадекватних і дивних, неконструктивних, багато емоційних від родичів і друзів, багато непотрібних — від різних політичних сил. Мені вони були зайвими. Особливо останні.

Але були три важливі й потрібні дзвінки.

— Спершу мене набрала людина із львівської міськради, не називатиму її, яка професійно попросила звернутися у разі потреби медичної допомоги і залишатися якийсь час вдома. Тоді мене набрала Яна Зінкевич, яка порадила зідзвонитися з хорошими друзями в Києві й провести день із ними, так я зрештою і зробив. Ну й ще один дзвінок — наш брат, Володя Омелян.

Обставини й події загибелі свого брата Орест не береться аналізувати, каже — це краще залишити історикам і філософам.

— Минуло понад три роки, і попри те, що я — лікар, і знаю всю теорію, як людина переживає стрес, але виглядає так, що ця теорія не дуже спрацьовує на мені, бо час йде й нічого не лікує, а біль лиш підсилюється і потроху приходить розуміння, що брата більше немає. Василь усе життя був людиною, яка вічно сміялася і була душею компанії, де з’являвся Василь — там завжди було свято. Не пам’ятаю його злим, сумним чи навіть розчарованим. Усі тепер добре знають, що Василь був співаком, і приходить розуміння, що його життя було непересічним і не вкладалося в стереотипи та стандарти творення людини в нашому суспільстві радянському, а згодом й українському.

Зведення новин

Вранці, 29 червня, поблизу сел. Луганське Бахмутського району Донецької області загинув український оперний співак Василь Сліпак, який служив у ДУК «Правий сектор».

Про це Лисенко написав на своєму Фейсбук.

За добу 28 червня загиблих в АТО немає, четверо військових поранені.

Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко.