Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти

9.1. Менопауза. «Не ужас-­ужас-­ужас!..»

Нещодавно компанія НВО оголосила про повернення серіалу «Секс і місто». Хто не знав чи забув, наприкінці 1990-х та на початку 2000-х це був дуже популярний фільм про чотирьох подруг, які живуть на Мангеттені, працюють в креативних індустріях, будують своє життя й інколи стосунки. У продовженні серіалу героїням буде 50–60 років, а акторкам іще більше, що страшенно обурило українську публіку. На думку високоморальних громадян, у такому віці треба давно думати про онуків і родину, а не про побачення. А ще актриси вже «старі й страшні». Щоб я така «страшна» була в 65!.. Дякую, панове з НВО, за те, що порушили важливу тему!

Менопауза — це коли місячних немає понад 12 місяців, бо в яєчниках закінчилися фолікули та припинилися овуляції чи яєчники хірургічно видалили. Потім настає постменопауза, але називають цей вік переважно все одно менопаузою.

Прикрість менопаузи полягає в тому, що вона довго підкрадається та ускладнює життя, а коли настає, то завжди недоречно — в наш час вона втратила свій первісний еволюційний зміст відмови від розмноження заради допомоги донькам. Знаєте, що спільного в білуги та людини? В обох видів самки мають менопаузу і доглядають за онуками. Є ще три види тварин, які мають менопаузу, і це все китоподібні [194]. Науковці вважають, що в людей з 50 тисяч років тому було приблизно так: життя великою кайдашевою родиною, купа дітей (не всі виживали, але все одно багатенько), і от наші праматері, які самі чомусь припиняли вагітніти десь тоді, коли в старших доньок з’являлися свої діти, суттєво допомагали нащадкам. Жінки, які народжували власних дитинчат і не дуже боронили онуків, могли залишитися і без малих дітей, і з меншою кількістю онуків. Еволюція або смерть, як казав діяч Іван Семесюк.

Природний добір нічого з нас не ліпить і не тисне зумисно — він діє інакше. Еволюційні перегони виграють ті, в кого більше дітей дожили до зрілості та народили онуків — їхні гени існують собі далі. От хочете натякнути дітям про онуків, то кажіть по-­модному: «Коли вже я переконаюся, що наші гени добре прилаштовані?». А діти вам: «Мамо, тату, тю! Оплатіть заморозку ембріонів онуків на майбутнє, в якому ми зможемо вашим генам створити найсприятливіше середовище!». Чи: «Мамо, самі наших ембріонів і народіть, як вам так кортить!»[63]. Тут-­то підвалини традиційних цінностей і захитаються.

І в часи зуму та лавандового лате, звісно, непогано, коли бабуся допомагає ростити дітей, але в 50–60–70 років, думаю, багатьом сучасним жінкам хочеться як не розмножуватися, то просто кохатися, зосереджуватися на собі, своїй роботі й жити власним життям. Одна моя приятелька — молода красива бабуся ледь за 50 — піклується про себе та свого собаку, а не онучку. Всі задоволені. До того ж домашні тварини — це той самий окситоцин у мозкові, що й від малючат. Еволюцію не підманеш. Хоча й народження дітей у щонайпізнішому віці нині стає поширенішим, доступнішим і обнадійливішим — у ХХІ столітті пізні діти переважно бажані й забезпечені, й тішаться бонусами батьківського та материнського багатого життєвого досвіду. А відсутність дітей вже не дорівнює «краху життя» — аби ви були щасливі [195].

Етнографи кажуть, що років 150 тому і раніше вважалося недоречним кохатися та, отже, народжувати ще дітей, коли вже самі «дід і баба». А онуки тоді були рано. «А тепер усе інакше, інакше, просто, просто, просто навпаки». (Хто знає, той зрозуміє — 2.) Наш виклик — комфортно увійти в менопаузу і при цьому не втратити добрий настрій, міцні кістки, волосся, здорові судини та, бажано, ще й секс. Або гармонійно почуватися з тим, що є, та якісно жити далі [196]. Як?

Стисла відповідь: поставити себе на перше місце у власному житті й діяти відповідно — не ігнорувати біль і дискомфорт, не панікувати через зміни в тілі, вбиваючись заради інших та роботи, знаходити час і силу піти до лікаря й подбати про себе. Я знаю історію про жінку під 50, яка кілька місяців жила з вагінальною кровотечею, внаслідок якої розвинулася загрозлива для життя анемія, бо востаннє була в гінеколога років 20 тому, та й не хотіла йти, сподіваючись, що «якось буде — багато інших справ». Не робіть так! Бо може вже не бути ніяк.

У романі Лариси Денисенко «Нова стара баба» (мрію про серіал за ним!) 50-річна донька головної героїні повертається додому після років закордонної дипломатичної служби й скаржиться матері, що між ніг свербить — мабуть, то яйця ростуть від такої роботи. А матір розуміє, що то менопауза, в самої таке було, і завважує, що донька покруглішала в талії. Більшість жінок починають відчувати наближення менопаузи після 40-ка, і прощаються з місячними та навіть зі здивуванням зауважують на обличчі прищі чи волосинки ще до 55 років. Добра новина — еволюціоністи чекають, що колись (дуже колись) менопауза наставатиме дедалі пізніше, разом зі збільшенням віку народження першої дитини.

Процес переходу триває років шість, і в цей час буває некомфортно: менструації стають нерегулярними, тривалість циклу та інтенсивність кровотечі змінюються, вага раптом більшає чи меншає, вагіна здається сухою, так що кохатися боляче, кидає в жар удень чи вночі, аж обличчя чи шия пітніють, настрій може стати вразливішим, а сон — гіршим. Тільки не кажіть, що у вас із 16 років так, бо життя бентежне.

Рідко, але буває, що менопауза настає ще до 40 років — через генетичні особливості, автоімунні хвороби, хіміо- чи радіотерапію раку, видалення яєчників або з геть незрозумілих причин. Існує й синдром передчасного виснаження яєчників, коли передчасно закінчуються запаси потенційних яйцеклітин. Приміряю це на себе — раптом менопауза буде в мене через три роки?.. Я налякаюся, звісно, засмучуся, думатиму, де й що зробила не так у способі життя, але #тижбіолог, тому не баритимуся з візитом до своєї лікарки-­гінеколога. І до психотерапевтки.

Психотерапевтка, мабуть, скаже: «Дашо, у вас активна частка власної дефектності. Ви самі з дитинства вважаєте, що всі довкола нормальні, а ви — гірша за інших, з вадами. От і шукаєте підтвердження власної схеми. А насправді час настання менопаузи не залежить від наших дій і не визначає нашу якість як людей. Це просто факт. Як дощить. Що ви робите, коли дощить?». — «Взуваю гумаки, беру велоокуляри, щоб не розмазалася туш, і дощовик». — «Ну от!» А улюблена гінеколог подивиться на мій внутрішній світ, пронизаний ультразвуком, і скаже: «Не переймайтеся! Буває й рання менопауза, але в нас на те є замісна гормональна терапія. Може, ще краще стане! А знаєте, буває й так, що яєчники можуть передумати — тоді дітки несподівано народжуються». Уже не так лячно [197].

Буває й таке, що жінка далеко до менопаузи відчуває сухість і дискомфорт у вагіні, біль під час сексу, часто поривається лікувати кандидоз, «бо щось свербить»: антибіотики, свічки, колонізація бактеріями, все марно — зате ясно, який саме в неї орган золотий. У вагіні живуть бактерії — поки в нас є естрогени та місячні, переважають молочнокислі вагінальні бактерії, спільна назва яких — палички Дедерляйна. Саме тому людські й жіночі, і чоловічі здорові геніталії пахнуть витриманим сиром чи пивом ІРА[64], а нездорові — ставридою (а саме — триметиламіном, що утворюють бактерії, які заступили на слизовій місце молочнокислих і живуть без повітря).

Кров з молоком — я би так описала формулу здоров’я вагіни. Зараз поясню. Кров — це кров, що вільно циркулює в малому тазі та приносить кисень, бо ми активні, зручно вдягнені чи кохаємося. Молоко — це молочнокислі бактерії (зокрема, роду Lactobacillus), що живуть на вагінальній слизовій.

Вагінальні молочнокислі бактерії їдять глікоген (наша цукрова консерва), що запасається в епітелії у відповідь на сигнал естрогенів, та утворюють молочну кислоту. Від тамтешньої мікробіоти залежить стійкість слизової до інфекцій та запалення. Добре робить і притік крові до геніталій, тому, аби все було гаразд, людям потрібен або секс у широкому уявленні про цей процес, або мастурбація. Щоб буквально не посохло. (От, будь ласка, не треба закочувати очі й хитати головою.)

Якщо естроген гарантує лад і спокій, то гормон кортизол, а також всілякий дисбіоз, викликаний антибіотиками, спринцюваннями, вагінальними дезодорантами і душами, чи навіть тісним одягом, заважає слизовому епітелію продукувати глікоген, і все йде по… Навіть коли до перименопаузи далеко, а між ніг некомфортно, спробуйте інакше поглянути на життя і менше перейматися. Кортизол як не теломери вкорочує і колаген плюндрує, то сексуальне життя псує [ -1]. Сухість, свербіж, «яйця ростуть». До речі, яйця в курки, а в самців — яєчка, запаковані в скротум (по-­нашому — калитку. Все не так, як ми звикли казати.)

Щоб закруглити тему вагінального здоров’я, перелічу те, що в будь-­якому віці діє добре, а що — шкодить.

• Кажемо «так» їжі, в якій є бета-­каротин, вітаміни D, C, E, фолат, цинк і мало жирів.

• Кажемо «так» сексу і мастурбації (зумисне повторюю), «ні» — хаотичним зв’язкам без презерватива.

• Кажемо «так» кунілінгусу, але йдемо митися, коли потім отямимося, — у слині фермент лізоцим, що нищить бактерії, та лужне середовище. А нам унизу потрібне кисле.

• Кажемо «так» гормональним контрацептивам, які призначив лікар, «ні» — тампонам і антибіотикам без потреби.

• Кажемо «ні» курінню, та «може бути» — червоному сухому [199].

Секс, вино та рок-­н-рол. Годі балакати. В наступній таблиці описано можливі ознаки наближення менопаузи та поради, до чого вдатися, щоб стало легше [200].

За перименопаузою йдуть перехід і сама менопауза, та все життя після неї. Воно існує, хоча спершу справи виглядають кепсько. Естрогену майже немає, тому тканини, що від нього залежали, поступово зазнають змін:

• молочні залози стають менш щільними — тепер мамографія вже не така інформативна й необхідна,

• жир починає відкладатися всередині тулуба,

• вагіна втрачає еластичність, великі й малі статеві губи зазнають атрофії,

• кістки втрачають кальцій і їхня «розбірка» переважає над «збіркою», тож є ризик остеопорозу,

• зростає ризик серцево-­судинних хвороб,

• те саме стосується хвороби Альцгеймера (у чоловіків ризики менші),

• фібробласти шкіри не дуже хочуть працювати в режимі Супер Маріо та утворювати колаген і гіалуронову кислоту — стрімко змінюється шкіра,

• проступають андрогени, які й раніше утворювали наднирники, а тепер їх жодні естрогени не приховують; через це можуть з’являтися волосини на обличчі чи пипках (гірсуїзм), навіть прищі,

• може спостерігатися урогенітальний синдром менопаузи, коли зовнішні статеві органи, уретра, м’язи тазового дна, вагіна і шийка матки зазнають змін, через які стає важко тримати сечу чи боляче кохатися (часто це може спіткати жінок, які підіймали і носили велику вагу — ні, не штангу, бо штангу, зазвичай, знають, як тягати — я про важкі клітчасті окупантські сумки),

• психологічні зміни в менопаузі й після неї бувають різні: поява панічних атак, погіршення сну, розвиток депресії, особливо коли й інші чинники до неї підштовхують: культ молодості в суспільстві, прикре сімейне життя, зміни в роботі та доходах[65] [201]. Ви досі читаєте книгу із серії «Оптимістично про здоров’я».

Ось і час для оптимізму. Багато чому можна дати раду за допомогою спорту, дієти, когнітивно-­поведінкової терапії та медикаментів. Як і в багатьох інших випадках.

Остеопороз. Таке, що одразу жодного дискомфорту, а потім досить пізно щось робити. Щоб не було остеопорозу, потрібно… Ні, не пити соду з сіллю на світанку, стоячи обличчям на схід під пісню про «і маму молоду». Потрібно тягати гантелі й штангу, покинути куріння, їсти 1000–1500 мг кальцію щодня та 400–800 одиниць вітаміну D. Краще, щоб той кальцій був не з таблеток, а з твердого сиру чи капусти пак-­чой (посаджу на пенсії на городі). Якщо людина приймає кортикостероїди, то потрібні окремі рецептурні ліки для запобігання руйнуванню кісток. Я наголошую на рецептурності, щоб нікому не спало на думку відбутися «чарівними» БАДами або «крапельками на травах».

Урогенітальний синдром, негаразди із сечовипусканням і сексом. Місцева гормональна терапія допомагає в більшості випадків. Доповніть її лубрикантами під час сексу — це, до речі, актуально і тим, хто нещодавно народив. Настанови на цьому не акцентують, та використовується ще й терапія для відновлення роботи м’язів тазового дна, йога, вправи Кегеля і стимуляція вібраторами. Кров і молоко, пригадуєте?..

Відсутність лібідо і чи це проблема. Тестостерон! У книзі Діка Свааба «Ми — це наш мозок» описаний випадок жінки з диким лібідо, практично німфоманією, та значним задоволенням від сексу — в неї була кіста яєчника, що спричинила утворення тестостерону. Коли кісту видалили, життя пацієнтки потьмяніло. А можна ж зробити навпаки — якщо лікар пропише.

Депресія та порушення сну. Ферменти, що синтезують і руйнують нейромедіатори в мозку, почасти залежать від естрогенів. Якщо буває нестійкий настрій перед місячними, то що казати про перехід до менопаузи. Тут однієї чарівної пігулки немає — є різні. Комусь може дати полегшення сама лише гормональна терапія. Комусь — психотерапія та / чи антидепресанти або препарати для зменшення тривожності. Раціон і фізична активність разом із сексом також можуть благословити мозок на синтез серотоніну зрання та мелатоніну вночі [201].

Тепер мені самій не терпиться вже зараз обмазатися естрогеном з ніг до голови, щоб напевне стало добре. Але це було б інше життя, якби все було так просто — в гормональної замісної терапії, як і в сили, є темна сторона. Може зрости ризик тромбозу чи раку ендометрію матки. Саме тому настанови роблять акцент на місцевій гормональній терапії, малих дозах та збільшенні обізнаності лікарів і пацієнтів щодо ризиків гормональної терапії.

А ще мені кортить подивитися ті нові сезони «Сексу і міс­та»: чи буде там тема лубрикантів з естрогеном, які секс-­іграшки купуватимуть героїні та що там з їхніми кавалерами? І, щоб ви не думали про «розпусний Нью-­Йорк», ось кілька сороміцьких коломийок. Колега-­фольклорист розповів:

Лізла баба через тин, та й підняла ногу. Мужик думав, то ікона, помолився Богу.

Коломия — не помиї, Коломия — місто. Якби пуцька зуби мала — то би з’їла тісто.

Чом ти мене не лоскочеш? Чи не вмієш, чи не хочеш?..

Дідо пхає, пуцька гнеться, баба си нервує.

От про останнє зараз і поговоримо.

9.2. Щоб стояв у кожній хаті

Років п’ять тому я вирішила зробити паузу в активності у соціальних мережах і читала переважно довгі англомовні статті про суспільство, економіку та інші снобські речі. Якось трапився мені матеріал про еректильну дисфункцію і життя з нею — різні чоловіки та жінки ділилися своїми історіями про «пів на шосту», і вони були з хепі-­ендом: хтось повернув ерекцію, хтось іще більше зблизився зі своєю партнеркою. Головною думкою того матеріалу було «є з ким кохатися», а не «як це робити, коли не стоїть». Я спробувала приміряти цю ситуацію на наше суспільство й розгубилася. Якось не хочеться множити прикрі стереотипи і висловлювати здогадки, адже притомної статистики в нас немає, тому просто розповім про можливі причини еректильної дисфункції і що в такому разі робити. Спойлер: знову здоровий спосіб життя, психотерапія і таблетки!.. Ви мали б здогадатися. Уже ж дев’ятий розділ.

Хороші новини: сучасна медицина без ерекції вас не залишить. Еректильна дисфункція буває повна і часткова. Якщо це перший варіант, для ерекції потрібен укол в пеніс або імплант, з яким чоловік може завжди. Як вам?..

Якщо йдеться про часткову еректильну дисфункцію, то буває різне — раз на раз не припадає — й ерекцію переважно стимулюють препаратами, що викликають утворення оксиду азоту(ІІ), тобто сильденафілом. Ще одна добра новина: для оргазму ерекція не дуже-­то й потрібна — потрібна стимуляція ерогенних зон. А ще в нас є різноманітні засоби, що допомагають стимулювати одне одного — від язика до гаджетів та всіляких кремів. Аби було з ким практикувати секс за взаємною активною згодою. Це важливо і цього в аптеці не купиш.

Що може повільно, але невпинно вести до еректильної дисфункції? Ні, не вік сам по собі, хоча рівень тестостерону невблаганно зменшується, особливо коли не тренуватися.

Маркери досить очевидні та пов’язані зі здоров’ям у цілому.

• Хронічний стрес, втома, порушення сну і депресивний розлад

Подекуди чоловіки вважають, що причина втрати лібідо та здатності до збудження криється в «не такій партнерці», й тоді або віддаляються від теперішньої та / або шукають нову. Особливо, коли погіршення стосунків збігається в часі з власною кризою середнього віку та початком хронічних хвороб. Власне, всі ці речі досить пов’язані. Зараз я говорю передусім про гетеросексуальних чоловіків, бо в ЛГБТ-спільноті якраз адекватності в розумінні власної сексуальності буває більше.

Якось мені довелося працювати в колективі чоловіків за сорок, і на офісній кухні вони обговорювали те, де й які борделі є на трасах їхніх службових маршрутів — навмисно гучно, бо вважали, що це круто. Воно й зрозуміло — новизна, адреналін та відчуття влади збуджують і дають марну надію, що з ерекцією все окей, але це не наші методи.

Перша думка в разі «пів на шосту» має бути така: «А чи я добре взагалі почуваюся?». Підіть до сексопатолога. Це не соромно — це ефективно. Набагато краще налагодити сон чи вилікувати депресію, ніж покладатися на віагру та випадкові зв’язки, тим паче не добровільні. Психічно здоровий, відпочилий чоловік (як і будь-­хто живий) матиме лібідо й ерекцію, та головне — ресурс на стосунки, в яких є місце для підтримки і розуміння інтимності.

Тут можна заперечити, мовляв, у наш час є Porn Hub, віртуальний секс, стосунки без зобов’язань, хоч і за згодою, тощо. Та я вважаю, що з цими речами люди можуть впоратися і без аналогового носія знань, себто книги. А ще, коли ми говоримо не про «хрипку і тремку залежність 20-річного початківця», без інтимності важко, а для цього потрібно бути в ресурсі. Не лише з ерекцією.

• Відсутність практики

Не відпаде, але точно посохне. Сенс навіть ранкової ерекції в тому, щоб у пеніс добре надходила кров — NO-синтаза судин має утворювати оксид азоту, судини повинні розширюватися, а сідничні м’язи та серце — працювати в темпі. Щоб мати секс, потрібно регулярно вправлятися. Хоч у твітер запостіть цю мудрість.

Крім суто «фізкультурного» аспекту, є й психологічний — необхідна впевненість у собі. Регулярна практика успішних чи то публічних виступів, чи то покатеньок на сноуборді, чи то сексу вмикає в мозкові дофамінові контури, чим заохочує й далі практикуватися та запевняє у власній вправності — «я у формі, у нас все класно, а навіть коли щось не так, ми знаємо, що робити». Любиш кататися — люби і катайся. Тому якщо з якихось причин у вас кілька років не було сексу, а потім — гоп і нове життя та перспективи, то не переймайтеся, якщо раптом щось піде не як в еротичному, тим паче порнографічному кіні. Можете вже зараз пофантазувати, як розрулити таку ситуацію навіть без сільденафілу, і залишитися задоволеними. Обом.

До речі, про кіно. Від якихось нав’язаних інформаційним простором образів потерпають не лише жінки, за якими женеться привид вічно молодої Ніколь Кідман. Чоловікам теж перепадає. Старші чоловіки можуть сумніватися, чи все буде так, як їм того хочеться. Молоді хлопці бояться надягати презерватив, «бо ж раптом пропаде ерекція, поки я відволічуся?.. А що вона подумає?..» А хотітися, до речі, може (завдяки вив­ченим на тому самому Porn Hub сюжетам) відірвано від життя та нереалістично. Розслабтеся — у тих відео навіть сперма несправжня (піна колада, наприклад, чи з тюбика спеціального). І монтаж. І ширококутний об’єктив, який робить перед­ній план гігантським. Усе брехня.

• Вісцеральний жир

Це підла штука, і дуже прикро, що «живіт» у нас вважають нормою чоловічої анатомії. Ні, даруйте, це бомба сповільненої дії, підшита під шкіру отрута. Сальник кишківника та інших внут­рішніх органів розташований по сусідству з печінкою. Коли в печінку — це наша митниця — надходить забагато жирів і глюкози, вони йдуть прямісінько в той сальник. Так простіше. І далі в тому жирі йде запалення (бактерії ні до чого), що веде до проблем із серцем та судинами. В судинах починається запалення, осідають переносники жирів, серцю важко скорочуватися, оксид азоту не утворюється — маємо картину людини з животом, задишкою, червоним обличчям (бо тиск) і сумним сексуальним життям.

Хороша новина: вісцерального жиру досить легко позбутися, якщо нормалізувати харчування та подбати про фізичну активність. Це поверне і впевненість у собі, і старі улюблені штани й піджаки, й ерекцію, й охочих на ту ерекцію. Симетричне нині не можна написати про жінок — звинуватять у фетшеймінгу, мізогінії, патріархальному дискурсі та інших смертних гріхах. Сподіваюся, чоловіки тригеряться менше і готові чути об’єктивні факти.

Худніть у талії. Це допоможе не лише кохатися, а й жити довше.

• Ендотелійна дисфункція

Тобто судини не працюють як слід. Не хочуть розширюватися, коли треба, тож у печеристих тілах порожньо, а ризик тромбозу зростає.

Якщо у вас стало гірше з ерекцією, і в дзеркалі ви собі не подобаєтеся, час іти до кардіолога, здавати аналізи на рівень холестерину та братися за голову. Досить імовірно, що вам пропишуть ліки для нормалізації рівня холестерину і ще кілька типів препаратів, дієту, в якій мало цукру та смаженого м’яса, зате багато зелені й риби, порекомендують тренування.

Це важливо — проконсультуватися з лікарем і діяти системно, а не просто пити сильденафіл, щоб переконатися, що ви ще ого-­го. Пригадуйте фільм «Кохання за правилами та без» із Джеком Ніколсоном та Даян Кітон? У героя Ніколсона ніколи не було коханок, старших за 30, хоча йому самому вже було виразно за 60. Він мав свої фобії та викривлені когніції, так би мовити, й пив віагру. Це зіграло з героєм злий жарт, адже віагра та ліки «проти серця» погано поєднуються. Звісно, померти під час сексу — це епічно та в стилі японської літератури, але жорстоко стосовно партнерки. Краще не треба.

• Інші ліки

Серед тих історій, що я прочитала в статті про еректильну дисфункцію, була така: пара познайомилася і почала зближуватися, однак чоловік морозився. Врешті він сказав, що має проб­леми з ерекцією через лікування антидепресантами, тому «не придатний для стосунків». Жінка вирішила, що «виклик прийнято», і вони кохалися як завгодно, хіба без пенетрації. І багато розмовляли під час кубління в ліжку — це був час їхнього обопільного пізнання та розуміння, й таким чином вони сягнули небувалого рівня задоволення, коли дослідили чуттєвість одне одного й власну. Депресія минула, препарати скасували, а стосунки з хорошим сексом залишилися. Героїня оповіді навіть скучить за годинами розмаїтих пестощів, що доводили збудження до межі.

Не всі антидепресанти пригнічують лібідо й ерекцію. Не всі ліки, що впливають на секс, є антидепресантами — саме тому не вдавайтеся до самолікування, а консультуйтеся з лікарем щодо терапії та побічних ефектів. Якщо ваша партнерка не може перечекати тимчасову дисфункцію (та навіть і повну — це ж не скасовує секс узагалі), то головна проблема не в ерекції. І це симетрично справедливо стосовно чоловіків.

Піклуйтеся про себе, своє здоров’я та психічний стан. Виявляйте до себе конструктивне співчуття і прагніть змін на краще. Це корисно і для здоров’я, і для якості життя, і для тих, з ким ви ділите ліжко.

Настанови з діагностики та лікування еректильної дисфункції:

9.3. Жили довго й щасливо (Післяслово)

Кілька років тому я була гостею на радіоетері, і мова йшла про біологію сексуальності, вікові зміни та секс у старшому віці в широкому значенні цього віку. На програму зателефонував слухач і бадьоро повідомив, що йому «63 роки, і він ще досі мужик, а ось жінка його до сексу вже не годна. То що ж робити: чи вмовляти, чи молоду шукати?». Що ж, то був визначний день, коли в прямому етері радіо «Культура» в денний час прозвучали поради практикувати оральний секс, використовувати лубриканти й пестити одне одного всюди руками, язиком, іншими частинами тіла та секс-­іграшками.

Я тоді ще хотіла сказати, що головним органом кохання взагалі-то є мозок, ну і ще френулюм (вуздечка) на пенісі та клітор. Вони завше з нами та постійно чутливі — незалежно від рівня статевих гормонів і віку за паспортом. Не встигла.

Та уявляєте — 44 % британців не знають, де ж той клітор. Цікаво, скільки знають у нас, хоча колись було не те, що зараз. У часи «традиційних цінностей» і слово для називання клітора питомо українське було — линдик, — і майже цнотлива практика його стимуляції — секеляння, коли дівчата терлися клітором то одна об одну, то об хлопців. Рідний брат Михайла Грушевського, Марко, ще про це писав [202].

Кажуть, представники кожного покоління вважають, що секс винайшли саме вони, а батьки геть того не знали, не вміли. Потім виростають і відкривають для себе, що «не лише молодь кохається». Точно!.. Коли в дитинстві я спостерігала за дорослими, в мене складалося враження, що секс у них бував хіба тоді, коли «сильно напилися», або з переконання «хороший лівак зміцнює брак», причому зрада була елементом помсти чоловіку чи дружині, а не аж такого задоволення. Довкола були переважно подружжя, які роками застигли в ненависті одне до одного і «терплять». Бо ж «бачили очі, що купували». Бо «все ж я мужикова жінка». Бо «хто ж мені борщ зварить?» Бо кому «розлученка з причепом треба?». Чи то я просто не могла уявити, як ті напружені, не дуже привабливі чи взагалі відверто занедбані, злі, зі страшною зневагою до «баб-­дуреп» і «мужиків-­козлів» люди можуть одне з одним займатися сексом. Добровільно. «Та я б тобі і тверезому не дала б!..» — як казала Валька в п’єсі нашого платинового спонсора цитат — Леся Подерв’янського.

Як же ж добре, що потім я побачила, що можна інакше: і у Європі, і в Києві, і навіть на прикладі наших нових сусідів у хрущівочці — вони хутко відселили доньок, коли ті подорослішали, та насолоджувалися життям. Ще й на променади за ручку ходили. Ох і обурювалася небайдужа громадськість на лавці під під’їздом: «Мало того, що вночі крики, так ще й бабою з дідом бути не хочуть!» Респектації тій парі, що я можу сказати.

Нещодавнє міжнаціональне дослідження зацікавленості жінок в постменопаузі виявило, що більшість таки ним цікавляться і вважають важливою частиною свого життя. Причому найбільше — жінки з хорошою освітою (ха! — це я до тих же сусідок, які переймалися моїм сидінням удома з книжками) та афроамериканки. А найменше — азійки. Все не так, як здається. Жінки дуже навіть годні до сексу незалежно від віку, хіба з нюансами. Так само, як і чоловіки [203].

Тут я зроблю відступ на тему здорової сексуальності. Її визначають як таке ставлення до сексу у власному житті, суспільстві, тілесності, з яким вам окей. Не хочете сексу і не бачите в цьому проблеми ані ви, ані той чи та, хто з вами живе? Все в нормі. Хочете щодня і по-­різному, і є з ким та де, і вони згодні — рада за вас. Проблеми починаються тоді, коли наші власні очікування не втілюються в життя. «Я хочу, а він не може». «Я можу, а вона не збуджується». Або «Чому я не хочу кохатися, коли в мене такий класний мужик?!» Хороша новина в тому, що це досить ефективно вирішується за бажання та фахової допомоги сексопатолога, сексолога, гінеколога, андролога чи психіатра. Хоча б когось одного з них [204].

Щороку найпотужніша відеоплатформа у світі, Porn Hub, пуб­лікує аналітику свого трафіку. В 2019 році на першому місці з-­поміж запитів були любительські відео, далі йшли кілька категорій костюмованого сексу, відео з ракурсу учасника чи учасниці сексу, а на шостому місці — mature sex, тобто зі зрілими партнерами чи партнерками. Либонь, люди хочуть бачити реалістичний секс, ще й з тими, з ким вони б його могли мати, або з геть фантастичними персонажами [205]. Це дає надію — і жінки, і чоловіки збуджуються на різних Homo sapiens та ситуації, а не лише на стереотипних красунь і бодібілдерів. Завершує десятку найпопулярніших запитів жіноче домінування — мені здається, цей жанр мав би бути улюбленим в Україні, особливо трохи далі від великих міст.

Ми хочемо жити довго й щасливо — саме до цього формулювання нас привчили з дитинства казки. У казках хепі-­енду сприяли чари та феї з чарівниками, заможні батьки або інші явища, явно не з мас-­маркету можливостей. Що лишається нам? Мабуть, відповідальність за власне життя та проактивна позиція. Не чекати, що десь колись буде «інша медицина», «хороший уряд», «чоловік / дружина / діти все збагнуть і перестануть псувати нерви», «все натуральне, а не хімія», «великі пенсії», «чудовий секс», «він / вона мене раптом захоче і звабить», «може, схудну / підкачаюся» чи «само мине». Це ж не я, така вумна, придумала — це другий закон термодинаміки, про який ми вже згадували на початку. Сама собою з’являється тільки невпорядкованість, і без нашого втручання все тільки гіршає, а щоб кращало, щоб не старішати, не марніти, не бідніти, їсти корисне, худнути чи більшати, де треба, належить докладати зусиль. Мовою фізики — «привносити енергію в систему».

Хочете «хороший уряд» — пильнуєте за суспільно-­політичним життям, вивчаєте, як що працює, щоб робити розумний вибір, або навіть самі йдете в місцеву владу для початку.

Хочете «іншу медицину»? Почитайте, як воно працює у США, Британії, Франції, як довго лікарі будують кар’єру і які там видатки платників податків на медицину. Стане зрозуміліше, чого хотіти, що цінувати. Не читайте сайти-­сміттярки, що закликають лікуватися содою або аскорбінкою. Питайте своїх лікарів про доцільність тих чи тих маніпуляцій, перевіряйте доведеність ефективності ліків, які вам призначили. Не критикуйте лікарів, будь ласка. Будьте свідомими й активними учасниками власного лікування.

Хочете, щоб хтось інший «все збагнув»? Скажіть словами. Це найкращий спосіб зробити так, аби інша людина все збагнула. Можна ще залучити до цього психотерапевта для пари. Ви скажете: «Та ж він / вона не почує та не погодиться!..» А ви скажіть ротом, якщо вас спіткає невдача або відмова — це теж відповідь. Немає чого ловити, ви зробили, що могли.

Прагнете «натуральної їжі, а не хімії»? То не купуйте гівнямку, ще й за акційною ціною, бо протерміноване. Сформулюйте точно власні нутриціологічні вимоги до страв, а тоді або шукайте, де чи хто вам зробить таке за відповідні гроші, або готуйте це самі з вихідних продуктів. Що продукти простіші, то натуральніші й корисніші. А загалом весь світ довкола — хімія, час це прийняти. Тут нема жодної іронії — самі природничі науки.

Хочете «великі пенсії»? Тут потрібно дві речі: голосувати за тих, хто ставить на меті економічне зростання й розвиток бізнесу, та почати інвестувати в майбутню пенсію. Насправді це можливо навіть із дуже обмеженими прибутками — аби знати, куди інвестувати. Але для цього є консультанти.

Раптом хтось у прочитанні помилився за Фройдом у попередньому абзаці, то кажу: операції зі збільшення пенісу травматичні й небезпечні, а ліки не діють. Краще покладатися на техніку в сенсі майстерність і в сенсі гаджети, в тому числі насадки. Не чипування, але все ж…

Хочете схуднути чи набути об’ємів? Почніть робити щось у цьому напрямі, не чекаючи, що станеться якась біда, і ви на нервах змарнієте або кинетеся тягати залізо. Чи від щастя — це приємніше, звісно, але малоймовірно. Краще подумайте, чому воно так. Можливо, причина невдоволення власним тілом лежить зовсім не в площині раціону чи тренувань (гормональні порушення, спадкові особливості, хвороба, навіть психічний розлад) або взагалі все з тілом добре, й це суто ваші суб’єктивні викривлення.

Хочете якомога менше хворіти? Запобігайте недугам власними діями: способом життя, візитами до лікаря «коли ще все гаразд», повноцінним сном, зважанням на психічний стан. Захворіли — почитайте англомовну медичну літературу, аби втямити, та йдіть до хорошого лікаря й робіть, що вам скажуть. Якщо, звісно, лікар таки хороший.

Хочете чудовий секс, хоч у Неї — постменопауза, а в Нього — не завжди сильна ерекція? Одностатеві пари, впевнена, знають що робити, і навіть суто технічно мають фору в досягненні оргазму, тому про них не пишу, хоч я і straight ally. З точки зору фізики та фізіології й психології, в такій ситуації вам потрібно:

• мати цікавість до себе, партнера та сексу,

• комфортно почуватися разом,

• використовувати хороший лубрикант та, ймовірно, вагінальний гель з естрогеном, щоб відновити еластичність і збудливість вагіни,

• бавитися різними секс-­іграшками,

• дослідити чутливість усіх зон — від рота й вух до клітора, ануса і простати,

• пам’ятати про силу й ніжність пальців та язика,

• мати про що поговорити чи помовчати,

• уміти висловлювати свої бажання чи виражати їх тілом, не покладаючись на телепатію,

• бути в змозі сказати, що ви сьогодні хочете чи не хочете кохатися, і при цьому не образити партнера,

• дослухатися до іншої людини,

• бути твердо переконаними, що навіть без ерекції чи легкозбудливої вагіни ви не перестаєте бути чуттєвими чоловіком і жінкою,

• а ще не перейматися, коли ви не хочете сексу — якщо за цим не стоять неприязнь до партнера / партнерки, депресія або сильна втома, це також варіант норми.

Навіть коли ви обоє досить молоді, долати ентропію в стосунках варто так само.

Мотиваційні книжки часто ставлять собі на меті перевернути життя читачів та читачок догори дриґом. Мені ж хочеться, щоб ви перебували в зоні комфорту, не стресували і не рвали на собі волосся, бо «досі не так жили». У кожен момент часу ми приймаємо ті рішення, які здаються найкращими чи бодай потрібними, тож не варто картати себе за попередні дії та вибори. Рушаймо вперед, озброєні новими знаннями й алегоричною мапою гірських доріг, яка допоможе нам пройти складний маршрут життя і не виснажитися, а приємно втомитися й насолодитися докладеними зусиллями, краєвидами і товариством.

Почали із Сергія Жадана — завершимо перефразованим Володи­миром Івасюком: