Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти

3.1. Серце і мистецтво догляду за мотоциклом

Кажуть, серце треба берегти. Та серце — це не китайська ваза, з якої слід здувати порошинки і дивитися на неї здалеку. Серце — це м’яз, і для нього корисно битися інколи частіше та перекачувати багато крові за раз, аби тренуватися і підтримувати себе у формі (і в переносному значенні, і буквально). Судячи з показників захворюваності, порада «побережи серце і не переймайся» ще нікому не допомогла.

Серце дійсно потребує тренування та догляду, як потребують догляду автомобіль, мотоцикл чи велосипед. Міняти мастило, ставити правильну гуму, перевіряти гальма, заливати якісне пальне. Бо інакше може зламатися вночі посеред порожньої траси. Для серця важливі правильний раціон[17], некуріння, лікування психічних розладів, навіть якщо це порушення адаптації на новій роботі, та фізична активність. Гладити себе по ребрах ліворуч та уникати закоханості не допоможе.

Кажуть, судини забиваються. Та судини — це не труби, які можна прочистити лугом або щіткою. Содою, зеленою кавою чи спиртом судини почистити теж не вийде, хоч би як не запевняли нас у цьому псевдомедичні поради. Ліками, до слова, теж. Можна хіба зупинити погіршення.

Атеросклеротичні бляшки — нарости всередині судин з переносників жирів і клітин крові, що нагадують мило, нагріте у мікрохвильовці, утворюються не за зимові свята, а формую­ться поволі роками.

Судини живуть своїм життям, бо відчувають сигнали гормонів і нервової системи. Вони щомиті реагують на зміни об’єму крові, нашу активність і температуру. Якщо вони перестають реагувати на ці зміни, ми починаємо хворіти. Першою страждає ерекція, бо для неї потрібне розширення судин. Хочете регулярно «перевіряти серце й судини»? Кохайтеся.

Поширена на наших теренах практика не дбати про себе, а потім раз на рік «лягти в лікарню прокрапати судини» — це хіба класний спосіб офіційно втекти з дому і витратити багато грошей?

Сповнене драматизму крапання «запашного» корвалолу в скляночку з водою, популярне серед старшого покоління принаймні в моєму дитинстві, це ніяке лікування. В кращому разі це пасивно-­агресивний спектакль під назвою «Погляньте, як ви всі мене довели!». В гіршому — несвідоме приймання барбітуратів і шкода здоров’ю.

Колись казали, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок. Нині ця приказка отримала чорне продовження: через п’яте міжребер’я зліва шлях до серця коротший. А я скажу так: шлях до здорового серця лежить через шлунково-­кишковий тракт і м’язи. На слоган не тягне, зате правдиво.

Кажуть, що для здорового серця потрібні омега-3. Ахрана, атмєна. Омега-3 жирні кислоти в капсулах не зменшують смертності від серцево-­судинних захворювань, про що свідчать тривалі дослідження. Натомість раціон, в якому постійно присутня морська риба, таки дещо зменшує ризик гострого коронарного синдрому[18]. Це справді той випадок, коли жирність потрібна, позаяк її калорії осідають не на боках і не в судинах, а стають будівельним матеріалом для мозку [43, 44].

Піклування про здоров’я серця — це, в принципі, і є здоровий спосіб життя з прицілом на довголіття в широкому розумінні. У нас не існує окремого раціону для «серця» й окремого — «для нервів», хоч як нас у цьому не переконують виробники БАДів та пости в інстаграмі.

Підтримка здорової ваги, наприклад, допомагає запобігти як діабету, так і серцево-­судинним захворюванням, депресивному розладу (тут є свої нюанси, але загалом так), еректильній дисфункції та навіть раку підшлункової залози.

Некуріння — це наріжний камінь піклування про здоров’я, особливо коли йдеться про серце і судини. Це як зеленка, йод, сіль із содою, касторка та бальзам «звьоздочка» — від усього, тільки дійсно допомагає (на відміну від цих медичних фетишів). Ви ж пригадуєте аналогію з карбідом?.. Куріння призводить до того, що тромбоцити стають липкими, як маса для торта «мурашина гірка», — на них з’являється більше білків, потрібних для тромбоутворення. Судини ж нагадують стрічку для мух під стелею гуртожитської кухні [45].

Тож нам не доводиться обирати, про що дбати — легені, коліна чи серце. Про все слід дбати, але це одна й та сама турботлива дія, а подекуди навіть бездіяльність: не курити, лягти поспати.

Інша річ, що, коли якась трясця уже сталася, так просто на пробіжку не вийти, бо вага 100 кілограмів і тиск високий, а їсти гарбузи з буряками боляче через синдром подразненого кишківника. Ось тут треба разом з хорошим лікарем чи командою лікарів скласти план реабілітації та маленьких кроків на щодень, які допоможуть відновити якість життя. Щоб не втратити її ще більше [46].

Мистецтво догляду за мотоциклом серцем тримається на чотирьох стовпах:

1. Правильний раціон.

2. Фізична активність.

3. Психічний добробут.

4. Аналіз та зменшення ризиків, зокрема гіпертензії.

Власне, хоч би про що йшлося — діабет, здоров’я суглобів, ризик деменції, навіть ризик раку, ми будемо спиратися саме на ці стовпи. Звісно, будуть ще інші балки чи навіть контрфорси, які триматимуть стіни фортеці здоров’я, однак піклування про себе стоїть на цих чотирьох підвалинах: раціон, тренування, психіка і ризик-­менеджмент.

Окей, я навмисне спростила. Життя значно складніше, і це все редукціонізм. Але «чотири стовпи» — це гарний мем. Запам’ятайте його.

3.2. Знайте свої ризики

Мені часто доводиться чути, що люди хочуть «повністю обстежитися про всяк випадок». На кшталт технічного огляду того ж автомобіля. В тому, щоб регулярно ходити до лікаря, аби пересвідчитися, що все гаразд, є сенс. Але є одне «але». Не варто обстежувати все — треба оцінити ризики й зробити не все можливе, а все потрібне. В усьому світі оцінка ризику розвитку серцево-­судинних захворювань належить до компетенції сімейних лікарів. Тобто не конче йти до кардіолога, щоб пересвідчитися, що все з вами наразі добре. Це можна навіть зробити самим, якщо мати на руках аналізи на холестерин, знати свій звичайний тиск і вміти заповнити онлайн-калькулятор англійською. Від нас потрібні лише числа, а результат нам опишуть, разом із порадами, що робити і до кого звертатися. Це не самолікування, лікаря ніщо не замінить, але чому б не зробити таку оцінку ризиків, якщо така змога є. Онлайн-­калькулятори ризику серцево-­судинних захворювань розробили кілька провідних ресурсів з охорони здоров’я. Ось декілька прикладів [47, 48, 49, 50]:

А це графічний калькулятор, узятий з ресурсів Європейської асоціації серця:

«Як знати без лікаря, які аналізи здавати?» — резонно запитаєте ви. Саме тому сімейні лікарі мають це визначити та за потреби скерувати пацієнтів на аналізи. Згідно з медичними настановами, аналіз на загальний рівень холестерину та розгорнутий аналіз за фракціями переносників жирів у крові варто почати здавати після 40 років. Утім, хороший лікар порадить вам зробити це раніше, якщо у вас є додаткові фактори ризику, зокрема:

• ранні інфаркти й інсульти в родичів,

• діабет та / чи інсулінорезистентність,

• високий тиск частіше, ніж у межах норми,

• індекс маси тіла близько 30 і більше,

• рання (до 40 років включно) менопауза,

• синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) [51].

Крім аналізів, слід враховувати те, що виміряти важко: сімейний анамнез (у низці випадків схильність до хронічних хвороб зумовлена генетично), рівень щоденного стресу і здатність йому протистояти, супутні психічні розлади (вони погіршують ситуацію), наявність підтримки і заможність людини. Ви здогадалися — що з цим гірше, то вищий ризик. Тепер стає очевидним: коли «довкола смерть, розруха»[19], курити, харчуватися солодощами, пельменями й сидіти перед телевізором чи комп’ютером годинами — це дуже, дуже погана стратегія.

Якщо сімейний лікар чи ваші аналізи і онлайн-­калькулятори свідчать про те, що ви в зоні ризику, то далі хід за кардіологом і сімейним лікарем. Це, найімовірніше, будуть поради з нормалізації ваги, припинення куріння, збільшення фізичної активності й дотримання здорового раціону з малою кількістю солі. А ви тоді: «Лікарю, а напишіть в картці, що мені шкідливо мити посуд і відвідувати батьківські збори… Чи хоча б шоколадку призначте!» До речі, компанія Hershey якось спонсорувала дослідження, і воно — ви не повірите! — засвідчило, що їсти шоколад раз на тиждень корисно для серця.

Якщо ризики надто високі чи жировий обмін порушений через спадковість, а не неправильний раціон, то потрібна медикаментозна терапія[20]. Зокрема, призначають препарати для запобігання високому тиску й зниження рівня холестерину (статини), а також для лікування діабету. До слова, поширена практика приймання аспірину з метою зменшення схильності до утворення тромбів — сумнівна практика, і вдаватися до неї нині не радять. Рівня смертності від серцево-­судинних захворювань це не зменшує, а от ризик внутрішніх крововиливів та виразки — істотно збільшує [52]. Новітні антикоагулянти, проте, можуть призначити людям з високим ризиком фібриляції передсердь[21].

«Нарешті! Чарівні пігулки!» — може хтось сказати. Так, але ці пігулки слід приймати регулярно, а з цим, як свідчать дослідження, в нас проблеми. Наприклад, більшість людей, які в курсі про свій підвищений тиск, не вживають призначені ліки постійно, і тиск (а отже, й ефективність терапії) не контролюють. Пийте ліки згідно з настановами доктора, якщо вже вам їх прописали та це не гомеопатія. «Ми надто бідні, аби купувати ліки та потім їх не пити», — як казала героїня Софії Лорен.

3.3. Кардіо-­шмардіо

В університеті на парах з фізкультури я була в так званому спецназі — в той час, як наші однокурсники грали у волейбол та здавали нормативи, «хворі діти», як нас називали, в будь-­яку погоду взимку бігали Андріївським узвозом угору, сходами до Колони Маґдебурзького права і звідти — через міст на Труханів острів, і розпашілими та веселими верталися в Могилянку. Якщо в листопаді нам було важко, то в лютому вже ні в кого серце не вистрибувало з грудей і дихання не збивалося. Не дарма ми були спецназом.

Для підтримки здоров’я серця особливо помічними є аероб­ні тренування. Без них діла не буде. Друга їхня назва досить промовиста — це кардіотренування, — тобто все те, що змушує нас пітніти, а серце перекачувати більший об’єм крові і битися частіше, але при цьому не вистрибувати з-­за грудини. З фізичною активністю все досить просто: щотижня нам потрібно бути принаймні 150 хвилин активними, а 75 хвилин викладатися на повну (пульс має бути 120–140 ударів на хвилину). Це небагато, якщо порівняти з тим, скільки часу сучасні люди проводять, сидячи на робочих місцях і потім удома, та зважити на сильний позитивний ефект тренувань для здоров’я. Виконувати аеробні вправи — це і ходити швидким кроком, і танцювати, і плавати, і колошматити боксерський мішок, і копати город, і бігати. На ютубі повно прекрасних відеоуроків з хіп-­хопом чи африканськими танцями для кардіо­тренувань. Це весело, ефективно і безоплатно. Принаймні 12 тижнів таких занять мають зменшити рівень ліпопротеїнів низької щільності, відомих у народі як «поганий холестерин», знизити систолічний тиск на 2–5 мм рт. ст., а діастолічний — на 1–4 мм рт. ст., а також поліпшити чутливість тканин до інсуліну. А що далі, то краще.

Серце — це м’яз, який має тренуватися за різних умов. Якщо ми лише ходимо рівними дорогами в помірному темпі, серце особливо «не прокачається». Якщо ми після офісно-­диванного життя як Пилип з конопель почнемо бігати довго і швидко чи підемо у гірський похід з важким наплічником, серце за таке не подякує. Найімовірніше, стане настільки зле, що ми хутко зійдемо з дистанції, хапаючи повітря ротом, а серце — рукою. Фізичну активність слід починати поступово, методично, і якщо вам «далеко не 28», то краще проконсультуватися з фахівцем щодо того, що і як робити. Заповітні 150 хвилин помірної активності та / або 75 хвилин інтенсивних навантажень потрібні всім, зокрема й вагітним жінкам, і людям з інвалідністю, і тим, кому понад 65 років. Питання лише в тому, щоб дібрати прийнятну і безпечну для конкретної людини програму тренувань[22].

Важливо запам’ятати: для оцінки ризику того, чи не закінчиться пробіжка утворенням тромбу, потрібно не робити популярну в нас коагулограму, а скористатися шкалою Капріні для оцінки ймовірності венозної тромбоемболії, тобто затикання вени тромбом (згустком крові) [54]. Хороший лікар вам у цьому допоможе. Коагулограму ж роблять перед операційним втручанням чи пологами, коли слід оцінити, чи є ризик значної крововтрати.

Якщо у вас ожиріння, тобто індекс маси тіла становить понад 30, не варто починати руханку в турборежимі, а тим паче бігати. Не тому, що хтось щось скаже, а тому, що це надто велике навантаження на суглоби і серце. В такому разі тренування починають з велотренажера і плавання, а також із тренування м’язів, розробляння суглобів, щоб підготувати тіло до інших навантажень і зменшити масу. При ожирінні 150 хвилин фізичної активності на тиждень замало — для стабільного зниження ваги і запобігання її набору потрібно 250–300 хвилин [55, 56].

Чи ось у людини діабет, попереднє бурхливе життя було достойне рок-­зірки, от тільки вісцеральне ожиріння промовляє, що це не Мік Джаггер, але вона каже: «Баста» — і вирішує все змінити. Бере абонемент на високоінтенсивні інтервальні тренування, купує без знижок крутецькі бігові кросівки — і гайда впорядковувати тіло й мізки. Похвально, та старт надто різкий, а супутніх проблем забагато, тож наш герой дуже ризикує пережити мовчазний чи очевидний інфаркт міокарда. Ні, я не відмовляю вас від фізичних навантажень. Читайте далі.

Мовчазний, чи безсимптомний, невиражений інфаркт міо­карда на наших теренах називають мікроінфарктом, але це хибно. Бо справжній інфаркт таки був, тільки-­от серце не йокнуло достатньо боляче, аби людина про це здогадалася. До речі, пощастило, якщо можна так сказати, коли мовчазний інфаркт спіткав того, хто вже почав давати раду життю і прагне приборкати діабет, гіпертензію або схуднути в талії. Чи того, хто уважний до сигналів свого тіла, хоч і не впадає в крайнощі, коли до кожного поколювання прислухаються і мчать до лікаря.

Гірше, якщо людина нічого не помітила — «ну стало зле, але ж яке життя важке…» — й далі вважає, що все гаразд, тому не полишає ані ковбасок зі смаженою картоплею, ані цигарок із чаркою. На дивані, звісно. Поки вже не станеться, так би мовити, повнометражний інфаркт. Після мовчазного інфаркту люди мають вищі шанси пережити ще один інфаркт чи померти передчасно, якщо не змінять спосіб життя та не контролюватимуть свої хронічні хвороби.

Майже кожен другий випадок інфаркту — мовчазний. Він трапляється на 45 % частіше в чоловіків, ніж у жінок. 80 % людей так ніколи й не дізнаються, що колись таке пережили. До речі, ця необізнаність є однією з причин передчасної смертності чоловіків — ви були в зоні ризику, не помітили тривожного сигналу, тому перебуваєте в зоні ризику й надалі.

Які ж симптоми мовчазного інфаркту міокарда? Зверніть увагу, що вони не з’являються всі водночас.

• Нудота.

• Запаморочення.

• Головний біль.

• Біль у спині.

• Печія.

• Холодний піт.

• Важко дихати, немов під час нападу астми.

• Відчуття паніки [57].

Як тоді можна його діагностувати?

Якщо ви одразу підете до лікаря, бо щось якось було зле, інфаркт можна буде побачити завдяки біохімічним маркерам крові. Якщо звернетеся до фахівця пізніше, то допоможуть магнітний резонанс серця, комп’ютерна томографія (тут є свої «за» і «проти», МТ — річ не рутинна) чи електрокардіограма, однак вона не завжди інформативна. В людей, що мали будь-­який інфаркт, серце збільшується. Це називається гіпертрофія міо­карда, та вона є інформативним маркером [58].

Як робити руханку, якщо є ризик мовчазного чи явного інфаркту?

Дослідження свідчать, що раптова зупинка серця під час тренувань буває і в людей, які ніколи жодних інфарктів не мали. «Ось! Тренуватися шкідливо, ми давно це знали!..» — можете подумати ви. Шкідливо тренуватися навмання, несистемно чи упорото.

План дій такий.

• Ви оцінили свої ризики з лікарем. Знаєте, чи є у вас діабет, високий рівень холестерину чи гіпертензія. Індекс маси тіла теж знаєте.

• Кардіолог подивився на вашу ЕКГ або хоча б УЗД серця і знає, чи був у вас мовчазний інфаркт, чи ні. Якщо був, то йдемо до пункту Серцева реабілітація.

• Ви даєте раду ризикам відповідно до настанов лікаря. П’єте ліки проти тиску й діабету, переглядаєте раціон чи сильно обмежуєте його з метою схуднення.

• Тихою сапою починаєте поліпшення здоров’я та нарощуєте інтенсивність і складність тренувань з такою самою швидкістю, як котики вилизуються, — неквапно, але невпинно.

• Серцева реабілітація. Складні вправи, пробіжки, безжальні тренування з мотивуючим тренером, копання картоплі на городі — не для вас (подякуйте мені за картоплю). Потрібна консультація кардіолога, реабілітолога, фізіотерапевта — щоб знати, з чого почати та в якому темпі рухатися. Зрештою ви таки перейдете на повноцінні кардіотренування, але без особливого ризику зупинки серця.

Такі нині часи, що одних треба вмовляти встати з дивана, а інших — переконувати нарешті відпочити. Тренування витривалості, як-­от біг на довгу дистанцію або ультратрейли, коли люди долають 50+ км горами й болотами, «перепливання Босфору», тріатлон, а також плекання ідеального тіла для інстаграму й радості у власних дофамінових контурах мозку, стають досить поширеним атрибутом середнього віку та середнього класу. Інтенсивні тренування та змагання — це цікаво, складно, досить дорого, а ще — дуже тішить самолюбство, стимулює тіло і мозок адреналіном, допомагає краще влаштуватися в соціальній ієрархії (так, від ієрархічності й домінування ми нікуди не подінемося), урізноманітнює марафон від відпустки до відпустки. Як то кажуть, і на здоров’я, та «не все так однозначно». Оскільки ми тут так довго й ретельно обговорюємо тему здоров’я серця і судин, то не можу не сказати: надмірні навантаження не мають нічого спільного зі здоров’ям та профілактикою хвороб. Радше навпаки, але хто ж зізнається.

Тепер факти. Ті, хто займається видами спорту, які потребують витривалості, в середньому живуть довше, ніж решта їхніх земляків. Добре треновані люди мають менші ризики раптової зупинки серця. Їхній міокард зазнає перебудов, що уможливлюють такі високі й тривалі навантаження [59].

Під час тренувань атлети в 15–20 разів перевищують рекомендовані обсяги навантажень, а впродовж кількох діб після забігів чи інших змагань у них розвивається тимчасове порушення роботи серця, й на аналізах можна побачити таку картину, ніби сталася травма серця. Тому, незважаючи на довшу тривалість життя в середньому і здоровий чи дещо занижений індекс маси тіла, деякі спортсмени мають підвищену ймовірність аритмій, кальцифікації аорти, фіброзу міо­карда та ішемічної хвороби серця.

Якось провели дослідження добре тренованих велосипедистів і просто здорових людей з хорошим сімейним анамнезом. Середній вік добровольців становив 55 років (± 9). (І тут я сумно зітхнула, бо згадала, що в Україні в цьому віці вже починаються «зіпсовані хронічними хворобами роки», DALYs.) Виявилося, що на тлі хороших аналізів в обох групах аорти атлетів удвічі частіше містили атеросклеротичні бляшки і мали нерівномірний діаметр отвору. Не дуже схоже, що спортивна упоротість додає здоров’я. Задоволення і гордості собою — безумовно, так. Тож якщо ви хочете бігати ультрамарафони та брати участь в Iron Man[23] — bon courage, як кажуть французи, але пам’ятайте про можливі ризики. Не хочете — не треба соромитися і порівнювати себе з друзями, які витрачають весь час та всі гроші на спорядження й змагання. Організуйте собі навантаження помірної інтенсивності, комбінуйте вправи на витривалість і силові, обов’язково відпочивайте між днями тренувань, пам’ятаючи, що головне — це системність. А ривки й героїзм мають мало спільного з довгим і щасливим життям [60].

Підіб’ємо підсумки: що нам варто робити й знати для зменшення ризиків розвитку серцево-­судинних хвороб чи передчасної смерті через них. Я перерахувала все це в Таблиці 4 й додала дуже важливі пункти про те, як розпізнати інсульт і серцевий напад. Про інсульт ітиметься ще в окремому розділі, але це така важлива інформація, без якої не обійтися й у цьому контексті [61, 62, 63, 64, 65, 66, 67].

Що робити?

Покиньте куріння

Як?

• Зверніться по фахову допомогу.

• Порахуйте витрати на цигарки та на лікування зубів і супутніх хвороб.

• Навчіться давати собі лад, коли тривожно чи не хочеться працювати.

• Припиніть це.

Навіщо?

• Це додає до 10 років повноцінного життя (що раніше кинете, то краще).

• Можливе стрімке поліпшення стану, якщо вже є хронічна хвороба.

• Відмова від куріння після першого інфаркту знижує ризик наступного вдвічі.

• Через 15 років після припинення куріння ризик інсульту знижується до рівня ризику некурця. Кидайте цю звичку вчасно.

Що робити?

Підтримуйте здоровий тиск. Він має бути нижчим за 130/80 в середньому віці чи 140/90 після 60–65

Як?

• Обмежте споживання солі до чайної ложки на добу.

• Якщо треба, приймайте антигіпертензивні препарати.

• Пийте відповідно до відчуття спраги.

• Збільшіть споживання калію до 1,6 грамів/добу.

• Нормалізуйте вагу.

• Якщо з тиском проблеми, міряйте його регулярно.

Навіщо?

• Нормалізація тиску в 2–3 рази знижує ризик серцевої недостатності.

• Нормальний тиск — це зниження ризику інфаркту на 17 % та інсульту на 26 %.

• Повноцінне споживання калію сприяє унормуванню тиску і на 20 % знижує ризик інсульту.

Що робити?

Підтримуйте нормальний індекс маси тіла

Як?

• Достатньо спіть (7,5–9 годин).

• Не їжте доданих цукрів і меду понад 35 грамів на добу. Що менше, то краще.

• За потреби зверніться до ендокринолога чи психіатра.

• Будьте фізично активними.

Навіщо?

• Жирова тканина — це не просто інертні запаси. Вона виділяє гормони, у ній може відбуватися запалення.

• Це псує стан серця, судин і нейронів.

• Мова не про естетику, а про якість вашого життя.

Що робити?

Харчуйтеся як слід

Як?

• Рослинна їжа — передусім.

• Варіть, тушкуйте і запікайте замість смажити.

• Цукру / меду можна вживати до 7 чайних ложок на добу, враховуючи солодке.

• Їжте рибу, горіхи й насіння.

• Додавайте до страв оливкову олію.

Навіщо?

• Раціон дає нутрієнти, потрібні для роботи серця і підтримки судин у належному стані.

• Рослинні волокна та інші компоненти рослинної їжі, як-­от поліфеноли оливкової олії, мікробіоту кишківника роблять щасливою.

• А це принципово менший ризик хронічних хвороб.

• 8,5 % випадків серцево-­судинних хвороб виникає унаслідок браку в раціоні насіння й горіхів, ще стільки само — через недостатність морепродуктів.

• БАДи не замінять їжі.

Що робити?

Оцініть свої ризики з лікарем

Як?

• Розкажіть про сімейні хвороби.

• Опишіть, що і як ви їсте, п’єте, скільки рухаєтеся чи курите.

• Поміряйте тиск.

• Зробіть ЕКГ, здайте аналіз глюкози натщесерце та пройдіть обстеження ліпідного профілю.

• Скористайтеся калькулятором ризику.

Навіщо?

• Це або покаже, що у вас усе гаразд і заспокоїть, або ви знатимете, що робити для зменшення ризиків.

Що робити?

Лікуйте хронічні захворювання, зокрема діабет

Як?

• Почніть із візиту до сімейного лікаря.

• Отримайте скерування до спеціалістів вторинної ланки.

• Будьте наполегливими і послідовними в лікуванні.

Навіщо?

• Діабетики помирають передусім від інфарктів та інсультів. Удвічі частіше, ніж люди без діабету. Знизьте цей ризик.

• Це поліпшить якість життя і додасть повноцінних років HALY.

Що робити?

Вакцинуйтеся від грипу щороку

Як?

• У сімейного лікаря або навіть самі, якщо вмієте робити уколи і знаєте, що добре переносите вакцинацію.

Навіщо?

• Це знижує ризик інфаркту чи іншого удару по серцю щонайменше на 35 %.

Що робити?

Знайте ознаки інфаркту

Як?

• Сильний біль у грудях, який поширюється на щелепу, плечі, спину. В жінок переважно болить не в грудях, тому інфаркт у них можна не зауважити.

• Нудота.

• Запаморочення та / чи головний біль.

• Сильна тривожність.

Навіщо?

• Ви зможете вчасно звернутися по медичну допомогу.

Що робити?

Знайте ознаки так званого тихого інфаркту (некоректна народна назва — мікро­інфаркт)

Як?

• Немає гострого болю за грудиною.

• Може бути: параноїдальний настрій, сильна втома, фізичний дискомфорт у тулубі, зокрема в кістках, втрата дихання перед відчуттям болю, холодний піт, поганий сон, печія, біль у животі, нудота.

Навіщо?

• Тихий інфаркт буває вп’ятеро частіше в чоловіків, ніж у жінок. І майже кожен другий випадок інфарктів — саме тихий.

• Варто зробити ЕКГ, аналіз крові на тропонін Т, звернутися до лікаря для оцінки способу життя і ризиків.

Що робити?

Знайте ознаки інсульту

Як?

• М — мова. Втрата чи погіршення мовлення.

• О — обличчя. Раптова асиметрія обличчя, зокрема опущення кутика рота (неможливо рівно усміхнутися).

• З — запаморочення.

• О — очі. Різке погіршення зору.

• К — кінцівки. Раптова кволість чи нерухомість рук або ніг.

Навіщо?

• Важить кожна хвилина між інсультом і наданням медичної допомоги. Ви зможете розпізнати інсульт в іншої людини і викликати «швидку».