Маленький лорд Фонтлерой

_{Про лорда Фонтлероя — малого і дорослого}

_{Історію життя Френсіс Елізи Годґсон можна викласти у кількох абзацах. Народилася 24 листопада 1849 року у Манчестері (Англія) у сім'ї Елізи Бунд та Едвіна Годґсона, власника мануфактурної крамниці. Френсіс була третьою дитиною. Сім'я жила у достатку, однак ледве Френсіс виповнилося чотири роки, як помер батько. Утримувати сім'ю було нікому. Окрім того, Манчестер у тому часі опанувала серйозна економічна криза. Мати якийсь час іще намагалася боротися з обставинами і сама провадила торгівлю. Згодом вона прийняла запрошення свого брата, який мешкав у містечку Ноксвіл (штат Тенесі) і мав там невелику бакалійну крамницю: 1865 року місіс Годґсон разом з дітьми переїхала до Америки.}

_{Френсіс ще з дитинства володіла здатністю розповідати розмаїті історії. Згодом вона стала їх записувати. Від 1868 року оповідання Френсіс Годґсон стали з'являтися друком у жіночих журналах. Коли померла і мати, то гонорари з публікацій Френсіс стали основним джерелом існування для п'ятьох її братів і сестер.}

_{У вересні 1873 року Френсіс вийшла заміж за Свена Бернета. У них народилося двоє синів — Лайонел і Вівіан. Френсіс була чудовою матір'ю — мала дуже добре порозуміння зі своїми дітьми. Властиво, сини стали для неї цілим світом, який вона і намагалася описати у своїх повістях. Страшним ударом для Френсіс стала несподівана смерть старшого, Лайонела. Хлопець згорів від гострої форми туберкульозу, коли йому було п'ятнадцять років.}

_{Френсіс дуже важко пережила цю втрату. Єдиною опорою і підтримкою їй служив Вівіан. Саме він і став прототипом Се-дрика Ерола, маленького лорда Фонтлероя. Сама письменниця згадувала, що юний Вівіан був палким американським патріотом, гаряче підтримував республіканців, захоплювався президентськими виборами, висловлюючи при цьому напрочуд цікаві думки і спостереження. «Я стала думати про те, як він, ось так розчервонівшись і захопившись, ділитиметься цими своїми думками з консервативними англійцями… Спершу це була лише мимовільна фантазія, та одного дня я подумала, що напишу про це книгу. Нехай він потрапить у цілком нове оточення — і побачимо, як буде у ньому поводитися. Але як звести разом маленького американця і англійського аристократа, дратівливого, консервативного, недоброго? Він мав би з ним жити, розмовляти з ним… Еврика! Я зроблю його сином молодшого сина, який розійшовся зі своїм суворим батьком-аристократом через те, що одружився з бідною вродливою американкою… Так, вирішено, і Вівіан стане цим героєм — Вівіан з його кучерявим волоссячком, з його очима, зі щирим і добрим серцем. Маленький лорд такий-то… Маленький лорд… Як же його назвати? Через день він став маленьким лордом Фонтлероєм. Таку повість писати легко. Почасти вона розгорталась у мене на очах».}

_{Перша спроба створити повість для дітей виявилася напрочуд вдалою. «Маленький лорд Фонтлерой» з'явився друком 1886 року і приніс чималий успіх авторці. За сюжетом повісті створювалися театральні вистави і кінофільми. Книжка стала бестселером.}

_{Далі один за одним з'являлися наступні романи і повісті Френсіс Годґсон Бернет. «Сара Кру» (1888), що згодом була переписана у «Маленьку принцесу» (1905), і «Таємний сад» (1911) здобули найбільшу популярність серед читачів. У цих історіях кожен відкривав для себе можливість змінити щось у собі — а відтак і світ, що нас оточує. Бо саме ця проста думка живила творчість Френсіс Годґсон Бернет.}

_{Наостанок: у липні 1937 року Вівіан Бернет (тоді вже 61-річний чоловік) сам стернував вітрильник у протоці Лонґ Айленд Саунд, коли побачив перекинутий човен і чотирьох його пасажирів у воді. Вівіан кинувся допомагати людям, які тонули — усіх їх вдалося підняти на вітрильник. Однак після цих зусиль у нього стався серцевий напад — і Вівіана Бернета не стало.}

_{Газети писали, що це була смерть, гідна лорда Фонтлероя…}

_{Наталка РИМСЬКА}