Майдан. Таємні файли

Верховна Рада — останній бастіон легітимності. Файл № 15

Аналізуючи революційні події 2014 року, ми раптом із подивом з'ясували, що вищий законодавчий орган країни — Верховна Рада — відіграв тоді одну з ключових ролей, і що важливо — на всіх ключових етапах протистояння.

Голосування депутатів 16 січня, проведене руками з усіма можливими порушеннями норм та процедур, не тільки стало детонатором початку бойових дій у Києві та по всій Україні. Воно також показало, що в країні більше не існує парламенту як самостійного органу влади. Що всі рішення ухвалюються на Банковій і потім за допомогою дресированих депутатів, які тиснуть кілька кнопок одночасно під керівництвом координатора парламентської більшості Чечетова, їм надається нібито легітимність. І рішення ці можуть суперечити не тільки законам чи Конституції, а й навіть здоровому глузду.

Проте трохи більше, ніж за місяць, 20 лютого, Верховна Рада, ніби птах-Фенікс, постала з попелу і не тільки відновила власні повноваження, а і своїм рішенням усунула від влади Президента, призначивши нові вибори. Саме так було забезпечено максимальну легітимність зміни влади в Україні.

Зверніть увагу — обидва згадані по суті протилежні рішення ухвалював один і той самий склад Ради, і багато хто з депутатів голосував як за перше, так і за друге.

Об що ж саме розбилася лебедина вірність депутатів Януковичу?

Першим серйозним сигналом стало, звісно, січневе повстання на Грушевського. Тоді багато хто зі складу більшості почав коливатись, а після перших смертей на Майдані опозиційні сили спробували навіть створити механізм перетягування провладних депутатів у коло власного впливу. Було проголошено про створення «Народної Ради України».

«На установчих зборах Народної Ради України затвердили Декларацію про проголошення Народної Ради України. Народна Рада України є органом представництва народних депутатів із захисту Конституції, повідомив депутат „Батьківщини“ Андрій Пишний. До об'єднання входять народні депутати-опозиціонери та позафракційні, які залишаються на позиції захисту Конституції, конституційного ладу, демократії, парламентаризму і виступають проти диктатури й узурпації влади режимом Януковича».

(УП, 22.01.2014)

Але перші публічні ознаки розколу у владному таборі з'явилися лише тоді, коли почалося масове захоплення держадміністрацій по всій Україні.

«Депутат від Партії регіонів Микола Рудьковський пропонує Верховній Раді скасувати закони „16 січня“. Відповідний законопроект він зареєстрував у парламенті».

(УП, 26.01.2014)

«Депутат Партії регіонів Владислав Лук'янов назвав помилкою ухвалені 16 січня законопроекти, які спровокували новий виток протистояння між владою і суспільством. За його словами, час для ухвалення цих законів було обрано невдало».

(УП, 27.01.2014)

А дехто з супутників Партії регіонів навіть згадав, що Верховна Рада є, чи принаймні має бути, незалежною гілкою влади.

«Низка народних депутатів оприлюднили звернення із закликом „узяти на себе головну відповідальність за країну“. Про це повідомляє прес-служба голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Депутати застерігають, що „громадянський конфлікт переростає у громадянську війну“».

(УП, 26.01.2014)

Нагадаємо, що саме у цей час почалися перемовини між Януковичем та лідерами опозиції щодо звільнення затриманих на Майдані, їхній хід безпосередньо позначався на порядку денному Верховної Ради.

«Верховна Рада продовжила позачергову сесію до середи у зв'язку з переговорами щодо законопроекту про амністію. Із такою пропозицією звернувся спікер Володимир Рибак, яку підтримали 368 депутатів. „Переговори продовжуються, вони непрості. Дуже непросте питання амністії“, — сказав він».

(УП, 28.01.2014)

На владу тиснули звідусіль — і з вулиці, і з Заходу, і, будьте певні, зсередини фракції ПР. Тому зрештою Банкова мусила здати деякі позиції.

«Верховна Рада скасувала 9 із 12 законів, які обмежували громадянські свободи громадян і були прийняті 16 січня „у ручному режимі“. За відповідне рішення проголосували 361 народний депутат. Як повідомив спікер Ради Володимир Рибак, відповідної домовленості вдалося досягти на погоджувальній раді у вівторок».

(УП, 28.01.2014)

А головне, було принесено в жертву одну з провідних фігур шахівниці Банкової — одіозного прем'єра Азарова.

«Віктор Янукович прийняв відставку прем'єра Миколи Азарова. Про це йдеться в офіційному Указі, оприлюдненому на сайті Президента. Таким чином, відставка Азарова означає відставку всього уряду. Своїм розпорядженням Янукович також доручив нинішньому складу Кабміну виконувати свої обов'язки до початку роботи новосформованого уряду. Як відомо, у вівторок Азаров подав у відставку „з метою створити додаткові можливості для суспільно-політичного компромісу заради мирного врегулювання конфлікту“».

(УП, 28.01.2014)

Треба відзначити, що Азаров представляв лише одне з угруповань в оточенні Януковича, а тому його відставки домагалися не лише майданівці, але й конкуренти. До того ж, відставка Азарова насправді не покликала за собою відставку уряду.

У Раді активно обговорювався законопроект про амністію учасників протестів, саме він став черговим каменем спотикання. Більшість у ВР захиталася настільки, що на її приборкання мусив приїхати сам Янукович.

«Президент Віктор Янукович прибув у Верховну Раду на засідання фракції Партії регіонів. У супроводі охорони та деяких депутатів він близько 20:27 зайшов на засідання. Він не відповів на питання кореспондента, зокрема і про те, коли буде введено надзвичайний стан. Янукович має стурбований вигляд. На засіданні також присутні Клюєв та Арбузов, Лукаш та все керівництво партії, повідомив Віталій Кличко. За словами кореспондента „Української правди“, спілкування всередині відбувається на підвищених тонах. За інформацією УП, Президент умовляє депутатів підтримати законопроект Мірошниченка. „Або голосуємо Мірошниченка, або не голосуємо сьогодні“, — голосно заявив Янукович депутатам від ПР так, що було чутно в коридорі, де зібралися журналісти. У свою чергу, депутат Андрій Шевченко надав свою оцінку тому, що відбувається у Раді: „Поясню, що зараз в Раді. Янукович приїхав і намагається втримати свою фракцію від голосування за наш закон про „амністію“. Вирішальний момент!“».

(УП, 29.01.2014)

Це був безпрецедентний тиск із боку Банкової, і депутати більшості зрештою проголосували так, як треба було владі.

«Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроект „регіонала“ Юрія Мірошниченка щодо амністії учасників акцій протесту. За відповідне рішення віддали голоси 232 народних депутати. Документ передбачає! з одного боку, звільнення адміністративних будівель мітингувальниками — йдеться про органи місцевого самоврядування і органи виконавчої влади. Також ідеться про звільнення автошляхів. У відповідь буде застосована амністія до всіх тих людей, які брали участь у масових заходах і перебувають під слідством, або до яких застосовані санкції».

(УП, 29.01.2014)

«В Українській Гельсінській спілці з прав людини кажуть, що Законом про так звану амністію, прийнятим у середу, Верховна Рада ставить Україну в один ряд із піратами та терористами... Правозахисники вказують: „фактично цей Закон визнає, що кожен, хто був затриманий під час останніх протестів, перебуває під вартою лише для того, щоб змусити інших невизначених осіб вчинити дії, передбачені цим Законом (звільнення доріг та будівель тощо)“. Таким чином, законодавець і держава загалом вчиняють дії, що становлять склад злочину, передбаченого статтею 147 Кримінального кодексу України».

(УП, 30.01.2014)

А проте хитання і розбрід у ПР стали настільки очевидними, що Банковій довелося погрожувати розпуском парламенту — таким чином натякаючи, що ті, хто коливається, до наступного скликання не потраплять.

«Голова Верховної Ради Володимир Рибак не виключає, що Президент Віктор Янукович може розпустити парламент. Про це він заявив в інтерв'ю телеканалу „Інтер“, яке транслювалось у п'ятницю ввечері. „Якщо парламент буде продовжувати вести себе таким чином, що буде перерви весь час оголошувати. Якщо парламент не буде ухвалювати закони, необхідні державі, необхідні нашим виборцям...“ — почав Рибак. „Президент сказав: „Я змушений буду звернутися до народу України, що такий парламент нам не потрібен, і я проведу консультації з керівниками фракцій, керівництвом парламенту, я підпишу закон про розпуск парламенту“. Тому варіанта такого я не виключаю“, — заявив спікер Ради».

(УП, 31.01.2014)

Одночасно опозиція працювала з окремими, найбільш притомними представниками більшості. І навіть відкрито заявляла про свої успіхи у перевербуванні.

«Наступного тижня Верховна Ради має стати центром розв'язання політичної кризи в Україні. Таку думку висловив екс-глава МВС Юрій Луценко, повідомляє „5 канал“. „На сьогоднішній день вулиця зробила майже все, що могла, і центр подій перемістився у парламент. На моє глибоке переконання, завдяки західним санкціям і безглуздому терору влади склалася нова парламентська більшість“, — заявив Луценко. „Я знаю, що існує підпис більшості депутатів про зміну керівництва Верховної Ради. І це план на наступний тиждень: створення нової більшості, повернення демократичної Конституції, створення уряду народної довіри — нейтрального або опозиційного — і встановлення дати президентських перевиборів“, — додав він».

(УП, 01.02.2014)

Вихід із політичної кризи бачився тоді у двох варіантах — або негайні перевибори Президента, або принаймні обмеження його повноважень шляхом повернення до Конституції 2004 року.

«Лідер УДАРу Віталій Кличко поїхав домагатися зустрічі із Президентом Віктором Януковичем для вирішення питання щодо повернення до Конституції України 2004 року. „Кличко поїхав на Банкову одразу по завершенні консультацій лідерів фракцій та керівництва парламенту“, — повідомили у прес-службі УДАРу».

(УП, 04.02.2014)

Однак на Банковій уже нічого не вирішували і навіть не соромились у цьому зізнатися.

«До візиту Президента Віктора Януковича до Росії не буде жодних дій щодо змін Конституції. Про це депутат від Партії регіонів Ганна Герман заявила журналістам у перерві засідання у Верховній Раді. За її словами, не буде ні рухів у владі, ні переговорів щодо Конституції до візиту Януковича в Росію 7 лютого».

(УП, 04.02.2014)

У той час опозиційні депутати намагалися своєю активністю повернути до Верховної Ради функції центру з пошуку виходу з політичного та силового протистояння.

«Опозиція пропонує ухвалити проект постанови „Про поновлення конституційного ладу“, яка визнає чинною Конституцію 2004 року. Як пише „Комерсант-Україна“, відповідний проект постанови в опозиції пообіцяли подати у Верховну Раду вже у понеділок, але станом на 11 ранку він іще не зареєстрований. За даними видання, в опозиції вирішили відмовитися від ухвалення парламентом акта про повернення Конституції 2004 року й відкоригували своє бачення конституційної реформи».

(УП, 17.02.2014)

Але керівництво ВР здебільшого «варило воду» під приводом розробки та вдосконалення законопроектів, складних перемовин тощо. Вони тягнули час — швидше за все, чекаючи завершення Олімпіади у Сочі, коли Путін зможе втрутитися в українські події по-дорослому.

Проте опозиційних депутатів затягування часу не влаштовувало, і вони перейшли до активних дій у Верховній Раді.

«Депутати з фракцій Партії регіонів та Компартії залишили сесійну залу, проте частину КПУ опозиція заблокувала у залі засідань. Про це розповіла депутат від УДАРу Ірина Геращенко. Вона розповіла, що депутати-регіонали зібрали свої речі і вийшли із зали. Комуністи послідували за ними, але частину з них опозиція затримала. За словами Геращенко, це свідчить про те, що Банкова не планує іти на поступки і домовлятись з опозицією. Вона також заявила, що спікер Ради Володимир Рибак начебто пообіцяв зареєструвати Конституційний акт упродовж півгодини. Депутат Олесь Доній написав, що регіонали зібрали всі картки і не планують у вівторок нічого голосувати. Як відомо, опозиція заблокувала трибуну Верховної Ради через те, що апарат парламенту відмовився реєструвати її конституційні ініціативи».

(УП, 18.02.2014)

Зверніть увагу на фразу «зібрали всі картки». Вона яскраво свідчить — у лавах Партії регіонів був повний розбрід, Банкова не могла довіряти їм, тому просто конфіскувала картки для голосування. Власне, саме тому керівництво ВР перейшло у «глухий захист».

«„Нам ще треба напрацювати рішення, щоб ми могли їх розглянути в четвер о 10 ранку. Планується розглянути питання тимчасової комісії для узгодження питань підготовки змін до Конституції. І там ще ціла низка питань, пов'язаних із Конституцією“, — пояснив Рибак. Він також заявив, що частина підготованих постанов підготовані погано і зареєстровані не будуть. „Що стосується тих постанов і законів, що вже внесені згідно з регламентом, вони всі зареєстровані. Ті, які не підготовлені, вони не зареєстровані і не будуть зареєстровані“, — заявив Рибак. Як відомо, опозиція у вівторок заблокувала роботу парламенту, бо Рибак відмовився реєструвати її конституційні ініціативи».

(УП, 18.02.2014)

Примітно, що ці заяви спікера звучать на тлі «Мирного наступу» Майдану на урядовий квартал. І початку масштабного кровопролиття. Складається враження, що Рибак знав про силовий сценарій приборкання Майдану і тягнув час, чекаючи на його результати.

Руслан Кошулинський: «У Профспілках мало згоріти керівництво Майдану — мінімум усі троє, згоріти фізично. Перед тим був вибух на четвертому поверсі. Там наливали коктейлі — і силовики прорахували, що знайдуться винні, буде на кого скинути. В Урядовому кварталі було розписано докладно, хто перевіряє яку квартиру, коли люди будуть ховатися після зачистки Майдану».

Пізніше було оприлюднено план силової ліквідації Майдану МВС «Хвиля» та аналогічний план СБУ «Бумеранг», які передбачали можливі тисячні жертви з боку захисників Майдану. Опозиція ж усі свої надії покладала на Верховну Раду.

«Лідер ВО „Свобода“ Олег Тягнибок закликає негайно поставити на голосування постанову опозиції про повернення до Конституції-2004, щоб зупинити протистояння на вулицях. Про це він сказав у кулуарах парламенту, повідомляє телеканал „Рада“... „Півгодини часу має влада щоб якнайшвидше вирішити і поставити питання щодо конституційної реформи на голосування“. На думку Тягнибока, це допоможе зупинити силове протистояння. „Після того, як це питання буде вирішено, можна буде рухатися далі“, — сказав він».

(УП, 18.02.2014)

Треба також враховувати, що «Свобода» все ж мала тоді свого заступника голови ВР. Щоправда це був лише другий віце-спікер — останній у парламентській ієрархії.

Андрій Мохник: «Кошулинський до того часу у ВР хіба зачитував запити. Другий заступник узагалі має мало повноважень, а йому їх іще більше обрізали. Найневдячніша робота — другого заступника. Але він мав комунікацію з ними. Було спілкування із послами, бо був представником влади. Ми цю посаду одразу „виміняли“ у союзників. Бо опозиції, як правило, давали заступника. Логічно було віддати „Батьківщині“. Ми сказали: нам потрібна ця посада, хоч насправді і не до кінця усвідомлювали для чого. Розподіл посад у ВР був більш-менш справедливим — відповідно до кількості депутатів кожен отримував голів комітетів, заступників, секретарів. За Кошулинського ми віддали кілька посад голів комітетів „Батьківщині“ та УДАРу».

Але у критичний момент битви на Майдані з'явилась ідея спробувати використати цю стратегічну позицію, яка здавалась усім цілком декоративною.

Руслан Кошулинський: «Я сказав: їду, будемо збирати Раду. Партнери по опозиції перелякалися. Тягнибок не заперечував. „А якщо тебе затримають?“ — Значить, затримають, а куди вже далі? Мою посаду можна було використати тільки один раз. Колись Ляшко кричав: давайте! у нас є свій заступник, давайте! Я тоді сказав: якщо треба, давайте, але знайте, що одразу вашого заступника не буде. Підписи про моє зняття лежали у сейфі у Рибака, тільки дату проставити. Мою посаду можна було використати лише один раз, і от цей раз настав».

У ситуації, коли керівництво Ради: голова — регіонал Рибак та перший його заступник — комуніст Калєтнік самоусунулися від процесу, чекаючи, напевне, на команди з Банкової, спрацювала посада Кошулинського. Єдиний раз, як він і попереджав.

Андрій Мохник: «20-го числа, коли знову почали масово стріляти, всі наші депутати були в готелі „Україна“. Бо ми спочатку на 9:00 призначили засідання політради. Потім перенесли на 11-ту через те, що затрималися до пізньої ночі. А Сиротюк есемеску про перенесення не отримав, тому приїхав на 9-ту, і разом із тими, хто жив у готелі, — а це більшість фракції — попав у вир бойових дій. Свободівці виносили поранених, влаштували у вестибюлі лазарет і морг, наші депутатки Сех та Фаріон мили все від крові. Потім затихло, ми зробили штаб у кафе „Шоколадниця“ на Хрещатику, обговорювали ситуацію: виходу немає. І тут почалися дзвінки від депутатських груп — Єремеєва та інших, — що треба все це припиняти. Припинити може тільки ВР. Вона має зібратися. Де? Кошулинський каже: давайте у ВР. Узяв машину, поїхав туди. А там навколо „тітушки“, „Беркут“. Для початку треба було, щоб відкрили приміщення, ввімкнули мікрофони, систему „Рада“, запустити процес фіксації, тобто визнали повноваження Кошулинського. Руслан говорив із Зайчуком, керівником апарату Ради, і той сказав: ОК, а вас буде 226? — Буде. Бо тут підстраховка — якщо прийдуть і не набереться 226, то ті, хто відкривав приміщення, будуть співучасниками, а якщо набереться 226 — переможцями».

Давайте разом спробуємо оцінити оце згадане «туди», тобто будівлю Верховної Ради. Це саме звідти стріляли снайпери, саме там юрмилися недобиті «беркути» з «тітушками».

Руслан Кошулинський: «Я об'їхав квартал і через Арсенальну дістався ВР. Усі поверхи, подвір'я зайняті „Беркутом“, вони там увесь час були. Прийшов до Зайчука, кажу: відкривайте зал. За повноваженнями я не маю права давати такого розпорядження. Тільки голова ВР або за його письмовим зверненням. Однак Зайчук розумів, що відмовити у тій ситуації не може. Але відкрити зал — це мало. Опозиція просто хоче посидіти — які проблеми? А технічні працівники? Система „Рада“, освітлення, телебачення, озвучення — хто зможе вивести людей на роботу? Квартал оточений. Це може зробити тільки Зайчук. „їх немає“. — „То викликайте“. Почав викликати. І коли я вже заїхав до ВР, я передзвонив, сказав, давайте скликайте депутатів, і почався механізм залучення. Тоді були розмови з дипломатами — мовляв, якщо не буде технічних працівників, давайте руками проголосуємо. Вони кажуть: НІ! Ви маєте у регламентний спосіб проголосувати. Почали збирати всіх, адже опозиційних депутатів було максимум 180 осіб. Перш за все, тих, хто швидко поміняв шапку, ми їх називали полоненими. Полонені почали втікати з полону: ми готові, бо Янукович утік. Утеча Януковича допомогла зібрати людей, ми їм казали: вас здали, навіть за вашими понятіями він вас кинув».

Хто думає, що зібрати у таких умовах засідання Верховної Ради, — це проста справа, нехай сам спробує. У країні хаос. На вулицях — озброєні люди. Президент пакує валізи.

Андрій Мохник: «Ми прийшли — хто в бронежилеті, хто зі зброєю. Насправді це було небезпечно — пройти через кордони „Беркуту“, повз „тітушок“. Почали письмову реєстрацію. Останній аркуш, де був 226-й номер, заповнювали не в кінці, а у першу чергу. І коли Кошулинський заявив, що в залі зібрався кворум, останній аркуш, зрозуміло, був заповнений. А от на передостанньому ще були порожні місця. Бо Тігіпко, наприклад, казав, що прийде разом зі своїми людьми, але з'явився лише на третій день. Спочатку дали всім виступити. Щоб люди могли підтягнулися. Засідання ішло, депутати виступали, а ми збирали людей. Наприклад, Макеєнко, який тоді був головою КМДА, запізнився, бо вивозив із Києва родину, про всяк випадок, однак врешті приїхав, і таких людей було досить. Зрештою цифра 228 — тих, хто ухвалював рішення, — правдива».

«ЕКСТРЕНЕ ЗАСІДАННЯ ВР РОЗПОЧАЛИ. Віце-спікер Руслан Кошулинський відкрив засідання Верховної Ради у четвер. Він повідомив, що у залі зареєструвалися письмово понад 200 депутатів. Однак парламентарі продовжують чекати на своїх інших колег, щоб отримати кворум. Депутати заспівали гімн України, після чого Кошулинський вигукнув „Слава Україні!“. Депутати відповіли йому „Героям слава!“ та „Слава героям Майдану!“. Після цього Кошулинський оголосив перерву на годину. Станом на 16:07 депутати перебувають у залі, однак про порядок денний не оголошено, оскільки чекають на інших депутатів. Кошулинський знаходиться в президії. Трансляція та внутрішнє звукове супроводження засідання не ведеться. Як відомо, член фракції Партії регіонів Нестор Шуфрич повідомив, що привіз певні пропозиції для врегулювання ситуації, однак відмовився їх озвучити поки що. Кореспондент „Української правди“ бачила кілька регіоналів у залі: Васильєв, Сігал, Ващук, Нечипоренко, Яценко, Рудьковський, Зарубінський, Біловол».

(УП, 20.02.2014)

Руслан Кошулинський: «Почали засідання, коли у залі ще не було 226. Почали виступати. Ми чекали на решту і вели перемовини з дипломатами. І коли все було готове, я запропонував, щоб перше голосування голосували стоячи на знак поваги та шани за загиблими майданівцями. І тоді нарешті набрали більшість. Всередині у мене працював автомат — усе механічно, все, що треба зробити. І цей день просто витерся, жодної іншої емоції — робота, яку маєш виконати».

Якщо згадати, що зранку того дня віце-спікер ВР Руслан Кошулинський носив поранених та вбитих на Інститутській, така емоція видається зрозумілою. Звісно, якщо взагалі хтось здатен уявити себе на його місці — на місці людини, яка носить закривавлених товаришів, а потім очолює вирішення долі країни у парламенті.

«Верховна Рада проголосувала за безперервність засідання. За таке рішення проголосували 229 депутатів. Постановою робота ВР є безперервною, до завершення політичної кризи в державі. „Мається на увазі, що вона працюватиме кожен день і у вихідні дні також. Це означає, що буде змінено календарний план“, — пояснив депутат від „Батьківщини“ Арсеній Яценюк».

(УП, 20.02.2014)

Андрій Мохник: «Перше голосування — ми таки кнопкодавили, але це було єдине кнопкодавство „Свободи“ за всю історію. Після першого голосування усі побачили, що ВР працює. І депутати, хто ще не доїхав, теж. Але решта рішень були абсолютно легітимними. Голосували рішення про відведення ВВ та „Беркута“ за межі Києва. Почали голосувати — далі не йде, потім оголосили сесію безперервною, розійшлися, бо існує така річ, як спротив матеріалу».

«Депутати підтримали постанову в цілому, яка ставить на меті зупинення вогню та повернення всіх силовиків у казарми. За таку постанову „Про засудження насильства в Україні, що призвело до людських жертв“ проголосували 236 депутатів. Так постанова зобов'язує припинити вогонь, війська і ВВ мають повернутися в місця постійної дислокації. Також постанова передбачає заборону використання зброї. Також постанова забороняє блокувати транспортні комунікації, обмежувати пересування транспорту. Кабінету Міністрів і органам державної влади доручено заборонити СБУ, МВС, збройним силам та іншим органам виконувати програму антитерористичних заходів, оскільки вони суперечать Конституції. Крім того, в постанові наголошується, що надзвичайний стан може ввести лише Верховна Рада. Після голосування Кошулинський оголосив перерву до 10 години п'ятниці».

(УП, 20.02.2014)

Багато хто з регіоналів голосував разом з усіма, бо вже відчував, куди вітер віє.

«Депутат Партії регіонів Вадим Новинський вважає, що якби його однопартійці були б в Раді, вони б теж проголосували за постанову „Про засудження насильства в Україні, що призвело до людських жертв“. Про це він заявив після голосування. „Якби депутати фракції Партії регіонів були тут... за зупинку кровопролиття проголосують усі. Це найважливіше, що потрібно зробити зараз — зупинити кровопролиття“, — вважає Новинський».

(УП, 20.02.2014)

Ну а врешті до переможців доєднався і голова Верховної Ради, підтвердивши легітимність того, що відбулось у парламенті.

«Постанова Верховної Ради про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей, підписана. Про це повідомив спікер Володимир Рибак на засіданні парламенту в п'ятницю вранці».

УП, 21.02.2014)

Так український парламент знову став органом державної влади. І так було забезпечено легітимність і міжнародне визнання результатів Революції.