Небезпечне відрядження

10.

На ранок подзвонили з Управління і повідомили, що в розпорядження підполковника Ковальченка направляються рота саперів з міношукачами та рота бійців зі щупами із полка НКВС.

До вечора обидві роти вийшли в назначений квадрат лісового масиву. На узліссі виросло містечко з наметів, як і годиться, були виставлені пікети.

Наступного дня з самого ранку розпочали пошуки. План був простим: спершу ідуть розгорнутим ланцюгом сапери з міношукачами і прослуховують землю, оглядаючи водночас дерева, особливо трухляві, в дуплах яких міг бути влаштований тайник. За саперами мала йти рота бійців із щупами, їхнім завданням було більш глибоке обстеження грунту, підстраховка саперів. Здавалось, цілком виключалася можливість, що якийсь із квадратів залишиться поза увагою.

Лісовий масив оточили оперативні групи, які розташувалися одна від одної на близькій відстані.

Ніхто не забував про можливість зустрічі з німецьким кур’єром; хоча той і повідомляв свого шефа, що виїздить на фронт, але ж кожен розумів, що могла трапитись непередбачена затримка, і от зараз кур’єр міг опинитися саме в цьому районі.

Звечора по всій території області — в усіх населених пунктах, на шосейних дорогах, у поїздах, на залізничних станціях і в місцях вірогідної появи ворожого агента — проводилась перевірка документів.

Вранці почалося обстеження лісового масиву. Ланцюг за ланцюгом ступали підрозділи — витримували дистанцію, чітко виконували всі накази командирів. На кожному із флангів ішли радисти, вони постійно підтримували зв’язок із командним пунктом.

Перший день ніяких наслідків не приніс. Другої доби о сімнадцятій годині двадцять хвилин підполковника викликав по рації командир роти саперів.

— Сергію Івановичу, в п’ятому квадраті під деревом у землі прослуховується метал. Схоже на тайник.

Коли підполковник прибув на місце, він вражено завмер від несподіванки. Саме тут, у кущах, біля старезного, в три обхвати дуба був тяжко поранений Нероденко.

На півметровій глибині розкопано хід, майстерно замаскований під товстим корінням дерева. В тайнику знайшли: портативну радіостанцію «Ері», вона була в залізному ящику-футлярі, таблиці п’ятизначного шифру, бланки посвідчень офіцера Радянської Армії, партійного і профспілкового квитків, а також десять тисяч радянських карбованців.

Через кілька хвилин після Ковальченка приїхав Миронов. Він був збуджений, як хлопчисько, дивився на речові докази, розумів, що не сьогодні—завтра вони зможуть нарешті спіймати німецького агента. Очі його горіли. Миронов не міг приховати свого задоволення.

— Сергію Івановичу, ми, здається, вийшли на фінішну пряму!

Слова «вийшли на фінішну пряму» були передані відкритим текстом по радіо в Управління держбезпеки і в усі оперативні групи.

Там зрозуміли: радіостанцію знайшли!