Коли інспектор обернувся до Едмунда Светенгема, Міці тихо вислизнула з кімнати й повернулася на кухню. Вона наливала воду у зливальницю, коли увійшла міс Блеклок.
Міці скоса подивилася на неї присоромленим поглядом.
— Яка ти брехуха, Міці, — сказала міс Блеклок голосом, у якому звучали приязні нотки. — Хіба так миють посуд? Спочатку помий срібло, а для цього налий повну зливальницю. Ти не зможеш нормально помити посуд у двох дюймах води.
Міці слухняно відкрутила крани.
— Ви не гніватися на мене за те, що я сказав, міс Блеклок? — запитала вона.
— Якби я гнівалася на кожну твою брехню, мені довелося б лютувати з ранку до ночі, — сказала міс Блеклок.
— То я піти й сказати інспекторові, що я все це вигадати? — запропонувала Міці.
— Він уже знає, — приязно промовила міс Блеклок.
Міці закрутила крани й не встигла вона це зробити, як дужі руки лягли їй ззаду на голову й одним швидким рухом пригнули її до наповненої водою зливальниці.
— Лише мені відомо, що один раз у своєму житті ти сказала правду, — промовила міс Блеклок зі стримуваною люттю в голосі.
Міці пручалася й борюкалася, але міс Блеклок була дужа, і її руки міцно утримували голову дівчини під водою.
І тут десь зовсім близько від неї жалібно пролунав голос Дори Баннер.
— О Лоті… Лоті… не роби цього… Лоті.
Міс Блеклок зойкнула. Її руки злетіли в повітря, і Міці, звільнена, випросталася, задихаючись і плюючись водою.
Міс Блеклок зойкнула ще раз і ще раз. Але нікого з нею в кухні не було…
— Доро, Доро, пробач мені. Я мусила, Доро… Я мусила…
Вона в нестямі побігла до комори з посудом, але постать сержанта Флетчера загородила їй шлях, а тим часом із шафи для віників вийшла міс Марпл із розчервонїлим обличчям.
— Я завжди вміла наслідувати людські голоси, — сказала вона.
— Ви повинні піти зі мною, мем, — сказав сержант Флетчер. — Я був свідком вашої спроби втопити дівчину. Потім проти вас будуть висунуті й інші звинувачення. Я мушу застерегти вас, Летиціє Блеклок…
— Шарлото Блеклок, — поправила його міс Марпл. — Бо насправді її звуть саме так. Під цим тугим намистом, яке вона завжди носить на шиї, ви знайдете шрам після операції.
— Операції?
— Операції від зобу.
Міс Блеклок, тепер цілком спокійна, подивилася на міс Марпл.
— То ви уже все знаєте? — запитала вона.
— Так, я про все знала протягом певного часу.
Шарлота Блеклок сіла за столом і заплакала:
— Вам не слід було це робити, — сказала вона. — Не слід було зображувати Дорин голос Я любила Дору. Справді любила Дору.
Інспектор Кредок та інші з'юрмилися у дверях. Констебль Едвардс, який на додачу до своїх інших талантів умів надавати першу допомогу та робити штучне дихання, тепер клопотався біля Міці. Як тільки Міці спромоглася заговорити, вона стала нахваляти себе.
— О, Міці це чудово зробити, правда ж? Який Міці розумний! Який хоробрий! Адже вона мене мало не вбити! Але я був дуже хоробрий і не побоявся ризикувати своїм життям!
Одним ривком міс Гінчкліф відбігла від інших й стрибнула до заплаканої постаті Шарлоти Блеклок, що сиділа за столом.
Довелося сержантові Флетчеру докласти чималих зусиль, щоб її відтягти.
— Ну ж бо… Ну ж бо, міс Гінчкліф… — повторював він.
— Дайте-но я доберуся до неї. Дайте-но я доберуся до неї. Це ж вона вбила Емі Мерґатройд.
Шарлота Блеклок підвела погляд угору й пирхнула.
— Я не хотіла її вбивати. Я не хотіла вбивати нікого… у мене не було іншого виходу… та особливо жаль мені було Дору… коли Дора померла, я залишилася сама-одна у світі… я залишилася сама-одна… ох, Доро… ох, Доро…
І вона знову опустила голову на руки й заплакала.