Останнє бажання

3

Район був пустельний, дикий, зловісно недружелюбний. До настання сутінків Геральт на тракт не повернувся, не хотів робити гак, поїхав навпростець, через ліс. Ніч, поклавши меч на коліна, провів на лисій вершині високого пагорба біля невеликого багаття, в який раз у раз підкидав пучки борцю. Посеред ночі далеко в долині помітив світло, почув очманіле виття й спів і ще щось таке, що могло бути тільки лементом катованої жінки. Ледь розвидніло, він рушив туди, але знайшов лише витоптану галявину й обвуглені кістки в ще теплому попелі. У кроні могутнього дуба щось верещало й сичало. Це міг бути лісовик, але міг бути й звичайний лісовий кіт. Відьмак не став затримуватися, щоб перевірити.