Поезії

Палає небокрай,

Світанкова пора…

Вставай, вставай, вставай —

Горить Нова Зоря!

І хто б де не умер —

Від зради чи в борні —

Воскресніте тепер

У Вічному Вогні!

Встаньте, убиті

Сестри й брати!

Брама відкрита

В нові світи!

Смерті немає —

То лиш мара,

Дух не згасає,

Дух не вмира!

Клубиться чорний дим,

Планета у вогні,

Над обрієм земним

Потвори навісні.

Та повстають сини,

Щоб подолати лють,

На вічний мир вони

Всім руки подають!

Вирує лан життя,

І голуби над ним…

Немає вороття

Руйнаторам сліпим,

Бо діти вояків,

Що впали у борні,

Ідуть з усіх країв

У лави вогняні!