Поезії

Чорні птахи сіють жахи

І тяжку печаль,

То кружляють понад дахом,

То летять у даль.

А мені зовсім не сумно

З чорним птахом цим,

Ворон той глибокодумний —

Рідний побратим.

Він мене вітав протяжно

В тиші вечорів,

Як в готель малометражний

Я за грати сів.

Він мені вселяв надію

На грядущі дні,

Малював для серця мрію

Крильми в далині.

І віднині — в бурі, зливи,

В зоряних світах

Буде вісником щасливим

Друг мій — чорний птах!