Поезії

Із полонин земної матері

Ідемо в зоряні ліси,

Вже в галактичному фарватері

Лунають наші голоси.

Але дороги поміж зорями

Замків не знімуть — не проси!

Зростають між земними горами

Сади любові і краси…

Встає за обрієм примарами

Ілюзій віковічна мла,

Та правда дивними стожарами

У власнім серці розцвіла…

І прагнучи у хащу зоряну,

Не щезне дума хай свята

Про ниву батьківську незорану,

Де треба сіяти жита.

Так просто все — і сили множаться,

І крила в просторі несуть,

Та серце все-таки тривожиться —

Чи в істину проляже путь?

Не забувай колиски давньої,

Не забувай старих могил,

Де таїна дороги славної.

Де джерело одвічних сил!..