Поезії

Україна моя, рідна мати моя.

Хто ти є, хто ти є?

Я питаю про те на весні солов’я,

Я запитую серце своє.

Хто ти є, хто ти є?

Я запитую серце своє.

Мені каже Дніпро:

— Україна — то я.

А Карпати високі здаля

Все шепочуть: — У горах Матуся твоя,

Невмируща Вкраїнська земля.

Шепчуть гори здаля:

— Невмируща Вкраїнська земля.

Вірю, знаю: — У горах Матуся живе,

У Дніпровськім потоці співа,

Її серце — то небо весни грозове,

Її дума — печаль Світова.

Її серце — живе,

Її дума — печаль Світова.

І зірки вдалині — то Вкраїни вогні.

То все — ти, то все — ти!

Струни кобзи дзвенять,

Україно, в мені,

Ніби райдужні в небі мости.

То все — ти, то все — ти,

Ніби райдужні в небі мости.