Проклятий двір

Словничок незрозумілих слів

Ага — в Османській імперії начальник, хазяїн, головний слуга у маєтку. Офіцерський титул і військове звання в османському війську: яничарський ага, сипаський ага. Після ліквідації яничарів у 1826 році — назва молодших і середніх офіцерів османської армії.

Бег (бей) — в Османській імперії 1) князь, правитель незалежного князівства; 2) управитель округи. У османській титулатурі послідовність за спаданням була наступною (хоча і не протягом усього існування імперії): паша, бей, ага, ефенді. У сучасних Туреччині, Азербайджані та Криму слово «бей» перетворилося на форму ввічливого звернення до шанованої особи.

Валія — губернатор в Османській імперії.

Візир — в мусульманських монархіях титул сановника вищого рангу (аналог міністра), політичного або релігійного радника султана або халіфа. Титул Великий візир є приблизним відповідником європейського прем’єр-міністра.

Дефінітор, ґвардіан — чини монахів у Католицькій церкві.

Диван — вищий орган виконавчої, законодавчої чи законо-нарадчої влади в ряді ісламських держав, державна рада; в Османській імперії складався з Великого візира, інших візирів і аги яничарів, замінюючи відсутнього султана.

Ефенді — (пан, володар, правитель, начальник) — титул і офіцерське звання в Османської імперії та деяких інших країнах Сходу в XV–XX століттях. Форма «ефенді» спочатку використовувалася, як шанобливе звертання до султана та інших знатних осіб, поступово витіснивши форму «челебі». Ефенді вважалися в Османській імперії також всі грамотні громадяни, на відміну від неписьменних ага (початкове значення слова — людина, яка може в суді захищати себе сама).

Інтернунцій — (лат. internuntius — посередник, вісник) — глава дипломатичного представництва Ватикану, який акредитувався при главах держав. За старшинством належав до другого класу дипломатичних представників, що відповідає класу посланника.

Кадія — суддя в Османській імперії.

Караґьоз (від якого утворено прізвисько персонажа Караджоза) — середньовічний турецький театр тіней, а також його головний герой, уособлення народного гумору та метикуватості.

Караманія (Караман) — еялет або пашалик, адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1483–1864 роках. Утворився в межах бейліка Караманлу, у 1864 році перетворений на вілайєт Конья.

Левантійці — термін, що застосовувався до католицького населенню середньовічних держав Близького Сходу (держави хрестоносців, Латинська імперія, володіння Венеціанської республіки, пізня Візантія, пізніше — Османська імперія). В наші дні термін іноді використовується для позначення їх нащадків, які проживають в Туреччині і Леванті (Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Йорданія).

Окка — османська міра ваги (відповідає 1,2828 кг)

Паша — правитель; високий титул у політичній системі Османської імперії. Приблизно відповідав посаді губернатора чи генерала (адмірала). Спочатку титул використовувався виключно для воєначальників, але згодом девальвувався і міг застосовуватися по відношенню до будь-якої високопосадової офіційної особи або взагалі особі сторонній, удостоєній подібної честі.

Сефарди — етнографічна група єврейського народу, що сформувалася на Піренейському півострові і розмовляла мовою ладіно (близькою до іспанської).

Фра — скорочення від слова frater (брат), що приєднується до імені католицького ченця, зокрема звертання до монахів-францисканців.