Проклятий двір

Іво Андрич (1897-1975) — найвідоміший сербський письменник, єдиний Нобелівський лауреат з літератури з теренів колишньої Юґославії. Народився в боснійському місті Травник, виростав у Вишеґраді й Сараєві, де став активним учасником радикальної організації «Молода Боснія», один із членів якої убив австрійського престолонаслідника Франца Фердинанда і цим розпочав Першу світову війну. У період міх двома світовими війнами Іво Андрич працював юґославським дипломатом у Румунії, Ватикані, Франції, Іспанії і Третьому Райху. Світову славу здобув завдяки романам •Міст на Драмі», «Травницька хроніка» і «Проклятий двір». Написав дно десятки книжок, його тексти перекладено на всі головні мови світу. Помер і похований у Белграді.

Справжнім дивом є не тільки тематичне багатство цього невеличкого роману — найбільше вражає його архітектоніка, структура розповідних кіл, що накладаються одне на одне. Ми слухаємо історію молодого ченця про його покійного наставника, а вже за мить опиняємося в історії монаха, який потрапив у стамбульську тюрму, щоб за кілька сторінок пірнути у вулички Смирни й зустріти дивакуватого юнака, який закохався в грекиню, а за наступним поворотом фабули пірнути на кілька століть углиб історії й дізнатися про сутичку братів Джема і Баязида. Композиційна довершеність цих оповідей немов затягує нас у вир, і десь посеред книжки ми вже й не розуміємо, про що насправді цей роман і хто в ньому є головним героєм, — це відчуття літературного запаморочення в голові, мов під час танцю дервіша, який поринає в транс.