Вже стільки літ
на моїй антресолі з-під крокв
під стелею струмує сяєво
святості одвічної на 25 ват
загиджене слідами мух
забарикадоване макулатурою
це там дзиґар із вічним заводом
затканий мережею павуків
Чи не перетлумачив я все те
чи не поперевертав
де його тінь нерухома тиньком заростає
тимчасом нема його навіть
по годині комендантській
щоб у Гайдарабаді бавити
відмикати шар за шаром залізничні колії
протинати деревину
щоразу живішим деревом
У недомальованих дошках
сон мій сьогодні озвався до нього
пане Бруно якщо Ваша ласка
нехай пан зійде до мене
А він чекає недочекання
неспроможний вивести назовні мій сон
він ніхто
тверезіший за будь-кого
і нічого
не лишилось на антресолі
ані святості
ані мені.