Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]

Бруно Шульц — календар життя і творчості

1892

12 липня народився у Дрогобичі Бруно Шульц, наймолодша дитина Якуба Шульца, купця родом із Судової Вишні, власника крамниці мануфактури у будинку № 10 на Ринку, і Гендель-Генрієти (дівоче прізвище Кугмеркер), яка походила з дрогобицької родини дрібних єврейських підприємців і торгівців лісом. Бруно мав старшого брата Ізидора (за метричним документом — Ісраель), який народився 1881 року, та старшу сестру Ганю. Ім'я Бруно було запозичене з календаря, в якому фігурує поруч із датою його народження. Дрогобич (тепер в Україні) перебував тоді вже понад сто років під владою Австро-Угорської імперії.

1902

Початок шкільної науки у дрогобицькій цісарсько-королівській гімназії ім. Франца Йосифа. Шульц дуже добре вчився, зокрема відзначався відмінними успіхами з польської мови та малювання.

1908

З ініціативи батька і за погодженням зі школою в Дрогобичі була видана поштова листівка з фотографією скульптурної роботи та надрукованою інформацією: «Робота Бруно Шульца, учня шостого класу Гімназії в Дрогобичі».

1910

Атестат зрілості з найвищими оцінками і «рекомендацією для навчання в університеті».

За порадою родичів, зокрема старшого брата, Шульц відмовляється від попереднього наміру студіювати малярство і складає вступний іспит до Політехніки у Львові, де починає навчання на факультеті архітектури. У зв'язку з хворобою батька, крамниця була ліквідована, а сім'я переселилася до будинку сестри Бруно, Гані та її чоловіка Гофмана по вул. Беднарській (Флоріянській).

Ринок в Дрогобичі у дні торговиці, бл. 1905

1911

Склавши іспити за перший курс, Шульц перериває навчання й повертається влітку до Дрогобича, де впродовж шести місяців прикутий до ліжка хворобою серця й легенів. Мати доглядає хворого сина та чоловіка, який страждає на гострий атеросклероз. Після хвороби Бруно Шульц відбуває реконвалесценцію на сусідньому курорті, у Трускавці.

1913

Шульц відновлює вивчення архітектури у Львові.

1914

Вдало складає І державний іспит у Львівській Політехніці. Навчання перериває початок Першої світової війни. Шульц повертається до Дрогобича.

1915

Чимало будинків у Дрогобичі спалені російською армією, зокрема колишній будинок Шульців на Ринку. 23 червня у віці 69 років помирає батько, Якуб Шульц.

1917

Бруно Шульц разом із частиною родини виїжджає до Відня, де намагається поновити вивчення архітектури та знайомиться з колекціями тамтешніх музеїв малярства. Через кілька місяців він повертається до Дрогобича. Попри мобілізацію, його не призвали до австрійської армії через непридатність до військової служби.

1918

Вступає до групи «Kalleia» (Красні речі), яка складається з молодих шанувальників мистецтва, представників єврейської інтелігенції Дрогобича. Це угрупування створили спільно Марія Будрацька (Темпеле), майбутня австрійська оперна співачка; Емануель Пільпель, студент-юрист, меломан, аматор літератури й мистецтва; Міхал Хаєс, майбутній адвокат із широким колом гуманітарних зацікавлень; Станіслав Вайнґартен, близький приятель Шульца, колекціонер його пластичних творів, меценат мистецтва; музики, які створили камерний оркестр під орудою Отокара Явровера, майбутнього перекладача польської літератури на іспанську мову. Починається період інтенсивної та широко закроєної самоосвіти Шульца, він багато читає польською та німецькою мовами — переважно користуючись чималою бібліотекою Мундка (Емануеля) Пільпеля і книгарнею, власником якої був Якуб Пільпель-старший. Період напруженого вдосконалення в малюванні й малярстві, яким він давно прагнув присвятити свої зусилля. Створюються перші портрети приятелів і автопортрети, а також фантастичні композиції.

1920

Початок понад дворічної праці над графічним циклом Ідолопоклонна Книга (Xięga bałwochwalcza). Постало більше двадцяти графічних робіт, які він пізніше вкладав до власноручно виготовлених чи замовлених у палітурника тек у полотняній оправі. Шульц споряджав їх титульними сторінками, оздобленими графічною композицією. Окремі теки містили від кільканадцяти до понад двадцяти графічних робіт, виконаних у техніці cliché-verre, наклеєних на картон, підписаних автором і зазвичай споряджених авторськими назвами. Поза теками, які він дарував приятелям і знайомим, чи призначеними на продаж, графічні роботи з цього циклу функціонували також нарізно, їх експонували на виставках і продавали, втім доходи від продажу тек і окремих графічних робіт були спорадичними й незначними.

1921

Через брак засобів для існування й важку родинну ситуацію Шульц вирішує клопотати про постійну роботу в школі на посаді вчителя малювання. Він подає прохання про прийом до школи, яку закінчив 11 років тому і яка тепер називається державною гімназією ім. короля Владислава Яґелла. Прийнятий на випробувальний термін, проте від посади відмовився у зв'язку з поганим станом здоров'я, а також через острах не подужати нових обов'язків.

1922

У березні в залах варшавського Товариства заохочення красних мистецтв (Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych) відбувається групова виставка, на якій експонують і графічні роботи Шульца.

У червні бере участь у груповій виставці Товариства приятелів красних мистецтв (Towarzystwo Przyjacół Sztuk Pięknych) у Львові.

У серпні перебуває на оздоровленні на німецькому курорті в Кудовій (тепер у Польщі). Зустріч із Арнольдом Шпетом, германістом, перекладачем німецької поезії на польську мову.

1923

Перебування у Варшаві. Завдяки клопотанням пані Кейлін із родини варшавських торгівців (з нею він познайомився у Кудовій), Шульц малює низку олійних портретів: кільканадцятилітньої Ірени Кейлін, її батьків і кількох знайомих. Це дає йому певний заробіток.

У Вільні на виставці робіт єврейських художників експонуються кілька робіт Шульца.

1924

З вересня почав працювати за контрактом учителем у державній гімназії ім. короля Владислава Яґелла у Дрогобичі. Відтоді навчає малювання 36 годин на тиждень.

1925

Знайомство зі Станіславом Іґнаци Віткевичем, який, гостюючи в Дрогобичі, виконав (у помешканні Едмунда Пільпеля) пастельний портрет Шульца — фантастичну композицію голови, розташованої на риб'ячому хвості.

1926

Від 16 березня до 30 квітня — відпустка задля складання іспиту, який давав право навчати малювання в гімназії. 27 квітня Шульц на відмінно складає іспит перед комісією Краківської Академії Красних Мистецтв. Липень проводить у пансіонаті «Piast» у Закопаному, малюючи олівцем портрети відпочиваючих, із якими там познайомився.

1927

У Закопаному помер від сухот 26-річний Владислав Ріф, талановитий письменник-початківець зі спорідненою з Шульцовою уявою і, мабуть, схожою мистецькою програмою. Впродовж кількох років Шульц підтримував із ним постійні контакти, які зродили перші письменницькі наміри та спроби Шульца. Рясна кореспонденція, численні листи, в яких набувала обрисів і виразу творча індивідуальність Шульца, були разом із усіма ніколи не публікованими рукописами покійного спалені санітарами, що проводили дезінфекцію. Смерть приятеля, співрозмовника в істотних, творчо плідних діалогах, стала для Шульца важким ударом.

1928

Улітку — відкриття виставки малюнків, графічних робіт і олійних образів Шульца у трускавецькому санаторії «Dom Zdrojowy». Старенький сенатор від Християнських демократів Максиміліан Туле, який там тоді відпочивав, зарахувавши роботи Шульца до порнографічних, зажадав негайного закриття виставки, проте ця вимога наштовхнулася на активний опір Раймунда Яроша, бургомістра Дрогобича і власника Трускавця.

31 серпня Шульц був звільнений із посади учителя, «позаяк упродовж чотирьох років не здобув фахової кваліфікації», тобто не представив належних формальних довідок.

20 жовтня склав у Варшаві перед комісією Міністерства народної освіти іспит на вчителя середніх шкіл із оцінкою «добре». Був відновлений на роботі учителя за контрактом на період від 5 листопада до 31 грудня.

Бруно Шульц, бл. 1928

1929

1 січня Шульца призначили на постійну вчительську посаду. Окрім навчання малювання, він відтоді зобов'язаний вести уроки ручної праці.

1930

9 січня Шульц подає прохання до львівської кураторії шкільного округу про надання йому двомісячної відпустки «задля порятунку підупалого здоров'я» (лікар констатував «невроз серця і диспепсію шлунка»). У проханні відмовлено.

У травні в одній із зал «Весняного Салону» у Львові виставлені роботи Шульца. Митець також бере участь у груповій виставці в Єврейському товаристві сприяння красним мистецтвам (Żydowskie Towarzystwo Krzewienia Sztuk Pięknych) у Кракові.

На канікулах Шульц знайомиться в Закопаному з Деборою Фоґель, єврейською поетесою, єврейсько-польською письменницею, мистецтвознавцем. Це знайомство невдовзі зродило істотний обмін думками, рясне листування. У листах Шульца до Дебори Фоґель містяться перші начерки і фрагменти Цинамонових крамниць.

1931

У краківському Товаристві сприяння красним мистецтвам представлено «Виставку робіт» трьох митців, у тому числі й Шульца.

23 квітня помирає мати Бруно, Гендель-Генрієта. Шульц проектує кам'яний надгробок обом батькам, який і був утілений за його задумом. Пізніше надгробок був знищений разом із усім єврейським цвинтарем у Дрогобичі.

1932

8 березня Шульц отримує «декрет сталості», цей документ гарантував йому вчительську працю в гімназії в наступні роки.

9 квітня і 3 грудня бере участь у конференціях учителів ручної праці у Стрию; виголошує там реферат «Мистецьке навчання з використанням картону і його застосування у школі».

В липні бере участь у міністерському канікулярному курсі підвищення кваліфікації для вчителів у Живці. Там він знайомиться із відомим психологом, професором Яґеллонського університету Стефаном Шуманом, який читає лекції курсантам. Шульц ознайомив його з рукописом Цинамонових крамниць, які Шуман дуже високо оцінив і пообіцяв скласти протекцію в когось із видавців, проте його зусилля не увінчалися успіхом.

1933

Навесні Шульц знайомиться у Дрогобичі з учителькою польської мови в місцевій жіночій школі Юзефиною Шелінською, своєю майбутньою нареченою.

У Великодню неділю Шульц приїжджає до Варшави з рукописом Цинамонових крамниць. За посередництва приятельки-скульптора Маґдалени Ґрос йому вдається вмовити Софію Налковську прочитати рукопис. Того ж дня увечері Налковська переказала телефоном свою захоплену оцінку, яка проклала книжці шлях до видавця.

8 квітня Шульц бере участь у конференції вчителів у Стрию.

11 червня бере участь у відкритті виставки ручних робіт і «жіночих робіт» у методичному осередку VIII гімназії у Львові.

У червні кілька днів гостює в Софії Налковської у Варшаві. Розпочате раніше листування між ними стає дуже активним.

У серпні два дні проводить з Налковською у Варшаві та «На Ґурках» (батьківський дім Налковської неподалік Варшави, який називали також «Домом понад Луками»).

До годин роботи в гімназії додаються десять годин на тиждень у середній школі ім. Адама Міцкевича у Дрогобичі.

У видавництві «Rój» у Варшаві в грудні (з датою 1934) з'являється перша книга Шульца — Цинамонові крамниці.

1934

Від 1 до 15 січня Шульц перебуває в Закопаному, де зустрічається із Софією Налковською. Між ними зав'язується роман, який триває близько чотирьох місяців.

«ABC Literacko-Artystyczne» № 1 друкує відповідь Налковської на запитання анкети: «Яку найцікавішу книгу я прочитала в 1933 році?» Налковська ставить Цинамонові крамниці на чолі досягнень польської прози.

Упродовж січня-квітня Шульц отримує листи з найвищою, сповненою ентузіазму оцінкою Цинамонових крамниць від видатних польських письменників і поетів: Ст.І. Віткевича, Вацлава Берента, Болеслава Лешм'яна, Зенона Пшесмицького, Леопольда Стафа, Юліана Тувіма, Юзефа Вітліна та інших.

У березні у «Wiadomościach Literackich» № 6 з'являється рецензія Леона Півінського — одне з найвдумливіших досліджень і найвлучніших оцінок Цинамонових крамниць.

Березень. Відновлення знайомства з колегою з Львівської Політехніки, малярем і вчителем малювання та співредактором літературного щомісячника «Kamena» Зеноном Вашневським, який через двадцять років написав Шульцові, прочитавши Цинамонові крамниці.

Квітень. Тадеуш Бреза публікує в газеті «Kurier Poranny» № 103 сповнену ентузіазму рецензію на Цинамонові крамниці «Двійник звичайної дійсності».

Тижневий візит Шульца до Налковської у Варшаву. Вона запрошує для знайомства з гостем кільканадцять осіб із літературних кіл, «його ентузіастів»: Блешинського, Вата, Чапського, Рудницького, Боґушевську, Корнацького. Шульц також познайомився з Юліаном Тувімом, зустрівся з Адамом Важиком і Полею Ґоявічинською.

9 травня Шульц подає до Міністерства народної освіти прохання про річну відпустку для продовження літературної праці. У проханні було відмовлено у зв'язку з новою ухвалою Ради Міністрів, якою призупинено надання оплачуваних відпусток.

Шульц отримує двотижневу відпустку у зв'язку зі станом здоров'я з 30 серпня до 15 вересня (запалення січового міхура, ниркових мисок і простати) — у відповідь на прохання про чотиритижневу відпустку.

Грудень. Під час святкових канікул перебуває у Варшаві з Юзефиною Шелінською, поновлює давнє знайомство зі Станіславом Іґнаци Віткевичем, знайомиться з кількома видатними, прихильними до нього письменниками, як-от Вітольдом Ґомбровичем і Юзефом Вітліном.

Упродовж 1934 року опублікував кілька оповідань: Друга осінь («Kamena», № 3), Липнева ніч («Sygnały», № 12), Геніальна епоха («Wiadomości Literackie», № 13).

Бруно Шульц, бл. 1934

1935

20 січня несподівано помер від серцевого нападу у Львові старший брат Бруно — Ізидор, інженер, організатор і один із керівників польської нафтової промисловості. Його смерть призвела до того, що Шульц утратив регулярну фінансову допомогу і мусив зі своїх скромних заробітків утримувати також хвору сестру та її сина.

Заручини з Юзефиною Шелінською.

Допомагає нареченій у роботі над перекладом роману Франца Кафки Процес.

Березень — травень. Наступні прохання до львівської кураторії шкільного округу про річну оплачувану відпустку з 1 вересня 1935 до 31 серпня 1936 року.

Виставка у приміщенні Спілки митців-пластиків (Związek Artystów Plastyków) у Львові, де, окрім робіт Шульца, представлено твори трьох інших графіків і малярів.

У літературному тижневику «Pion» № 34 з'являється розлога праця Ст. І. Віткевича Літературна творчість Бруно Шульца, а в «Tygodniku Ilustrowanym» № 17 стаття того ж автора Інтерв'ю з Бруно Шульцом про Шульца як графіка.

Липень-серпень. Канікули з нареченою в Закопаному. Зустрічі й розмови з Віткевичем, знайомство з піаністкою Марією Хазен. Адольф Новачинський, Антоній Слонімський та Юліан Тувім висувають кандидатуру автора Цинамонових крамниць на щорічну нагороду «Wiadomości Literackich», нею нагороджений інший літератор.

Упродовж цього року Шульц опублікував такі оповідання й статті:

Книга («Skamander» № 58);

Додо — з власними ілюстраціями («Tygodnik Ilustrowany» № 2);

Мій батько вступає в пожежну команду («Wiadomości Literackie» № 5);

Весна — уривок («Kamena» № 10);

Санаторій Під Клепсидрою — з власними ілюстраціями («Wiadomości Literackie» № 16);

До Станіслава Іґнаци Віткевича — відповідь на поставлені запитання щодо власної творчості («Tygodnik Ilustrowany» № 17);

Постають легенди («Tygodnik Ilustrowany» № 22);

Едзьо — з власними ілюстраціями («Tygodnik Ilustrowany» № 40);

Пенсіонер — з власними ілюстраціями («Wiadomości Literackie» № 51–52).

1936

На початку року Шульц пише до батьків Юзефини Шелінської, які мешкають у Янові поблизу Львова, листа про намір одружитися з їхньою донькою, цей лист сприйнятий із симпатією та схваленням.

Замість річної відпустки, про яку прохав Шульц, він отримує піврічну оплачувану відпустку, з 1 січня до 30 червня, яку проводить переважно у Варшаві, підтримуючи постійний контакт із нареченою та літературним середовищем, у т. ч. Софією Налковською і Тадеушом Брезою.

У січні познайомився у Варшаві з журналісткою, шанувальницею літератури й мистецтва, яка оберталася у варшавському літературному середовищі, приятелькою Віткевича Романою Гальперн, вони стають добрими знайомими, а невдовзі — друзями, починають листуватися, їхнє листування триватиме аж до початку війни.

8 лютого Шульц виходить із єврейської громади Дрогобича й отримує статус «безконфесійного», щоб усунути формальні перешкоди в одруженні з католичкою.

Намагання зареєструватися в Сілезії, де був би можливий цивільний шлюб між католичкою та безконфесійним.

4 квітня декретом шкільної кураторії Шульц отримує звання професора як учитель малювання та ручної праці.

У видавництві «Rój» з'являється Процес Франца Кафки, перекладений Юзефиною Шелінською за участі Шульца та підписаний його прізвищем як перекладача.

Під час відпустки Шульц готує до друку свою другу книжку — Санаторій Під Клепсидрою, яка складається переважно з написаних раніше оповідань. Він подає у видавництво рукопис та ілюстрації.

Шульц пише або доопрацьовує раніше початі твори: чималу повість Весна (включає її до тому Санаторію Під Клепсидрою) та Осінь (друкує в «Sygnałach» № 17) і Республіку мрій (друкує в «Tygodniku Ilustrowanym» № 29).

2 липня Шульц подає прохання до Міністерства народної освіти про переведення на роботу до Варшави. У проханні відмовлено у зв'язку з відсутністю вільних учительських посад у варшавських школах.

26–29 серпня — прогулянка на кораблі з Ґдині до Стокгольма.

Листопад. Листування з єврейсько-німецьким письменником Менделем Нойгрьошлем, який мешкає у Відні та зацікавився Цинамоновими крамницями. Шульц надсилає йому примірник книжки з пропозицією перекласти її німецькою мовою.

30 листопада Шульц подає заяву до львівської кураторії шкільного округу з проханням перевести його до якоїсь із львівських шкіл. Зміна місця роботи не відбулася, мабуть, унаслідок відмови Шульца. Його плани щодо одруження почали розвіюватися, а власне з ними був пов'язаний намір переселитися до Варшави чи до Львова.

У 1936/1937 навчальному році до вчительських обов'язків Шульца додали 18 годин на тиждень у середній школі ім. Елізи Ожешко в Дрогобичі.

Редакція «Wiadomości Literackich» запропонувала Шульцові постійну співпрацю в якості рецензента видавничих новинок — перекладів з іноземних мов.

Іще того ж року на сторінках «Wiadomości Literackich» з'явилися два тексти Шульца з цієї серії: у № 15 Дзвони Базеля (обговорення роману Луї Араґона) і в № 50 Мати й син (про роман Праматір Франсуа Моріака).

У періодичних виданнях, окрім трьох нових оповідань — Весна, Осінь і Республіка мрій — з'являються раніше написані твори, які входять до складу тому, що готувався до друку під назвою Санаторій Під Клепсидрою:

Про себе — твір, який у книжці називається Самотність («Studio» № 2);

Остання батькова втеча («Wiadomości Literackie» № 32);

Мертвий сезон («Wiadomości Literackie «№ 53–54).

Окрім того, опубліковано такі літературні рецензії та есе:

Нова книжка Кунцевичевої — про роман Чужинка («Tygodnik Ilustrowany» № 3);

Мандрівки скептика — про книжку Олдоса Гакслі Музика уночі («Tygodnik Ilustrowany» № 6);

Анексія підсвідомості — про Чужинку Марії Кунцевичевої («Pion» № 17);

Міфологізація дійсності («Studio» № 3–4);

Новий поет — про збірку віршів Юліуша Віта Лампи («Sygnały» № 23);

Трагічна воля — про збірку віршів Казимира Вежинського («Tygodnik Ilustrowany» Ns 27);

До Вітольда Ґомбровича — відповідь на Відкритого листа до Бруно Шульца В. Ґомбровича («Studio» № 7);

Під Бельведером — про книжку Юліуша Кадена-Бандровського («Tygodnik Ilustrowany» № ЗО).

1937

Січень. Розрив заручин з Юзефиною Шелінською.

Липень. Чотиритижневе перебування у селі Боберка в майже повній самотності. Коректура підготовленої до друку книжки Санаторій Під Клепсидрою, присвяченої Юзефині Шелінській.

Серпень. Кількаденні відвідини у Варшаві Романи Гальперн.

Кузен піаністки Марії Хазен Жорж Пінет, із наміром поклопотатися в Італії про видання Цинамонових крамниць, звертається до Шульца з проханням написати коротке експозе про книжку, призначену для іноземного видавця. Шульц пише текст німецькою та надсилає до Італії.

Освітянське керівництво додає Шульцові у 1937/1938 навчальному році 5 навчальних годин на тиждень у жіночих середніх школах ім. королеви Ядвіґи та ім. Ожешко у Дрогобичі.

Жовтень. Клопотання Пінета про закордонне видання Цинамонових крамниць закінчилися невдачею. Італійські видавництва, до яких він звертався (Bompiani, Hoepli, Mondadori), не виявили інтересу до пропозиції.

Шульц закінчив написання новели Die Heimkehr обсягом близько 30 сторінок машинопису, тематично близької до оповідання Санаторій Під Клепсидрою. Цей твір було написано німецькою, щоб його змогли помітити на ширшому форумі, «позаяк тепер я думаю постійно про переклад на якусь із європейських мов». Новелу не опубліковано, рукопис пропав.

Листопад. Читання роману Вітольда Ґомбровича Фердидурке. «Мої останні дні проминули під разючим, приголомшливим враженням, яке справила на мене книжка Ґомбровича. […] Я ставлю її як духовний подвиг поруч із такими явищами, як Фройд або Пруст».

У видавництві «Rój» виходить Санаторій Під Клепсидрою.

Упродовж року з'являються, переважно на сторінках «Wiadomości Literackich», рецензії на видавничі новинки творів польської та іноземної літератури:

Три перекладні романи — Йоган Боєр, Бурлакування; Йо ван Аммерс-Кюллер, Князь Інкогніто; Ерік Ебермаєр, Справа Клазена («Wiadomości Literackie» № 2);

Книжка про кохання — Тадеуш Бреза, Адам Ґривалд («Tygodnik Ilustrowany» № 3–4);

Отава Жіоно — Жан Жіоно, Отава («Wiadomości Literackie» № 5);

Роман про сільського кюре — Жорж Бернанос, Щоденник сільського кюре («Wiadomośсі Literackie» № 18);

Чорні ангели Моріака — Франсуа Моріак, Чорні ангели («Wiadomości Literackie» № 19);

Леонард Франк, Товариші снів («Wiadomości Literackie» № 22);

Біля спільної мети — Чужинка М. Кунцевичевої та Серце моєї матері Карін Міхаеліс («Pion», № 35);

Ірена Немировська, Кар'єра («Wiadomości Literackie», № 38);

Анж Зайдлер, Париж. Готель над Красним Сонцем («Wiadomości Literackie», № 38);

Іво Андрич, Новели («Wiadomości Literackie» № 38).

1938

Січень. Доповідь Шульца про Фердидурке Ґомбровича у приміщенні Спілки польських письменників у Варшаві.

Лютий. Стаття Артура Сандауера про творчість Шульца і Ґомбровича Школа міфологів («Pion» № 5).

Єврейський маляр Натан Шпіґель, член лодзької мистецької групи «Start», переконує Шульца відвідати Париж і влаштувати там виставку малюнків.

Березень. Зростає пригніченість Шульца, пов'язана з розвитком ситуації в Німеччині, аншлюсом Австрії, захопленням Чехословаччини Гітлером, зростаючими симптомами антисемітизму.

Квітень. Через знайому особу, яка виїжджала до Швейцарії, Шульц передав Томасові Маннові свою написану німецькою новелу Die Heimkehr в оправленому машинописі з ілюстраціями та лист до німецького письменника (у спадщині Манна не знайдено ні новели Шульца, ні листа).

Тижнева поїздка до Львова, зустріч із Деборою Фоґель, малярем Єжи Янішем і письменником Мар'яном Промінським.

Травень-червень. Планування мандрівки до Франції, формальності, пов'язані з виїздом, які допомогли залагодити варшавські приятелі і знайомі, клопотання про валюту й пільговий паспорт.

2 серпня Шульц, якого Марія Хазен спорядила паризькими адресами та рекомендаціями до різних осіб у Франції, виїжджає, забравши з собою близько ста малюнків, сподіваючись зав'язати в Парижі мистецькі контакти та влаштувати виставку. Він обирає довшу й дорожчу дорогу через Італію, щоб оминути гітлерівський Третій Райх. Париж у період відпусток спорожнів, чимало осіб, з якими він хотів зустрітися, були відсутні (ск. Жуль Ромен). Шульц знаходить тимчасову опору в контактах із Жоржем Розенберґом, братом Марії Хазен, та Луї Лілем, знайомим малярем. Від запропонованої йому торгівцем Андре Ж. Ротже виставки у період з 1 до 15 жовтня в паризькій галереї Фобур Сен-Оноре відмовився через вимогу сплатити 1600 франків, чого не дозволяв його скромний бюджет. Шульцові вдається відвідати музеї, зустрітися зі скульптором Наумом Аронсоном, який прийшов у захват від його малюнків. Аташе з питань культури польського Посольства, поет Ян Лехонь (ентузіаст письменства Шульца) був відсутній у Парижі, отож Шульц не міг очікувати на жодну допомогу з боку польської установи.

26 серпня повертається до Дрогобича.

Листопад. Шульц відзначений Золотим Лавром Польської Академії Літератури.

Упродовж року Шульц опублікував у періодичних виданнях:

Комета — оповідання («Wiadomości Literackie» № 35);

Еґґа ван Гаардт — фейлетон, текст якого Е. Гаардт задля самореклами сфальсифікувала за допомогою незграбних дописок і переробок («Tygodnik Ilustrowany», № 40);

Фердидурке — розлогий аналіз роману Ґомбровича («Skamander» № 96–98);

Батьківщина — уривок літературної прози («Sygnały», № 59).

Психічні депресії, в які Шульц впадав із неоднаковою напругою та різною частотою, в 1938 році значно посилилися під впливом особистих труднощів, невдач, життєвих поразок, виснажливої роботи в школі й дедалі гіршого політичного становища.

1939

На порозі року депресія Шульца почала набувати майже паралізуючих масштабів. У листах до приятельки він пише: «Я в сильній депресії, цим разом навіть не лише моральній, а в якомусь занепаді всієї моєї істоти. […] Чи знаєш ти у Варшаві доброго невропатолога, який би погодився лікувати мене безкоштовно? Я абсолютно хворий — якийсь розлад, якийсь початок меланхолії, розпач, смуток, відчуття неминучої поразки, неодмінної втрати… Треба було би порадитися. Але я не вірю в лікарів».

Березень. Пані А. Ґрунбаум, яка мешкає у Франції, погоджується на пропозицію перекласти французькою оповідання Серпень із тому Цинамонові крамниці. Свій переклад вона надіслала Шульцові, прохаючи про згоду й можливі правки. Врешті її переклад дискваліфікував Йозеф Рот, австрійський письменник, який перебуває в еміграції в Парижі. Рот доручив зробити новий переклад усієї книги Цинамонові крамниці Савлові Фришманові, але той, отримавши дозвіл на переїзд до Палестини, покинув роботу над перекладом.

Квітень. Поет Еміль Зеґадлович відвідує Шульца у Дрогобичі.

У Трускавці біля Дрогобича зустріч із Налковською. В парку Шульц читає їй із рукопису свій новий есей про літературну критику — за оцінкою Налковської, «цілком слушний, а поза тим сповненний розкішної інтелектуальної вишуканості» (текст загубився).

Перед початком Другої світової війни Шульц іще встиг помістити у журналі «Skamander», № 108–110, свою останню прижиттєву публікацію Софія Налковська на тлі свого нового роману.

Червень. Відповідаючи на запитання анкети «Wiadomości Literackich» «У майстернях польських письменників і вчених», Шульц повідомив, що завершує книжку, яка складається з чотирьох великих оповідань. Ці твори пропали.

1 вересня. Напад Німеччини на Польщу. 11 вересня німецькі підрозділи увійшли до Дрогобича, негайно вчинивши перші вбивства й акти звірства щодо місцевих євреїв.

24 вересня німецькі війська відступили з Дрогобича й околиць, поступившись місцем підрозділам Червоної Армії. Дрогобич опинився на території, адміністративно включеній до Української Радянської Республіки. У нових обставинах сталінського терору, масових депортацій до таборів сотень тисяч мешканців цих територій, Шульц не має жодних шансів як письменник і митець, а має тільки вищі шанси фізичного виживання, ніж мешканці територій, окупованих німцями, та надію залишитися у рідному місті. У нього також залишається змога продовжити вчительську працю в совєцькій школі.

Бруно Шульц

1940

Рішенням нової влади Шульца включають до однієї з місцевих виборчих комісій, які організують вибори до Верховної Ради СРСР.

Липень. Початок знайомства із біженкою з Варшави до Борислава Анною Плоцкер, молодою маляркою. Це було останнє кохання Шульца.

Представники нової влади замовляють Шульцові принагідні пропагандистські малярські та графічні роботи, від яких він не міг ухилитися, щоб не спровокувати жахливого за наслідками закиду в нелояльності до влади. Скажімо, він намалював жнива в колгоспі, після чого був викликаний до редакції газети, яка мала той малюнок помістити, і мусив негайно домалювати женцям взуття, бо вчинив «політичну помилку», зобразивши колгоспників босоніж.

Вересень. Виконав великий олійний образ «Визволення народу Західної України». На картині була зображена кіннота, яку вітає місцеве населення, а в колориті домінували жовті й голубі барви. Шульц був заарештований НКВС за звинуваченням в «українському націоналізмі», позаяк кольори, яких він ужив, є національними барвами України, тоді суворо забороненими. Намальований також на замовлення совєцьких органів влади великий портрет Сталіна був уміщений на вежі ратуші, де його загидили галки. Шульц казав, що ніколи ще знищення його власного твору не справило йому такого задоволення.

У Спілці художників у Львові відкрито колективну виставку, на якій представлено кілька малюнків Шульца, названих у каталозі «ілюстраціями».

Шульц надсилає до Москви, до Видавництва іноземної літератури «Иноиздат», свою німецьку новелу Die Heimkehr. Не була опублікована, пропала.

Листування зі знайомим пластиком-вітражистом Тадеушем Войцеховським, викладачем нової школи мистецтва у Львові. Шульц просить його допомогти отримати роботу в цій школі викладачем малювання та історії мистецтва. Проте сам же й відмовляється від намірів обійняти цю посаду.

Вересень-жовтень. Хвороба нирок, перебування у шпиталі через операцію усунення каміння з нирок, реабілітація у Трускавці.

Листопад. Редакція нового часопису польською мовою «Nowe Widnokręgi», який виходить у Львові, запрошує Шульца до авторської співпраці. Попри вагання, зумовлені усвідомленням, що його творчість не відповідає вимогам обов'язкового тоді соцреалізму, він надсилає одне оповідання. Це була начебто новела про потворного шевцевого сина, або — за іншими повідомленнями — про «майстра калейдоскопу».

1941

Травень. Редакція часопису «Nowe Widnokręgi» повертає Шульцові надіслане ним оповідання як таке, що не надається до друку. Представник редакції, якого запитали про причину, пояснив: «Нам Прусти не потрібні».

Шульц продовжує навчати малювання й ручної праці у школі-десятирічці, яка міститься у будинку колишньої гімназії ім. Яґелла.

22 червня — напад Німеччини на СРСР.

1 липня німецькі військові підрозділи захоплюють Дрогобич. Школи закриті, Шульц позбавлений засобів для існування. Починаються переслідування, зокрема євреїв.

З кінця липня діють Арбайтсамти, покликані примусово залучити до роботи всіх євреїв у віці від 16 до 65 років. Кожен єврей від шостого року життя повинен носити на лівому рамені пов'язку із зіркою Давида. Заборонено ходити тротуарами; євреям можна ходити тільки по проїжджій частині, вони зобов'язані кланятися кожному німцеві в мундирі; їм заборонено їздити потягом, автомобілем чи кінним екіпажем, а також відкривати крамниці; видано попередню заборону мешкати на головних вулицях. За рабську працю (в каменоломнях, лісах, на прибиранні міста, на спорудженні мостів) платня становить чверть буханця хліба на день; хворим заборонено лікуватися в «арійських» шпиталях. Починаються масові вбивства євреїв, страти груп по кількасот осіб поблизу Дрогобича і вивезення транспортів до табору смерті в Белжці. Триває організований грабунок єврейського майна.

Взимку німці розстріляли всіх єврейських сиріт і їхніх опікунок-виховательок.

Серед офіцерів ґестапо, розквартированих у Дрогобичі, був столяр із Відня Фелікс Ландау, колишній учасник замаху на Дольфуса, «референт у єврейських справах», один із особливо ревних убивць дрогобицьких євреїв. Він зацікавився малярськими вміннями Шульца та замовляв йому різні підневільні роботи в цій галузі, за які платив хлібом або супом. Його вважали опікуном Шульца, але насправді йому залежало на тому, щоб його «підопічний» виконував ті завдання, які йому доручили. За наказом Ландау Шульц оздобив кімнату його дитини стінописами за мотивами казкових сцен. Шульц також малював «фрески» у т. зв. Райтшуле і великі багатоколірні композиції на стінах казино ґестапо. Він свідомо затягував цю роботу, щоб забезпечити своє виживання.

27 листопада — велика бійня євреїв Борислава та околиць, влаштована українськими фашистськими парамілітарними організаціями за підтримки ґестапо. Серед сотень убитих були Анна Плоцкер та її наречений Марек Цвіліх, які мали намір найближчими днями спробувати втекти й дістатися до Варшави. Звістка про смерть Анни стала для Шульца важким ударом.

У той самий час Шульц разом із усіма дрогобицькими євреями мусить покинути власну домівку й переселитися до ґето, де займає з родиною кімнату в одноповерховому бараку по вул. Столярській, 18.

1942

Шульц вирішив надійно сховати свої рукописи та малюнки, передавши їх на зберігання довіреним особам поза ґето. Він змайстрував тимчасові картонні пакети й помістив у них літературні рукописи, малюнки, графічні роботи, багате листування, яке накопичував упродовж багатьох років. Шульц хворіє, лікується амбулаторно в єврейському шпиталі, він голодний, виснажений фізично й нервово, сповнений найгірших передчуттів щодо власної долі. Він вирішує рятуватися втечею та розсилає листи з благаннями про порятунок. Варшавські приятелі, насамперед письменники, виготовляють йому фальшиві документи (т. зв. «арійські папери») і передають їх через представників польського підпілля.

Тим часом, завдяки підтримці Юденрату, впродовж кількох місяців працює разом із кількома знайомими в колишньому єврейському Будинку для старих над каталогізацією колекції з понад ста тисяч цінних книг, по-грабіжницькому конфіскованих спершу совєвецькими органами влади, а відтак — німецькими. Ця робота боронить від непосильної для нього важкої фізичної праці, дає відносну тимчасову гарантію безпеки.

19 листопада Шульц вирішив утекти з Дрогобича, споряджений фальшивими документами й грошима. Близько 11 години в ґето спалахує стрілянина; починається т. зв. дика акція місцевого ґестапо. На вулицях стріляють у випадкових перехожих, ґестапівці вбігають слідом за втікачами в брами будинків, убивають тих, хто ховався на сходових клітках і в квартирах. Того дня, який вцілілі назвали «чорним четвергом», на вулицях ґето були застрелені понад 100 осіб, а за деякими повідомленнями — понад двісті. Шульцові, який ішов до Юденрату за хлібом, двічі вистрелив у голову шарфюрер СС Карл Ґюнтер, убивши його наповал.

Уночі приятель Шульца Ізидор Фрідман поховав його рештки на єврейському цвинтарі. Місце поховання залишилося невідомим, а випадково вцілілий цвинтар був повністю ліквідований після війни.