Сад божественних пісень

В город не пiду багатий - на полях я буду жить,

Biк свiй буду коротати там, де тихо час бiжить.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселнна тишу, спокiй розгорта.

Бо мiста, хоча й високi, в море розпачу штовхнуть,

А ворота, хоч широкi, у неволю заведуть.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Hi, не хочу їздить в море, красних не вiзьму одеж,

Бо вони ховають горе, сум, сум'яття, страх без меж.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Йти гидую з барабаном завойовувать мicта

Чи лякать цивiльним саном, щоб хилилась бiднота.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Не бажаю наук нових, крiм здорового ума,

Kpiм розумностей Христових, бо солодкiсть там сама.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

I нiчого не бажаю, окрiм хлiба та води,

Вбогiсть приятелем маю - з нею ми давно свати.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

За маєток земний маю спокiй, воленьку святу,

Окрiм вiчностi бажаю я дорогу цю просту.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

А коли до всього того гpix збороти до кiнця,

Так тодi скажи: якого треба прагнути вiнця?

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Здрастуй, любий мiй спокою! Ти навiки будеш мiй,

Добре буть менi з тобою: ти для мене, а я твiй.

О дiброво! О свободо! Я в тобi почав мудрiть

I в тo6i, моя природo, шлях свiй хочу закiнчить.