Сад божественних пісень

Возлети на небеса, у версальські хоч ліса [283],

Одягни одежу злотну,

Шапку царськую добротну,

Як у серці нуда, буде тобі біда.

Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,

Що тобі те помагає,

Коли серденько ридає?

Як у сердці нуда, буде смерть i біда.

Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,

Що тo6i те помагає,

Коли вся душа ридає?

Як у серці нуда, буде підлість, біда.

Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,

Кинь Коперников! сфери [284],

В серця свого глянь печери!

Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.

Бог найкращий астроном i найвищий економ.

Вічная натура [285], мати,

Зайвини не може мати.

Що потрібно тобі, знайдеш лиш у co6i.

Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у co6i,

Стрінеш там ти іншу волю,

Стрінеш в злій блаженну долю:

У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм - цвіт.

Правду Августин [286] трима: аду [287] не було й нема,

Пекло - воля твоя клята,

Воля наша - пічка ада,

Заріж волю ту, тьму - i нi пекла, ані мук.

Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі - то ядь.

Пашею ти позіхаеш

I підряд ycix ковтаєш;

Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.

Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?

Радість i життя єдині,

Рай, солодкість самі нині!

Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!

Дайнам дар оцей, засів! Славимо царя царів!

Всесвіт весь співа про тебе,

Створений законом неба, -

Що потрібне - легке, непотрібне ж- важке! [288].