Сад божественних пісень

О спокою наш небесний! Де тебе знайти в наш час?

Ти усім нам є чудесний, врізнобіч розкинув нас.

За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,

Щоб могли тебе ті крила на чужій знайти землі.

За тобою марширують, палять, знищують міста,

Цілий вік бомбардирують, а чи зможе хто дістать?

Мабуть, там живутьпечалі, де велично-пишний дім,

А в малому менше жалю, як є все потрібне в нім.

Невдовольні нічим ми - то печалей джерело!

Помислами повні злими - ось бунтарства де зело!

Потримаймо дух неситий! Годі мучити свій вік!

Не шукай край знаменитий! Будеш також чоловік.

Бо ж печаль ускрізь літае, по землі та по воді,

Швидше блискавок ширяє, знайде i в добрі, й біді.

Жартом треба смуток бити, будь в житті, як Бог подав,

Годі червам нас точити - час до того не настав.

Славні прикладом repoї, та побиті на полях,

Довго хто живе в спокої, той стражда в старих літах.

Одарив вас Бог грунтами - це пропасти може, знай.

Жеребок мій з бідняками, та Бог мудрості дав пай [243].