Сад божественних пісень

Тайна явна i преславна!

Це - вертеп замiсть небес!

Дiва, херувимiв панна,

Iз престолом вишнiм днесь.

Тут у ясла i поклали

Того, кому мiсця мало

I серед самих небес.

О блаженнi тiї oчi,

Що на тайну цю зорять

I яких в мирянськiй ночi

К Богу привела зоря.

Розум ангела це видить,

Плотський муж це ненавидить,

Буйство тим шаленим є.

Ми секрет такий небесний

Серцем всепалким чтимо,

Як товар ми безсловесний,

Сiно з-пiд Христа їмо[52].

Доки в мужа досконало

Не зростем, тодi б лиш мали

Бога справжнього пiзнать.