Пісня 22-га

«Пам'ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах). «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї - стежка до смертi» (Пpипoвicтi) [221].

Розпошир у даль зiр i розум летючий

I кiнець останнiй поминай

Bcix твoix справ, в яку цiль стрiла улучить,

Спостерiгши бажань власних край.

На яких речах будинок поклав:

Коли камiнь, стоятиме дiм,

Як пiсок пiд ним, то б як не стояв,

Розметнеться за вiтром сухим.

Всяка плоть - пісок той, як мирськая слава,

А жадоба омерзить те, знай,

Полюби шлях вузький, утікай од орави,

Візьми Бога з Давидом ти пай [222].

Коли треба все ж вернути в Сіон [223],

То спускатись у світ не cпішiм,

Шлях нелегкий у Ієрихон [224],

Живи в граді, що мати усім.

Як пустився бува у ці ти дороги,

Бог твій шлях перепинить завжди,

Бо як ступлять раз у те прірвисько ноги,

Розум може не стримать біди.

Ну а ти, який дух той же єси,

I число твоїх не витече літ,

Дух розбійництва ти в нас переміси!

Хай буря твою розірве сіть!

Загрузка...