Сад божественних пісень

Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,

А чи вогонь iз неба схочу я задуть?

Хай весь свiт - у забуття,

Лиш в тобi життя, о Icyce!

Веди мене з собою, в горну путь на хрест,

Радий жить над горою, кину земну персть.

Смерть твоя - то життя,

Жовч - солодке пиття, о Icyce!

Рани твoї бiдовi - то моя печать,

А твiй вiнок терновий - слави благодать,

Твiй цей поносний хрест,

Хвала менi i честь, о Icyce!

Пшеничная зернина хоч в нивi згнива,

Та з мертвого рослина i плiд ожива.

Одне зерно оте

В наступний рiк зросте, сторицею - плiд.

Розпни моє ти тiло, прибий на той хрест,

Хай зовнi я не цiлий, в нутрi ж бо воскрес.

Засохну зовнi я,

В нутрi заквiтну я, це смерть - не життя.

О мiй новий Адаме! Прегарний ти син!

О всьогосвiтнiй сраме! О буйство Афiн! [72]

Пiд буйством твоїх свiт,

Пiд смертю - безлiч лiт. Як темний покрив!