Сад божественних пісень

1

Псалтир, CXIX - 1

2

Євагегелiє вiд Матвiя, XVI - 19.

3

Де Господь Яковий... - Якiв - один iз так званих патрiархiв єврейского народу; за Бiблiєю, Бог дав йому славу, якої нiхто не знав, i зволив називати себе Богом Iзраїля та Богом Якова. З Якова колiна, вважається, вийшов Iсус Христос.

4

Сiлоамськi води - джерело, що витiкає iз скелi Сiлоам, води якого вважалися священними.

5

Павло так вчить святий... - Iдеться про бiблiйного апостола, автора численних послань - Павла. Жив у I ст. н. е.

6

Буття, I -11.

7

Книга пророка Iсаї, LXVI - 14.

8

Вихiд, XV - 10.

9

Перше послання апостола Iвана, IV - 9.

10

Даниловий каменю!.. - Данило (Данил, Даниїл) - бiблiйний персонаж, пророк, йому належить одна iз книг так званних «малих пророкiв».

11

Iз купини пламеню! - Це так звана неопалима купина - кущ, який не горить i не згоряє; у виглядi цього куща, за бiблiйною легендою, Бог з'явився Авраамовi.

51

Євангелiє вiд Луки, II - 7.

52

Тут маємо ремiнiсценцiю бiблiйної оповiдi про народження Iсуса Христа у стайнi, де його було покладено до ясел iз сiном.

61

Об'явлення Iвана Богослова, XII - 15.

62

Псалтир, LXVII - 22.

63

Йдеться про Iвана Хрестителя, предтечу Icуса Христа, що пророкував його появу як месiї i охрестив його в рiцi Iорданi.

71

Євангелиє вiд Матвiя, XXVIII - 16.

72

Новий Адам! - Так називали Iсуса Христа. Вважалося, що його розп'яли на тiй горi (Голгофа), на якiй нiбито було поховано Адама. Буйство Афiн! - Йдеться про вiдвiдання Павлом Афiн (Дiї святих апостолiв, XVII - 16-34) i його ставлення до цього мiста з багатьма античними статуями, якi вiн вважав iдолами.

81

В українському перекладi Книги пророка Захарiї (XIV - 5) це мiсце читається трохи iнакше: «I втiкати ви будете в долину моїх гiр».

82

Книга пророка Йони, I - 6.

83

В українському перекладi Книги пророка Icaї це мiсце подано: «Бо Господня рука на горi цiй спочине» (XXVII - 38).

84

Висить там лiкар помiж двох злодiїв... - Icуса Христа було розiп'ято разом iз двома злодiями, один висiв праворуч, а другий лiворуч вiд нього (Євангелиє вiд Матвiя, XXVII - 38).

91

Псалтир, CXLII - 10.

92

Буття, XI - 7.

93

Тут маємо ремiнiсценцiю українскої народної оповiдки про жiнку, яка постiйно суперечила своєму чоловiковi.

101

Сирах - це Книга Iсуса, сина Сираховского, яка вважається неканонiчною, але ранiше входила у Бiблiю.

111

Псалтир, XLI - 8.

112

Псалтир, I - 2. В українському перекладi - не «воля», а «насолода».

121

Євангелиє вiд Матвiя, V - 3.

122

Очевидно, це вiдповiдає в українському перекладi: «Незначне вибрав Бог, щоб значне знiвечити» (Перше послання апостола Павла до коринтян, I - 28).

131

Євангелиє вiд Луки, XIX - 30.

132

Пicня над пicнями, VIII - 5.

141

У поетицi барокко було широко практиковано традицiю поетичного переспiву (травестування). Поет зазначає, що вiн свою пiсню травестував iз давньої української, але не вказує з якої саме.

142

Книга пророка Авакума, II - 1. У Г. Сковороди: «На сторожi своїй стану i зiйду на камiнь».

143

Мається на увазi стародавня байка про семиголового змiя, що називається гiдра чи змiй водний. Iз змiем боровся давнiй герой Ipaклiй. Вiдсiчено одну голову. Раптом на те мiсце виросло двi чи три. Що чинити? Ipaклiй за допомогою друга свого Iолея розпеченим залiзом припалив кожну голову. Вiдтак спочив по битвi.

Iраклiй - це Геракл (Геркулес), герой грецької мiфологiї. Г. Сковорода має на увазi мiф про перемогу Геракла над лернейською гiдрою.

Iолей - родич i спутник Геракла.

144

Сирен - по-еллiнському , тобто путо, кайдани. Цей виродок чудовим обличчям та наисолодшим голосом приваблює до себе i сон наводить мореплавцям. Тут вони, забувши шлях свiй i зневаживши гавань та батькiвщину, розбивають об пiдводне камiння кораблi.

145

Кит значить пристрасть. Що таке пристрасть? Це те саме, що смертний гpix. Що ж таке гpix? Грiх - це мучительна воля. Вона - це срiбнолюбство, марнославство, ласолюбнiсть. Ця-бо гiдра й кит пожирає i мучить на мopi свiту цього всiх. Вона ж бо є i пекло. Блажен, хто не є рабом цього тригубого язика! Згадай ciм гpixiв. Цебто сiм мучительних думок - i взнаеш гiдру. Чи не вiдаеш, що думка є зерно i голова дiлу? Омерзишся в починаннях своїх.

146

Житгя наше - це море, тiльце - човник. Думки - це вiяння вiтрiв. Гавань - це блаженство. Яка красна ця рiч! Розуму твойого крила... Птиця-бо є серце наше, i коли воно не загрузло, можемо заспiвати й ми: «Душа наша, наче птиця, збавиться».

147

За Бiблiєю, пророка Йону ковтнув кит i через кiлька днiв викинув на берег. Кит у Г. Сковороди - образ пристрастi, зажерливостi, неспокою житейского моря.

148

Кифа - правильнiше ж кефа - це слово єврейське. По-еллiнському - петра, тобто кам'яна гора; по-польському - скала. Вона часто для кораблiв буває пристанню з мiстом. Це є образ блаженства, мicта плiдного, де людина вiд китiв, вiд сирен i вiд хвилювань морських заспокоюється за таким словом: «На мicцi плiднiм посели мене...» Це iм'я кифа дае Христос Петру-верховнику.

Мається на увазi апостол Петро, який у римо-католицькiй церквi вважався верховним апостолом, чому суперечили православнi в полемiцi з римо-католиками, зокрема I. Галятовский у «Розмовi бiлоцеркiвськiй» (див. Величко С. Лiтопис. - К., 1991 - Т. II. - C. 31 - 39). Г. Сковорода теж вважає, що апостол Петро - верховний апостол (архикифа, архибарiон, верховний наставник церкви). Чому? Тому, що те та iнше живе у cepцi. Серце ж, а не плоть, є iстинною людиною. Чисте серце, святиня, християнин - це те ж саме. Тому всякий християнин, що має чисте серце, є i син голубиний, i кифа. Але Петро святий помiж yciєю церквою є архикифа i архибарiона як верховний наставник церкви. Авакум стоїть на власнiй своїй сторожi: «Нехай я стану на сторожi своїй, i нехай я на кифу стану». Петро ж дбає про стадо, яке йому доручено i утверджено на ньому.

Блювотина - це нечисте серце, що пiниться i клекоче, нiби морськими хвилями, мирськими похотями. Вони - це честолюбство, срiбнолюбство i ласолюбство. В той час серце є пекло i змiй, що вибльовує гipкi й оскверненнi тi води. «Хвилюються нечестивiї i спочити не зможуть». «Гроб вiдчинений - горло їхнє». Bci вони у Святому Письмi не тiльки китами i змiями, але i псом, що блює, i до блювотини повертається, i мочиться до стiни, тобто випускає урину, утворюються рiки, бо серце їхнє - це таки урина i вода неджерельна, що вiдрiзняється вiд таких вод: «Роздiлив Бог помiж водою». «Рiки вiд черева його потечуть, води живiї. «Вiдригну серце моє - слово благе». Вся-бо церква, що утверджується на кефi, спiває: «Господь пасе мене...». «На водi спокiйнiй виховає мене». I всi вони є Iраклiї отi: «Лiпший муж довготерпеливий, нiж той, що розорює мiста», тобто той, що має державу над пристрастями. «Сотворив нас Бог нашому царю-iєрею».

151

Буття, II - 2.

152

Псалтир, XCIV - 11. В українському перекладi текст подано трохи iнакше: «До мiсця мого вiдпочинку не ввiйдуть».

153

Давид - цар iзраїльско-iудейський (кiнець XI - бл. 950 р. до н. е.). Давидiв син - тут Iсус Христос; Давидовим сином був Соломон.

161

Буття, IX -13.

162

«Ведро» - значить небесну свiтлiсть i чистоту повiтря; ввiйшли у слав'нську iз еллiнської; у них про свiтлiсть повiтря говориться

171

Щоб не втонуть з фараоном в морi. - Йдеться про біблійну легенду. Єврейский народ виходив iз єгипетського полону, фараон iз вiйськом кинувся слiдом. Море розхилилося й пропустило через себе втiкачiв, а фараона з вiйськом потопило.

181

Послання апостола Якова, IV - 6.

182

Пicня є ремiнicценцiєю кiлькох народних: «Про ремиза» i «Ой не стiй, вербо, над водою».Див. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. - Варшава, 1883. - С. 237.

191

Послання апостола Павла до ефесян, VI - 12.

192

Псалтир, XC - 13. В українському перекладi: «На лева й вужа ти наступиш».

193

Послання апостола Павла до ефесян, VI - 17.

194

Ковраї -село пiд Переясловом, де Г. Сковорода в 1753 - 1755 рр. був домашнiм учителем у С. Томари.

201

Сiгор - мiсто, у яке ввiйшов Лот, праведний житель мiста Содома, котрий урятувався пiсля його знищення.

202

Лот iз дочками... - Лот - бiблiйний персонаж, вийшов iз Содома разом iз дочками. Згодом дочки згрiшили.

203

Псалтир, XLVII - 9. В українському перекладi: «В мiстi нашого Бога... нехай веселиться Сiонська гора».

204

Євангелиє вiд Матвiя, VII - 24.

205

Очевидно, вiдповiдає в українському перекладi: «Хто зiйде на гору для нас» (Повторення закону, XXX - 12).

211

Пicня над пicнями, I - 7.

212

Харрань - мicто в долинi мiж рiками Тигр та Єфрат - найдавнiший центр вавiлонської культури, выступає як символ багатства.

213

Гергесенськї поля - багата область давньої Палестини iз мiстом Гергесою, де, за євангельскою легендою, Icус Христос зцiлив двох бiснуватих - бicи вселились у свиней, якi потопилися.

221

Приповісті Соломона, XIV - 12. У Г. Сковороди трохи по-іншому: «Є шлях, що виглядає як правдивий, а в кiнці його - пекло».

222

В оригіналі «часть», тобто частка, частица. До цього подається примітка автора: «Частина ти моя є. Господи...», «Боже серця мойого i частица моя, Боже, навіки».

В українському перекладі Біблії: «Господь - це мій уділ» (Плач Єремії, III - 24).

В українському перекладі Біблії: «Та Бог - скеля сердця мойого і частина моя, Боже, навіки» (Псалтир, LXXII - 26).

223

Cioн - слово єврейське. Значить те саме, що , римське specula. Так зветься Ієрусалимський замок, словенське - зip, сторожа, горниця.

224

Ієрихон-град - це образ суєтного світу цього i звабного. Biн широкий, тобто розкішним шляхом водить юних у розбійники, тобто у щелепи зміїні та гідрині, у смертні гpixи. Quaenam maxima peccatoribus poena? Ipsum peccatum. - Нічого немає лихішого гpixa та жала, отже, нічого немає гіршого від цього в цьому i в тому cвiтi. «Жало смерті - гpix». Гріхопадіння хто збагне? «Блаженний той єдиний, хто пізнає». «Блажен муж, що не став на шлях гpiшних». «Розплющ очі своі».

Ієрихон-град - місто в давній Палестині.

231

В українському перекладі Біблії: «Кінчаються в соромі ці мої дні» (Книга пророка Єремії, XX - 18).

232

Rogatus quidam philosophus: quid esset practiosissimum? Pespondit: tempus (Один філософ, якого запитали, що вiн вважає за найцінніше, відповів: час (лат.).

241

Горацій (65 - 8 до н. е.) - римський поет. Г. Сковорода любив його творчість і преспівував його вірші. Справжнього поета мислитель ототожнював з пророками, які володіють Божим даром бачення і просвіщення.

242

Схиляє-бо добре наставлення до спокійного життя (лат.)

243

Nihil est ab omni parte beatum - «Є чаша всім людям».

251

Якубович Гервасій - білгородский архімандрит, який підтримував Г.Сковороду, запросив його на викладацьку роботу до Харьківського колегіуму.

252

В українському перекладі Біблії: «Господь стерегтиме твій вихід і вхід відтепер аж навік» (Псалтир, CXX - 8).

261

Козлович Iван - переяславський єпископ з 1753 по 1757 р. Під його наглядом був Переяславский колегіум, але це вже після того, як Г. Сковорода звідтіля пішов.

271

Міткевич Іосаф - білгородський єпископ, який наглядав за Харківським колегіумом, де викладав Г. Сковорода; ставився до філософа прихильно.

272

Псалтир, LXXIX - 15.

273

Послання апостола Павла до галатыв, V - 22.

281

В українському перекладі Біблії: «Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить ії, а коли, хто погубить, той оживить ії (Євангеліє від Луки, XVII - 33).

282

Євагеліє від Матвія, XVI - 26.

283

Версалія (Versailles) - так зветься французького царя едем, тобто рай чи солодкий сад, повний невимовних світських yтix.

284

Коперник - це новітній астроном. Тепер його систему, тобто план чи типик небесних кіл, прийняв увесь світ. Народився над Віслою в польському мicтi Topyнi. Систему свою видав у [1543 poці]. Cфepa - це слово еллінське, no-слов'янському - круг, клуб, м'яч, глобус, гиря, куля, коло місяця, коло сонця.

285

Блаженна натура є ім'я Господа-Вседержителя.

286

Августин Аврелій (354 - 430) - один із отців християнської церкви, зачинатель неоплатонізму - течії в християнській філософії. Августин твердив, що пекло - в самій душі людини.

287

Ад - слово еллінське, значить темниця, місце підземне, позбавлене світла, веселості й найдорожчого золота - свободи. Адськии в'язень - це дзеркало полонян мучительної своеї волі, i ця люта фурія бсзперервно, вічно їx мучить.

288

Що потрібне - легке, непотрібне ж - важке... - один із етичних постулатів грецького філософа Епікура, який писав у листі до Менекея: «Все природне легко здобувається, а пусте (зайве) важко досягається».

291

Євангеліє від Луки, VIII - 25.

292

Навклір - керманич корабля.

301

Цю грецьку епіграму Г. Сковорода знайшов у бібліотеці Троїце-Сергієвої лаври під Москвою, про що писав в одному із листів до М. Ковалинского.

302

Епікур - Христос. - У цих словах висловлено думку, що Христос - це адегоричний образ праведного способу життя. Епікура Г. Сковорода вельми шанував, через що поетично дозволив собі порівняти його із Христем.

303

Харківське намісництво було утворене 29 вересня 1780 р.

311

Вірш «Мелодія», яким закінчується «Сад божественних пісень», написано у двох видозмінах: один варіант силабічним римованим віршем слов'янською мовою, а другий - латинською неримованим. Поет любив одну й ту ж тему перевіршовувати слов'янською та латинскою мовами. Сама єпиграма алегорично витлумачує зображення на емблематичному малюнку, в основу його взято образ із Об'явлення Івана Богослова: «І з'явилась на небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами ії місяць, а на ії голові вінок із дванадцяти зір» (XII - 1).