Собаче серце

Розділ 5

(Тонкий, з розлінованими аркушами зошит. Обписаний почерком Борменталя. На перших двох сторінках він акуратний, густий і чіткий, надалі розмашистий, схвильований, із великою кількістю чорнильних плям.)

22 грудня 1924 року. Понеділок.

Історія хвороби.

Лабораторний пес близько двох років від народження. Самець. Порода дворняга. Кличка — Шарик. Шерсть рідка, пасмами, бура, з підпалинами. Хвіст кольору пряженого молока. На правому боці сліди від опіку, що вже майже загоївся. Попередньо харчувався погано, після тижневого перебування у професора — добре вгодований. Вага 8 кг (знак оклику).

Серце, легені, шлунок, температура...

23 грудня.

О 8:30 вечора здійснено першу в Європі операцію за проф. Преображенським: під хлороформен-ним наркозом видалені яєчники Шарика і замість них пересаджені чоловічі яєчники з придатками і сім’яними канатиками, взяті від 28-літнього чоловіка, який помер за 4 години й 4 хвилини до операції, і зберігалися в стерилізованій фізіологічній рідині за проф. Преображенським.

Безпосередньо одразу по цьому після трепанації черепа вилучений придаток мозку — гіпофіз і замінений людським від щойно згаданого чоловіка.

Введено 8 кубиків хлороформу, 1 шприц камфори, 2 шприці адреналіну в серце.

Показання до операції: проведення досліду Преображенського з комбінованою пересадкою гіпофіза і яєчок для з’ясування питання про те, чи гіпофіз приживається, а поготів і про його вплив на омолодження організму у людей.

Оперував проф. П. П. Преображенський.

Асистував л-р І. А. Борменталь.

Уночі після операції: регулярні блискавичні падіння пульсу. Очікування смертельного результату. Величезні дози камфори за Преображенським.

24 грудня.

Уранці — поліпшення. Дихання прискорене вдвічі, температура 42. Камфора, кофеїн під шкіру.

25 грудня.

Знову погіршення. Пульс ледве прощупується, кінцівки холодні, зіниці не реагують. Адреналін у серце, камфора за Преображенським, фізіологічний розчин у вену.

26 грудня.

Певне поліпшення. Пульс 180, дихання 92, температура 41. Камфора, харчування клізмами.

27 грудня.

Пульс 152, дихання 50, температура 39,8, зіниці реагують. Камфора під шкіру.

28 грудня.

Значне поліпшення. Опівдні — зненацька рясний піт, температура 37,0. Операційні рани в незмінному стані. Перев’язка.

З’явився апетит. Харчування рідке.

29 грудня.

Спостерігається поодиноке випадання шерсті на лобі і на боках тулуба.

Для консультації викликано: професора з кафедри шкірних хвороб Василя Васильович Бундарева і директора московського Ветеринарного показового інституту. Цей випадок вони визнали незафіксованим у літературі. Діагностика нез’ясована. Температура — 37,0.

(Запис олівцем.)

Увечері з’явився перший гавкіт (8 год 15 хв). Спостерігається різка зміна тембру і зниження тону. Гавкіт замість слова «гау-гау» на склади «а-о», за звучанням почасти нагадує стогін.

30 грудня.

Випадіння шерсті набуло характеру загального облисіння.

Зважування мало несподіваний результат — ЗО кг з огляду на ріст (подовження) кісток. Пес усе ще лежить.

31 грудня.

Колосальний апетит.

(У зошиті — чорнильна пляма. Після чорнильної плями квапливим почерком.)

0 12 год 12 хв пес чітко прогавкав А-б-ир.

(У зошиті перерва і далі, очевидно, помилково від хвилювання написано.)

1 грудня. (Закреслено, виправлено.) 1 січня 1925 року.

Уранці фотографували. Щасливо гавкає «Абир», повторюючи це слово голосно і ніби радісно. О 3-й годині по обіді (великими літерами) засміявся, від чого покоївка Зіна знепритомніла. Увечері 8 разів поспіль промовив слово «Абир-волог», «Абир».

(Косими літерами олівцем.) Професор розшифрував слово «Абир-волог», воно означає «Головри-ба»... Щось жахлив[е]...

2 січня.

Фотографували, як посміхався у мить уколу магнезії. Підвівся з ліжка і півгодини впевнено тримався на задніх лапах. Майже мого зросту.

(У зошиті вкладний аркуш.)

Російська наука ледь не зазнала вагомої втрати.

Історія хвороби професора П. П. Преображенського.

О 1 год 13 хв — проф. Преображенський знепритомнів. Під час падіння вдарився головою об спинку стільця. Тінктура Валеріана.

При нас із Зіною пес (якщо псом, звісно, можна назвати) вилаяв проф. Преображенського по матері.

(Перерва в записах.)

6 січня.

(То олівцем, то фіолетовим чорнилом.)

Сьогодні після того, як у нього відпав хвіст, він сказав цілком виразно слово «шинок». Працює фонограф. Біс його знає, що воно.

Я розгублений.

Прийом у професора припинили. Від п’ятої години по обіді з оглядової, де швендяє ця істота, виразно звучить вульгарна лайка і слова «ще парочку».

7 січня.

Він вимовляє доволі багато слів: «візник», «місць немає», «вечірня газета», «кращий подарунок дітям» і всі лайливі слова, що лишень існують у російському лексиконі.

Має дивний вигляд. Шерсть зосталася лише на голові, на підборідді і на грудях. А загалом він лисий, із в’ялою шкірою. У зоні статевих органів формується мужчина. Череп значно збільшився. Лоб скошений і низький.

Їй-богу, я збожеволію.

Пилип Пилипович усе ще почувається зле. Більшість спостережень веду я. (Фонограф, фотографії.)

Містом поповзли чутки.

Наслідки незліченні. Сьогодні вдень якісь ледарі й баби заполонили провулок ущерть. Роззяви ще й досі стоять під вікнами.

У ранкових газетах з'явився дивний допис: «Чутки про марсіянина в Обуховому провулку геть безпідставні. їх розпускають гендлярі з Сухарєвки, за що й будуть суворо покарані». — Та який, до біса, марсіянин? Та це жахіття!

Ще краще у «Вечірній»: написали, що народилася дитина, яка грає на скрипці. Тут одразу ж і малюнок — скрипка і моя фотографічна картка, а під нею підпис: «проф. Преображенський, який робив кесарів розтин матері». Це — щось невимовне... Він каже нове слово «міліціонер».

Виявляється, Одарка Петрівна була в мене закохана і свиснула картку з альбому Пилипа Пилиповича. Після того, як прогнав репортерів, один із них прокрався на кухню і т. д.

Що коїлося під час прийому! Сьогодні було 82 дзвінки. Телефон вимкнений. Бездітні жінки геть здуріли і все йдуть і йдуть...

У повному складі Будком на чолі зі Швондером. Навіщо — самі не знають.

8 січня.

Пізно ввечері поставили діагноз. Пилип Пилипович як справжній учений визнав свою помилку — зміна гіпофіза спричинює не омолодження, а цілковите о л ю д н е н н я (підкреслено тричі). Проте це не применшує його дивовижного, приголомшливого відкриття.

Той сьогодні вперше пройшовся квартирою. Сміявся в коридорі, подивляючись на електричну лампу. Потім, у супроводі Пилипа Пилиповича і мене, він пройшов до кабінету. Він упевнено тримається на задніх лапах (закреслено)... на ногах і справляє враження маленького й недолуго складеного чоловічка.

Сміявся в кабінеті. Посмішка в нього неприємна і ніби штучна. Потім він почухав потилицю, озирнувся, і я записав нове чітко вимовлене слово: «буржуї». Лаявся. Лайка ця методична, безперервна і, мабуть, абсолютно безглузда. Вона має дещо фонографічний характер: ніби ця істота раніше вже десь чула лайливі слова, автоматично підсвідомо зафіксувала їх у своєму мозку і нині вивергає їх оберемками. А втім я не психіатр, хай мені грець.

На Пилипа Пилиповича лайка справляє чомусь украй гнітюче враження. Трапляються миті, коли опісля тривалого стриманого і беземоційного спостереження за новим явищем йому ніби вривається терпець. Так, під час лайки він раптом нервово викрикнув:

— Припини!

Це не справило жодного ефекту.

Опісля прогулянки в кабінеті спільними зусиллями Шарика затягли в оглядову.

Після цього ми з Пилипом Пилиповичем мали нараду. І маю зізнатися, що я бачив цю впевнену і дуже розумну людину розгубленою вперше. Наспівуючи за своїм звичаєм, він запитав:

— Що ж ми тепер робитимемо? — І сам же відповів буквально так: — Москвошвея, так... «Від Севільї до Гренади». Москвошвея, любий лікарю... — Я анічогісінько не збагнув. Він пояснив: — Я вас прошу, Іване Арнольдовичу, придбайте для нього білизну, штани і піджак.

9 січня.

Лексикон збагачується щоп’ять хвилин (у середньому) новим словом, від сьогоднішнього ранку, і фразами. Схоже, що вони, замерзлі в свідомості, розморожуються і вилазять. Вилізлі слова лишаються в ужитку. З учорашнього вечора фонографом зафіксовано: «не штовхайся», «падлюка», «злазь з підніжки», «я тобі покажу», «визнання Америки», «примус».

10 січня.

Спробували вдягнути. Спідню сорочку дозволив натягнути на себе охоче, навіть весело підсміюючись. Від кальсонів відмовився, виказавши протест хрипкими криками: «В чергу, сучі діти, в чергу!». Все ж одягли. Шкарпетки йому завеликі.

(У зошиті якісь схематичні малюнки, за всіма ознаками зображають перетворення собачої ноги на людську.)

Подовжується задня частина скелета стопи (planta). Видовжуються пальці. Кігті.

Повторне систематичне навчання відвідин убиральні. Прислуга абсолютно пригнічена.

Проте слід відзначити тямущість істоти. Справи цілком поліпшуються.

11 січня.

Штани для нього вже цілком прийнятні. Промовив довгу кумедну фразу: «Дай сигарети — у тебе старі штиблети».

Шерсть на голові — негуста, шовковиста. Легко сплутати з волоссям. Але підпалини на тімені лишилися. Сьогодні з вух обліз останній пух.

Колосальний апетит. Із захопленням їсть оселедець.

О 5-й годині по обіді подія: вперше істота вимовила слова, що не були відірвані від довколишніх явищ, а стали реакцією на них. Саме: коли професор наказав йому: «Не кидай недоїдки на підлогу», — несподівано відповів: «Відстань, гнидо».

Пилип Пилипович був вражений, потім оговтався і сказав:

— Якщо ти ще раз дозволиш собі вилаяти мене або лікаря, матимеш наганяй.

Цієї миті я сфотографував Шарика. Певен, що він уторопав слова професора. Похмура тінь упала на його обличчя. Глянув спідлоба досить роздратовано, але замовк.

Ура, він розуміє!

12 січня.

Закладає руки в кишені штанів. Відучується від лайки. Насвистував «Ех, яблучко...»[7]. Підтримує розмову.

Я не можу втриматися від кількох гіпотез: до біса омолодження, принаймні наразі. І дещо найвагоміше: завдяки дивовижному досліду проф. Пре-ображенський розкрив одну з таємниць людського мозку. Незнану функцію гіпофіза — мозкового придатка — наразі з’ясовано. Він визначає людську подобу. Його гормони є найважливішими в організмі — гормонами вигляду. Новий напрямок відкривається в науці: без будь-якої реторти Фауста створений гомункул. Скальпель хірурга вдихнув людське життя в живу істоту. Проф. Преображенський, ви — творець. (Чорнильна пляма.)

Проте я відхилився від суті... Отже, він підтримує розмову. За моїм припущенням, річ ось у чому: гіпофіз, що прижився, відкрив центр мовлення в собачому мозку, тож слова хлинули потоком. Як на мене, ми маємо розгорнутий мозок, який ожив, а не мозок щойно створений. О, дивне підтвердження еволюційної теорії! О, ланцюг найдовший від пса до Менделеєва-хіміка! Ще моя гіпотеза: у мозку Шарика за псячий період його життя скопичилося безліч понять. Усі слова, якими він передовсім оперує, — вуличні слова, він їх чув і зачаїв у мозку. Тепер, проходячи вулицею, затамувавши жах, я дивлюся на зустрічних псів. Бог їх знає, що в них криється в мізках.

Шарик читав. Читав (3 знаки оклику). Це я здогадався. За Головрибою. Саме з кінця читав. І я навіть знаю, де відповідь на цю загадку: у перетині зорових нервів у пса.

Що в Москві коїться — розумом людським не збагнути. Сім сухарєвських гендлярів уже сидять за розповсюдження чуток про кінець світу, який накликали більшовики. Одарка Петрівна казала і навіть називала точну дату: 28 листопад 1925 року, в день преподобного мученика Стефана земля налетить на небесну вісь... Якісь шахраї вже читають лекції. Такий безлад ми зробили з цим гіпофізом, що хоч геть біжи з квартири. На прохання Преображенського я переїхав до нього і ночую в приймальні з Шариком. Оглядову перетворили на приймальню. Швондер мав рацію. Будком зловтішається. У шафах жодного скла, тому що стрибав. Ледве відучили.

Із Пилипом Пилиповичем щось дивне коїться. Коли я йому розповів про свої гіпотези і про надію розвинути Шарика в дуже високу психічну особистість, він хмикнув і відповів: «Гадаєте?». Тон його зловісний. Невже я помилився? Старий щось замислив. Поки я корплю над історією хвороби, він сидить над історією тієї людини, від якої ми взяли гіпофіз.

(У зошиті вкладений аркуш.)

Клим Григорович Чугункін, 25 років, неодружений. Безпартійний, симпатик. Тричі засуджений і виправданий: уперше через нестачу доказів, удруге — походження врятувало, втретє — умовно каторга на 15 років. Крадіжки. Професія — гра на балалайці у трактирах.

Невеличкого зросту, недоладної статури. Печінка збільшена (алкоголь). Причина смерті — удар ножем у серце в шинку («Стоп-Сигнал», неподалік Преображенської застави).

Старий, не відриваючись, сидить над климівською історією хвороби. Не доберу — в чім річ. Бурчав, що, на жаль, не здогадався оглянути в паталогоанатомічній увесь труп Чугункіна. У чім річ — не второпаю. Хіба не байдуже, чий гіпофіз?

17 січня.

Не нотував кілька днів: хворів інфлюенцою. Протягом цього часу набув остаточного вигляду:

а) за будовою тіла — досконала людина;

б) вага — близько трьох пудів;

в) невеличкий на зріст;

г) голова маленька;

д) почав курити;

е) споживає людську їжу;

ж) одягається самостійно;

з) розмовляє рівно.

От тобі й гіпофіз (чорнильна пляма).

На цьому історію хвороби завершую. Перед нами новий організм; спостерігати за ним потрібно спочатку.

Додаток: стенограми мовлення, записи фонографа, фотографічні знімки.

Підпис: асистент професора П. П. Преображенського

Лікар Борменталь.