Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку

Вступ

Упродовж багатьох віків людство мріє про справедливий, неупереджений і швидкий суд. Перевірку історичною практикою пройшло чимало моделей організації судової влади. Втім кожній суверенній державі притаманні свій самобутній шлях розвитку і власні історичні традиції у здійсненні правосуддя[1]. При цьому залежно від способів своєї реалізації судова влада конкретного історичного періоду може викликати щире захоплення і прагнення до наслідування, а може й стати національною ганьбою, яскравим прикладом знущання держави над власними громадянами та здоровим глуздом.

Судова влада сучасної України сьогодні далеко не така, яка б мала бути в демократичній, соціально-правовій державі. Корупція в судах, вибіркове правосуддя, численні прояви бездушного формалізму і тяганини викликали кризу довіри до судової влади з боку населення, яку, попри всі декларовані реформи й обіцяну люстрацію суддівського корпусу, на час написання цієї праці так і не вдалося подолати.

Тому одним із актуальних завдань української історико-юридичної науки є виявлення, узагальнення та оцінка організації і діяльності судової влади на різних відтинках вітчизняної історії від античних часів і до сучасності. У пропонованій увазі читачів монографії її автори намагалися подати з позицій філософії та загальної теорії права деякі основи сучасної теорії судової влади і на цьому ґрунті дати наукову об’єктивну оцінку тим моделям організації судової влади, які в різний час існували в межах території сучасної України, починаючи від Давньої Скіфії, античних держав Північного Причорномор’я, Київської Русі, Галицько-Волинської держави й аж до сьогодення. При цьому інституційні та функціональні характеристики судової влади розглядалися в контексті ідеологічних і теоретичних поглядів відповідної доби, доповнювалися колективним портретом тогочасної судової еліти — людей, яким було довірено здійснення від імені держави судової влади. Особлива увага приділена досвіду українських держав XX століття, зокрема УСРР-УРСР, юридичним і фактичним правонаступником якої є сучасна незалежна Україна. Історичний ретроаналіз завершується висвітленням підходів до судової влади, закріплених у Конституції України 1996 р.

Автори дотримувалися принципу написання праці передусім на документальній основі, тому, з повагою звертаючись до доробку своїх попередників, час від часу все ж мусили критично поставитися до тих їхніх висновків, які не підтверджуються історичними першоджерелами, зокрема нововведеними в науковий обіг архівними матеріалами.

Написанню монографії передувало широке обговорення проблем судової влади на XXV Міжнародній історико-правовій конференції «Судова влада в Україні і світі: історія, сучасність, перспективи розвитку», яка відбулася у вересні 2011 р. в м. Саки. Матеріали цієї конференції[2] органічно доповнюють історико-правовою конкретикою нашу монографію, яка значною мірою має узагальнювальний характер і через обмеженість свого обсягу не в змозі охопити весь широкий спектр питань, пов’язаних з функціонуванням окремих інститутів судової влади.

Автори висловлюють сподівання, що ця монографія певною мірою практично посприяє реформуванню сучасної судової влади в Україні. На нашу думку, в історії, звісно, немає прямих відповідей на актуальні питання сьогодення, але історичний досвід, якщо його правильно врахувати, багатий на паралелі й аналогії, які можуть підказати сучасним державотворцям адекватні шляхи вдосконалення організаційно-правових форм судової влади, подолання її відчуження від населення тощо.

Монографію підготували:

Усенко Ігор Борисович, завідувач відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (концепція й авторизована наукова редакція праці, вступ, підрозділи 1.3 і 10.1, матеріали до розділів 5, 7 і 8, висновки);

Ярмиш Олександр Назарович, позаштатний головний науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України (підрозділ 7.3);

Бойко Ігор Йосипович, професор кафедри історії держави, права та політико-правових учень Львівського національного університету ім. Івана Франка, доктор юридичних наук, професор (підрозділи 4.2 і 8.1–8.3);

Гавриленко Олександр Анатолійович, професор кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор (розділ 2);

Бігун В’ячеслав Степанович, здобувач докторського ступеня відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук (підрозділ 1.1);

Бондарук Тетяна Іванівна, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (розділ 4, крім підрозділу 4.2);

Віслобоков Кирило Асенович, науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат історичних наук (розділ 6);

Зайцев Леонід Олександрович, доцент кафедри фундаментальних юридичних дисциплін Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент (підрозділ 10.3);

Іванова Анастасія Юріївна, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук (розділ 9);

Малишев Олександр Олегович, науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук (підрозділ 7.1);

Музика Ірина Володимирівна, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, доцент (підрозділи 10.4-10.7);

Окіпнюк Володимир Тарасович, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби безпеки України (Київ), кандидат юридичних наук, доцент (підрозділ 10.2);

Ромінський Євген Вікторович, науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корейского НАН України (розділ 3);

Самойленко Олена Олександрівна, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (підрозділ 7.2);

Сірий Микола Іванович, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (розділ 11);

Ходаківський Михайло Дмитрович, старший науковий співробітник відділу правових проблем політології Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат політичних наук (підрозділ 1.2).

Худояр Леся Вікторівна, провідний інженер відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (розділ 5, науково-допоміжна робота).

У монографії також використано матеріали з історії судової влади в Угорщині (підрозділи 8.4 і 8.5), які надали професор Інституту правових наук Центру суспільних наук Угорської академії наук, доктор Іван Холас та старший науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства, кандидат юридичних наук Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Михайло Михайлович Товт. А молодший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук Арсен Володимирович Макарчук підготував фрагмент щодо діяльності військових судів держав Четверного Союзу на території України (частину підрозділу 9.8).

Автори висловлюють глибоку вдячність рецензентам монографії, а також багатьом архівним та бібліотечним працівникам, без допомоги яких ця праця не змогла би побачити світ.