Свобода і терор у Донбасі

Примітки

1

«Донбаські шахтарі під час Першої світової війни, революції та громадянської війни».

2

Hiroaki Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution: Politics and Workers, 1928–1932 (Cambridge University Press, 1988).

3

Theodore H. Friedgut. Iuzovka and Revolution, т. 1, Life and Work in Russia’s Donbass, 1869–1924, та т. 2, Politics and Revolution in Russia’s Donbass, 1869–1924 (Princeton University Press, 1989–1994); Charters Wynn, Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870–1905 (Princeton University Press, 1992); Susan P. McCaffray, The Politics of Industrialization in Tsarist Russia: The Association of Southern Coal and Steel Producers, 1874–1914 (Nothern Illinois University Press, 1996). Відзначмо також одну книжку про сучасний Донбас: Lewis Н. Siegelbaum, Daniel J. Walkowitz, Workers of the Donbas Speak: Survival and Identity in the New Ukraine, 1989–1992 (State University of New York Press, 1995).

4

Про позитивну і неґативну концепції свободи та їхні політичні наслідки: Isaiah Berlin. Four Essays on Liberty (Oxford University Press, 1969). Як пояснює Берлін, у той час, як неґативну свободу (або волю) використовували і використовують для узаконення існування, скажімо, деспотизму і злиднів, позитивна концепція свободи, історично кажучи, мала тенденцію «роздиматися до якоїсь надособистісної одиниці — держави, класу, нації чи до ходу самої історії» (с. 134). Як доводить наша книжка, Донбас більшу частину своєї історії справді відкидав «клас», «націю» і «хід історії», і саме тому був проблемною дитиною і Москви, і Києва.

5

Степ і воля були нерозривним цілим в уяві українців, росіян та інших народів імперії. Згадаймо, наприклад, гоголівський опис «безмежного, вільного [вольной степи] прекрасного степу» (Н. В. Гоголь. Полное собрание сочинений, т. 2. — Москва, 1937. — С. 60). Я завдячую цю цитату Judith Deutsch Kornblatt. The Cossack Hero in Russian Literature: A Study in Cultural Mythology (University of Wisconsin Press, 1992), p. 54. Згадаймо також «вільних степу синів» Миколи Чернявського та «В обіймах волі степової» Христі Алчевської (Оліфіренко Вадим. Дума і пісня. Джерела літературного краєзнавства. — Донецьк, 1993. — С. 125, 177). Фольклор Донбасу насичений тими самими образами. (Білецька Віра. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. — 1927. — № 5).

6

Galya Diment, Yuri Slezkine. eds. Between Heaven and Hell: The Myth of Siberia in Russian Culture (New York, 1993).

7

Stephen Kotkin. Magnetic Mountain: Stalinism as a Civilization (University of California Press, 1995). Ця розвідка подає мало не райську картину російського Сходу (попри нестерпно суворий клімат і всі жахіття повсякденного життя), проте для українців, особливо для розкуркулених, Донбас був тимчасовим притулком, з якого вони мріяли повернутися колись у рідні села, тоді як Сибір був надто далеким і страшним, щоб підтримувати їхню надію віднайти домівку.

8

Peter I. Holquist. A Russian Vendee: The Practice of Revolutionary Politics in the Don Countryside, 1917–1921 (Ph.D.diss., Columbia University, 1995).

9

XI з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України. 5–15 червня 1930 р. Стен. звіт. — Харків, 1930. — С. 373.

10

Albert О. Hirschman. Exit, Voice, and Loyalty: Responses to Decline in Firms, Organizations, and States (Harvard University Press, 1970).

11

Peter Sahlins. Boundaries: The Making of France and Spain in the Pyrenees (University of California Press, 1989); William Cronin, George Miles, Jay Gitlin, eds. Under an Open Sky: Rethinking America’s Western Part (New York, 1992); Catherine Wendy Bracewell. The Uskoks of Senj: Piracy, Banditry, and Holy War in the Sixteenth-Century Adriatic (Cornell University Press, 1992); Linda Colley. The Significance of the Frontier in British History (Austin, Texas, 1995); Russian History // Histoire Russe, 19:1–4 (1992).

12

Mark Bassin. Inventing Siberia: Visions of the Russian East in the Early Nineteenth Century // American Historical Review, 96:3 (червень 1991), pp. 763–794; Turner, Solov’ev, and the ‘Frontier Hypothesis’: The Nationalist Significance of Open Spaces // Journal of Modem History, 65 (верес. 1993), pp. 413–511; David Hooson, ed. Geography and National Identity (Oxford, 1994); Patricia Yaeger, eds. The Geography of Identity (University of Michigan Press, 1996); Pieter M. Judson. Frontiers, Islands, Forests, Stones: Mapping the Geography of a German Identity in the Habsburg Monarchy, 1848–1900, pp. 382–406.

13

Аналіз уявлень, які існували, скажімо, про Дон (частина якого входить до Донбасу): Holquist. A Russian Vendee.

14

Найцікавішою працею такого типу про епоху Сталіна : Jochen Hellbeck, ed. Tagebuch aus Moskau 1931–1939 (München, 1996); Orlando Figes. A People’s Tragedy: A History of the Russian Revolution (London, 1996), де поєднані макро- і мікроперспективи.

15

Манфред Гілдермаєр у відповідь на цей виклик провів конференцію в Мюнхені, в червні 1996 р.: “Stalinismus vor derm zweiten Weltkrieg” («Сталінізм перед Другою світовою війною»).

16

Ernest Gellner. Nations and Nationalism. Cornell University Press, 1983; Encounters with Nationalism (Oxford, 1994).

17

Існує численна література на цю тему: Gabrielle М. Spiegel. History, Historicism, and the Social Logic of the Text in the Middle Ages // Speculum, 65 (1995), pp. 59–86; “History and Post-Modernism” // Past and Present, 131 (травень 1991), 133 (листопад 1991) і 135 (травень 1992); Ernest Gellner. Postmodernism, Reason and Religion (London, 1992).

18

Цікаве обговорення питань віри й дії: Marshall Sahlins. Islands of History (University of Chicago Press, 1985); How “Natives” Think: About Captain Cook, for Example (University of Chicago Press, 1995); Gananath Obeyesekere. The Apotheosis of Captain Cook: European Mythmaking in the Pacific (Princeton University Press, 1992).

19

Saul Friedlander. Introduction // Friedlander, ed. Probing the Limits of Representation: Nazism and the “Final Solution” (Harvard University Press, 1992), p. 10. Щодо Вайта: White. The content of the Form: Narrative Discourse and Historical Representation (Johns Hopkins University Press, 1987), p. 75, де він пише: «При розшифруванні історичного запису в ньому не можна знайти підстав, щоб віддати перевагу одному способу вибудови його значення перед іншими».

20

Некритична і необґрунтована думка Роберта Терстона у Robert W. Thurston. Life and Terror in Stalin’s Russia, 1934–1941 (Yale University Press, 1996), p. 227: «Сталін не був винен у масових запланованих вбивствах з 1934 по 1941 рік».

21

Одна з форм такої практики — доноси (Sheila Fitzpatrick, Robert Gellately, eds. Accusatory Practice: Denunciation in Modem European History. 1789–1989 (University of Chicago Press, 1997)).

22

Hellbeck. Tagebuch. Див. також: Kotkin. Magnetic Mountain; Igal Halfin, Jochen Hellbeck. Rethinking the Stalinist Subject: Stephen Kotkin’s ‘Magnetic Mountain’ and the State of Soviet Historical Studies, Jahrbttcher fiir Geschichte Ostereuropas, 44:3 (1996), p. 456–463.

23

Manfred Hildermeier. “The Circular Flow of Theory: Some Interpretive Problems of Prewar Stalininsm in the 1990s” (доповідь була представлена на конференції “Stalinismus vor dem zweiten Weltkrieg”, червень 1996).

24

Найкращий аналіз подібності між інквізицією і великим терором: Kotkin. Magnetic Mountain, p. 336–338. Проте Коткін схильний применшувати сталінський терор, трактуючи його як внутрішньопартійну справу.

25

Conquest. The Great Terror, Stephen F. Cohen. Bukharin and the Bolshevik Revolution: A Political Biography, 1888–1938 (New-York, 1973).

26

Ця тенденція дуже помітна в багатьох працях істориків колишнього Радянського Союзу: Jeffrey J. Rossman. The Teikovo Cotton Workers’ Strike of April 1932: Class, Gender and Identity Politics in Stalin’s Russia // Russian Review, 56 (січень 1997); Sarah Davies. Popular Opinion in Stalin’s Russia: Terror, Propaganda and Dissent, 1934–1941 (Cambridge University Press, 1997); Leslie A. Rimmel. Another Kind of Fear: The Kirov Murder and the End of Bread Rationing in Leningrad // Slavic Review, 56:3 (осінь 1997). Я вивчав докладніше цю проблему у своїй праці “How Do We Know What the People Thought under Stalin?” (доповіді, які я приготував на конференцію “The Stalin Period: New Ideas, New Conversations”, University of California, Riverside, 12–15 березня 1998 p.).

27

Важлива концепція Арча Ґетті про відносини центру і реґіонів: J. Arch Getty. Origins of the Great Party: The Soviet Communist Party Reconsidered, 1933–1938 (Cambridge University Press, 1989).

28

William Cronin, George Miles, Jay Gitlin, eds. Under an Open Sky: Rethinking America’s Western Past (New York, 1992).

29

George Vernadsky. Kievan Russia (Yale University Press, 1948), p. 13, 157. Про значення степу в Київській Русі див. також: Charles J. Halperin. Russia and the Golden Horde (Indiana University Press, 1985), розд. 2. Навіть сьогодні в Алчевську, неподалік Луганська, виходить газета під назвою «Дикое поле».

30

George Vernadsky. Kievan Russia, pp. 157–158. Критичний огляд концепції степу Вернадського: Charles J. Halperin. Russia and the Steppe: George Vernadsky and Eurasianism // Forschungen zur osteuropäischen Geschichte (Berlin), 36 (1983), розд. 4.

31

Про Донбас і дикий степ: Петро Лаврів. Дике поле: правда і міфи. Популярний нарис про наше минуле // Донбас. 1992. — № 9–10; Дике поле: правда і міфи. Літопис землі Донецької // Донбас. — 1992. — № 11–12. Про взаємовплив двох козацьких об’єднань у Донбасі: Пірко В. Козацтво на Донеччині // Рідний край. Історико-краєзнавчий альманах, т. 1 (Донецьк, 1995); О взаимоотношениях запорожских и донских казаков в XIV–XVII вв. // Донбасс и Приазовье: проблемы социального, национального и духовного развития (Маріуполь, 1993). Про сучасну політизацію хисткої позиції Донбасу між Україною і Росією: Andrew Wilson. The Donbas between Ukraine and Russia: The Use of History in Political Disputes // Journal of Contemporary History, 30 (1995).

32

Дуже хороший опис Новоросії на початку XX ст.: Семенов-Тян-Шанский В. (ред.). Россия. Полное географическое описание нашего отечества Национальная и дорожная книга Том 14. Новороссия и Крым. — Санкт-Петербург, 1910.

33

1917 р., під час революції, Донбас виробляв 87% вугілля усієї країни, 70% чавуну, 57% сталі, понад 90% коксу і понад 60% соди і ртуті. (Афонін Ю. В. Монополістична буржуазія Донбасу в 1917 р. // Український історичний журнал. — 1990. — № 9. — С. 45).

34

1897 р. населення (сучасного українського) Донбасу становило менше 700 000, проте воно зросло до понад двох мільйонів 1920 р. і майже до семи мільйонів 1959 р. (Лаврів П. Історія південно-східної України (Київ, 1996). — С. 174–175).

35

Petro G. Grigorenko. Memoirs, tr. Thomas P. Whitney (New York, 1982), p. 61.

36

Фенин А. Воспоминания инженера. К истории общественного и хозяйственного развития России (1883–1906 гг.) // Прага, 1938. — С. 46–47.

37

John McKay. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885–1913 (University of Chicago Press, 1970), p. 392, 395; Макеевка: справочник (Донецк, 1981).

38

Patrick A. Croghan. The Peasant of Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu A. A (Worcester, Mass., 1982), p. 14, 15.

39

Там само. — С. 31, 121. Для потреб католицької громади, яку складали головним чином французи і бельгійці, католицька церква заснувала парафії в різних місцях Донбасу. (Cl. De Boisanger. Vivre en Russie en temps de la N.E.P [Paris, 1961], p. 54). Наприклад, в Єнакієвому 1915 р. «було майже 3000 католиків, більшість із яких працювали на велетенських російсько-бельгійських металургійних заводах». (Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 32).

40

Leopold H. Haimson. Ziva Galili у Garcia, Richard Wortman // The Making of Three Russian Revolutionaries: Voices from the Menshevik Past (Cambridge University Press, 1987), p. 356.

41

Сурожский П. Край угля и железа. Очерк. Современник — 1913. — № 4. — С. 301.

42

Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.), том I. — Харків, 1923. — С. XXI.

43

Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 15.

44

РГАЕ, ф. 1562, оп. 329, спр. 151, арк. 167; спр. 141, арк. 22–23; Всесоюзная перепись населения 1937 г. Краткие итоги. — Москва, 1991. — С. 66.

45

Итоги всесоюзной переписи населения 1959 года. СССР (Сводный том). — Москва, 1962. — С. 30. Материалы к серии «Народы Советского Союза». Гл. 5. Перепись 1939 года. — Москва, 1990. — С. 913–914, дають трохи менші цифри: 240 145.

46

Khrushchev Remembers, англ. переклад і редаґування Strobe Talbott, вступ, коментарі і приміт.: Edward Crankshaw (Boston, 1970), р. 403.

47

Fenin. Coal and Politics, p. 79–80.

48

Theodore H. Friedgut. Iuzovka and Revolution, том I, Life and Work in Russia’s Donbas, 1869–1924 (Princeton University Press, 1989), p. 330, 334.

49

Haimson. The Making of Three Russian Revolutionaries, p. 356.

50

Фенин. Воспоминания инженера. — С. 55–56, 58.

51

Сурожский. Край угля и железа. — С. 300, 304, 305. Про вкрай злиденні умови життя в Горлівці і в Донбасі на початку XX ст.: Loren R. Graham. The Ghost of the Executed Engineer: Technology and the Fall of the Soviet Union (Harvard University Press, 1993), p. 8–10. (Пальчинський П. І., якого 1929 p. мав стратити радянський уряд, вивчав умови життя в Донбасі і доповів начальству про свої спостереження, після чого його звільнили).

52

Паустовский К. Собрание сочинений, т. 4. — Москва, 1968. — С. 456; Charters Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870–1905 (Princeton University Press, 1992), p. 30.

53

Шахты. Историко-краеведческий очерк о городе. — Ростов-на-Дону, 1974. — С. 23.

54

N. М. Borodin. One Man in His Time (London, 1955), pp. 15–16. Селища Донбасу «були поховані під чорною вугільною пилюкою, змішаною з липким багном», тож коло бараків «не росло ані травинки». Див.: Mikhail Baitalsky. Notebooks for the Grandchildren: Recollections of a Trotskyist Who Survived the Stalin Terror, tr. Marilyn Vogt-Downey (Atlantic Highlands, N.J., 1995), p. 106.

55

Victor Kravchenko. I Chose Freedom: The Personal and Political Life of a Soviet Official (New York, 1946), p. 34–35.

56

Khrushchev Remembers: The Last Testament, англ, переклад Strobe Talbott, переднє слово Edward Crankshaw і вступ Jerrold L. Schecter (Boston, 1974), p. 88. Безперечно, житлові умови були спартанські, якщо висловлюватися м’яко. Згідно з переписом міст Донбасу 1923 року, з 159 007 опитаних сімей лише у 1695, тобто 1,1%, були вдома туалети. В Старобільську, Лисичанську, Шахтах і Юзівці жодна сім’я не проживала у квартирі з вбиральнею. (Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии. — С. XXIII.) Проте, як зазначив 1933 р. один з функціонерів профспілки гірників, частково це було пов’язано і з моральним станом самих шахтарів, що ще більше погіршувався через злидні й відчай; він не зміг дати відповіді на питання іноземних робітників про те, чому такі брудні туалети і їдальні (ЦДАВО, ф. 2605, оп. 3, спр. 1129, арк. 55).

57

Покровский П. Как живет донецкий шахтер // Русское богатство. — 1913. — № 12. — С. 243–247. Про попередні періоди: Мастерова М. Материалы фонда юго-восточного горного управления о положении горнорабочих на юге России (1900–1917 гг.) // Исторический архив. — 1957. — № 2. — С. 600.

58

ЦДАВО, ф. 2602, оп. І, спр. 2320, арк. 21.

59

Статистический справочник Сталинского округа. — Сталино, 1928. — С. 35.

60

Девятый съезд Коммунистической партии большевиков Украины. Стенографический отчет, 6–12 декабря 1925 г. — Харків, 1926. — С. 108.

61

Индустриализация СССР, 1929–1932 гг. Документы и материалы. — Москва, 1970. — С. 183. Здається, там ідеться про шахтарів усієї країни.

62

Абрамов А. Жилищно-бытовое строительство Донбасса. — Москва, Ленинград, 1930. — С. 12.

63

ГАРФ, ф. 7416, оп. I, д. 2, л. 117.

64

Донбасс в цифрах. Статистический справочник. — Сталино, 1936. — С. 110, де йдеться про «усуспільнений житловий фонд»; Лихолобова З. Рабочие Донбасса в годы первых пятилеток (1928–1937 гг.). — Донецьк, 1973. — С. 132.

65

Ударник угля. — 1933. — № 10–11. — С. 26.

66

Susan Р. McCaffray. Origins of Labor Policy in the Russian Coal and Steel Industry, 1874–1900 // Journal of Economic History, 47:4 (December 1987), p. 957.

67

Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 225–27; Потопов С. Рабочие Донбасса в XIX веке. — Москва, Ленинград, 1963. — С. 144–145. Ці показники значно вищі, ніж показники серед шахтарів інших країн, які мали ту саму проблему. Наприклад, плинність кадрів серед рурських шахтарів Німеччини коливалася в межах від 37% до 69%, за винятком 1914 року, коли зареєстровано 102%, внаслідок впливу війни. Див. Gerhard Adelmann, ред. Quellensammulung zur Geschichte der sozialen Betriebsverfassung Ruhrindustrie unter besonderer Berücksichtung des Industrie- und Handelskammerbezirks, т. 1 (Bonn, 1960), p. 145–146; Elaine Glovka Spencer. Management and Labor in Imperial Germany: Ruhr Industrialists as Employers, 1896–1914 (Rutgers University Press, 1984), p. 46–47.

68

Труд в СССР. Статистический справочник. — Москва, 1936. — С. 95, 109; Кац Я. Текучесть рабочей силы в крупной промышленности. — План. — 1937. — № 9. — С. 21–22; Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 116.

69

ГАРФ, ф. 8225, оп. 1, д. 700, л. 15.

70

Сезонность и сезонные колебания в промышленности и народном хозяйстве. Сборник статей. — Москва, 1930. — С. 387–388.

71

Сурожский. Край угля и железа. — С. 292, 304.

72

Покровский. Как живет. — С. 250–255, 260–261. Про спалах холери в Донбасі див.: Theodore Н. Friedgut. Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia: The Iuzovka Cholera Riots of 1892 // Slavic Review, 46:2.

73

ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, спр. 80, арк. 198 (дані 1923 p.); Горнорабочий. — 1923. — № 9. — С. 34.

74

Jacques Sandulescu. Donbas (New York, [1968]), p. 125.

75

Потолов. Рабочие Донбасса. — С. 133. Під час цього перепису і перепису 1926 р. «письменність» означала лише вміння читати; було достатньо вміти читати надруковані слова, а то й просто по складах.

76

У 1923–1924 рр. 70% донбаських шахтарів були письменними, проте рівень письменності серед вибійників становив 60,2%. 27,1% шахтарів були «цілком неписьменними», а 36,2% вибійників зовсім не вміли читати і писати (Хозяйство Донбасса. — 1924. — № 7–8. — С. 95).

77

Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 41; Рашин А. Состав фабрично-заводского пролетариата в СССР. Предварительные итоги переписи металлистов, горнорабочих и текстильщиков в 1929 г. — Москва, 1930. — С. 97.

78

Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 122.

79

История рабочих Донбасса, том I. — Москва, Ленинград, 1963. — С. 263.

80

Кирьянов. Рабочие Юга России, 1914 — февраль 1917 г. — Москва, 1971. — С. 105.

81

The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946), p. 160.

82

Таскин E. К вопросу о привлечении и удержании рабочих на каменноугольных копях Донецкого бассейна. — Харків, 1899. — С. 15.

83

Roy Church Alan Hall, John Kanefsky. The History of the British Coal Industry, vol. 3, 1830–1913: Victorian Pre-eminence (Oxford, 1986), p. 582.

84

Либерман Л. Труд и быт горняков Донбасса, прежде и теперь. — Москва, 1929. — С. 20–22. Ліберман був експертом з виробничої гігієни і безпеки праці на шахтах, він широко публікувався і до, і після революції.

85

Рубин В. Рабочий вопрос на Съездах горнопромышленников Юга России // Ученые записки (Московский государственный педагогический институт им. В. И. Ленина, Труды кафедры истории СССР). — № 249 (1966). — С. 30.

86

Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. Доклады горной секции II Всесоюзного съезда по профгигиене и технике безопасности. — Москва, 1928. — С. 36; Либерман. Труд и быт. — С. 22. В Англії з 1906 по 1913 р. Зареєстровано 1,4 смертельного випадка на кожну тисячу шахтарів. Church. History, p. 586; Статистика несчастных случаев с рабочими горной и горнозаводской промышленности южной России за 1908–1904 [sic] гг. — Харків, 1910. — С. 92–93, де сказано, що в Сполучених Штатах 1893–1903 рр. на кожну тисячу робітників припадало 3,19 смерті. Згідно з Альбертом Феєм: Albert Н. Fay. Coal-Mine Fatalities in the United States 1870–1914 with Statistics of Coal Production, Labor, and Mining Methods, by States and Calendar Years, Department of the Interior, Bureau of Mines, Bulletin 115 (Washington, D.C., 1916), p. 10–11, 21; з 1870 по 1913 p. на кожну тисячу шахтарів зареєстровано 3,32 смерті.

87

Кирзнер Д. Горная промышленность в цифрах. Краткий справочник. — Москва, 1926. — С. 36.

88

Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. — С. 36–37; Статистика несчастных случаев с рабочими горной и горнозаводской промышленности южной России. — С. 90.

89

Shakhty, p. 4.

90

Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 79; Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 280–281.

91

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, д. 11, л. 110 (в цьому документі подано числа 13,6 і 29, вочевидь, помилково). Опубліковані цифри значно нижчі: 0,84 в 1923–1924 рр., 0,93 у 1924–1925 рр. і 1,45 в 1927–1928 рр. (10 лет Союза горнорабочих СССР. — Москва, 1930. — С. 75); Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. — С. 37, подають цифру 1.15 для 1923–1924 рр., 1.10 для 1924–1925 рр., і 1.31 для 1925–1926 рр.

92

РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, д. 2522, л. 4. Цифри для самого Донбасу були 2,71, 2,68 і 2,48 за відповідні роки.

93

Barry Supple. The History of the British Coal Industry, vol. 4, 1913–1946 // The Political Economy of Decline (Oxford, 1987), p. 427.

94

Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 288, 276.

95

Віра Білецька. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. — № 5. — 1927. — С. 59.

96

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, 11, арк. 63, 137 про 1920-і рр.

97

Kravchenko. I Choose Freedom, p. 34.

98

Московский И., Натанзон Р. Некоторые данные о профессиональной устойчивости шахтеров на основании профессионального анамнеза // Врачебное дело. — 1934. — № 1. — С. 58.

99

Донбасский М. Песни шахтеров Донбасса // Революція і культура. — 1928. — № 23–24. — С. 112.

100

Шестаков А. На заре рабочего движения в Донбассе. Воспоминания // Пролетарская революция. — 1921. — № 1. — С. 160.

101

Fenin. Coal and Politics, p. 59. Про ту саму картину й після Жовтневої революції див. повідомлення 1925 р. про місто Шахти: Nichoas Werth, Gaël Moullec, eds. Rapports secrets soviétiques. La société russe dans les documents confidentiels 1921–1991 (Paris, 1994), p. 195.

102

Карта Юзівки в 1890-х роках: Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 74–75, а також p. 201, де йдеться про корчмарів.

103

Робітничий рух на Україні (1885–1894 рр.). Збірник документів і матеріалів. — Київ, 1990. — С. 284.

104

Кузнецов И. Рабочий класс и алкогольная проблема // Горнорабочий. — 1922. — № 7–8. — С. 43–44.

105

Десятый Всероссийский Съезд Советов рабочих крестьянских красноармейских и казачьих депутатов (23–27 декабря 1922 года) Стен. отчет с приложениями. — Москва, Ленинград, 1923. — С. 46.

106

Труд в СССР (1936). — С. 96, 110; Труд в СССР. Справочник 1926–1930 гг. — Москва, 1930. — С. 18–19.

107

Таскин. К вопросу. — С. 9.

108

Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 322–323.

109

Ратнер А., Ренке В. Каменноугольная и антрацитовая промышленность Донецкого бассейна Обзор современного состояния, — Харків, 1928 — С. 21, XLV.

110

Сезонность и сезонные колебания в промышленности и народном хозяйстве. — С. 388.

111

Білецька. Шахтарські пісні. — С. 55. Білецька зазначає, що ця пісня відображає зневажливе ставлення шахтарів до роботи в полі. До речі, цей вірш граматично неправильний. Як це часто буває в Донбасі, тут змішані російська й українська мови.

112

Против «Рождества». Материалы антирождественской кампании 1928–1929 гг. — Харків, 1928. — С. 6–7; Девятый съезд Коммунистической партии большевиков Украины. — С. 187.

113

ЦДАВО, ф. 2605, оп. 2, спр. 602, арк. 58.

114

Макеевский рабочий. — 4 жовтня, 1937.

115

Fenin. Coal and Politics, p. 43.

116

Paustovsky. The Story of a Life, p. 430; Wynn. Workers, Strikes and Pogroms, p. 88.

117

23 червня 1992 p. на центральній вулиці Донецька бачили, як билися дві жінки, одна з яких продавала товар, а інша купувала, вони били одна одну в обличчя. Про бійки на ринках: Луганская правда. — 1994, 2 липня.

118

Daniel R. Brower. Labor Violence in Russia in the Late Nineteenth Century // Slavic Review, 41:3 (осінь 1982).

119

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, 9, арк. 114–115; Рабочая газета. — 1929, 2 березня. — С. 2; Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 89–94.

120

Майбутнього українського дисидента Миколу Руденка, що народився 1920 р. в шахтарській сім’ї в Юр’ївні неподалік від Луганська, ледь не до смерті забили камінням в одній із таких бійок між дітьми, і він осліп на одне око. (Руденко М. Економічні монологи. Нариси катастрофічної помилки. — Мюнхен, 1978. — С. 46).

121

Горбунов Б. Народные виды спортивной борьбы как элемент традиционной культуры русских (XIX — нач. XX в.) // Советская этнография. — 1989. — № 4. — С. 93. Про ці ігри в сільській місцевості в 1920-х рр.: Helmut Altrichter. Die Bauem von Tver. Vom Leben auf dem russischen Dorfe zwischen Revolution und Kollektivierung (München, 1984), p. 105, 107.

122

Николаенко И. Революционное движение в Луганске. — Харків, 1926. — С. 6–7.

123

Supple. History, p. 58–59.

124

Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 89.

125

Зайцев Ф. Большевики Юзовки до 1918 года // Литературный Донбасс. — 1933. — № 10–12. — С. 156; Нравы Донецкого бассейна // Донецкий кряж. — № 119 (26 травня — 1 червня 1995). — С. 3.

126

Донбасский. Песни шахтеров Донбасса. — С. 112.

127

Borodin. One Man in His Time, p. 6.

128

Вартості суспільства справді живлять насильство, як стверджують деякі історики Сполучених Штатів (Richard М. Brown. No Duty to Retreat; Violence and Values in American History and Society [Oxford University Press, 1991]), проте існує ще й соціальна основа, що не є специфічною для якоїсь окремої культури чи нації. Переважно чоловіче (на додаток ще й молоде) середовище — це один із факторів. За словами Девіда Кортрайта: David Т. Courtwright. Violent Land; Single Men and Social Disorder from the Frontier to the Inner City (Harvard University Press, 1996), p. 79, «з формального погляду набір рис, характерний для прикордонних шахтарських реґіонів — насильство, жорстокість, безвідповідальність, безбожність, гультяйство, нехтування гігієни, погане харчування і повсюдне бурлакування, з одного боку; приязність, товариськість, готовність поділитися з ближнім, демократичне ухвалення постанов, з іншого — був біологічно, культурно і соціально визначеним побічним продуктом економічно керованого міґраційного процесу, який із самого початку відсіював дітей, старих і жінок».

129

Fenin. Coal and Politics, p. 48, 50.

130

Розважливе обговорення козацької міфології: Linda Gordon. Cossack Rebellions: Social Turmoil in the Sixteenth-Century Ukraine (State University of New York Press, 1983); Serhii M. Plokhy. Cossack Mythology in the Russian-Ukrainian Border Dispute // S. Frederick Starr, ed. The Legacy of History in Russia and the New States of Eurasia (Armonk, N.Y., 1994).

131

Про таку саму операцію з гетьманщиною (Малоросією, що обіймала території Київської, Полтавської і Чернігівської губерній, на відміну від Новоросії): Zenon Е. Kohut. Russian Centralism and Ukrainian Autonomy: Imperial Absorption of the Hetmanate 1760–1830s (Harvard Ukrainian Research Institute, 1988).

132

Robert H. McNeal. Tsar and Cossack, 1855–1914 (Houndmill and London, 1987), p. 15.

133

Чудовий аналіз цього процесу: Bruce W. Menning. The Emergence of a Military-Administrative Elite in the Don Cossack Land, 1708–1836), y: Walter McKenzie Pintner, Donald Karl Rowney, ed. Russian Officialdom: The Bureaucratization of Russian Society from the Seventeenth to the Twentieth Century (University of North Carolina Press, 1980), p. 130–161.

134

Прекрасне дослідження того, як кожен політичний діяч уявляв собі Дон і донське козацтво у всій різноманітності їхніх ролей: Peter I. Holquist. A Russian Vendee: The Practice of Revolutionary Politics in the Don Countryside, 1917–1921 (Ph.D. diss., Columbia University, 1995).

135

McNeal. Tsar and Cossack, p. 1.

136

Jeffrey Brooks. When Russia Learned to Read: Literacy and Popular Literature, 1861–1917 (Princeton University Press, 1985), p. 177.

137

Sergei Starikov, Roy Medvedev. Philip Mironov and the Russian Civil War, tr. Guy Daniels (New York, 1978).

138

Семенов-Тян-Шанский В. (ред.). Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга Том 14. Новороссия и Крым. — Санкт-Петербург, 1910. — С. 182.

139

Шкуро А. Г. Записки белого партизана. — Москва, 1991. — С. 149.

140

Никитина О. Новочеркасск: хроника трагедии // Дон (Ростов), 1990. — № 8. — С. 124.

141

Восьмая конференция РКП(б), декабрь 1919 г. Протоколы. — Москва, 1961. — С. 81.

142

George Grabowicz. Three Perspectives on the Cossack Past: Gogol’, Ševčenko, Kuliš // Harvard Ukrainian Studies, 5:2 (липень, 1981), p. 171–194.

143

Frank Sysyn. The Emergence of the Ukrainian Nation and Cossack Mythology // Social Research, 58:4 (зима 1991), p. 846, 848, 864; O. W. Gerus. Manifestations of the Cossack Idea in Modem Ukrainian History; The Cossack Legacy and Its Impact // Український історик (Нью-Йорк), 19:2 (1982). Герус стверджує, що Центральна рада 1917–1918 рр. «багато в чому вважала себе продовженням республіканських традицій запорозьких козаків і їхніх соціальних міфів» (с. 33).

144

Чижевський Д. Історія української літератури від початків до доби реалізму. — Нью-Йорк, 1956. — С. 474.

145

Платонов С. Ф. Иван Грозный, анг. видання і переклад Joseph L. Wieczynski (Gulf Breeze, Fla., 1974).

146

Richard Hellie. Enserfment and Military Change in Muscovy (University of Chicago Press, 1971).

147

Сурожский П. Край угля и железа. Очерки // Современник. — 1913. — № 4. — С. 300.

148

John D. Klier, Shlomo Lambroza. eds. Pogroms: Anti-Jewish Violence in Modem Russian History (Cambridge University Press, 1992), p. 140, 334 (Alexander Orbach and Hans Rogger).

149

Кирьянов Ю. Крестьянство степной Украины в годы первой мировой войны (1914–1916 гг.) // Особенности аграрного строя России в период империализма. — Москва, 1962. — С. 225, 253.

150

Спогади Володимира Сосюри, який зростав у Донбасі: Третя рота // Київ, 1988. — № 1. — С. 88, 90.

151

Паустовский К. Собрание сочинений, т. 4. — М., 1968. — С. 457–458; ГАРФ, ф. 5459, оп. 7, спр. 2, арк. 83–84.

152

Борисов С. По Донецкому бассейну // Новый мир. — 1929. — № 12. — С. 124.

153

Albert О. Hirschmann. Exit, Voice and Loalty: Responses to Decline in Finns, Organizations, and States (Harvard University Press, 1970), p. 107.

154

Міфи та образи географічного реґіону — це конструкції, на які часто впливає політика. Прекрасний аналіз цієї теми стосовно Дону: Holquist. A Russian Vendee, і стосовно Сибіру: Mark Bassin. Inventing Siberia: Visions of the Russian East in the Early Nineteenth Century // American Historical Review, 96:3 (липень 1991). Донбас, що лежав між двома історичними козацькими територіями, також успадкував дещицю образу слобідщини («землі вільних громад»), створеного в XVII ст. втікачами, що тікали від польсько-козацьких воєн на територію сучасного Харківсько-Північнодонбаського реґіону. Про слобідщину: Michael Hrushevsky. A History of Ukraine, ed. O. J. Frederiksen (Yale University Press, 1941), p. 274. Про важливість географії для істориків: David Hooson. ed. Geography and National Identity (Oxford, 1994) і Patricia Yaeger, ed. The Geography of Identity (University of Chicago Press, 1996).

155

Barrington Moore Jr. Social Origins of Dictatorship and Democracy: Lord and Peasant in the Making of the Modem World (Boston, 1967), p. 486.

156

Антоненко-Давидович Б. Землею українською (Philadelphia, 1955), р. 141 (це репринт українського видання 1942 р.).

157

Підраховано за даними Первой всеобщей переписи Российской империи, 1897 г. (Санкт-Петербург, 1904–1905), 13:74–75. (У переписі 1897 р. національність визначалася «рідною мовою»). В Донській губернії, до якої входила східна частина Донбасу, росіяни становили 67,2%, а українці — 28,1%. (Семенов-Тян-Шанский. Россия. — С. 182.) Грецьке населення було зосереджене на узбережжі Азовського моря, особливо в районі Маріуполя, про що свідчить і ця грецька назва. Євреї жили головним чином у західній частині, оскільки і Дон, і Харків не входили до територій, які дозволялося заселяти євреям.

158

Сосюра. Третя рота. — С. 63. Карачаї — це мусульмани, гірські племена, що вийшли з Північного Кавказу.

159

McNeal. Tsar and Cossack, p. 10.

160

Khrushchev Remembers: The Last Testament, переклад і редакція Strobe Talbott, передмова Edward Crankshaw і вступ Jerrold L. Schecter (Boston, 1974), p. 187. Про болгарських фермерів на Донбасі: ГАРФ, ф. 5459, оп. 9, д. 145, л. 167.

161

Leopold Haimson, у співавторстві з Ziva Galili у Garcia та Richard Wortman. The Making of Three Russain Revolutionaries: Voices from the Menshevik Past (Cambridge University Press, 1987), p. 354.

162

Bohdan Krawchenko. Socail Change and National Consciousness in Twentieth-Century Ukraine (New York, 1985), p. 79; Німчинов І. До язикової проблеми в Донбасі // Культура і побут. — 1925. — 15 листопада (додаток до газети Вісті ВУЦВК).

163

Чижикова Л. Русско-украинское пограничье. История и судьбы традиционно-бытовой культуры (XIX–XX века). — Москва, 1988. — С. 49.

164

Зайцев Ф. Большевики Юзовки до 1918 года // Литературный Донбасс. — 1933. — № 10–12. — С. 156.

165

5-летний обзор деятельности Союза горнорабочих в Донецком бассейне (1920–1925 гг.) и краткий очерк рабочего и профессионального движения горняков Донецкого бассейна до 1920 года. — Артемівськ, 1925. — С. 18.

166

Семенов-Тян-Шанский. Россия. — С. 189; Ворошилов К. Е. Рассказы о жизни. Воспоминания. Книга первая. — Москва, 1968. — С. 11; Чижикова. Русско-украинское пограничье. — С. 47. Про таке саме, взаємно підозріле ставлення одні до одних росіян і українців в Полтаві на початку 1930-х років: Копелев Л. И сотворил себе кумира (Ann Arbor, Mich., 1978). — С. 135–136.

167

Зайцев. Большевики Юзовки. — С. 156. Класичний роман М. Шолохова «Тихий Дон» також зображує яскраві картини таких суперечок на Дону.

168

Ауэрбах А. А. Воспоминания о начале развития каменноугольной промышленности в России // Русская старина. — 1909. — № 12. — С. 555. Про ворожнечу між росіянами і українцями в Донбасі: 5-летний обзор. — С. 19.

169

Харечко Т. Социал-демократический союз горно-заводских рабочих. Из истории революционного движения в Донбассе 1900–1908 гг. // Летопись революции. — 1925. — № 3. — С. 13; Гамбаров А. Очерки по истории революционного движения в Луганске, 1901–1921 гг. // Летопись революции. — 1923. — № 4. — С. 46.

170

Ворошилов. Рассказы о жизни. — С. 121–122; Николаенко И. Революционное движение в Луганске. — Харків, 1926. — С. 7–8.

171

Зайцев. Большевики Юзовки. — С. 156.

172

Theodore Н. Friedgut. Iuzovka and Revolution, vol. I, Life in Russia’s Donbass, 1869–1924 (Princeton University Press, 1989), p. 197–198.

173

Friedgut. Iuzovka and Revolution, vol. I. — P. 201.

174

Материалы для истории антиеврейских погромов в России, т. 2. — Петроград, Москва, 1923. — С. 531, подають лише два погроми в Маріуполі та околицях. Про погроми 1881 р. загалом див. у вид.: Michael Aronson. Troubled Waters: The Origins of the 1881 Anti-Jewish Pogrom in Russia (University of Pittsburgh Press, 1992). Див. також статті того самого автора, Moshe Mishinsky, Erich Haberer у вид.: Klier, Lambroza. Pogroms.

175

Theodore Friedgut. Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia: The Iuzovka Cholera Riots of 1892 // Slavic Review, 46:2 (літо 1987 p.).

176

Искра (Женева, Швейцарія). — № 45 (1 серпня 1903). — С. 7.

177

Невский В. Январские дни 1905 года в Екатеринославе и Донецком бассейне. По архивным документам // Пролетарская революция. — 1923. — № 3. — С. 55, 60.

178

Shlomo Lambroza. The Pogroms of 1903–1906 // Klier, Lambroza. Pogroms. Про Одесу, місто, де було найбільше погромів: Robert Weinberg. The Revolution of 1905 in Odessa: Blood on the Steps (Indiana University Press, 1993), розд. 7.

179

A. Linden (ред.). Die Judenpogrome in Rußland (Köln, Leipzig, 1910), S. 217.

180

Восход (Санкт-Петербург). — 1905. — № 42–43, кол. 34; № 47–48, кол. 18–21; Heinz-Dietrich Löve. Antisemitismus und reaktionare Utopie. Russischer Konservatismus im Kampf gegen den Wandel von Staat und Geselschaft (Hamburg, 1978), S. 240–241 (Юзівку неправильно названо Юзоков); Степанов С. Черная сотня в России fl 905–1914 гг.). — Москва, 1992. — С. 77.

181

Шкловский Л. (Сергей). Воспоминания о 1905 годе // Пролетарская революция. — 1926. — № 1. — С. 201; Сурожский. Край угля и железа. — С. 304.

182

Хрущев. Воспоминания // Вопросы истории. — 1991. — № 4. — С. 56–57. Чорносотенці були організацією крайніх правих сил.

183

Про погроми в Юзівці та інших місцях: Charters Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870–1905 (Princeton University Press, 1992), розд. 7.

184

На думку С. M. Рижкова, все обійшлося більш-менш мирно завдяки вчителеві й делеґатові першої Думи від Катеринославської губернії: «неозброєний учитель» (Рижков?) і «неозброєні робітники» розігнали погромників. Він урочисто заявив, що російський народ не має ненависті до євреїв. Государственная дума Стенографический отчет. 1906 год. Сессия первая. Том II. Заседания 19–38 (с 1 июня по 4 июля). — Санкт-Петербург, 1906. — С. 956.

185

ДАЛО, СІФ 94 ф.

186

Николаенко. Революционное движение. — С. 28. Про погроми в інших частинах Донбасу: Linden. Die Judenpogrome, p. 204–210 (Бахмут), 227–240 (Маріуполь), 245 (Ясинувата та інші станції); Харечко Т. Октябрьско-декабрьский подъем 1905 г. В Донбассе // Летопись революции. — 1925. — № 5–6. — С. 8–10, 13–14. Погроми сталися й на сході Донбасу, в області Війська Донського, де жило порівняно небагато євреїв. Про Олександрівськ-Грушевський: Харечко. — С. 14. У донських антрацитових шахтах жертвами погромів, кажуть, була «крамольна» інтеліґенція. (Пролетариат в революции 1905–1907 гг. К 25-летию революции 1905 г. [Москва, Ленинград, 1930]. — С. 203). В місті Ростов, відразу на межі з Донбасом, де з 144 000 населення 14 000 були євреї, теж пройшли погроми (Linden. Die Judenpogrome, p. 488–498).

187

Klier, Lambroza. Pogroms, p. 43, 194 (карти).

188

John Klier. The Pogrom Paradigm in Russian History // Klier, Lambroza. Pogroms, p. 14.

189

Hans Rogger. Conclusion and Overview, у: Klier, Lambroza. Pogroms, p. 336.

190

Lӧve. Antisemitismus und reaktionäre Utopie.

191

Lambroza. The Pogroms in 1903–1906 // Klier, Lambroza. Pogroms, p. 230; Henry J. Tobias. The Jewish Bund in Russia: From Its Origins to 1905 (Stanford University Press, 1972).

192

Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 204. Таким чином, бунду доводилося конкурувати з російськими соціал-демократами (Tobias. The Jewish Bund, p. 117).

193

Hans Rogger. Jewish Policies and Right-Wing Politics in Imperial Russia (University of California Press, 1986), p. 227.

194

Rogger. Conclusion and Overview // Klier, Lambroza. Pogroms, p. 361. Про загальнішу арґументацію, яка пов’язує націоналізм і промислове суспільство: Ernest Gellner. Nations and Nationalism (Cornell University Press, 1983).

195

Прекрасний аналіз суперництва національних ідентичностей в Новоросії загалом: Terry Martin. The Empire’s New Frontiers: New Russia’s Path from Frontier to Okraina. 1774–1920 // Russian History // Histoire Russe, 19:1–4 (1992).

196

Friedgut. Iuzovka and Revolution.

197

Khrushchev Remembers: The Glasnost Tapes, Strobe Talbott, Jerrold L. Schester (Boston, 1990), p. 7. Хрущов пише про 1909 рік.

198

Patrick A. Croghan. The Peasant from Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu, A. A (Worcester, Mass., 1982), p. 14.

199

Daniel R. Brower. The Russian City between Tradition and Modernity, 1850–1900 (University of California Press, 1990).

200

Зив В. Иностранные капиталы в русской горнозаводской промышленности. — Петроград, 1917. — С. 59; Бакулев Г. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. — Москва, 1955. — С. 150–153; Вовыкин В. И. Французский капитал в акционерных предприятиях в России накануне Октября // История СССР. — 1991. — № 4. — С. 180. Видобуток антрациту, особливо в східному Донбасі, перебував головним чином у руках російського капіталу, фінансованого кредитними установами Санкт-Петербурґа, а іноземним компаніям належало приблизно 15–20% видобутку донбаського антрациту. (Зив В. Иностранные капиталы. — С. 64).

201

Зайцев. Большевики Юзовки. — С. 153; Левус. Из истории революционного движения в Донецком бассейне // Народное дело. Сборник. — 3 (1909). — С. 47–48; Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 35–36.

202

Фенин. Воспоминания. — С. 60.

203

Вересаев В. В студенческие годы. — Собрание сочинений, т. 5. — Москва, 1961. — С. 333.

204

Фенин. Воспоминания. — С. 94.

205

Ворошилов. Рассказы о жизни. — С. 57, 63. І проте Ворошилов писав, що в нього залишилися і теплі спогади про іноземців. Див. також: Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 4.

206

Фенин. Воспоминания. — С. 49; Последние новости // Летопись революции. — 1923. — № 2. — С. 242.

207

“‘Workers’ Artels and Soviet Production Relations” // Sheila Fitzpatrick, Alexander Rabinowitch, Richard Stites. Russia in the Era of NEP: Explorations in Soviet Society and Culture (Indiana University Press, 1991).

208

Воронов Б. Артельный труд. Как организовать трудовые артели, 2-е вид. — Москва, 1918. — С. 11.

209

Така практика існувала навіть напередодні революції 1917 року (Кирьянов Ю. Рабочие Юга России, 1914 — февраль 1917 г. — Москва, 1971. — С. 64).

210

Гамбаров. Очерки. — С. 49.

211

Фенин А. Воспоминания инженера. К истории общественного и хозяйственного развития России (1883–1906 гг.). — Прага, 1938. — С. 40. Англійський переклад неточний. (Fenin. Coal and Politics, p. 36).

212

Пролетариат в революции 1905–1907 гг. — С. 190; Робітничий рух на Україні (1885–1894 рр.). Збірник документів і матеріалів. — Київ, 1990. — С. 321; Новополин Г. Первые «беспорядки» горнорабочих (1887 год) // Пролетарская революция. — 1923. — № 2. — С. 13.

213

Пасюк А. Рабочее движение на предприятиях Новороссийского О-ва (1872–1905 гг.) // Летопись революции. — 1926. — № 3–4. — С. 205.

214

Ворошилов. Рассказы о жизни. — С. 67; Харечко. Социал-демократический союз горнозаводских рабочих. — С. 12–13; Гамбаров. Очерки. — С. 46–47.

215

Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 330.

216

Susan McCaffray. The Association of Southern Coal and Steel Producers and the Problems of Industrial Progress in Tsarist Russia // Slavic Review, 47:2 (осінь 1988), p. 464, 478; Alfred J. Riebern. Merchants and Entrepreneurs in Imperial Russia (University of North Carolina Press, 1982), p. 222–243, 333–345; Ляшенко В. Торгово-промышленная буржуазия Донбасса в 1861–1917 гг. // Город (Донецк), 24 (61) (22–28 червня 1992 р.), p. 7; René Girault. Emprunts russes et investissements français en Russie 1887–1915 (Paris, 1973), p. 364–371, 449.

217

1917 року вона мала понад 200 лобістів (Афонін Ю. Монополістична буржуазія Донбасу в 1917 р. // Український історичний журнал. — 1990. — № 9. — С. 49).

218

Rieber. Merchants and Entrepreneurs, p. 235.

219

Rieber. Merchants and Entrepreneurs, p. 235.

220

Фенин. Воспоминания. — С. 142. Багато з них потім приєдналися до ліберальної партії кадетів (конституційно-демократичної партії). Однак Фенін писав, що «вже саме загальне виборче право було для мене, оскільки я добре знав російське селянство, зовсім неприйнятним» (с. 165).

221

Susan Р. McCąffrąy. The Politics of Industrialization in Tsarist Russia: The Association of Southern Coal and Steel Producers, 1874–1914 (Nothem Illinois University Press, 1996). Їхні погляди можна порівняти з поглядами нафтових промисловців Баку. Див.: Ronald Grigor Suny. А Journeyman for the Revolution: Stalin and the Labour Movement in Baku, June 1907 — May 1908 // Soviet Studies, 23:3 (січень, 1972).

222

Louise McReynolds. The News under Russia’s Old Regime: The Development of a Mass-Circulation Press (Princeton University Press, 1991), p. 110–111.

223

Робітничий рух на Україні. Становище та боротьба робітничого класу, 1861–1884 рр. Збірник документів і матеріалів. — Київ, 1986. — С. 124–125.

224

Робітничий рух на Україні. — С. 127.

225

Робітничий рух на Україні (1885–1894 рр.). — С. 113–131; Новополин. Первые «беспорядки». — С. 13; Brower. The Russian City, p. 216.

226

Робітничий рух на Україні (1885–1894 рр.). — С. 285, 297, 318; Кольпенский В. Холерный бунт в 1892 году // Архив истории труда в России, т. 3. — Петроград, 1922. — С. 112; Сурожский. Край угля и железа. — С. 303; Friedgut. — Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia.

227

Робітничий рух на Україні (1885–1894 рр.). — С. 280–287.

228

Харечко. Социал-демократический союз горнозаводских рабочих. — С. 9–10; Зайцев. Большевики Юзовки. — С. 157; Старая Юзовка 1869–1905. — М., 1937. — С. 91–92.

229

Потолов С. Рабочие Донбасса в XIX веке. — Москва, Ленинград, 1963, вставка між сторінками 248–249; Гессен Ю. История горнорабочих СССР. Том второй. Вторая половина 19-го века. — Москва, 1929 — С. 141–149.

230

Левус. Из истории. — С. 53–54.

231

Левус. Из истории. — С. 57.

232

Евреинов Н. История телесных наказаний в России. — Нью-Йорк, 1979.

233

Це один із висновків Фридґата після дослідження Донбасу (Friedgut. Iuzovka and Revolution).

234

Веселовский В. История земства за сорок лет: в 4-х т. — Санкт-Петербург, 1909–1911.

235

Brower. The Russian City, p. 225–226.

236

Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 128.

237

Daniel Field. Rebels in the Name of the Tsar (Boston, 1989). Один з двох випадків, які проаналізував Філд, стався на Україні (в Чигирині, на південь від Києва).

238

Brower. The Russian City, p. 223. Серед його прикладів є донбаські бунти 1887 р. (Р. 216–217).

239

Фенин. Воспоминания инженера. — С. 148. Англійський переклад цієї фрази: Fenin. Coal and Politics, p. 140, неточний.

240

Колодуб Е. Труд и жизнь горнорабочих на Грушевских антрацитных рудниках, 2-е вид. — Москва, 1907. — С. 44.

241

Theodore von Laue. Sergei Witte and the Industrialization of Russia (Columbia University Press, 1963).

242

Харечко. Социал-демократический союз горно-заводских рабочих. — С. 13–14.

243

Gaston V. Rimlinger // International Differences in the Strike Propensity of Coal Miners: Experience in Four Countries // Industrial and Labor Relations Review, 12:3 (квітень 1959). (Під «чотирма країнами» автор має на увазі Велику Британію, Францію, Німеччину і Сполучені Штати. Суперечливу поведінку шахтарів він пояснює їхньою політичною і географічною ізоляцією та їхньою тісною солідарністю). Цікаве порівняння німецьких шахтарів і робітників чавунно- і сталеливарних заводів: Barrington Moore Jr. Injustice: The Social Bases of Obedience and Revolt (London, 1978), розд. 7. Нове дослідження войовничості шахтарів: Roy A. Church, Quentin Outram, David N. Smith. The Militancy of British Miners, 1893–1986: Interdisciplinary Problems and Perspectives // Journal of Interdisciplinary History, 22:1 (літо 1991), який виділяє три фактори: структуру, свідомість і організацію.

244

Деякі члени «Народної волі», партії народників, діяли в кінці 1880-х рр., проте їхні зусилля, здається, не дали майже ніяких результатів (Левус. Из истории. — С. 50). Про діяльність «Народної волі» на всьому Півдні: Norman М. Naimark. Terrorists and Social Democrats: The Russian Revolutionary Movement under Alexander III (Harvard University Press, 1983), розд. 4.

245

Field. Rebels, p. 214.

246

Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, розд. 5.

247

Повідомлення Джорджа Деніка: Haimson. The Making of Three Russian Revolutionaries, p. 355–356. Луганськ мав «усе те, що в більшості випадків відрізняє меншовиків від більшовиків», але тут переважали більшовики.

248

Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms.

249

Фенин. Воспоминания инженера. — С. 148–149.

250

Ауэрбах А. Воспоминания о начале развития каменноугольной промышленности в России // Русская старина. — 1909. — № 12. — С. 560.

251

Левус. Из истории. — С. 68; Зайцев. Большевики Юзовки. — С. 161. Безперечно, тероризм почасти був відповіддю на офіційний терор. Наприклад, у лютому 1905 року страйки шахтарів двох донбаських копалень закінчилися стріляниною з боку поліції, семеро робітників загинуло. (Материалы по истории Екатеринославской социал-демократической организации большевиков и революционных событий 1904–1905–1906. К 20-ти летнему юбилею революции 1905 г. — Катеринослав, 1924. — С. 223.

252

Гамбаров. Очерки. — С. 73–74.

253

Гамбаров. Очерки. — С. 73–74.

254

Про зв’язок між мовою і «класовими» виступами: Gareth Stedman Jones. Language of Class: Studies in English Working Class History, 1832–1982 (Cambridge University Press, 1983).

255

Левус. Из истории. — С. 66.

256

Сосюра. Третя рота. — С. 78.

257

Ершов К. Декабрьское вооруженное восстание в Донбассе // Каторга и ссылка. — 1930. — № 8–9. — С. 12.

258

Ершов. Декабрьское вооруженное восстание в Донбассе // Каторга и ссылка. — 1930. — № 8–9. — С. 13. Цікавий опис ставлення народу до царя: Wynn. Workers. Strikes, and Pogroms, p. 249.

259

Ершов. Декабрьское вооруженное восстание в Донбассе // Каторга и ссылка. — 1930. — № 10. — С. 56, 61–62.

260

Ершов. Декабрьское вооруженное восстание в Донбассе // Каторга и ссылка. — 1930. — № 10. — С. 60, 65–66; Материалы по истории Екатеринославской социал-демократической организации большевиков. — С. 460. Зі страху перед терором донбаські шахтарі масово втікали, внаслідок чого після повстання кількість шахтарів скоротилася наполовину.

261

Покровский П. Как живет донецкий шахтер // Русское богатство. — 1913. — № 12. — С. 256.

262

ГАРФ, ф. 9474, оп. 7, д. 259, л. 89–90.

263

Материалы по истории Екатеринославской социал-демократической организации большевиков. — С. 460–461.

264

Донбасс в революции 1905–1907 годов. — Сталіно, 1955. — С. 71; Харечко. Октябрьско-декабрьский подъем в Донбассе. — С. 51.

265

Laura Engelstein. Moscow, 1905: Working-Class Organization and Political Conflict (Stanford University Press, 1982); Jerald D. Surth. 1905 in St Petersburg: Labor, Society, and Revolution (Stanford University Press, 1989). Навіть нафтовиків у Баку, здається, було легше організувати. Див.: Ronald Grigor Suny. The Baku Commune, 1917–1918: Class and Nationality in the Russian Revolution (Princeton University Press, 1972), розд. 2.

266

Випадок з шахтарями Должанської копальні: 5-летний обзор. — С. 18–19.

267

Linden. Die Judenpogrome, p. 211; Моисеенко П. Воспоминания, 1873–1923. — Москва, 1924. — С. 146–149; Харечко Т. Из истории РСДРП в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 3. — С. 129–131. А загалом до чорних сотень входили й «чисті пролетарі», кваліфіковані робітники з великим стажем (Степанов. Черная сотня. — С. 223–225).

268

Харечко. Из истории РСДРП в Донбассе. — 1927. — № 3. — С. 130–131. У 1905–1907 рр. у Катеринославській губернії було 17 386 членів «Союзу», більше, ніж у Московській (12 000) чи Петербурзькій (11 081) губерніях. На Дону їх налічувалося 3059. (Киселев И., Корелин А., Шелохаев В. Политические партии в России в 1905–1907 гг.: численность, состав, размещение. (Количественный анализ) // История СССР. — 1990. — № 4. — С. 77; Самарцев I. Чорносотенці на Україні (1905–1917 рр.) // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 99).

269

Це один із головних висновків Віна: Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms. Див. також: Löve. Antisemitismus und reaktionäre Utopie, p. 90. Про погроми в шахтарських селищах в Слов’яносербську, неподалік Луганська: Степанов. Черная сотня. — С. 58.

270

Юлий В. Черные или темные? (Поездка в Юзовку) // Восход. — 1905. — № 47–48. — С. 21.

271

Jonathan Frankel. Prophecy and Politics: Socialism, Nationalism, and the Russian Jews, 1862–1917 (Cambridge University Press, 1981), p. 101, 150. (Бакунін, Ткачов і Нечаєв — російські революціонери).

272

Erich Harber. Cosmopolitanism, Antisemitism, and Populism: A Reappraisal of the Russian and Jewish Socialist Response to the Pogroms of 1881–1882 // Klier, Lambroza. Pogroms, p. 111. Як сумний коментар до становища юзівських євреїв існують свідчення, що, за кількома винятками, переважна кількість «більш-менш заможних» євреїв у Юзівці «вперто відмовлялися допомогти своїм бідним братам» (Отчет о деятельности правления общества пособия бедным евреям в Юзовкае, Екат. губ., за 1907 год. — Юзівка, 1908. — С. 3).

273

Хрущев. Воспоминания // Вопросы истории. — 1991. — № 11. — С. 57. На думку Деніка, меншовики в Донбасі були «практично всі євреями» (Haimson. The Making of Three Russian Revolutionaries, p. 345).

274

Khrushchev Remembers, p. 269.

275

Robert Eugen Jonhson. Peasant and Proletarian. — The Working Class of Moscow in the Late Nineteenth Century (Rutgers University Press, 1979).

276

Тут можна провести аналогію з дослідженням Бенедикта Андерсона націоналізму як уявної політичної спільноти (Benedict Anderson. Imagined Communities: Reflections on the Origins and Spread of Nationalism (London, 1983)).

277

Mark D. Steinberg. Moral Communities: The Culture of Class Relations in the Russian Printing Industry, 1867–1907 (University of California Press, 1992); Workers on the Cross: Religious Imagination in the Writings of Russian Workers, 1910–1924 // Russian Review, 53:2 (квітень 1994).

278

Isaiah Berlin. Two Concepts of Liberty, в його: Four Essays on Liberty (Oxford University Press, 1969).

279

Ben Eklof, Stephen P. Frank, eds. The World of the Russian Peasant: Post-Emancipation Culture and Society (Boston, 1990).

280

Leonard Thompson, Howard Lamar. The North American and Southern African Frontiers // Thompson, Lamar, eds. The Frontier in History: North America and Southern Africa Compared (Yale University Press, 1981), p. 18.

281

Наш край. Документы по истории Донской области. — Ростов, 1963. — С. 373–375. Географічний аналіз селянських заворушень: Дубровский С. Крестьянское движение в революции 1905–1907 гг. — Москва, 1956. — С. 61–62, який називає степний реґіон України одним з найактивніших.

282

Фенин. Воспоминания инженера. — С. 169.

283

Обговорення 1905–1907 рр.: Rudolf A. Mark. Social Questions and The Ukrainian National Republic in 1919–1920 // Harvard Ukrainian Studies, 14:1–2 (червень 1990), p. 118.

284

Neil B. Weismann. Rural Crime in Tsarist Russia: The Question of Hooliganism, 1905–1914 // Slavic Review, 37:2 (червень 1978 p.).

285

Покровский. Как живет донецкий шахтер. — С. 256.

286

Матеріал про Юзівку в травні 1907 року в: ЦДІА, ф. 705, оп. 2, спр. 4, арк. 67.

287

Гамбаров. Очерки. — С. 76–77 (всі три вбивці втекли); Ворошилов. Рассказы о жизни. — С. 331–332; Левус. Из истории. — С. 82, пише, що це була справа рук есерів. Про інші випадки: ЦДІА, ф. 705, оп. 2, спр. 4, арк. 301.

288

Левус. Из истории. — С. 82. Про випадки вбивства інженерів: ЦДІА, ф. 705, оп. 2, спр. 4, арк. 79; Труды экстренного съезда горнопромышленников юга России (15–21 мая 1907 г.). Часть 2-я. Стенографический отчет. — Харків, 1907. — С. 76–77.

289

Харечко. Из истории РСДРП в Донбассе. — 1927. — № 2. — С. 168. Динаміт був легко доступний у шахтах, і його часто крали (ЦДІА, ф. 705, оп. 2, спр. 4, арк. 93, 98, 101, 112, і т. п).

290

Харечко Т. Из истории РСДРП в Донбассе (1906–1909 гг.) // Летопись революции. — 1927. — № 1. — С. 195; Ворошилов. Рассказы о жизни. — С. 363–364.

291

Харечко. Из истории РСДРП в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 1. — С. 196; 1927. — № 3. — С. 129.

292

Харечко. Октябрьско-декабрьский подъем 1905 г. в Донбассе. — С. 6; Из истории РСДРП в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 2. — С. 156.

293

Hirschman. Exit, Voice, and Loyalty.

294

James C. Scott. Weapons of the Weak: Everyday Forms of Peasant Resistance (Yale University Press, 1985). Проте знаменитим став інший вихід: тяжке пияцтво. Суворі політичні утиски паралізували активність шахтарів, дехто з них шукав розради в пияцтві.

295

Fenin. Coal and Politics, p. 158–159.

296

Шкловский. Воспоминания. — С. 207. Про страх лібералів перед пугачовщиною: Rogger. Jewish Policies, p. 199.

297

John Bushnell. Mutiny amid Repression: Russian Soldiers in the Revolution of 1905–1906 (Indiana University Press, 1985). Про випадки підтримки з боку козаків робітничих виступів 1906 року: Донбасс в революции 1905–1907 годов. — С. 76–77.

298

McNeal. Tsar and Cossack, p. 133.

299

Левус. Из истории. — С. 84; Кольпенский. Холерный бунт. — С. 112.

300

Roberta Thompson Manning. Crisis of the Old Order in Russia: Gentry and Government (Princeton University Press, 1982).

301

Diane Koenker. Moscow Workers and the 1917 Revolution (Princeton University Press, 1981), p. 73–74. Більш критичний погляд на фонди підтримки хворих у Санкт-Петербурзі: Robert В. McKean. St. Petersburg between the Revolutions: Workers and Revolutionnaries, June 1907 — February 1917 (Yale University Press, 1990), p. XIII, 163–164, 182, 489.

302

Кирьянов Ю. Рабочие Юга России. 1914 — февраль 1917 г. — Москва, 1971. — С. 197–203. Промисловці також сперечалися з земством з приводу їхньої частки витрат на місцеве врядування.

303

Профессиональные союзы рабочих России 1905 г. — февраль 1917 г. Перечень организаций, т. I. — Москва, 1985. — С. 89, 90, 103, 104, 105, 108, 109.

304

Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 190.

305

Харечко Т. Накануне Февральской революции в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 4. — С. 175.

306

Leopold Н. Haimson. The Problem of Social Stability in Urban Russia, 1905–1914 // Slavic Review, 23:4 (грудень 1964), 24:1 (березень 1965).

307

Це нагадує критику МакКіна Геймсонових поглядів на Санкт-Петербурґ: «Жодна з соціалістичних груп, зокрема й більшовики, не ввійшла в нову вільну Росію [1917 року] з міцною законною чи незаконною структурою, маючи лише незначну кількість прихильників серед меншості кваліфікованих робітників-чоловіків». (McKean. St Petersburg, p. 494). Ретельне культурне дослідження: Joan Neuberger. Hooliganism: Crime, Culture, and Power in St Petersburg 1900–1914 (University of California Press, 1993) доходить того самого висновку (С. 24, 261–64, 271). Ще одне культурне дослідження — Петрушки («російського аналога Панча і Джуді»), який «змінився і розвинувся насамперед на Україні і на півдні», — також вказує на існування в міській народній культурі тієї самої глибокої недовіри до будь-якої влади. (Catriona Kelly. Petrushka: The Russian Carnival Puppet Theatre (Cambridge University Press, 1990), p. 78). Однак нам навіть невідомо, чи ця форма «народної культури» взагалі існувала в Донбасі.

308

Покровский. Как живет донецкий шахтер. — С. 256.

309

Шляпников А. Накануне 1917 года Воспоминания и документы о рабочем движении и революционном подполье за 1914–1917. — Москва, 1920. — С. 276.

310

Кирьянов Ю. Рабочие Юга России. 1914 — февраль 1917 г. — Москва, 1974. — С. 221.

311

ГАРФ, ф. 6870, оп. 1, спр. 150, арк. 1–2 (мемуари Галузіна В.). Галузін був меншовиком і, можливо, схильним описувати людей як патріотів, щоб захистити свої погляди на війну.

312

Зайцев Ф. Как мы творили Октябрь (1917–1918 гг. в Юзовке) // Летопись революции. — 1925. — № 4. — С. 132.

313

Гамбаров А. Очерк по истории революционного движения в Луганске, 1901–1921 гг. // Летопись революции. — 1923. — № 4. — С. 80; Рабочее движение на Украине в период первой мировой империалистической войны, июнь 1914 г. — февраль 1917 г. // Сборник документов и материалов. — Киев, 1966. — С. 12–17; Рецензія Рашкова А. в: Літопис революції. — 1929. — № 5–6, С. 352; Кирьянов Ю. Крестьянство степной Украины в годы первой мировой войны (1914–1916 гг.) // Особенности аграрного строя России в период империализма. — Москва, 1962. — С. 244.

314

Кошик О. Антивоєнні виступи робітників і селян України на початку Першої світової імперіалістичної війни // Український історичний журнал. — 1959. — № 3. — С. 34.

315

Рабочее движение на Украине. — С. 16–17; Кошик. Антивоєнні виступи. — С. 35; Беркевич А. Крестьянство и всеобщая мобилизация в июне 1914 г. // Исторические записки, т. 23 (1947). — С. 23–24.

316

Гриценко А. Селянський рух у Донецькому промисловому районі в роки Першої світової імперіалістичної війни (липень 1914 р. — січень 1917 р.) // Український історичний журнал. — 1958. — № 4. — С. 79.

317

Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 219.

318

Кошик. Антивоєнні виступи. — С. 36; Гриценко. Селянський рух. — С. 77. (Стаття «Уличные беспорядки и выступления рабочих в России» // Исторический архив. — 1995. — № 4. — С. 95–96, повідомляє, що загинуло 13 чоловік); Кирьянов Ю. Были ли антивоенные стачки в России в 1914 году? // Вопросы истории. — 1994. — № 2. — С. 47.

319

Кошик. Антивоєнні виступи. — С. 36; Гриценко. Селянський рух. — С. 77–78. (Бахмут, Хрустальськ та Ясинувата); Беркевич. Крестьянство. — С. 24.

320

Батов А. В донбаському підпіллі // Літопис революції. — 1930. — № 1. — С. 152; Кирьянов. Крестьянство степной Украины. — С. 243.

321

Allan К. Wildman. Вайлдмен далі стверджує, що виступи проти призову свідчили, що багато робітників «вважали війну за непотрібну ризиковану справу вищого класу, за яку їм доведеться платити, і вони намагалися помститися різними способами, підступними і не такими підступними».

322

Hubertus F. Jahn. Patriotic Culture in Russia during World War I (Cornell University Press, 1995).

323

Кирьянов Ю. Влияние первой мировой войны на изменение численности и состава рабочих России // Вопросы истории. — 1960. — № 10. — С. 91.

324

Кирьянов. Влияние первой мировой войны... — С. 94.

325

Либерман Л. Шахтовладельцы и шахтеры // Русские записки, 1916, декабрь. — С. 241–242.

326

Горнозаводское дело. — 1919. — № 3–4, С. 16 640; Острогорский М. Рабочее движение в Горловско-Щербиновском районе Донбасса (в годы империалистической войны) // Літопис революції. — 1928. — № 3. — С. 80; S. О. Zagorsky. State Controle of Industry during the War (Yale University Press, 1928), appendixes XXI, XXII, XXX.

327

Либерман. Шахтовладельцы и шахтеры. — С. 240–241, 244.

328

Горнозаводское дело. — 1915. — № 8. — С. 10 510; 1916. — № 4. — С. 12 844 – 12 845; Кирьянов. Влияние первой мировой войны. — С. 98–99.

329

Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. — Харків, 1929. — С. 25; Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 77, де автор стверджує, що зменшення становило 30–50%.

330

Острогорский. Рабочее движение. — С. 83.

331

Острогорский. Рабочее движение. — С. 86.

332

Харечко Т. Накануне Февральской революции в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 4. — С. 166; Зайцев Ф. Большевики Юзовки до 1918 года // Литературный Донбасс. — 1933. — № 10–12, С. 166–167. Щодо антинімецьких виступів загалом: Кирьянов Ю. И. «Майские беспорядки» 1915 г. в Москве // Вопросы истории. — 1994. — № 12, особливо с. 143.

333

Про страйки під час війни: Кирьянов Ю. И. Стачечная борьба рабочих Екатеринославской губернии в годы первой мировой войны (июль 1914 — февраль 1917 г.) // История СССР. 1960. — № 4.

334

Харечко. Накануне. — С. 171, 184–185; Борьба за Октябрь на Артемовщине. — С. 31–32; Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 187; Терехов Р. Я. Так началась борьба. Из воспоминаний. — Сталино, 1957. — С. 52, тощо.

335

Харечко. Накануне. — С. 171, 176; Острогорский. Рабочее движение. — С. 93–94.

336

Острогорский. Рабочее движение. — С. 92; Борьба за Октябрь на Артемовщине. — С. 31.

337

Стачка шахтеров Гороловско-Щербиновского района Донбасса (19 апреля — 11 мая 1916 г.) // История пролетариата СССР. — 1934. — № 2. — С. 131.

338

Острогорский. Рабочее движение. — С. 95; Никифорова Л. Р. Горловская забастовка 1916 г. // Исторические записки, т. 4 (1953). Про цю суперечність див. у вид.: Theodor H. Friedgut. Professional Revolutionaries in the Donbass: The Caracteristics and Limitations of the Apparat. Canadian Slavonic Papers 27:3 (September 1985), p. 293.

339

Острогорский. Рабочее движение. — С. 95–101; Стачка шахтеров Горловско-Щербиновского района Донбасса. — С. 105–132.

340

Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 252.

341

Батов. В донбаському підпіллі. — С. 158; Батов А., Острогорский М. Письмо в редакцию журнала «Летопись революции» // Літопис революції. — 1928. — № 1. — С. 340.

342

Манжосов В. А. Представницькі організації гірничопромисловців Півдня Росії в 1917–1919 рр. // Український історичний журнал. — 1991. — № 10. — С. 78.

343

Харечко. Накануне. — С. 165.

344

Юзівка, можливо, була винятком. Тут Новоросійська компанія створила власну мережу постачання продуктів та інших споживчих товарів і раціонувала їх. Тому з 1914 по 1917 р. там не було інфляції і не було робітничих страйків. (Зайцев. Большевики Юзовки до 1918 года. — С. 168). Однак в іншому місці Зайцев пише, що навіть в Юзівці наприкінці 1916 року був страйк; людей хапали на вулиці та вдома (Как мы творили Октябрь. — С. 133).

345

Опис страйку в Горлівці-Щербинівці 1916 р. у вид.: Стачка шахтеров Гороловско-Щербиновского района Донбасса. — С. 123; Кирьянов. Стачечная борьба рабочих Екатеринославской губернии, наводить список з двадцяти семи «політичних страйків» з понад півмільйоном учасників.

346

Восени 1916 року багато шахтарів, що пішли на літні польові роботи, не повернулися з сіл, де було краще з продуктами харчування. Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 47–48.

347

N. М. Borodin. One man in his time (London, 1955), p. 12–13.

348

Borodin. One man in his time, p. 14.

349

Цікаві факти про злочинність у столиці 1917 р. див. у вид.: Tsuyoshi Hasegawa. Crime, Police, and Mob Justice in Petrograd during the Russian Revolution of 1917, in Charles E. Timberlake, ed. Religion and Secular Forces in Late Tsarist Russia: Essaus in Honor of Donald W. Treadgold (University) of Washington Press, 1992).

350

Николаенко И. Февральская революция в Луганске (Из воспоминаний) // Летопись революции. — 1927. — № 3. — С. 38–39.

351

Донецкий пролетарий. — Луганск. — 21 июня 1917.

352

Седьмая (Апрельская) Всероссийская конференция РСДРП (большевиков). Петроградская общегородская конференция РСДРП (большевиков). Апрель 1917 г. Протоколы. — Москва, 1958. — С. 160.

353

Michael Palij. The Anarchism of Nestor Makhno, 1918–1921: An Aspect of the Ukrainian Revolution (Univ. of Washington Press, 1976), p. 68.

354

Беспечный Т. Нестор Махно — бунтарь с рождения. — Донбасс. — 1992. — 29 февраля.

355

Чериковер И. Антисемитизм и погромы на Украине 1917–1918 гг. (К истории украинско-еврейских отношений). — Берлин, 1923. — С. 29–31.

356

Зайцев Ф. Октябрь в Юзовке // Октябрьская революция. Первое пятилетие. — Харків, 1922. — С. 619; Манжосов. Представницькі організації. — С. 79.

357

Манжосов. Представницькі організації. — С. 79.

358

Николаенко. Февральская революция в Луганске. — С. 32. Про таке саме відкидання нових республіканських і нових соціалістичних поглядів на Дону: Peter I. Holquist. A Russian Vendee: The Practice of Revolutionary Politics in the Don Countryside, 1917–1921 (Ph.D. diss., Columbia University, 1995).

359

Ziva Galili. The Menshevik Leaders in Russia’s Revolution: Social Relations and Political Strategies (Princeton University Press, 1989), p. 98, говорить про «високоорганізованих робітників шахтарських реґіонів Донбасу», але, здається, це стосувалося лише кількох заводів. Об’єднання шахтарів у профспілки виявилося складним навіть після Лютневої революції. (Меллер В. Л., Панкратова А. М. (ред.). Рабочее движение в 1917 году. — Москва, 1926. — С. 246).

360

Бощерский В. Я. Стачечное рабочее движение в Донбассе в период подготовки Октября // Рабочий класс и рабочее движение в России в 1917 г. — Москва, 1964; Лисецкий А. М. Большевики во главе массовых стачек (март — октябрь 1917 г.). — Кишенев, 1974. — С. 267–268.

361

Їх можна порівняти з російськими та вірменськими робітниками в Баку, які впродовж 1917–1918 рр. «опікувалися збереженням свободи, відвойованої в лютому, і зміцнення своїх економічних позицій через трудові договори» (Ronald Grigor Suny. The Baku Commune, 1917–1918; Class and Nationality in the Russian Revolution (Princeton University Press, 1972), p. 346).

362

Leopold H. Haimson. The Problem of Social Identities in Early Twentieth Century Russia: Observations on the Commentaries by Alfred Rieber and William Rosenberg // Slavic Review, 47:2 (осінь 1988), p. 516.

363

Балабанов M. Конфликты в Донбассе в 1917 году // Материалы по изучению истории профессионального движения на Украине. Сб. 1. Профессиональное движение в 1917 году. — [Харків], [1928]. — С. 65–66.

364

ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 3, арк. 28, і скарги керівників, наведені у вид.: Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 123; Горнозаводское дело. — 1917. — № 13–14 (15 квітня). — С. 15 605; Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документів і матеріалів, березень 1917 — березень 1921 рр. — Київ, 1957. — С. 140–141.

365

Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 126.

366

Борьба за власть Советов на Дону, 1917–1920 гг. Сборник документов. — Ростов-на-Дону, 1957. — С. 78–79.

367

Балабанов. Конфликты в Донбассе. — С. 52–54. Це далеко не повні дані про «більш-менш великі конфлікти», які зрештою були вирішені.

368

Балабанов. Конфликты в Донбассе. — С. 60–61.

369

ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 32, арк. 2.

370

Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. — С. 135–136.

371

Горнозаводское дело. — 1917. — № 24–25 (24 червня). — С. 15 938. Цей виступ міг бути антисемітським, тому що Коган, напевно, був євреєм.

372

ГАРФ, ф. 393, оп. 3, д. 150, л. 1–2.

373

ГАРФ, ф. 1255, оп. 1, д. 31, л. 48–50 (Макіївка).

374

The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946), p. 257.

375

Горнозаводское дело. — 1917. — № 36–37 (25 листопада). — С. 16 342–16 343; ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 3, арк. 28–28 зв.

376

ДАДО, ф. 305, оп. 1, спр. 6, арк. 38. У червні, коли постало питання, що робити з колишніми поліцаями та жандармами, промисловці Донбассу підтримали пропозицію відправити їх на шахти (Осипов Е. Горнорабочие и горнопромышленники в 1917 году // Материалы по истории профессионального движения в России. Сб. 4. — Москва, 1925. — С. 402).

377

Народное хозяйство. — 1919. — № 5. — С. 76.

378

Горнозаводское дело. — 1917. — № 26–27 (12 червня). — С. 16 012, 16 045. Справді, робітники самі захоплювали деякі шахти й керували ними. Про випадок у Ханженковому (Ханжонковому), біля Макіївки (Фролов А. Октябрь в Ханжонкове // Пролетарская революция на Дону. Сборник второй. — Ростов, 1922. — С. 68).

379

Горнозаводское дело. — 1917. — № 22–23 (12 червня). — С. 15 861; № 34–35 (15 листопада). — С. 16 309.

380

ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 41, арк. 4–11.

381

Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 228. Манжосов. Представницькі організації. — С. 82.

382

William G. Rosenberg, Diane Р. Koenker. The Limits of Formal Protest: Worker Activism and Social Polarization in Petrograd and Moscow, March to October, 1917 // American Historical Review, 92:2 (квітень 1987), p. 319.

383

Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. — С. 156.

384

Котельников К. Г., Меллер В. Л. (ред.). Крестьянское движение в 1917 году. — Москва, Ленинград, 1927, де описані й Катеринославська і Донська губернії.

385

Wildman. The End of the Russian Imperial Army.

386

Andre Lirondelle. Bourgeois et ‘Bourjoui’ // Le Monde Slave (Paris), 2:8–9 (лютий — березень 1918 р.).

387

Чудове обговорення такого розуміння слова «буржуй» 1917 року: Колоницкий В. И. Антибуржуазная пропаґанда и «антибуржуйское» сознание // Анатомия революции, 1917 год в России: массы, партии, власть. — Санкт-Петербург, 1994. — С. 194. Про історичне походження образливого звертання жид до євреїв Росії: John D. Klier. Zhid: Bibliography of a Russian Epithet // Slavonic and East European Review, 60:1 (січень 1982 p.).

388

Колоницкий. Антибуржуазная пропаґанда. — С. 201. Це тлумачення терміна, здається, значною мірою охопило старе значення. Див.: Louise Mc.Reynolds. The News under Russia’s Old Regime: The Development of a Mass-Circulation Press (Princeton University Press, 1991), p. 110, 270; Lirondelle. Bourgeois et Bouijoui.

389

Lars Т. Lih. Bread and Authority in Russia, 1914–1921 (University of California Press, 1990), p. 242.

390

Солопов А. Н. Кого считали кулаком в 20-е годы. (К истории предпосылок перегибов в деревне) // Вопросы истории КПСС. — 1990. — № 10.

391

Hasegawa. Crime, Police, and Mob Justice. — P. 260.

392

Донецкий пролетарий (Луганск), 16 (3) августа. 1917.

393

Лисецкий А. М. Большевики во главе стачечной борьбы пролетариев Донбасса в период подготовки октябрьского штурма (сентябрь — октябрь 1917 г.) // Сборник научных работ кафедр истории КПСС вузов г. Харькова, т. 3. — Харків, 1960. — С. 70.

394

Куранов Г. Советы на Артемовщине между февралем и октябрем 1917 года // Летопись революции. — 1927. — № 5–6, С. 187. Коли спершу спиртне вилили в річку, жителі Бахмута збіглися до води, щоб урятувати горілку, що плавала на поверхні.

395

Большевистские организации Украины: организационно-партийная деятельность (февраль 1917 — июль 1918). Сборник документов и материалов. — Киев, 1990. — С. 445.

396

Diane P. Koenker and William G. Rosenberg. Strikes and Revolution in Russia, 1917 (Princeton University Press, 1989), розд. 7; Koenker, Rosenberg. Perceptions and Reality of Labour Protest, March to October 1917 // Edith Rogovin Frankel, Jonathan Frankel, Baruch Knei-Paz // Revolution in Russia: Reassessment of 1917 Cambridge University Press, 1992.

397

Медне Е. Октябрьская революция в Донбассе // Летопись революции. — 1922. — № 1. — С. 49.

398

Казимирчук П. Революционное движение в Горловско-Щербиновском районе Донбасса (Воспоминания) // Летопись революции. — 1923. — № 3. — С. 45,47; Куранов. Советы. — С. 179; Николаенко И. Луганск. История одной организации компартии // Октябрьская революция. — С. 632.

399

Казимирчук. Революционное движение. — С. 51, 53, 55; Шестой съезд РСДРП(б) Август 1917 года. Протоколы. — Москва, 1958. — С. 92, 362; Протоколи партзборів у Юзівці, де обговорено ці антибільшовицькі дії: Большевистские организации Украины. — С. 175, 215, 216, 242. Трохи прихильніший погляд на шахтарів Донбасу: Вишняков И. В борьбе за диктатуру пролетариата в Донбассе (1916–1918 гт.) // Літопис революції. — 1928. — № 2. — С. 225.

400

Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф. Чуева. — Москва, 1991. — С. 352.

401

Зайцев. Как мы творили Октябрь. — С. 136–137; Октябрь в Юзовке // Октябрьская революция. — С. 622.

402

Казимирчук. Революционное движение. — С. 63–64; Донецкий пролетарий. — Луганск, 1917. — 16 (3) августа. — С. 2.

403

Донецкий пролетарий. — Харків, 1917. — 9 (22) грудня. — С. 3.

404

Казимирчук. Революционное движение. — С. 55.

405

Медне. Октябрьская революция. — С. 50.

406

Borodin. One man in his time, p. 16.

407

Leon Trotsky. The History of the Russian Revolution, tr. Max Eastman (London, 1977), p. 792–793. Однак заклик начальства до патріотизму не завжди спрацьовував. Улітку 1917 року директор Донецько-Грушівського вугільного родовища закликав шахтарів працювати старанніше, щоб підтримати воєнні зусилля країни («щоб вони не закінчилися пануванням німецького імператора»). Але шахтарі відповіли: «Дайте і нам сказати. Ви знаєте військовополонених [німців]. Хоча вони й жили під кайзером, але не дурніші за нас, вони розумні». ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 3, 29 зв.

408

Пучков-Безродный. Октябрь в Донбасе. (Из записок красногвардейца) // Каторга и ссылка. — 1932. — № 11–12. — С. 192–193.

409

Пучков-Безродный. Октябрь в Донбасе. — С. 193–194.

410

Беспечный. Нестор Махно.

411

Шестой съезд РСДРП (большевиков). — С. 92.

412

Афонін Ю. Монополістична буржуазія Донбасу у 1917 р. // Український історичний журнал. — 1990. — № 9. — С. 51.

413

Куранов. Советы. — С. 184–185. Большевистские организации Украины. — С. 428; Горнорабочий. — 1927. — № 41. — С. 35.

414

Alexander Rabinowitch...

415

Донецкие пролетарии. — Луганск. — 1917. — 22 (9) августа; Терещенко Ю. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. — Київ, 1974. — С. 108–109.

416

Зайцев. Как мы творили Октябрь. — С. 137. В Єнакієвому більшовики здобули 27,2% (чи 11 місць з 42), есери 38,9%, меншовики, бунд та Український соціалістичний блок 19% голосів. (Терещенко. Політична боротьба. — С. 110).

417

Гончаренко Н. Октябрь в Донбассе. — Луганськ, 1961. — С. 163–166. Більшість більшовицьких делеґатів були представниками металістів з заводу Гартмана.

418

Зайцев. Как мы творили Октябрь. — С. 136–137.

419

Про швидкий спад популярності меншовиків: Хамрецький Ю. Більшовики та їхні політичні противники на Україні в 1917 р.: співвідношення сил // Український історичний журнал. — 1987. — № 11. — С. 66–67.

420

Гапоненко Л. Рабочий класс России в 1917 году. — Москва, 1970. — С. 451. Найкраще дослідження продовольчої кризи загалом: Lih. Bread and Authority in Russia.

421

Зайцев. Как мы творили Октябрь. — С. 137; Казимирчук. Революционное движение в Горловско-Щербиновском районе Донбасса // Летопись революции. — 1923. — № 4. — С. 55–56.

422

Рыбалко И. Рабочий класс Украины на выборах во Всероссийское и Всеукраинское учредительные собрания // История СССР. — 1965. — № 1. — С. 119–120.

423

Донецкий пролетарий. Харків. — 1917. — 18 листопада (1 грудня); ГАРФ, ф. 7952, оп. 6, спр. 13, арк. 3; Steven L. Guihier. The Popular Base of Ukrainian Nationalism in 1917 // Slavic Review, 38:1 (1979), p. 44.

424

Існують добре збережені архівні дані про результати виборів на Дону. Більшовики здобули величезну кількість голосів на вугільних родовищах. (Кириенко Ю. Революция и Донское казачество (февраль — октябрь 1917 г.). — Ростов, 1988. — С. 208–218).

425

Клич народа. Юзівка. — 1917. — 5 листопада. — С. 4.

426

Горнозаводское дело. — 1917. — № 34–35 (15 листопада). — С. 16279. Вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів у січні 1918 року були ще менш популярними: у голосуванні взяла участь лише третина від тих, хто брав участь у Всеросійських виборах. (ЦДАВО, ф. 1146, оп. 1, спр. 2, арк. 24, 199; Рыбалко. Рабочий класс Украины. — С. 121–124; Зайцев Ф. Жовтень на Сталінщині. — Харків, 1933. — С. 42. Результати були на користь більшовиків). «У найважливіших містах і районах Донецько-Криворізького басейну» більшовики набрали 38,5% голосів, українські есери, Селянська спілка та інші українські групи 31,6%, російські есери 9,9%, меншовики 2,2%. (В Юзівці більшовики здобули лише 18,3%). На вугільному родовищі Микитівки в голосуванні взяли участь лише 585 з 3101 виборців. (Рыбалко. Рабочий класс Украины. — С. 124). Загальний хаос і громадянська війна, що вже почалася на Донбасі, неґативно вплинули на виборчу активність.

427

ГАРФ, ф. 12 515, оп. 1, спр. 31, арк. 49.

428

Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 248; 5-летний обзор деятельности Союза горнорабочих в Донецком бассейне (1920–1925 гг.) и краткий очерк рабочего и профессионального движения горняков Донецкого бассейна до 1920 года. — Артемівськ, 1925. — С. 25.

429

Донецкий пролетарий. Харків. — 1917. — 9 (22) грудня. Победа Великой Октябрьской социалистической революции и установление Советской власти на Украине, октябрь — декабрь 1917 г., т. 2. — Киев, 1957. — С. 285. У лютому в Юзівській раді більшовики й далі мали лише 65 місць зі 143, чи 45% (Тригуб П. Про кількість, партійний та соціальний склад Рад України в грудні 1917 — квітні 1918 рр. // Український історичний журнал. — 1972. — № 1. — С. 113). У квітні вони ще на мали повноважень чи реальної влади. Див.: протокол більшовицької організації Юзівки від 13 квітня 1918 р. (Більшовицькі організації України. — С. 622).

430

Гончаренко Н. В битвах за Октябрь (март 1917 — март 1918 гг.). — Донецьк, 1974. — С. 144–150, 155–157.

431

Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 142–143. Стан справ у Юзівці, наприклад, характеризували як «багатовладдя» (многоначалие): Літопис революції. — 1928. — № 3. — С. 371.

432

Казимирчук. Революционное движение. — С. 125.

433

Клич народа. — 1917. — 8 ноября.

434

Донецкий пролетарий. Харків. — 1917. — 9 (22) грудня.

435

Протоколы I-го делегатского областного съезда профессионального союза горнорабочих Донецкого, Криворожского и Соляного бассейнов, 25 марта — 1 преля 1918. — Харків, 1918. — С. 22.

436

Борьба за власть Советов Донбасса Сборник документов и материалов. — Сталіно, 1957. — С. 313 (Горловсько-Щербинівська партійна конференція у лютому 1918 р.).

437

Holquist. A Russian Vendee; Peter Kenez. Civil War in South Russia, 1918: The First Year of the Volonteer Army (University of California Press, 1971), and Civil War in South Russia, 1919–1920: The Defeat of the Whites (University of California Press, 1977).

438

5-летний обзор. — С. 8–9.

439

История рабочих Донбасса, т. 1. — К., 1981. — С. 182. Калейдоскопічна картина життя Донбасу з численними арміями, «битвами, похоронами, перестрілками, відступами, наступами» (Гайдарівський В. А світ такий гарний... — Буенос-Айрес, 1962. — С. 11).

440

ГАРФ, ф. 5459, оп. 1, д. 1, л. 62.

441

Sheila Fitzpatrick. New Perspective on the Civil War // Diane P. Koenker, William G. Rosenberg, Ronald Grigor Surry. Party, State, and Society in the Russian Civil War: Explorations in Social History (Indiana University Press, 1989), p. 15; Fitzpatrick. The Bolsheviks’ Dilemma: Class, Culture and Politics in the Early Soviet Years // Slavic Review. 47:4 (зима 1988), p. 600.

442

Diane Р. Koenker. Urbanization and Deurbanization in the Russian Revolution and Civil War // Koenker, Rosenberg, Suny, Party. State, and Society in the Russian Civil War, p. 99.

443

ДАДО, ф. 305, оп. 1, спр. 6, арк. 29–29зв.

444

Горнозаводское дело. — 1917. — № 40–42. — С. 16 427.

445

Меллер, Панкратова. Рабочее движение. — С. 229–235; Борьба за власть Советов Донбасса. — С. 143; Волобуев П. Пролетариат и буржуазия России в 1917 году. — Москва, 1964. — С. 248, 256–261.

446

ДАДО, ф. 305, оп. 1, спр. 6, арк. 47.

447

ГАРФ, ф. 1255, оп. 1, д. 56, л. 136–138; РЦХІДНІ, ф. 71, оп. 33, д. 241, л. 5.

448

Вишняков. В борьбе за диктатуру. — С. 228, 230–231, та: 5-летний обзор. — С. 38–39; Харечко Т. Борьба за Октябрь в Донбассе. Организация бюро ревкомов и Центроштаба в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 5–6. — С. 141–142.

449

Холмская Е. Из истории борьбы в Донбассе в октябрьские дни // Летопись революции. — 1922. — № 1. — С. 55–56.

450

Gregory Р. Tschebotarioff. Russia, Му Native Land (New York, 1964), p. 147–149.

451

Донецкий пролетарий. Харків. — 1917. — 13 (26) грудня.

452

Николаенко И. Гражданская война в Луганске // Літопис революції. — 1928. — № 1. — С. 202.

453

Ковалев П. Состояние Донецкого бассейна в октябре — январе месяцах 1917/18 г. — [Москва?], [1918]. — С. 3.

454

ВМА, ящик 111, справа 5. (Акт расследования по делам о злодеяниях большевиков...); James Е. Mace, Leonid Heretz, eds. Oral History Project of the Commission on the Ukrainian Famine, 3 томи (Washington D.C., 1990), 2:1156.

455

ВМА, ящик III, справа 9 (Сообщение о гонениях большевиков...); Валентинов А. Черная книга (Париж, 1925). — С. 38; Иванов Г. Дон под большевиками весной 1918 года и восстание станиц на Дону // Донская летопись. — Белград, 1924. — № 3. — С. 126.

456

ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 32, арк. 3зв; Терехов. Так началась борьба. — С. 84.

457

Ковалев. Состояние Донецкого бассейна. — С. 3; Казимирчук П. Революционное движение. — 1923. — № 3. — С. 65; 1923. — № 4. — С. 126.

458

Ковалев. Состояние Донецкого бассейна. — С. 4.

459

Большевицкие организации Украины. — С. 618, 622–623, 631; ВМА, ящик 111, справа 5 (Акт расследования).

460

Горнозаводское дело. — 1918. — № 5–6. — С. 16 535.

461

Tchebotaroff. Russia, p. 179, 208, 250–251. Такі селянські загони на півночі та півдні називали «зеленими». Про найвідоміших зелених (рух Антонова): Oliver Radkey. The Unknown Civil War in Soviet Russia: A Study of the Green Movement in the Tambov Region, 1920–1921 (Hoover Institution Press, 1976).

462

Holquist. A Russian Vendee.

463

William G. Rosenberg. Liberals in the Russian Revolution: The Constitutional Democratic Party, 1917–1921 (Princeton University Press, 1974), p. 308, 311; Kenez. Civil War in South Russia, 1918, p. 74; Richard Pipes. Struve: Liberal on the Right, 1905–1944 (Harvard University Press, 1980), p. 246–267; Anna Prosyk. Russian Nationalism and Ukraine: The Nationality Police of the Volunteer Army during the Civil War (Edmonton, Canada, 1995), p. 39.

464

Манжосов. Представницькі організації. — С. 83.

465

Тимошенко С. (металознавець, який пізніше емігрував і став професором Стенфордського університету). Воспоминания. — Париж, 1963. — С. 170–183.

466

Про українську революцію див. у вид.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917–1920 рр., 4 томи. — Відень, 1921–1922); John S. Reshetar Jr. The Ukrainian Revolution, 1917–1920: A Study in Nationalism (Princeton University Press, 1952); Taras Hunczak. ed. The Ukraine, 1917–1921: A Study in Revolution (Harvard University Press, 1977); Richard Pipes. The Formation of the Soviet Union: Communism and Nationalism, 1917–1923 (Harvard University Press, 1954).

467

Бош Е. Год борьбы. Борьба за власть на Украине с апреля 1917 г. до немецкой оккупации. — Москва, Ленинград, 1925. — С. 108; К материалам о Донецко-Криворожской республике // Літопис революції. — 1928. — № 3. Про складні стосунки Донбасу з Україною: Скрипник М. Донбас і Україна // Скрипник М. Статті і промови з національного питання. — Мюнхен, 1974. — С. 9–18.

468

Острогорський М. Історія одної неправди // Літопис революції. — 1928. — № 2. — С. 338.

469

Ленин В. И. Полное собрание сочинений, т. 50. — Москва, 1965. — С. 50. Про опозицію Троцького донбаському сепаратизму: The Trotsky Papers, 1917–1922, ed. and annotated by Jan M. Meijer, vol. 1 (The Hague, 1964), p. 500, (doc. 267).

470

Горнозаводское дело. — 1918. — № 7–8 (31 июня). — С. 16 554–16 555 (промова фон Дитмара 18 травня).

471

Горнозаводское дело. — 1918. — № 7–8 (31 июня). — С. 16 574–16 575.

472

Колесников В. Профессиональное движение и контрреволюция. Очерки из истории профессионального движения на Украине. — Харків, 1923. — С. 46–50; Справа Адама Свіцина, директора Новоросійської компанії (Горнотруд. — 1919. — № 2. — С. 9).

473

Про націоналізацію вугільних родовищ Донбасу: Черномаз И. Борьба рабочего класса Украины за контроль над производством (март 1917 — март 1918 гг.). — Харків, 1958. — С. 159.

474

Карасев Л. Шахтерская летопись. Из истории шахты им. Ленина. — Ростов, 1960. — С. 37.

475

Борисенко И. Советские республики на Северном Кавказе в 1918 году, том 1. — Ростов, 1930. — С. 103.

476

Раковский X. Донбас (из материалов о Донецком бассейне и Донецкой губ.). — Харків, 1921. — С. 12–13, 22.

477

Манжосов. Представницькі організації. — С. 84.

478

5-летний обзор. — С. 48. Про практику тілесних покарань: Либерман Л. В угольном царстве. Очерки условий труда, быта и развития промышленности в Донбасском бассейне, 3 изд. — Москва, 1924. — С. 153.

479

Христюк. Замітки і матеріали, 3:46.

480

Казимирчук. Революционное движение. — С. 123 (1923. — № 4).

481

ГАРФ, ф. 6870, оп. 1, д. 150, л. 13.

482

Колос Г. А. Заметки о подполье и вооруженной борьбе 1918–1919 г. — Дніпропетровськ, 1927. — С. 9; Сосюра В. Третя рота. — Київ, 1988. — № 1. — С. 109, 114; № 2. — С. 76. Однак тілесні покарання не були монополією білих. Селян, що повстали проти реквізиції зерна, більшовики безжалісно шмагали, незалежно від статі; про таку практику в Калузі (The Life of a Chemist, p. 273). Махно часто шмагав своїх людей (Сухогорская Н. Воспоминания о махновщине // Кандальный звон. — Одесса. — № 6 (1927). — С. 39).

483

Міжнаціональні відносини на півдні України, ч. 3. — Запоріжжя, 1993. — С. 176. Протягом Першої світової війни етнічні німці часто зазнавали нападів з боку місцевих (російських і українських) селян за те, що вони німці. 1915 року уряд конфіскував понад три мільйони десятин (1 десятина = 2.7 акрів) землі, що належала етнічним німцям імперії (Гриценко. Селянський рух. — С. 81–82; Кирьянов. Крестьянство степной Украины. — С. 246, 249).

484

Никольский В Национальные проблемы 20-х годов и их решение // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи, т. 2. — Донецьк, 1992. — С. 54.

485

Горнозаводское дело. — 1918. — № 5–6 (15 травня). — С. 16 524.

486

Донецкий пролетарий. — Харків. — 1918. — 23 березня. Протоколы I-го делегатского областного съезда. — С. 47.

487

5-летний обзор. — С. 9–10.

488

Скляренко Е. Робітничий клас України в роки громадянської війни (1918–1920 рр.). Нариси. — Київ, 1960. — С. 24.

489

Бакулев Г. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. — Москва, 1955. — С. 662.

490

5-летний обзор. — С. 47.

491

ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 25, арк. 9.

492

Колесников. Профессиональное движение. — С. 103–104.

493

РЦХІДНІ, ф. 71, оп. 35, д. 436, л. 89; Народное хозяйство. — 1919. — № 3. — С. 28.

494

Октябрь и горняки. — Москва, 1927. — С. 49–50.

495

Michael Jabara Carley. Revolution and Intervention: The French Government and the Russian Civil War, 1917–1919 (McGill-Quenn’s University Press, 1983), p. 133.

496

Patrick A. Croghan. The Peasant from Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu, AA (Worcester, Mass., 1982), p. 41.

497

Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. — С. 495.

498

Правда. — 1918. — 4 грудня; Лукомская И. Пролетариат Донбасса и реализация сталинского плана разгрома Деникина // Историк-марксист. — 1940, 1 (77). — С. 106; ГАРФ, ф. 6870, оп. 1, д. 150. л. 13; Колос. Заметки о подполье. — С. 20, де згадано про наказ «вішати всіх заарештованих робітників на головних вулицях і не знімати протягом трьох днів».

499

Горнотруд. — 1919. — № 1 (10 квітня). — С. 20.

500

Симашко М. Писание по Бондарю // Литературная газета, 1 червня 1988.

501

Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне, т. 4. — Москва, Ленинград, 1933. — С. 63; Зайцев. Октябрь в Юзовке. — С. 630.

502

Туркул А. Дроздовцы в огне. Живые рассказы и материалы обработал Иван Лукаш. — Белград, 1937. — С. 71.

503

Шкуро А. Записки белого партизана. — Москва, 1991. — С. 125.

504

Горнозаводское дело. — 1919. — № 1–2 (5 вересня). — С. 16 595 (передовицю написав Фенін А. І. Голова Асоціації південних виробників вугілля та сталі фон Дитмар помер від тифу 5 січня 1919 року).

505

Горнотруд. — 1919. — № 2. — С. 9; Колесников. Профессиональное движение. — С. 172.

506

Борьба за власть Советов на Дону. — С. 423.

507

Звіт у ВМА, ящик 41, справа 10 («Сводка»).

508

ГАРФ, ф. 9474, оп. 7, д. 259, л. 110.

509

Колесников. Профессиональное движение. — С. 172; Мальт М. Деникинщина и рабочие // Пролетарская революция. — 1924. — № 5.

510

Горнотруд. — 1919. — № 3 (25 вересня). — С. 7; ЦДІА, ф. 2161, оп. 1, спр. 279, арк. 91.

511

Манжосов. Представницькі організації. — С. 86.

512

Неботов А. Боевые годы. Пролетарский Донбасс в борьбе за Советскую власть (1919–1920 гг.). — Сталіно, 1959. — С. 39.

513

Про Макіївку: Профессиональное движение. — 1919. — № 40 (5 грудня). — С. 3; ВМА, ящик 28, справа 4 (Обзор о настроении...).

514

Колесников. Профессиональное движение. — С. 308.

515

Павлова Л. Рабочие Донбасса в условиях деникинской военной диктатуры (по материалам ЦГАСА) (неопублікована праця, Російський Державний гуманітарний університет, 1992). — С. 75, 76, 78.

516

Viktor G. Bortnevskii. White Administration and White Terror (The Denikin Period) // Russian Review, 53:3 (липень 1993), p. 357.

517

ВМА, ящик 111, справа 8 (Акт расследования...).

518

Robert Argenbright. Red Tsaritsyn: Precursor of Stalinist Terror // Revolutionary Russia, 4:2 (December 1991), p. 171. З Луганська деякі важливі члени ЧК були направлені в Царицин, де Сталін використовував їх для проведення масштабного терору проти білих та своїх власних противників.

519

Протоколы III-го обастного делегатского съезда профессионального союза «Горнотруд» Донецкого бассейна, Криворожского и Соляного районов, 26 апреля — 6 мая 1919 г. — Харків, 1919. — С. 67.

520

Конкретні випадки див. у вид.: Манжосов В. Октябрь 1917 года и техническая интеллигенция Донбасса // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи, Т. 1. — Донецьк, 1992. — С. 110.

521

Народное хозяйство. — 1919. — № 5. — С. 29.

522

Экономическая жизнь. — 1920. — 25 лютого.

523

Borodin. One Man in His Time, p. 19.

524

Borodin. One Man in His Time, p. 20.

525

Borodin. One Man in His Time, р. 21.

526

Валентинов. Черная книга. — С. 42.

527

Сосюра. Третя рота.

528

Максименко. Из истории партизанской борьбы в Донбассе и Екатеринославщине в 1918–1919 году // Летопись революции. — 1925. — № 4. — С. 163.

529

Mace, Heretz. Oral History Project, 1:35.

530

Arthur E. Adams. Bolsheviks in the Ukraine: The Second Campaign, 1918–1919 (Yale University Press, 1963), p. 234; The Awakening of Ukraine // Donald W. Treadgold. The Development of the USSR: An Exchange of Views (University of Washington Press. 1964).

531

Adams. Bolsheviks in the Ukraine; Adams. The Great Ukrainian Jacquerie // Hunczak. The Ukraine.

532

Palij. The Anarchism of Makhno, p. 57–60.

533

John Ernest Hodgson. With Denikin’s Armies: Being a Description of the Cossack Counter-Revolution in South Russia, 1918–1920 (London, 1932), p. 118 (курсив в оригіналі).

534

Прудников В. Атаман из Гуляйполя // Вечерний Донецк. — 1990. — 7 вересня.

535

Борьба за Октябрь на Артемовщине. — С. 370–371.

536

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 240; ВМА, ящик 49, справа 14 (Общественная и политическая жизнь...).

537

Кин Д. Деникинщина. — Ленинград, 1927. — С. 116.

538

Революционный фронт. — Харків, 1920. — № 5. — С. 56.

539

Mace, Heretz. Oral History Project, 1:206. Частина селян плутала цих «бандитів» з червоними (Испытание долгом. Воспоминания чекистов, 3 вид. — Донецьк, 1989. — С. 27).

540

Савченко В., Басанець Л. «Червоний терор» проти махновців і селян півдня України у 1917–1920 рр. // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (м. Луцьк, вересень — жовтень 1993 р.). — Луцьк, 1993.

541

Mace, Heretz. Oral History Project, 1:37, 57.

542

Павлова. Рабочие Донбасса. — С. 47.

543

Генис В. Первая конная армия: за кулисами славы // Вопросы истории. — 1994. — № 12; Orlando Figes. The Red Army and Mass Mobilization during the Russian Civil War, 1918–1920 // Past and Present, 129 (листопад 1990), p. 195–196; Делевскнй Ю. Большевизм и погромы // Еврейская трибуна. — Париж. — 1920. — 8 (20 февраля); Романчук О. Зірка Давида і тризуб Володимира на тлі Кремля // Дзвін. — Київ, 1991. — № 9, 10. Оповіді про вчинені червоноармійцями погроми, що містились у записах Леніна, були вилучені з публікацій (Исторический архив. — Москва. — № 1 (1992). — С. 217).

544

N. Gergel. The pogroms in the Ukraine in 1918–1921 // YIVO Annual of Jewish Social Science, 6 (1951); Henry Abramson. Jewish Representation in the Independent Ukrainian Governments of 1917–1920 // Slavic Review, 50:3 (осінь 1991). Обидва джерела містять статистичні дані про погроми й зазначають, які сторони їх учинили. Про погроми махновців на Донбасі: ДАДО, ф. P-2593, оп. 1, спр. 1. Один з охоронців Махна був євреєм. Див.: Жертви репресій. — Київ, 1993. — С. 255–262 (Л. Н. Зінковський-Задов, що повернувся в Радянський Союз із вигнання в Румунії, працював на ГПУ-НКВД. Його розстріляли 1938 р. як «шпигуна». СБ. — Москва. — 1992 (пробний номер), С. 24–25.

545

Л. Д. Троцкий защищается // Вопросы истории КПСС. — 1990. — № 4. — С. 36.

546

РГВА, ф. 199, оп. 3, д. 900, л. 1.

547

Еврейские погромы 1918–1921. — Москва, 1926. — С. 74; Peter Kenz. Pogroms and White Ideology in the Russian Civil War // John D. Klier, Schlomo Lambroza, eds. Pogroms: Anti-Jewish Violence in Modem Russian History (Cambridge University Press, 1992), p. 302.

548

Еврейские погромы 1918–1921. — Москва, 1926. — С. 76; Шехтман И. Б. Погромы Добровольческой армии на Украине (К истории антисемитизма на Украине в 1919–1920 гг.). — Берлін, 1932. — С. 385. Про випадки погромів: Погребной С. Луганск и его пролетариат // Летопись революции. — 1924. — № 4. — С. 63–64; ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 52; РВГА, ф. 198, оп. 3, д. 553, л. 61; Гражданская война на Украине, I. — Київ, 1967. — С. 326.

549

Kenez. Pogroms, р. 300; Kenez. Civil War in South Russia, 1919–1920, p. 169.

550

Лекція Генрі Абрамсона в Гарвардському інституті українських досліджень 16 березня 1995 року.

551

Sergey Petrovich Melgounov. The Red Terror in Russia (London, 1926), p. 142 цитує: Харьковская звезда. — 1919. — 7 червня. — Однак Ю. (Г.) Л. П’ятаков, здається, ніколи не був «головою донецького ЧК». 1919 року він справді працював на Донбасі як член Військово-Революційної ради Тринадцятої армії Південного фронту. (Солдатенко В. Ф. Г. Л. П’ятаков: епізоди життя і діяльності на Україні // Український історичний журнал. — 1989. — № 4. — С. 102).

552

S. A. Smith. Red Petrograd: Revolution in the Factories, 1917–1918 (Cambridge University Press, 1983), p. 167.

553

Второй Всероссийский съезд профессиональных союзов, 16–25 января 1919 года Стенографический отчет. Часть 1-я (пленумы). — Москва, 1921. — С. 180.

554

Туркул. Дроздовцы в огне. — С. 75. Про набагато відоміші випадки антибільшовицьких виступів робітників: S. М. Berk. The “Class-Tragedy” of Izhevsk: Working-Class Opposition to Bolshevism in 1918 // Russian History, 2:2 (1975). Про напади більшовиків на цих робітників: XI съезд РКП(б), март — апрель 1922 г. Стенографический отчет. — Москва, 1961. — С. 387–388, 455.

555

Павлов В. Е. (упор.). Марковцы в боях и походах за Россию в освободительной войне 1917–1920 годов. Книга вторая. 1919–1920 гг. — Paris, 1964. — С. 2, 27–28; М. В. Steifon. Krizis dobrovol’chestva (Belgrade, 1928), p. 6, про такий самий погляд радянської інтеліґенції: РГВА, ф. 198, оп. 3, д. 552, л. 23.

556

Павлова. Рабочие Донбасса. — С. 45.

557

Kenez. Civil War in South Russia, p. 102.

558

Croghan. The Peasant from Makeyevka, p. 42–43.

559

ВМА, ящик 47, справа 20 (Сводка сведений... за февраль и март 1919 г. ... в Луганске).

560

Figes. The Red Army and Mass Mobilization, p. 190.

561

ВМА, ящик 47, справа 20 (Сводка сведений о пребывании большевиков в Бахмутском районе).

562

ГАРФ, ф. 452, оп. 1, д. 42, л. 11.

563

ГАРФ, ф. 452, оп. 1, д. 42, л. 11; ВМА, ящик 47, справка 20 (Сводка сведений по опросу лиц, прибывших из Совдепии). Навіть багато червоних козаків під керівництвом С. М. Будьонного обстоювали незалежність і сепаратизм, висуваючи такі гасла, як «Бий жидів, комуністів. комісарів і рятуй Росію» (Генис. Первая конная армия. — С. 70–77).

564

Восьмая конференция РКП(б). — С. 86 (Яковлев Я. А.).

565

Горнотруд. — 1920. — № 1 (22 березня). — С. 16. Рух Кірстова («кірстовщина»), схожий на зубатовщину (поліційний соціалізм) за Денікіна, мав сильний вплив у Києві та Одесі. Про прихильніше ставлення до шахтарів, ніж до металістів, див. також: Колесников. Профессиональное движение. — С. 113.

566

Восьмая конференция РКП(б). — С. 104 (Затонский В. П.). Десь така сама критика донбаських шахтарів (Горнорабочий. — 1920. — № 3. — С. 44).

567

Восьмая конференция РКП(б). — С. 107 (Мануильский Д. З.).

568

Fitzpatrick. The “Bolsheviks” Dilemma.

569

Розділ 4.

570

Последние новости (Юзівка). — № 1. — 1919. — 6 грудня.

571

Цей страх чітко проступає (Сборник отчетов Народных комиссаров УССР, Уполномоченных Народных комиссаров РСФСР при Совнаркоме УССР и центральных учреждений Украины. — Харків, 1921. — С. 23).

572

Восьмая конференция РКП(б). — С. 97 (Раковский К. Г.).

573

ВМА, ящик 47, справа 20 (Доклад о деятельности Луганской Чрезвычайной Комиссии...).

574

Короленко В. Письма к Луначарскому // Новый мир. — 1988. — № 10. — С. 211. Це була скарга одного селянина з Полтави. В цій українській пісні є русизми.

575

Кучер О. О. Розгром збройної внутрішньої контрреволюції на Україні у 1921–1923 рр. — Харків, 1971.

576

ЦДАВО, ф. 3204, оп. I, спр. 25, арк. 44зв.

577

Донецкий шахтер. — 1921. — № 1. — С. 23.

578

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 44, 226зв., 242 зв., 235зв.

579

Прокопенко Н. Борьба за возрождение угольного Донбасса в 1920 году // Исторические записки. — 1948. — № 5. — С. 25; Курдюмова Е. Большевики Донбасса в борьбе за восстановление промышленности в период перехода партии на мирную работу (1921–1925 гг.) // Вопросы истории. — 1951. — № 12. — С. 4.

580

Диденко Г. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921–1925). — Київ, 1962. — С. 17.

581

Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь — февраль 1923 г.). Том первый. Промышленность Донбасса. — Харків, 1923. — С. 16.

582

Прокопенко. Борьба. — С. 26.

583

Горнорабочий. — 1920. — № 3. — С. 14.

584

Из истории украинской трудовой армии (обзор документов и материалов) 1920 г. // Пролетарская революция. — 1940. — № 3; Бажанов В. Каменноугольная промышленность за 1920 г. Первая производственная программа Главного угольного комитета и ее выполнение. — Москва, 1920. — С. 6.

585

Бугай Н. 20–40-е годы: депортация населения с территории европейской России // Отечественная история. — 1992. — № 4. — С. 38. Терецькі козаки жили на Північному Кавказі, столицею їхнього краю був Владикавказ.

586

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, д. 354, л. 55.

587

ГАРФ, ф. 7920, оп. I, д. I, л. 29. Про П’ятакова в Донбасі див. у вид.: Andrea Graziosi. At the Roots of Soviet Industrial Relations and Practices. Piatakov’s Donbas in 1921 // Cahiers du Monde russe, 36:1–2 (січень — червень 1995).

588

Солдатенко В. Г. Л. П’ятаков: епізоди життя і діяльності на Україні // Український історичний журнал. — 1989. — № 4. — С. 104. Згодом розповідали, що П’ятаков годує свою домашню тварину — ведмедя — білим хлібом, тоді як донбаські робітники їли макуху. Якось його ведмідь забіг на ринок, де наробив «лиха», за яке П’ятакову довелося дорого заплатити. Перша всеукраїнська конференція КП(б)У. 17–21 жовтня 1926 року. Стен. звіт. — Харків, 1926. — С. 63.

589

600 000 000. Сборник Статьи и материалы, выпуск II. Посвящается Великому Организатору Коммунистического Хозяйства — X съезду РКП. — Харків, 1921. — С. 52–55, 146.

590

Emma Goldman. Му Disillusionment in Russia (New York, 1923), p. 181.

591

ЦДАВО, ф. 2602, оп. 1, спр. 2, арк. 10–11.

592

The Trotsky Papers, 1917–1922, ред. і анотація Jan М. Meijer, т. 2 (1920–1922). — Гаага і Париж, 1971. — С. 360–361; Троцкий Л. Сочинения, т. 15. — Москва, Ленинград, 1927. — С. 32. Промова Троцького: Бюллетень V Всеукраинской конференции КП(б)У. — № 5. — Харків, 1920. — С. 9.

593

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 94, 205, 225зв.; Горнорабочий. — 1920. — № 2–3. — С. 21; а також: Диктатура угля. Сборник Статьи и материалы, выпуск III. Посвящается II Донецкому съезду горнорабочих. — Харків, [1921?]. — С. 88, 167.

594

Народное хозяйство. — 1921. — № 8–9. — С. 102.

595

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 45.

596

Диктатура угля. — С. 177; Горнорабочий. — 1921. — № 1–3. — С. 35. До 1924 року ГПУ, наступник Чека, керувало кількома шахтами в Донбасі (Промышленность СССР в 1924 году. Ежегодник ВСНХ. Отчет III съезду Советов СССР. — Москва, Ленинград, 1925. — С. 4, 15, 17).

597

Быков В. А. ...проступают черты поколений // ЭКО. — Новосибірськ, 1987. — № 10. — С. 60.

598

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 26, 42зв.

599

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 334.

600

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 222.

601

ГАРФ, ф. 3984, оп. I, д. 8, л. 7.

602

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 240; Маймескулов Л. Н., Рогожин А. И., Сташис В. В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия, 1918–1922. — Харків, 1971. — С. 173.

603

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 42; РЦХІДНІ, ф. 5, оп. 1, д. 2617, л. 306, 506.

604

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 48.

605

Наприклад, 26 листопада 1920 року в Донбасі були заарештовані 346 відомих анархістів (Единожды приняв присягу... Рассказы о чекистах. — Донецк, 1990. — С. 12).

606

Двинов Б. От легальности к подполью (1921–1922). Приложение: Кучин-Оранский Г. Записки. — Stanford, Calif., 1968. — С. 49, 90, 172, 173. Письменник В. Короленко, який уважно стежив за громадянською війною в Полтаві, писав 1920 року, що через хибну політику більшовицького керівництва меншовики посилили свій вплив серед робітників (Короленко. Письма к Луначарскому. — С. 211).

607

Пирог Р. Четвертая конференция КП(б)У // Под знаменем ленинизма. — Київ, 1990. — № 2.

608

Девятый съезд РКП(б). Март — апрель 1920 года. Протоколы. — Москва, 1960. — С. 177.

609

Терехов Р. Сторінки героїчної боротьби. Спогади старого більшовика. — Київ, 1963. — С. 200–201. Про «Робітничу опозицію» в Донбасі: Зоркий М. «Рабочая оппозиция». Материалы и документы 1920–1926 гг. — Москва, Ленинград, 1926. — С. 41, 51–53.

610

Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Edmonton, Canada, 1985. — С. 171. Через десять років Майстренко категорично відмовився повертатися на Донбас («до цієї культурно безрадісної провінції») на роботу (с. 251).

611

Труд. — 1921. — 3 березня.

612

N. М. Borodin. One Man in His Time (London, 1955), pp. 26–27, 30.

613

Кучер. Розгром. — С. 11.

614

Borodin. One man in His Time, pp. 39–40. Залізничні станції були зручним місцем для матерів із голодних сіл, вони кидали тут своїх дітей (Горнорабочий. — 1922. — № 11. — С. 26).

615

Borodin. One man in His Time, p. 35.

616

Patrick A. Croghan. The Peasant from Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu, A.A. (Worcester, Mass., 1982), pp. 56, 59–60.

617

ДАДО, ф. P-1146, оп. 2, спр. 140, арк. 2 зв.

618

Уксусов И. После молчания // Советский шахтер. — 1989. — № 11. — С. 9.

619

Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии, 1917–1922 гг. Сборник документов. — Москва, 1958. — С. 427–428.

620

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 140, арк. 3, 3 зв.

621

Пясковский А. В. Коллективная пролетарская поэзия. Песни Донбасса. — Москва, Ленинград, 1927. — С. 79.

622

Бюллетень I Донецкой губернской конференции союза горнорабочих. — № 3. — Бахмут, 1921. — С. 2 (листопад 1921).

623

Терехов. Сторінки героїчної боротьби. — С. 208–209.

624

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 77, арк. 79.

625

Донецкий шатхер. — 1922. — № 4. — С. 34; Хозяйство Донбасса. — № 30–31 (15 червня 1923). — С. 7; Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921–1925 годы). — Київ, 1964. — С. 37–38, 128, 134.

626

Народное хозяйство России за 1921 г. — Москва — Берлин, 1922. — С. 91.

627

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 140, арк. 4; Горнорабочий. — 1922. — № 20. — С. 26.

628

Никольский В. Повторение пройденного. НЕП во втором прочтении // Донбас. — 1991. — № 2. — С. 143.

629

Judith Shapiro. The Cost of Economic Reform: Lessons of the Past for the Future? // Catherine Merridale, Chris Ward. eds. Perestroika in the Historical Perspective (London, 1991), p. 139–140.

630

Gert Meyer. Studien zur sozialökonomischen Entwicklung Sowjetrußlands 1921–1923. Die Beziehungen zwischen Stadt und Land zu Beginn der Neuen Ӧkonomischen Politik (Köln, 1974), S. 393–402.

631

Отчет Губотдела Всероссийского Союза Горнорабочих за 1923. — Бахмут, 1924. — С. 183, повідомляє про 193 страйки, в яких з січня по листопад взяли участь 61 833 учасники. (ГАРФ, ф. 374сч., оп. 27 сч., д. 1535, л. 7, наводить 91 829 людино-днів лише за перші дев’ять місяців). У грудні відбулося два страйки (ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, д. 80, л. 63, 208–209).

632

Никольський В. Саме той документ // Україна. — 1992. — № 1. — С. 2.

633

Отчет Губотдела Всероссийского Союза Горнорабочих за 1923. — С. 158.

634

РЦХІДНІ, ф. 76, оп. 2, д. 133, л. 123.

635

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, д. 354, л. 55.

636

ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, д. 14, л. 53, та: ф. 374 сч., оп. 27 сч., д. 1535, л. 7.

637

Отчет Губотдела Всероссийского Союза Горнорабочих за 1923 г. — С. 5.

638

ДАДО, ф. 9п, оп. I, спр. 80, арк. 28.

639

Никольский В. Свидетельствует ГПУ. Из архивов // Советский шахтер. — 1990. — № 12. — С. 13.

640

ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, д. 141, л. 28зв. У грудні 1921 року в Донецькій губернії було близько 40 000 сиріт. Деяких з них виховували на фабриках, на шахтах, у чужих сім’ях. Спочатку їх брали на виховання добровільно, а згодом примусово. Див.: Возвращаясь к истокам. Научно-популярные очерки. — Донецьк, 1990. — С. 56.

641

Никольский В. Н, Изюмов В. И. НЕП в Донбассе. Историческое исследование. — Донецьк, 1992. — С. 88; Никольский. Свидетельствует ГПУ. — С. 12.

642

ГАРФ, ф. 374 сч., оп. 27 сч., д. 1535, л. 8, 14–15.

643

ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, д. 141, л. 127–128.

644

ГАРФ, ф. 374 сч., оп. 27 сч., д. 1535, л. 8–12, 19, 22. Про цю «Капустінську справу» згадали в 1928 р., коли в Центральному Комітеті партії розглядали «Шахтинську справу». Згідно з дебатами 1928 р., 1923 р. Л. Б. Каменєв, член Політбюро, не погодився з висновком комісії: мовляв, якщо це правда, значить, радянської влади у Шахтах не існує. Каменєв заявив, що звинувачувати лише «контрреволюційні елементи» — це неправильне розуміння проблеми. 1928 р. Каменєва звинуватили в тому, що 1923 р. він не сприйняв серйозно наявність контрреволюційних елементів у Шахтах (РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, д. 354, л. 70).

645

ГАРФ, ф. 374 сч., оп. 27сч., д. 1535, л. 6.

646

Незрозуміло, що означає цей рефрен, напевне, це звуконаслідування. Можливо, це початкова буква імені якогось начальника шахти, чи рефрену «Жура, жура, журававель, журавушка молодой», який часто трапляється в піснях і означає веселий настрій. (Пясковский. Коллективная пролетарская поэзия. — С. 98–99). Якщо правильна друга версія, то звісно ж, рефрен вжито іронічно.

647

Ця фраза нагадує російський вираз «как манны небесной ждать».

648

ГАРФ, ф. 374 сч., оп. 27 сч., д. 64, л. 5.

649

РЦХІДНІ, ф. 76, оп. 3, д. 338, л. 1–2, 28, 42, 45.

650

Кочегарка. — 1924. — 3, 18, 27 липня.

651

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 16, д. 1448, л. 1, 261; ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2. спр. 317, арк. 120 зв.

652

ДАДО, ф. 9п, оп. 1, спр. 29, арк. 33 і 33 зв.

653

ДАДО, ф. 9п, оп. 2, спр. 317, арк. 455.

654

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 16, д. 1448, л. 262–263. «Ленінці» були новими членами партії, в основному з лав заводських робітників, яких прийняли до партії у зв’язку зі смертю Леніна.

655

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 16, д. 1448, л. 262–263; ДАДО, ф. 9п, оп. 1, спр. 80, арк. 28–30.

656

ДАДО, ф. 9п, оп. 1, спр. 29, арк. 30 зв. Наступна найбільша цифра була в Катеринославі — 140.

657

ГАРФ, ф. 5459, оп. 5, д. 16, л. 118.

658

Горнорабочий. — 1924. — № 2. — С. 29.

659

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 322, арк. 12.

660

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 16, д. 1448, л. 262.

661

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 322, арк. 10, 13, 14.

662

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 348, арк. 160, 363, 376, 650–652, 941.

663

ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 6, арк. 9–10.

664

Тяжельникова В. С. К анализу суицидности революции // Отечественная история. — 1993. — № 4. — С. 214–215.

665

Borodin. One Man in His Time, p. 54.

666

ДАДО, ф. Р-2740 сч., оп. 1 сч.

667

Такого висновку дійшов Марк Янсен: Marc Jansen. A Show Trial under Lenin: The Trial of Socialist-Revolutionaries, Moscow, 1922, tr. Jean Sanders (The Hague, 1982).

668

Подболотов П. А. Крах эсеро-меншевистской контрреволюции. — Ленинград, 1975. — С. 113–115.

669

Bohdan Krawchenko. Social Change and National Consciousness in Twentieth-Century Ukraine (New York, 1985), p. 58.

670

Frank Sysyn. Nestor Makhno and the Ukrainian Revolution // Taras Hunczak, ed. The Ukraine, 1917–1921: A Study in Revolution (Harvard University Press, 1977), p. 277.

671

James E. Mace. Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in Soviet Ukraine 1918–1923 (Harvard University Press, 1983).

672

George Liber. Language, Literacy, and Book Publishing in the Ukrainian SSR, 1923–1928 // Slavic Review, 41:4 (зима 1982).

673

Bohdan R. Bociurkiw. The Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, 1920–1930: A Case Study in Religious Modernization // D. Dunn, ed. Religion and Modernization in the Soviet Union (Boulder, Colo., 1977).

674

Thomas М. Prymak. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture (University of Toronto Press, 1987).

675

Krawchenko. Social Change and National Consciousness, p. 111.

676

Беспечный Т. Как рушили церковь в Донбассе // Вечерний Донецк. — 1990. — 21 вересня; ГАРФ, ф. 374 сч., оп. 27 сч., д. 1535, л. 15.

677

Groghan. The Peasant from Makeyevka, p. 55.

678

Groghan. The Peasant from Makeyevka, р. 60.

679

Groghan. The Peasant from Makeyevka, р. 71, 84.

680

Neveu Documents, 2EQ-197, р. 2.

681

Croghan. The Peasant from Makeyevka, p. 120; Никольський В. Таємні аґенти в рясах // Східний часопис. Донецьк. — 1992, березень. — С. 6. Крім того, що були інформатори, багато священиків, втягнених в міжусобиці, доносили один на одного (ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 17, арк. 9а).

682

Croghan. The Peasant from Makeyevka, p. 119.

683

Беспечный. Как рушили церковь в Донбассе.

684

Sheila Fitzpatric. The ‘Soft’ Line on Culture and Its Enemies: Soviet Culture Policy, 1922–1927 // Slavic Review, 33:2 (червень 1974).

685

Дробижев В., Думова Н. В. Я. Чубарь. Биографический очерк. — Москва, 1963. — С. 38.

686

Прокопенко. Борьба. — С. 36.

687

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, д. 354, л. 4.

688

The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946). — P. 300.

689

7-й Всероссийский съезд советов рабочих, крестьянских, красноармейских и казачьих депутатов. Стен. отчет. — Москва, 1920. — С. 201.

690

ГАРФ, ф. 5459, оп. 1, д. 1, л. 147, 159.

691

Карасев Л. В. Шахтерская летопись. Из истории шахты им. Ленина. — Ростов, 1960. — С. 47, 49.

692

“The Shachty Affair”, South East European Monitor, 4:2 (1997).

693

ДАДО, ф. P-1146, оп. 2, спр. 348, арк. 932.

694

Хозяйство Донбасса. — 1923. — № 29. — 15 травня. — С. 18. Про їхню платню: ДАДО, ф. 1п, оп. 1, спр. 1871, арк. 2–3.

695

Отчет IV губсъезда горнорабочих Донбасса. — С. 9–10; Инженерный работник. — 1924. — № 5. — С. 58. Це твердження було слушне і в прямому, і в переносному значеннях. Про конкретні випадки: ДАДО, P-2607, оп. 1, спр. 1326, арк. 29. Опитуваний в інтерв’ю № 2 вжив слово «моральний терор». За його свідченнями, «всі шахтарі» ставилися до інженерів вороже.

696

Білецька В. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. — 1927. — № 5. — С. 55.

697

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 77, арк. 2, 20; ГАРФ, ф. 5459, оп. 5, д. 223, л. 1, 2, 19зв., 59; Донецкий шахтер. — 1922. — № 4. — С. 26–27; Горнорабочий. — 1922. — № 12. — С. 7.

698

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 317, арк. 145.

699

Носков В. А. Руководство Коммунистической партии восстановлением угольной промышленности Донбасса в 1921–1925 гг. (Ростовський держуніверситет, 1966), С. 107–108.

700

Бюллетень VIII Всеукраинской конференции Коммунистической партии (б) Украины. Стенограмма. 12–17 мая 1924 г. — Харків, 1924. — С. 41, 64–65.

701

ДАДО, ф. Р-247осч., оп. 1, спр. 7, арк. 24–25.

702

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, д. 139, л. 606; Экономическая жизнь. — 1923. — 27 квітня.

703

ГАРФ, ф. 5459, оп. 7, д. 2, л. 139, 150.

704

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 348, арк. 964. Див. також: Монархия погибла, а антисемитизм остался. Документы Информационного отдела ОГПУ 1920-х годов // Неизвестная Россия, т. 3 (1993). — С. 331–332, 339; Хозяйство Донбасса. — 1923 року. — № 29. — 15 травня. — С. 22. Про великий антисемітизм серед українських робітників див. також: Десятий з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України. 20–29 листопада 1927 р. Стен. звіт. — Харків, 1928. — С. 214–215.

705

Совещание в Совнаркоме о госаппарате [1923 г.] // Советское государство и право. — 1990. — № 9. — С. 116. Цей погляд піддав сумніву комісар зовнішньої торгівлі Л. В. Красін (1870–1926).

706

Касьянов Г. В., Даниленко В. М. Сталінізм і українська інтеліґенція (20–30-і роки) (Київ, 1991); Касьянов Г. Українська інтеліґенція 1920–1930-х років: соціальний портрет та історична доля. — Київ, 1992.

707

Кочегарка. — 1924 . — 16, 17, 18, 19, 22, 23 липня; Правда — 1924. — 16, 18, 19, 20, 22, 23 липня; Касьянов, Даниленко. Сталінізм. — С. 40–41.

708

ДАДО, ф. P-2607, оп. 1, спр. 1326, арк. 20, 24, 396, 421, і спр. 1363, арк. 8.

709

Кочегарка. — 1924. — 22 липня.

710

Кочегарка. — 1924. — 23 липня.

711

Правда. — 1924. — 12, 16 квітня; 1925. — 16 травня; Касьянов, Даниленко. Сталінізм. — С. 41–42; Голинков Д. П. Крушение антисоветского подполья в СССР, т. 2, 2-е видання. — Москва, 1978. — С. 178–180.

712

ГАРФ, ф. 9474, оп. 7, д. 256, л. 135–139; д. 258, л. 208–209.

713

ГАРФ, ф. 9474, оп. 7, д. 258, л. 208–209.

714

ДАДО, ф. 1п, оп. 1, спр. 1862, арк. 4.

715

Про надзвичайну старанність у пошуках ворога див., напр.: Рыцари долга Воспоминания чекистов. — Донецьк, 1982. — С. 37.

716

Див. «цілком таємний» документ ГПУ в: ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 6, арк. 135–135 зв.

717

Borodin. One man in His Time, p. 18.

718

Gregory Р. Tschebotarioff. Russia, Му Native Land (New York, 1964), p. 163.

719

Курдюмова. Большевики Донбасса. — С. 9.

720

РФ ІМФЕ, ф. 1–7/866, арк. 15.

721

Практика доносів, проте, була властива не лише радянському періоду. Доноси на односельців були поширені в дореволюційних російських селах. Див.: Jeffrey Burds. Peasant Dreams and Market Politics: Peasant Labor Migration Culture and Community in Old Regime Russia, 1861–1914 (University of Pittsburgh Press).

722

Borodin. One Man in His Time, p. 18.

723

Borodin. One Man in His Time, p. 52–53.

724

Інтерв’ю № 2, згідно з яким вони погано розмовляли російською, тоді як багаті євреї добре розмовляли російською.

725

Нікольський В. М. Національний склад керівних та відповідальних працівників Донбасу на початку 20-х років // Міжнаціональні відносини на півдні України, п. 3. — Запоріжжя, 1993. — С. 222–223.

726

Borodin. One man in His Time, p. 59.

727

Троцкий Л. Д. защищается // Вопросы истории КПСС. — 1990. — № 5. — С. 36–37.

728

«Цілком таємний» документ ГПУ в ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 348, арк. 249.

729

У березні 1928 року в Сталінському окрузі було п’ятдесят чотири колишніх землевласників і дворян; двадцять дев’ять із них були звільнені від депортації. ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 13, арк. 27–28.

730

Старков В. А. Утверждение режима личной власти И. В. Сталина и сопротивление в партии и государстве (итоги и уроки политической борьбы в 30-е годы) (Санкт-Петербургский политологический институт, 1992), розд. 3, де використані документи радянських органів безпеки.

731

James Е. Mace, Leonid Heretz, eds. Oral History Project of the Commission on the Ukrainian Famine (Washington D.C., 1990), 1:284, 287. Згідно з цим свідченням, 1928 р. перетинати кордон було вже неможливо, принаймні в напрямку Польщі. Хоча в 1922–1925 рр. на п’яти КПП західного кордону було затримано 11 641 осіб. З них 675 були «шпигунами і терористами» і 2604 — контрабандистами. (Пограничные войска, 1918–1928. Сборник документов и материалов. — Москва, 1973. — С. 525).

732

ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 348, арк. 364. Хоча можливі різні трактування: або їхня віра була амбівалентною, або вони зробили з комуністичних вождів нових богів.

733

ДАДО, ф. Р-391, оп. 1, спр. 77; P-129, оп. 1, спр. 7; Vladimir A. Bohdan. Avoiding Extinction: Children of the Kulak (New York, 1992), p. 15, 18–19.

734

ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 6, арк. 135–135 зв.

735

Стенографический отчет пленума Донецкого губкома КП(б)У. 9–10 июня 1925 года. — Артемівськ, 1925. — С. 45.

736

Hiroaki Kuromiya. The Shakhty Affair // South East European Monitor. 4:2 (1997). — P. 41–64.

737

Hiroaki Kuromia. Stalin’s Industrial Revolition: Politics and Workers, 1928–1932. Cambridge University Press, 1988.

738

An Impression of Russia: Reprinted from the Economist. November 1 st, 1930. — P. 10.

739

Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution. — Р. 6.

740

РЦХІДНІ, ф. 85, оп. 28, спр. 8, арк. 189; Васильев В. Крестьянские восстания на Украине. 1929–1930 годы // Свободная мысль. — 1992. — № 9. — С. 71.

741

Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution. — P. 8.

742

Бухарін признався в цьому Ю. (Г.) Л. П’ятакову (Материалы февральско-мартовского пленума ЦК ВКП(б) 1937 года // Вопросы истории. — 1992. — № 2–3. — С. 19).

743

Відповідь Г. К. Орджонікідзе Бухаріну (Бухарин Н. Проблемы теории и практики социализма. — М., 1989. — C. 289 .

744

Про події, що призвели до загальної кампанії колективізації: R. W. Davies. The Socialist Offensive: the Collectivisation of Agriculture. 1929–1930. Harvard University Press, 1980.

745

Розкуркулення в СРСР // Український історичний журнал. — 1992. — № 3. — С. 77–78.

746

РФ ІМФЕ, ф. 1–7/816, арк. 74.

747

ДАДО, ф. Р-391щ., оп. 1, спр. 218, арк. 71–72.

748

Розкуркулення. — С. 81, 83–84.

749

Михайлов Н.,Тепцов Н. Чрезвычайщина // Родина. — 1989. — № 8.

750

Путь к коммунизму. — 1989. — 23 травня (Спогади А. С. Яблонського).

751

Васильєв. Крестьянские восстания; Lynne Viola. Peasant Rebels under Stalin: Collectivisation and the Culture of Peasant Resistance. Oxford University Press, 1996.

752

«Вечерняя Москва», наприклад, почала друкувати списки розстріляних 6 грудня 1990 року, в них зазначено численні страти 1930 року. З цього аж ніяк не випливає, що страт не було до 1930 р.

753

Розкуркулення в СРСР // Український історичний журнал. — 1992. — № 6. — С. 111–113.

754

ДАДО, ф. Р-391щ., оп. 1, спр. 218, арк. 101.

755

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, д. 8, арк. 43.

756

Patric A. Croghan. The Peasant from Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu. A.A., Worcester, Mass., 1982. — P. 183, 201, 206.

757

Беспечный Т. Как рушили церковь в Донбасе // Вечерний Донецк. — 1990. — 22 вересня.

758

William Н. Grady. Communistic Russia: The Viewpoint of an American Mining Engineer // Mining Congress Journal. 17 August 1931. — P. 5.

759

Второе Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. 27–30 ноября 1930 года. Стен. отчет и постановления. — Москва, Харьков, Минск, 1931. — С. 46, 54, 122, 128, 131; Польовий Л., Чирко Б. Національні меншини українського села в умовах колективізації // Український історичний журнал. — М., 1993. — № 4–6.

760

ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 591, арк. 2.

761

Никольский В. Немецкое население Донбасса 20-х годов (некоторые проблемы) // Донбасс и Приазовье: проблемы социального, национального и духовного развития. Мариуполь, 1993. — С. 96.

762

ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 561, арк. 44, 50–51.

763

Раскулачивали даже ... иностранцев. Документы периода коллективизации // Неизвестная Россия. Т. 2. — М., 1992. — С. 329.

764

Второе Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. — С. 30, 55. Доля багатьох грецьких торговців була такою самою.

765

ДАДО, ф. Р-1490, оп. 1щ., спр. 28, арк. 131–32; РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 85, спр. 307, арк. 23, 78.

766

ЦДАВО, ф. 2623, оп. 1, спр. 3312, арк. 8; Лихолобова З. До історії ліквідації безробіття в Донбасі (1926–1930 рр.) // Український історичний журнал. — 1971. — № 5. — С. 114.

767

Лихолобова З., Красносов Ю. Количественный рост и социально-демографические изменения в составе шахтеров Донбасса в 1926–1932 гг. — Донецьк, 1986. — С. 16–17.

768

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, спр. 10, арк. 186.

769

Sheila Fitzpatric. The Great Departure: Rural-Urban Migration in Soviet Union, 1929–1933 // William G. Rosenberg and Lewis H. Siegelbaum, ed. Social dimensions of Soviet Industrialization. Indiana University Press, 1993. — P. 22, 25.

770

Там само — С. 37–38, № 53.

771

ГАРФ, ф. 5515, оп. 33, спр. 11, арк. 53–54.

772

James Е. Mace, Leonid Heretz, eds. Oral History Project of the Commission on the Ukrainian Famine, 3 vols. Washington, D.C., 1990; Dmytro Solavey. The Golgotha of Ukraine. New York, 1953. — P. 11–15, 17–20; Vladimir A. Bohdan. Avoiding Extinction: Children of the Kulak. New York, 1992. — P. 78; Хелемендик-Кокот Антоніна. Колгоспне дитинство і німецька неволя. Спогади. — Toronto, 1989. — Р. 61, 82; Jochen Hellbeck, ed. Tagebuch aus Moskau 1931–1939. München, 1996. — P. 81, 87.

773

Mace, Heretz. Oral History Project 2:1136–37.

774

Kuromiya. The Shakhty Affair.

775

Бакулин Б., Лейбович О. Рабочие, «спецы», партийцы (О социальных истоках великого перелома) // Рабочий класс и современный мир. — 1990. — № 6. — С. 104.

776

ГАРФ, ф. 5459, оп. 9, спр. 136, арк. 7; оп. 10, спр. 33, арк. 18.

777

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, спр. 33, арк. 18; оп. 11, спр. 139, арк. 68–68зв; спр. 155, арк. 26; Галин Б. Переход. Книга очерков. (1929–1930). — М., 1930. — С. 57; Туров В. На штурм угля. — М., 1931. — С. 8–10. Донбасс ударный. — М., Л., 1930. — С. 115–116.

778

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 139, арк. 75.

779

Clarence Starr Collection. Hoover Institution Archive. Stanford, Calif.

780

ГАРФ, ф. 5451, оп. 14, спр. 259, арк. 27.

781

ГАРФ, ф. 5515, оп. 33, спр. 24, арк. 29–31. Згідно з урядовим звітом, кількість смертних випадків через аварії у вугледобувній промисловості зросла на 29,6% з 1929 по 1930 рр.

782

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 8, арк. 58зв.

783

ЦДАВО, ф. 2605, оп. 2, спр. 602, арк. 53. Його фраза про «євреїв» може означати, що він убив більш ніж одного єврея.

784

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 85, спр. 307, арк. 67.

785

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 173, арк. 5зв.

786

ЦДАВО, ф. 2605, оп. 2, спр. 602, арк. 63; ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 3021, арк. 5.

787

ДАДО, ф. Р-1202, оп. 2, спр. 48, арк. 120.

788

ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 3021, арк. 5, 9.

789

ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 2894, арк. 26; Єврейське населення півдня України: історія та сучасність. — Запоріжжя, 1992. — С. 81–82.

790

Макеевский рабочий. — 1931. — 30 грудня.

791

ГАРФ, ф. 374ш, оп. 27ш, спр. 1332, арк. 91, 128.

792

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 85, спр. 311, арк. 80.

793

Смоленський архів ВКП(б), 250, С. 47–48; ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 24, арк. 253.

794

ЦДАВО, ф. 2602, оп. 1, спр. 2320, арк. 39.

795

W. Haydon. ed. Russia as Seen by Two Tilmanstone Miners: A Record of a Tour to the Donetz Basin in Aug. — Sept. 1929 (Dover, 1929). — P. 18; Our Journey through Russia. A First-hand Account by Two British Working-Men of a Journey through Russia. London, 1929. — P. 27.

796

ГАРФ, ф. 5459, оп. 9, спр. 23, арк. 82.

797

ДАДО, ф. Р-391, оп. 1щ., спр. 213, арк. 131–131зв.

798

ДАДО, ф. P-129, оп. 1, спр. 23, арк. 93, 110.

799

Кочегарка (Артемівськ). — 1928. — 15 жовтня; ДАДО, ф. 5459, оп. 10, спр. 9, арк. 152; спр. 11, арк. 207.

800

Против «Рождества». Материалы к антирождественской кампании 1928–1929 гг. — Харків, 1928. — С. 27.

801

ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, спр. 9, арк. 148. 1930 р. 37,4% шахтарів чоловічої статі на Донбасі не були членами профспілки. (ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 172, арк. 46).

802

ГАРФ, ф. 5517, оп. 17, спр. 313, арк. 125.

803

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 50, арк. 84.

804

Crady. Communistic Russia. — Р. 5.

805

ЦДАВО, ф. 2623, оп. 1, спр. 4638, арк. 66.

806

Н. R. Knickerbocker. The Soviet Five-Year Plan and Its Effect on World Trade. London, 1931. — P. 167–68.

807

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 155, арк. 16.

808

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 2, арк. 148.

809

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 102, арк. 27зв.

810

Clarence Starr Collection. Hoover Institution Archive. Testimony before the Commissioner. — P. 7–8, 10. Дейча призначено директором вугільного тресту 6 жовтня, 1930 р. і знято 18 квітня 1931 р. (Сборник постановлений и приказов по промышленности. М., 1930. – 75:1138). За індустріалізацію. 19 квітня 1931. Інший американський інженер також згадував про зв’язки Дейча з ГПУ. Дейча, на його думку, вибрано за «тверду волю й досягнення» (Grady. Communistic Russia. — Р. 4; Knickerbocker. The Soviet Five-Year Plan. — P. 174.) Неможливо визначити, чи насправді Дейч був офіцером ГПУ, але він міг ним бути: Дейча перевели зі швейної промисловості — досить дивне переведення. Згодом його критикували за недостатній досвід у вугледобувній справі. (ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 88, арк. 67).

811

Grady. Communistic Russia. — Р. 4.

812

ГАРФ, ф. 5451, оп. 14, спр. 259, арк. 24, 133.

813

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 35.

814

ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 4227, арк. 2, 3.

815

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 35, арк. 124об.

816

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 35, арк. 27.

817

Неизвестная Россия // XX век. І. — М., 1992. — С. 203–204.

818

ГАРФ, ф. 5459, оп. 11, спр. 35, арк. 156.

819

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 8, арк. 41.

820

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 2, арк. 163.

821

РЦХІДНІ, ф. 85, оп. 28, спр. 8, арк. 190.

822

Michael R. Dohan. The Economic Origins of Soviet Autarchy. 1927/1928–1934 // Slavic Review, 35:4. December 1976. — P. 616.

823

Robert Conquest. The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine. Oxford University Press, 1986; Report to Congress: Commission on the Ukraine Famine. Washington, D.C., 1988; R. W. Davies, М. В Tauger, S. G. Wheatcroft. Stalin. Grain Stocks and the Famine of 1932–1933 // Slavic review, 54:3 (кінець 1995).

824

Hiroaki Kuromiya. Ukraine and Russia in the 1930s // Harvard Ukrainian Studies; Terry Martin. An Affirmative Action Empire: Ethnicity and the Soviet State, 1930–1938 (Ph.D. diss., University of Chicago, 1996).

825

Conquest. The Harvest of Sorrow.

826

Соколов Ю. Русский фольклор. Вып. 4 / Частушки, мещанские и блатные песни, фабрично-заводской и колхозный фольклор. — М., 1932. — С. 30.

827

Stephan Merl. Bauem unter Stalin. Die Formierung des sowjetischen Kolchossystems 1930–1941. Berlin, 1990.

828

S. G. Wheatcroft, R. W. Davies, J. M. Cooper. Soviet Industrialization reconsidered: Some Preliminary Conclusions about Economic Development between 1926 and 1941 // Economic History Review, 2^nd ser., 39:2 (May 1986). — P. 282–83.

829

Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution. — P. 292.

830

Ивницкий Н. Коллективизация и раскулачивание (начало 30-х годов). — М., 1994. — С. 203.

831

Dohan. Economic Origins. — Р. 616.

832

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 118, арк. 31зв.

833

ГАРФ, ф. 7416, спр. 204, арк. 123, 203.

834

Диктатура Труда. — 1932. — 9 травня; Социалистический Донбасс. — 1932. — 21 серпня, 2 вересня.

835

ГАРФ, ф. 5515, оп. 17, спр. 312, арк. 188.

836

Hiroaki Kuromiya. The Commander and the Rank and File: Managing the Soviet Coalmining Industry, 1928–1933 // Rosenberg, Siegelbaum. Social Dimensions. — P. 149.

837

Социалистический Донбасс. — 1932. — 22 жовтня.

838

ГАРФ, ф. 5515, оп. 17, спр. 618, арк. 9.

839

ЦДАВО, ф. 806, оп. 1, спр. 287, арк. 51.

840

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 118, арк. 105. За опублікованими даними, кількість коней у Донбасі зменшилася на 50% в період з 1928 до 1933 рр. (Донбасс в цифрах / Статистический справочник. — Сталино, 1936. — С. 50).

841

РЦХІДНІ, ф. 85, оп. 29, спр. 36, арк. 5; спр. 44, арк. 4.

842

Second Interim Report of Meetings and Hearings of and before the Commission on The Ukraine Femine Held in 1987. Washington, D.C. 1988. — P. 20–21. Про такі випадки в Макіївці та Кадіївці: Mace, Heretz. Oral History Project, 2:875, 3:1455.

843

Second Interim Report. — P. 20.

844

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 69.

845

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1, спр. 77, арк. 6–10.

846

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1, спр. 15, арк. 124.

847

33-й: голод. Народна книга-меморіал. — К., 1991. — С. 228.

848

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 83, арк. 24; спр. 25, арк. 107–8; РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, спр. 4, арк. 20; То був страшний суд // Україна. — 1989. — № 29. — С. 17.

849

Mace, Heretz. Oral History Project 1:201, 202.

850

Заика В. Голодомор 1933 в Донбассе // Первая линия (Донецьк). — 1991. — № 48. — 19 червня.

851

The Black Deeds of the Kremlin: A White Book, vol. 2, The Great Famine in Ukraine, 1932–1933. Detroit, 1955. — P. 615–16.

852

The Black Deeds of the Kremlin, vol. 2. — P. 616.

853

The Black Deeds of the Kremlin: A White Book, vol. 1. Book of testimonies. Toronto, 1953. — P. 284.

854

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:1137.

855

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 15, арк. 125.

856

Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — К., 1990. — С. 448, 495.

857

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:737.

858

Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1438.

859

Черниченко Ю. Две тайны // Литературная газета. — 1988. — 13 квітня; Mace, Heretz. Oral History Project. 2:628–29; Second Interim Report. — P. 54.

860

Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1237.

861

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:857.

862

First Interim Report of Meetings and Hearings of and before the Commission on the Ukraine Famine. Washington, D.C., 1987. — P. 166–67; Социалистический Донбасс. — 1989. — 13 грудня; Mace, Heretz. Oral History Project. 2:857, 3:1455.

863

33-й: голод. — С. 230.

864

Andrei Sinyavsky. Soviet civilization: A Cultural history, tr. Joanne Turnbill with the assistance of Nikolai Formozov. New York, 1988. — P. 222–23.

865

ДАДО, ф. P-835, оп. 1щ., спр. 105, арк. 17.

866

Крестная ноша. Трагедия казачества // Дон. — 1990. — № 7. — С. 77.

867

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 84, арк. 18; оп. 1, спр. 51, арк. 73; Жуков. Мы шли через трудности и поиски // Всегда восемнадцать. — Донецьк, 1986. — С. 72.

868

Осокина Е. Иерархия потребления. / О жизни людей в условиях сталинского снабжения 1928–1935 гг. — М., 1993. — С. 26.

869

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 18–21.

870

Шамрай Ф. Страшніше за смерть — голод 1932–1933 рр. очима свідка // Наша газета (Луганськ). — 1993. — 12 червня; Mace, Heretz. Oral History Project, 3:1390.

871

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 290, арк. 19–20.

872

Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1384.

873

33-й: голод. — С. 230.

874

Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1436, 1437, 1455, 1457.

875

Jonathan Haslam. Political Opposition to Stalin and the Origins of the Terror in Russia, 1932–1936 // Historical Journal, 29:2 (1986).

876

Jonathan Haslam. The Soviet Union and the Threat from the East, 1933–1941. Moscow, Tokyo and the Prelude to the Pacific War. University of Pittsburgh Press, 1992; Soviet Union and the Struggle for Collective Security in Europe, 1933–1939. New York, 1984.

877

Шаповал Ю. Сталінізм і Україна // Український історичний журнал. — 1991. — № 10. — С. 42; № 11. — С. 20–21; Постоловская Т. Особенности классовой борьбы на Украине в период между XVI и XVII партсъездами, разгром контрреволюционных организаций и роль органов юстиции в разгроме // Под марксо-ленинским знаменем. — 1934. — № 1. — С. 41–47.

878

Старков В. Утверждение режима личной власти И. В. Сталина и сопротивление в партии и государстве (итоги и уроки политической борьбы в 30-е годы). Докт. дисс. Санкт-Петербургский политологический институт, 1992. — Розд. 5.

879

Hryhory Kostiuk. Stalinist Rule in Ukraine: A study of the Decade of Mass Terror (1929–39). New York, 1960. — P. 94–95.

880

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 290, арк. 21.

881

Mace, Heretz. Oral History Project. 3 vols.; the Black Deeds ot the Kremlin, 2 vols.; 33-й: голод.

882

D. Zlepko, ed. Der Ukrainische Hunger-Holocaust. Sonnenbühl, 1988. — P. 261.

883

Літературна Україна. — 1992. — 7 травня.

884

Класичні праці: Kostiuk. Stalinist Rule in Ukraine; James E. Mace. Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in Soviet Ukraine. 1918–1933. Harvard University Press, 1983.

885

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 128, арк. 47–52, 63–66; Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади. Книга перша. Edmonton, Canada, 1987. — С. 456, 549–551. Про закриття «Літературного Донбасу» і про чутки, що Москва хотіла формально зробити Донбас російським (Гайдарівський В. А світ такий гарний... Буенос-Айрес, 1962. С. IV–V). Гайдарівський тоді був заарештований. ГПУ закрило видавництво і поставило при ньому озброєну охорону.

886

Постышев П. Статьи и речи. — Харків, 1934. — С. 271.

887

Мартемьян Рютин. На колени не встану. — М., 1992; Реабилитация / Политические процессы 30–50-х годов. — М., 1991. — С. 92–104, 334–446.

888

Старков. Утверждение. — Розд. 4.

889

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 53, арк. 3–38.

890

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 138, арк. 1–15.

891

ДАДО, ф. 25п, оп. 1, спр. 57, арк. 7.

892

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 105, арк. 62–67, спр. 139, арк. 66–68, 78–81.

893

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 136, 144–47, 165–67.

894

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 201–26.

895

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 214.

896

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 217.

897

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 220.

898

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 199, 217.

899

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 389. Гапон був православним священиком з України, який 9 січня 1903 року, під час російсько-японської війни, привів робітників до Зимового палацу просити в царя роботи й громадянських прав. Поліція зустріла робітників вогнем. Ця Кривава неділя ознаменувала початок революції 1905 р. в Росії.

900

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 389.

901

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 265.

902

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 285.

903

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 281; Беспечный Т., Букреева Т. Те три колоска // Социалистический Донбасс. — 1991. — 14 лютого. Про подібні до цього випадки на Північному Кавказі: Осколков Е. Голод 1932/1933. Хлебозаготовки и голод 1932/1933 года в Северо-Кавказском крае. — Ростов-на-Дону, 1991. — С. 47–51.

904

Голод 1932–1933 років на Україні. — С. 293.

905

Беспечный Т. Голод 1932–1933 годов в Донбассе // Социалистический Донбасс. — 1989. — 13 грудня.

906

Kuromiya. The Commander and the Rank and File.

907

Социалистический Донбасс. — 1933. — 20 травня.

908

Социалистический Донбасс. — 1933. — 30 травня, 8 вересня; П’ятий пленум Донецького обкому КП(б)У / Матеріали. — Сталіно, 1933. — С. 80–81.

909

Социалистический Донбасс. — 1933. — 9 вересня; Колотилин Н. Отчетный доклад о работе Шахтинского райкома ВКП(б) // Шахти. — 1934. — С. 49. Одна зі справ — Ф. Т. Пугача. Його засудили до восьми років примусової праці за саботаж і шкідництво, в середині тридцятих йому довелось працювати на будівництві Московсько-Волзького каналу. Пугач заперечував усі звинувачення. (Авдеенко А. Наказание без преступления. — М., 1991. — С. 102, 111, 117–127).

910

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 77, арк. 33–37.

911

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 111, арк. 125.

912

Постоловская. Особенности. — С. 53.

913

Социалистический Донбасс. — 1933. — 26 червня, 8 липня.

914

Социалистический Донбасс. — 1933. — 12 жовтня.

915

Социалистический Донбасс. — 1934. — 5 березня.

916

ДАДО, ф. Р-26р, оп. 1, спр. 150, арк. 2–12.

917

Лиходеев Л. Поле брани, на котором не было раненых. — М, 1990. — С. 215–217.

918

Сталин И. В. Сочинения. — Т. 13. — М, 1951. — С. 207, 212.

919

Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution. — Р. 318.

920

Хлевнюк О. 1937-е: Сталин, НКВД и советское общество. — М., 1992. — С. 24.

921

Mace, Heretz. Oral History Project. Vols. 1–3 (2:854); Костюк. Зустрічі і прощання. — С. 680; Україна. 1989. — № 12. — С. 15.

922

Mace, Heretz. Oral History Project. 1:48–49, 2:875; Путинцев Ф. Политическая роль и тактика сект. — М., 1935. — С. 420.

923

Bohdan. Avoiding Extintion. — Р. 28–32.

924

ЦДАВО, ф. 2605, оп. 3, спр. 1129, арк. 857.

925

Докладний звіт про ситуацію на Дону: Шолохов М. Писатель и вождь / Переписка М. А. Шолохова с И. В. Сталиным. 1931–1950 годы. Сборник документов из личного архива И. В. Сталина. — М, 1997; Листи з Дону, Кубані та інших козацьких районів про голод у: Крестная ноша. Трагедия казачества // Дон. — 1990. — № 7.

926

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 78, арк. 7–10.

927

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 106, арк. 192–93.

928

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 78, арк. 13–14, 17.

929

The Black Deeds of the Kremlin, 1:119.

930

Социалистический Донбасс. — 1933. — 9 травня.

931

РЦХІДНІ, ф. 85, оп. 29, спр. 47, арк. 4–5.

932

Социалистический Донбасс. — 1933. — 21 червня.

933

Ударник угля. — 1933. — № 12. Передова стаття на 2 с. обкладинки.

934

Справи про шкідництво ворогів // Социалистический Донбасс. — 1933. — 15 вересня, 1934. — 15 січня; Ударник угля. — 1933. — № 10–11. — С. 11; Молот. — 1933. — 23 березня.

935

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 202, арк. 63.

936

На процесі шкідників робочого постачання // Социалистический Донбасс. — 1932. — 25, 28, 29, 30 грудня.

937

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 51, арк. 76–79; оп. 1щ., спр. 117, арк. 2 зв.; Социалистический Донбасс. — 11 січня, 30 серпня, 11 вересня 1933.

938

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 59, арк. 9–15.

939

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 79, арк. 10–11.

940

Социалистический Донбасс. — 1933. — 29 червня.

941

Социалистический Донбасс. — 1933. — 2 серпня, 12 листопада, 3 грудня; 1934. — 28 березня.

942

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 106, арк. 2.

943

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 84, арк. 75.

944

Беспечный, Букреева. Те три колоска; ДАДО, ф. Р-835, оп. 1, спр. 35, арк. 17.

945

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1, спр. 35, арк. 38.

946

ДАЛО, ф. P-33, оп. 1, спр. 18.

947

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 84, арк. 49–50; оп. 1, спр. 92, арк. 10.

948

ДАДО, ф. P-920, оп. 1, спр. 9, арк. 50.

949

ДАДО, ф. P-920, оп. 1, спр. 9, арк. 50.

950

В Сталіно, наприклад, ці установи видавали газету (Перековка. — 1934. — № 1, 2, 24–25).

951

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 106, арк. 21.

952

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 100, арк. 1.

953

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 52, арк. 60; Merle Fainsod. Smolensk under Soviet Rule. Harvard University Press, 1958. — P. 187.

954

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 62, арк. 62. У серпні 1933 року Політбюро «тимчасово» дозволило застосування найвищої міри покарання до організаторів і активу озброєних «банд» в Україні та в інших місцях: Сталинское Политбюро в 30-е годы. Сборник документов. — М., 1995. — С. 64.

955

Sheila Fitzpatrick. Stalin’s Peasants: Resistance and Survival in the Russian Village after Collectivization. Oxford University Press, 1994.

956

Louis Fischer, ed. Thirteen Who Fled, tr. Gloria Fischer and Victor Fischer (New York, 1949), p. 60–61.

957

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 226, арк. 13.

958

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 226, арк. 31, 50.

959

ГАРФ, ф. 7416, оп. 1, спр. 226, спр. 224, арк. 20, 29зв., 48.

960

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 20.

961

Социалистический Донбасс. — 1933. — 12 вересня.

962

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 79, арк. 206.

963

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 84, арк. 37–38.

964

РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, спр. 2701, арк. 3.

965

Социалистический Донбасс. — 1933. — 9, 12 грудня; 1934. — 29 береня.

966

Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution. — P. 306.

967

Социалистический Донбасс за 1933 рік.

968

Mace, Heretz. Oral History Project. 1:42.

969

Mace, Heretz. Oral History Project. 1:47–48.

970

ДАДО, ф. 26п, оп. 1, спр. 150, арк. 13–13 зв.

971

Mace, Heretz. Oral History Project. У 3-х томах. The Black Deeds of the Kremlin. У 2-х томах.

972

Чирко Б. Національні меншості на Україні в 20–30-х рр. // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 59; Наседкіна Л. Грецькі національні сільради та райони в Україні (друга половина 20-х — 30-і роки) // Український історичний журнал. — 1992. — № 6. — С. 69, 71.

973

33-й: голод. — С. 230.

974

Наседкина Л. Греческие национальные сельские советы Украины во взаимодействии национальной и социальной политики // Греки Украины: история и современность. — Донецьк, 1991. — С. 126.

975

Українські націоналісти тепер вважали, що робітники Донбасу були «в серці українцями». (Стецько Я. 1941. — 30 червня. Проголошення відновлення державності України. — Торонто, 1967. — С. 47).

976

George О. Liber. Soviet Nationality, Policy, Urban Growth, and Identity Change in the Ukrainian SSR, 1923–1934, Cambridge University Press, 1992.

977

Труд. — 1930. — 17 вересня.

978

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:654.

979

Вісті ВУЦВК. — 1930. — 3 січня; Bohdan Krawchenko. Social Change and National Conscioussness in Twentieth-Century Ukraine. New York, 1985. — P. 120.

980

Антоненко-Давидович Б. Землею українською. — Філадельфія, 1955 (передрук із видання 1942 року у Львові). — С. 146–150, 152. Про подібне ставлення до українізації в низах: Гайдарівський. А світ такий гарний. — С. III. Про українізацію на Донбасі: Хвиля А. До розв’язання національного питання на Україні. — Харків, 1930. — С. 76–127; Борисов С. По Донецкому бассейну. Путевые очерки // Новый мир. — 1929. — № 2. — С. 128.

981

Krawchenko. Social Change. — Р. 88–89; Постышев. Статьи и речи. — С. 318. В середині 1920-х років у 20% шкіл Донбасу викладання провадили українською мовою. (2 сессия ЦИК 3 созыва. Стенографический отчет. — М., 1926. — С. 543).

982

Касьянов Г. Українська інтеліґенція 1920-х — 30-х років: соціальний портрет та історична доля. — К., 1992. — С. 154 (репліка В. П. Затонського в грудні 1933 р.). В листопаді 1933 він начебто сказав, що від 30% до 40% українських вчителів були «класовими ворогами» (Создавая семью народов. О практике решения национального вопроса на Украине в 20–30-е годы // Под знаменем ленинизма. — 1989. — № 11. — С. 53).

983

Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1434.

984

The Black Deeds of the Kremlin. 1:118–19.

985

ДАДО, ф. P-835, оп. 1, спр. 62, арк. 16.

986

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 103, арк. 10; Социалистический Донбасс. — 1933. — 10 вересня; Социалистический Донбасс. — 1934. — 4, 5 грудня 1934 р. закрито синагогу в Сталіно, її відкрили лише у вересні 1990 р. // Вечерний Донецк. — 1990. — 27 вересня.

987

Sarah Davies. “Us” against “Them”: Social Identity in Soviet Russia, 1934–1941 // Russian Review, 56:1 January, 1997. На жаль, Davies розглядає проблему лише з 1934 року, ніби раніше її не було.

988

Лиходеев Л. Поле брани. — С. 216. Майже безперечно, що історія про Павлика Морозова — леґенда. Дуже схоже, що чекісти просто вигадали цю оповідку. Про цю страшну історію: ДружниковЮ. Вознесение Павлика Морозова. — Лондон, 1988.

989

Сто сорок бесед с Молотовым // Из дневника Ф. Чуева. — М., 1991. — С. 300.

990

Сталін. Сочинения. — Т. 13. — С. 370.

991

ДАЛО, ф. Р-1, оп. 2, спр. 180, арк. 1.

992

Новости и события (Донецьк). — 1993. — № 21. — липень.

993

З Мар’їнки біля Сталіно (Голос України. — 1993. — 10 вересня).

994

ДАДО, ф. Р-835, оп. 1щ., спр. 105, арк. 7.

995

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:876–77.

996

Заика. Голодомор.

997

Naum Jasny. Soviet Industrialization. 1928–1952 University of Chicago Press, 1961. — P. 142.

998

Социалистическое строительство Союза ССР (1933–1938 гг.) // Статистический сборник. — М., Л., 1939. — С. 47, 56–57.

999

James Е. Mace and Leonid Heretz, eds. Oral History of the Commission on the Ukraine Famine. Washington D.C. 2:862, 3:1390.

1000

Симонов Константин. Глазами человека моего поколения. Размышления о И. В. Сталине. — М., 1988. — С. 45–46.

1001

Гефтер М. Из тех и этих лет. — М, 1991. — С. 260, 354.

1002

Елена Булгакова. Дневник. — М, 1990. — С. 84.

1003

Wolfgang Leonhard. Child of the Revolution, tr. C.M. Woodhouse. London, 1957. — P. 22. На початку 1935 року на порядок денний було поставлене питання про нову конституцію, і в кінці 1936 р. її ухвалено як Сталінську Конституцію.

1004

Jonathan Haslam. The Soviet Union and the Struggle For Collective Security in Europe, 1933–1939, New York, 1984.

1005

Гефтер. Из тех и этих лет...

1006

Симонов. Глазами... — С. 49.

1007

Leonhard. Child of the Revolution. — P. 23.

1008

J. Arch Getty. Origins of the. Great Purges: The Soviet Communist Party Reconsidered, 1933–1938. Cambridge University Press. 1985; Robert C. Tucker. Stalin in Power: The Revolution from Above, 1928–1941. New York, 1990, ch. 12; Правда. — 1990. — 4 листопада. (Вокруг убийства Кирова); 1991 р. — 28 січня. (Яковлев А. О декабрьской трагедии 1934 года).

1009

Кирилина А. Рикошет, или Сколько человек было убито выстрелом в Смольном. — СПб, 1993 р. Я знала, что предстоит убийство Кирова: версия секретного сотрудника ОГПУ — НКВД // Источник. — № 2. — 1994; Меморандум одного зі слідчих НКВС: Люшков Г. Stālin е no kōkaijō // Kaizō. № 4. 1939. Токіо.

1010

Маслов В., Чистяков Н. Сталинские репрессии и советская юстиция // Коммунист. — 1990. — № 10. — С. 105.

1011

Ці слова Сталіна згадував сам Єжов // Вопросы истории. — 1995. — № 2. — С. 16.

1012

Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф. Чуева. — М., 1991. — С. 310–311.

1013

Промова Єжова // Вопросы истории. — 1995. — № 2. — С. 17; Реабилитация. Политические процессы 30–50-х годов. — М., 1991. — С. 123, 153, 154.

1014

Реабилитация. — С. 191–195.

1015

Реабилитация. — С. 175.

1016

Реабилитация. — С. 104–122.

1017

Про адміністрацію взагалі: Gábor T. Rittersporn. Stalinist Simplifications and Soviet Complications: Social Tensions and Political Conflicts in the USSR, 1933–1953 (Chur, Switzerland, 1991); щодо партії: Getty. Origins; щодо кримінальної політики див.: Eugene Huskey. Vyshinskii, Krylenko, також: the Shaping of Soviet Legal Order // Slavic Review, 46:3–4 (Winter, 1997); про міжнародні відносини: Haslam. The Soviet Union, і Political Opposition To Stalin and the Origins of the Terror in Russia, 1932–1936 // Historical Journal, 29:2 (1986). Найкраща загальна праця про великий терор: Oleg Khlevniuk. The Objectives of the Great Terror, 1937–1938 // Julian Cooper, Maureen Perrie, E. A. Rees, eds. Soviet History, 1917–1953: Essays in Honour Of R. W. Davies (London, 1995).

1018

Сталин И. В. Сочинения, т. 1. Stanford. CA. 1967. — С. 219.

1019

Anton Ciliga. The Russian Enigma London. 1940. — P. 71 (автор наполягає, що це були «робітники»); Яковлев. О декабрьской трагедии. Див. також розповідь Симонова про долю його родичів: Глазами... — С. 50, 54. Молотов у відповідь на протест відомого російського фізіолога і лауреата Нобелівської премії І. Павлова заявив, що репресії проводили через близькість міста до кордону і складну міжнародну ситуацію. Див.: Страницы истории КПСС. Факты, проблемы, уроки. Т. 2. — М., 1989. — С. 650. Була поширена чутка, що списки людей, яких мали вислати з міста, складали, просто порівнюючи дореволюційні телефонні довідники з довідником видання 1934 року.

1020

Социалистический Донбасс. — 14 квітня; 1, 3, 9, 14 червня; 3, 30 липня; 2, 3, 8, 9 серпня 1935.

1021

Про репресії в збройних силах після вбивства Кірова: Сувениров О. Наркомат обороны и НКВД в предвоенные годы // Вопросы истории. — 1991. — № 6. — С. 27.

1022

Феофанов Ю. Мы думали, что так надо... // Неделя. — 1988. — № 41. — С. 11, 13. Автор яскраво ілюструє цю точку зору. Вона базується на інтерв’ю з Сафоновою А. Н., чоловіка якої, Смирнова І. Н., втягнули у процес Зинов’єва-Каменєва 1936 р. і розстріляли.

1023

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5195, арк. 121; Социалистический Донбасс. — 20, 26, 29 січня; 2, 21, 27 лютого 1935 і т. д.; Шаповал Ю. Україна 20–50-х років: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993. — С. 181–82. Автор доводить, що напади на рештки націоналістів і троцькістів почалися восени 1934 р.

1024

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5195, арк. 123.

1025

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 49–50, 129; ф. 26п, оп. 1, спр. 226а; ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 21.

1026

Robert Conquest. The Great Terror: A Reassessment. Oxford University Prees. 1990. — P. 76–78.

1027

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 561, арк. 161.

1028

Васильев В. 30-е годы на Украине // Коммунист. — 1990. — № 17. — С. 79.

1029

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 181, арк. 251.

1030

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 84, арк. 73; спр. 181, арк. 73.

1031

Социалистический Донбасс. — 9 жовтня 1936.

1032

Національні відносини в Україні у XX столітті. Збірник документів і матеріалів. — К., 1994. — С. 212–216. «Ще 1934 р., коли нацисти прийшли до влади в Німеччині, ЦК компартії вирішив таємно зібрати всю інформацію про німців, які працюють як у промисловості, так і в адміністрації». Якщо вірити одному із збирачів цієї інформації, вже в кінці 1934 р. партія «мала найточнішу інформацію про кількість німців, які жили в СРСР, та характер їхньої професійної діяльності». Вся робота таємних служб і пізніші репресії спиралися на зібрані і впорядковані нами дані. (Fleischhauer I., Pinkus В. The Soviet Germans: Pastand Present. New York, 1986, p. 34, 91).

1033

ЦДАГО, ф. 1, оп. 16, спр. 11, арк. 294–295, 323.

1034

ЦДАГО, ф. 1, оп. 16, спр. 12.

1035

Fleischhauer and Pinkus. Soviet Germans. — P. 63.

1036

Бугай M. Депортація населення з України (30–50-і роки) // Український історичний журнал. — 1990. — № 10. — С. 34. (За цим наказом депортовано 35 820 поляків); Палієнко В. Незаконні репресії проти польського населення в Україні у 20–30-х роках // За міжнаціональну злагоду, проти шовінізму та екстремізму. — К., 1995. — С. 82; Винниченко І. Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання. — К., 1994. — С. 39, 106–107.

1037

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 561, арк. 129, 153.

1038

Исторический архив. — 1992. — № 1. — С. 114–117. У грудні 1935 року Постишев, тоді керівник української компартії, категорично заявив, що 90% так званих політичних імміґрантів були польськими аґентами. РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 561, арк. 162.

1039

ЦДАГО, ф. 1, оп. 1, спр. 469, арк. 126; РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 181, арк. 85–86, 120–122.

1040

Вечерний Донецк. — 23 лютого 1990.

1041

ЦДАГО, ф. 1, оп. 16, спр. 12, арк. 278, 304, 313; Шаповал. Україна. — С. 160–161.

1042

Греки Украины: история и современность. — Донецьк, 1991. — С. 22.

1043

Hryhory Kostiuk. Stalinist Rule in the Ukraine: A Study of the Decade of Mass Terror (1929–1939). New York. 1960. — P. 98–101; Шаповал. Україна. — С. 152–60. Репресії проти відомих українських письменників тривали в 1935 і 1936 рр. Наприклад, В. Д. Антоненко-Давидович, заарештований у січні 1935 р., був засуджений до 10 років у вересні 1935 р. за нібито участь в контрреволюційній організації. ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 699, арк. 6. Про інші випадки, наприклад, процес «терористичної групи професора Зерова» у січні 1936 р.: Kostiuk. Stalinist Rule. — Р. 101–2.

1044

Шаповал Ю. Людина і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. — К., 1994. — С. 31–32. Ця асоціація була скасована іще раніше (1933 р.).

1045

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 181, арк. 74; оп. 2, спр. 561, арк. 162.

1046

Шаповал. Україна. — Розд. 10; Kostiuk. Stalinist Rule, р. 102–103.

1047

ДАДО, ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 23, 27; арк. 37–38; Социалистический Донбасс. — 4 лютого 1935.

1048

Merl Fainsod. Smolensk under Soviet Rule. Harvard University Press, 1958. — P. 422; Sheila Fitzpatrick. Stalin’s peasants: Resistance and Survival in the Russian Village after Collectivization. Oxford University Press. 1994. — P. 291–292; Вікторов Б. Без грифа «секретно». Записки воєнного прокурора. — М., 1990. — С. 201.

1049

Цей висновок — результат знайомства з численними справами в колишньому архіві КДБ в Донецьку й Луганську.

1050

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 34.

1051

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 37.

1052

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 20.

1053

ДАДО, ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 5–8.

1054

ДАДО, ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 10–11, 14.

1055

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 2; ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 4–13.

1056

ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 3-г. Цибуля й оселедець означали погане харчування. Умови життя та праці в Донбасі були такі погані, що іспанські шахтарі-соціалісти, які втекли від судового переслідування і 1935 р. емігрували на «соціалістичну батьківщину», 1936 р. майже всі повернулися додому. (Исторический архив. — 1996. — № 2. — С. 133–41).

1057

ДАДО, ф. 26п, оп. 1, спр. 226а.

1058

АУСБУЛО, № 7027-р, т. 9.

1059

Уксусов И. 58-я статья за 58 книг с автографами // Литературная газета. — 16 листопада 1988.

1060

Уксусов И. После молчания // Советский шахтер. — 1989. — № 11. — С. 10; Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади. Книга перша. Edmonton, Canada, 1987. — С. 583–39, 546–47.

1061

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 144.

1062

ДАДО, ф. 26п, оп. 1, д. 226а.

1063

ДАДО, ф. 424п, оп. 1а, спр. 183, арк. 2–3.

1064

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 304, арк. 7–8. Директор шахти «Краснолуч» Хлевовий вчинив самогубство після арешту десятків його підлеглих і він побоювався нових арештів (арк. 16).

1065

Хлевнюк О. 1937-й: Сталин, НКВД и советское общество. — М., 1992. — С. 116–117.

1066

ГАРФ, ф. 9474, оп. 1, спр. 114, арк. 56.

1067

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 181, арк. 2–3.

1068

ГАРФ, ф. 9474, оп. 1, спр. 114, арк. 54. Були й десятки робітників, звинувачених в аваріях на виробництві.

1069

ГАРФ, ф. 9474, оп. 1, спр. 114, арк. 46.

1070

Хлевнюк О. Сталин и Орджоникидзе. Конфликты в Политбюро в 30-е годы. — М, 1993. — С. 55–66; Lewis Н. Siegelbaum. Stakhanovism and the Politics of Productivity in the USSR. Cambridge University Press, 1988; Robert Maier. Die Stachanov-Bewegung 1935–1938. Der Stachanovismus als tragendes und verscharfendes Moment der Stalinisierung der So-wjetischen Gesellschafit. Stuttgart, 1990; Gábor T. Rittensporn. “Heros du travail et commandants de la production. La campagne stakhanoviste et les strategies fractionelles en U.R.S.S. (1935–1936).” // Recherches Me 32–33; Robert Thurston. The Stakhanovite Movement: The Background to the Great Terror in the Factories, 1935–1938 // J. Arch Getty, Roberta T. Manning, eds. Stalinist Terror: New Perspectives. Cambridge University Press, 1993.

1071

Цей вислів я запозичив у Хлевнюка: Сталин и Орджоникидзе. — С. 58.

1072

За индустриализацию. — 21, 23 вересня 1935.

1073

Социалистический Донбасс. — 28 вересня 1935.

1074

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 120, спр. 272, арк. 14–16.

1075

Siegelbaum. Stakhanovism, ch. 5, and Donald Filtzer, Soviet Workers and Stalinist Industrialization: The Formation of Modem Soviet Production Relations, 1938–1941 (New York, 1986), p. 200–5.

1076

“Soviet Memories as a Historical Source” // Sheila Fitzpatrick and Lynne Viola, eds. A Researches Guide to Sources on Soviet Social History in the 1930s (Armonk, N.Y., 1990); За индустриализацию. — 1 квітня 1936.

1077

Первый Вседонецкий слет стахановцев-мастеров угля. 7–10 января 1936 года. Сталино. Стен. отчет. — К., 1936. — С. 59–60; Троян Н. Мы покоряем время...

1078

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 4683, арк. 20.

1079

Зверніть увагу на промову директора «Сталінвугілля» Хачатурянця А. // За индустриализацию. — 28 червня 1936.

1080

За индустриализацию. — 8 травня 1936.

1081

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5196, арк 290.

1082

Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 295.

1083

Волобуев О., Кулешов С. Очищение. История и перестройка. Публицистические заметки. — М., 1989. — С. 146.

1084

На цю тему є багато літератури. Одне з останніх західних видань: Getty and Manning, eds. Stalinist Terror. Критика на цю книгу: Хлевнюк О. Управление государственным террором // Свободная мысль. — 1994. — № 7–8. — С. 123–127.

1085

Ивестия ЦК КПСС. — 1990. — № 7. — С. 94. Исторический архив. — 1992. — № 1. — С. 123–131.

1086

Conquest. Great Terror, р. 183; Сталинское Политбюро в 30-е годы. Сборник документов. — М., 1995. — С. 149–150. 1934 р. ГПУ реорганізовано в НКВС. Можливо, під «загаялись на чотири роки» Сталін мав на увазі «Рютинську справу» 1932 р. (див. розд. 5).

1087

Реабілітація. — С. 216–217.

1088

Реабілітація. — С. 179; Getty. Origins, Р. 121–122, 245–246.

1089

Реабілітація. — С. 185–186, 196–210.

1090

Промова Сталіна 2 червня 1937 // Источник. — 1994. — № 3. — С. 79.

1091

Промова Сталіна 2 червня 1937 // Источник. — 1994. — С. 80; Реабілітація. — С. 295.

1092

Krushchev Remembers, tr. and ed. Strobe Talbott, вступ, коментарі й примітки Edward Crankshaw. Boston, 1970. — P. 283.

1093

Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 302.

1094

Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 401. Про такий самий погляд: Чуев Ф. Так говорил Каганович. Исповедь сталинского апостола. — М., 1992. — С. 74.

1095

Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 402.

1096

Adam В. Ulam. Stalin: The Man and His Era (New York, 1937), p. 404–407.

1097

Hasiem. The Soviet Union and the Struggle for Collective Security, p. 127–128.

1098

Сталінова репліка на пленумі ЦК компартії в лютому — березні 1937 р. (Вопросы истории. — 1992. — № 4–5. — С. 36).

1099

Латышев А. Рядом со Сталиным // Совершенно секретно. — 1990. — № 12. — С. 18, 19. Про ту саму промову Сталина: Tucker. Stalin in Power, p. 482–483. Tucker у своєму аналізі спирається на стенографічний запис.

1100

Ремарка на пленумі ЦК в лютому — березні 1937: Вопросы истории. — 1992. — № 10. — С. 34.

1101

Латышев А. Рядом со Сталиным. — С. 19; Tucker. Stalin in Power.

1102

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 5166, арк. 69. Однак Іванова, який начебто був есером до революції, заарештовано 1 серпня, 1937 і засуджено до розстрілу в липні 1938. До того він керував операціями терору на Донбасі, але, як і Ягода, був запідозрений у співчутті колишнім троцькістам Донбасу. (Наше минуле. — 1993. — 1 (6). — С. 82–85).

1103

Социалистический Донбасс. — 27 червня 1937.

1104

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 574, арк. 74.

1105

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 3, д. 2042.

1106

“Stalinist Terror in the Donbas: A Note” // Slavic Review, 50:1. Spring 1991. — P. 157–162.

1107

Авдеенко А. Наказание без преступления. — M., 1991. — С. 182–183.

1108

ЦДАГО, ф. 1, оп. 1, спр. 539, арк. 40.

1109

Авдеенко А. Наказание. — С. 182. Н. Н. Благовєщенського, професора медичного інституту в Сталіно, було заарештовано за те, що він начебто поширював епідемію бактеріологічними методами для дезорганізації трудового фронту, ослаблення країни і повалення уряду (Бурносов В. Некоторые страницы 1937 года. Как это было // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи. Т. 2. — Донецьк, 1992. — С. 110–114).

1110

РЦХІДНІ, ф. 589, оп. 3, спр. 7588.

1111

ЦХДМО, ф. 1, оп. 23, спр. 1237, арк. 1.

1112

Табачник Д., Головенько В., Корнієвський О. Чорні роки Комсомолу України. — К., 1990.

1113

Franchesco Benvenuti. A Stalinist Victim of Stalinism: Sergo Ordzhonikidze // Cooper, Perrie, and Rees. Soviet History.

1114

РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, спр. 2522, арк. 33.

1115

РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, спр. 2766, арк. 21.

1116

Промова Вишинського // Социалистический Донбасс. — 16 травня 1937.

1117

ГАРФ, ф. 9474, оп. 1, спр. 114, арк. 44.

1118

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 2, спр. 575, арк. 35 і 45.

1119

РЦХІДНІ, ф. 85, оп. 29, спр. 156, арк. 10–12.

1120

Социалистический Донбасс. — 21 травня 1937.

1121

Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР, 1937. — № 28. — С. 245–48; ДАДО, ф. 26п, оп. 1, спр. 237, арк. 13–15; ГАРФ, ф. 9474, оп. 1, д. 111, арк. 13, 38, 86; Социалистический Донбасс. — 16 травня 1937 (промова Вишинського), 24 травня 1937.

1122

Тринадцятий з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України, бюлетень 3. — К., 1937. — С. 2; За индустриализацию. — 27 липня 1937.

1123

Промова Вишинського // Социалистический Донбасс. — 16 травня 1937.

1124

Тринадцятий з’їзд Комуністичної партії, бюлетень 4. — К., 1937. — С. 10; ГАРФ, ф. 7511, оп. 1, спр. 221, арк. 26.

1125

Промова Косіора 27 лютого 1937 // Вопросы истории. — № 6. — С. 7.

1126

Приазовский рабочий. — 20 березня 1992. Докладніше про Гвахарію: Бурносов. Некоторые страницы. — С. 95–101. Про терор в Макіївці: Franchesco Benvenuti. Industry and Purge in the Donbass, 1936–37 // Europe — Asia Studies, 45:1 (1993).

1127

Приазовский рабочий. — 20 березня 1992.

1128

РЦХІДНІ, ф. 589, оп. 3, спр. 1124. Коротка біографія Бажанова у: Командарм угольного фронта. — М, 1977. Самого Рухимовича страчено 1938 р.

1129

Испытание долгом. 3-є вид. — Донецьк, 1989. — С. 165. Там зазначено, що директор «Донбасвугілля» помер під час допиту 1937 р. Майже точно, що цим директором був Епіфанцев.

1130

РГАЕ, ф. 7566, оп. 2, спр. 114, арк. 19.

1131

Kuromuiya. Stalinist Terror in the Donbas. Про велику плинність інженерно-керівних кадрів: Хлевнюк. 1937-й. — С. 236.

1132

Kevin Klose. Russia and the Russians: Inside the Closed Society. New York, 1984. — P. 60.

1133

Социалистический Донбасс. — 10 листопада, 3 грудня. (Ця газета повідомляла ще про декілька таких показових процесів, особливо в липні й серпні 1938 року).

1134

Стаханов А. Рассказ о моей жизни. — М., 1938. Аналіз спогадів стахановців: Kyromiya. Soviet Memoirs as a Historical Source.

1135

Авдеенко. Наказание... — С. 208.

1136

Joseph Е. Davies. Mission to Moscow. New York, 1941.

1137

РЦХІДНІ, ф. 558, оп. 1, спр. 3215, арк. 13. Частину промови з критикою керівництва Сталін перед публікацією викинув. На тій самій зустрічі Каганович стверджував, що внаслідок шкідництва троцькістсько-бухарінських найманців вугільнодобувна промисловість була в скрутному становищі. Сталін вирізав цю частину перед публікацією. (РЦХІДНІ, ф. 558, оп. 1, спр. 3215, арк. 3).

1138

Голова профспілкового комітету.

1139

Рапуть — рабочий путь — це або профспілковий орган, або життя робітників узагалі, або те і те.

1140

РФІМФЕ, ф. 8–3/202, арк. 140–41. (Записано 28 лютого, 1937 р. З уст шахтаря Д. Д. Бобкіна з шахти ім. Ілліча в місті Серго. (Зверніть увагу, що Бобкін співав жіночим голосом).

1141

Thurston. The Stakhanovite Movement. Sheila Fitzpatrick. Workers against Bosses: The impact of Great Purges on Labor-Management Relations // Lewis H. Siegelbaum, Ronald Grigor Suny. eds. Making Workers Soviet: Power, Class, and Identity. Cornell University Press, 1994.

1142

Промова в травні 1937 р. Д. М. Соколинського, офіцера високого рангу в органах НКВС Донбасу // Социалистический Донбасс. — 20 травня, 1937. На думку Ігоря Каменецького, Соколинський переїхав до Вінниці, де провів відомі масові страти 1938 р.: Ihor Kamenetsky. The Tragedy of Vinnytsia: Materials on Stalin’s Policy of Extermination in Ukraine during the Great Purges, 1936–1938 (Toronto, 1989). P. IX, XVIII. Також див.: Robert Conquest. Inside Stalin’s Secret Police: NKVD Politics, 1936–1939. London, 1985. — P. 4, 19, 60, 63, 187. Його розстріляно 1942 p. Семистяха В. Це потрібно і мертвим, це потрібно і живим // МГ. Луганськ. — 19 листопада 1991. — С. 8.

1143

J. Arch Getty. State and Society under Stalin: Constitutions and Elections in the 1930s // Slavic Review, 50:1 (Spring 1991).

1144

ДАДО, ф. 26п, оп. 1, спр. 237, арк. 17. Хоч як дивно, його не заарештували, принаймні тоді.

1145

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5196, арк. 106.

1146

АУСБУДО, № 22096-пф.

1147

АУСБУЛО, № 19850-р.

1148

ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 1184-р.

1149

АУСБУДО, № 21551-пф.

1150

АУСБУДО, № 21427-пф; Mace, Heretz. Oral History Project, 1:23–44, 3:789 (самогубства, щоб уникнути арешту), 3:1154 (тортури).

1151

В «Социалистическом Донбассе» в 1937–1938 рр. друкувалося багато матеріалів про такі випадки. Roberta Т. Manning у своїй праці, що вийде незабаром, про с. Сиговку в Смоленській області теж подає таку картину.

1152

АУСБУДО, № 22253-пф.

1153

АУСБУДО, № 22093.

1154

Расстрел по разнарядке, или Как это делали большевики // Труд. — 4 июня 1992.

1155

Данилюк Ю. Масові каральні акції органів НКВС у контексті політичних репресій в Україні в кінці 30-х років // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (Луцьк, вересень — жовтень 1993 р.) — С. 11; Бажан О., Войналович В. Війна проти власного народу // Літературна Україна. — 29 липня, 1993.

1156

Бажан О., Войналович С.. Війна проти власного народу; Михайлов О. Лимит на расстрел // Совершенно секретно. — 1993. — № 7. — С. 5; Геворкян Н. Встречные планы по уничтожению собственного народа // Московские новости, 1992. — № 25. — С. 18–19. В Москві й Ленінграді багато людей, засуджених на 5–8 років, захворіли або стали інвалідами. Щоб позбутися такого тягаря, органи переглядали їхні справи і засуджували до смерті. (Вечерняя Москва. — 17 травня, 1991).

1157

Бажан О., Войналович С. Війна проти власного народу.

1158

Михайлов. Лимит на расстрел.

1159

Исторический архив. — 1992. — № 1. — С. 119. У Москві, як і в інших містах, сотнями арештовували німецьких комуністів, які намагались знайти в Радянському Союзі притулок від Гітлера. Більше членів Політбюро компартії Німеччини стало жертвами сталінського терору, ніж гітлерівського (Herman Weber. “Weiflen Flecken” in der Geschichte. Die KPD-Opfer der Stalinischen Saubemmgen und ihre Rehabilitierung. [Frankfurt a. M., 1989]. — P. 132–33.) В Донбасі Томаса Мікша, австрійського втікача-комуніста, що працював технічним директором пекарні, заарештовано в жовтні 1936 року як шпигуна гестапо (Hans Schajranek. Zwischen NKWD und Gestapo. Die Auslieferung deutscher und österreichischer Antifaschisten aus der Sowjetunion an Nazideutschland 1937–1941 [Frankfurt a. M., 1990]. — P. 72–73, 150–51.) Кілька секцій Комінтерну перестали існувати через арешти. 1938 р. за наказом Комінтерну розпущено комуністичну партію Польщі (Исторический архив. — 1993. — № 1. — С. 220–21).

1160

АУСБУДО, № 22618-пф. .

1161

Бажан О., Войналович С. Війна проти власного народу.

1162

Бажан, Войналович. Війна проти власного народу.

1163

Нікольський В. Велика чистка. Правда через роки // Статті, спогади, документи. — Донецьк, 1995. — С. 29.

1164

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5197, арк. 30; д. 5195, л. 131.

1165

ЦДАГО, ф. 1, оп. 7, спр. 517, арк. 132–33.

1166

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5196, арк. 151.

1167

Луч-информ, Амвросіївка. — 3 березня 1993.

1168

АУСБУДО, № 21978-пф.

1169

Про страту чотирьох німців-шахтарів у жовтні 1938 року на шахті ім. Шевченка в Сталіно: АУСБУДО, № 28478-пф.

1170

Нікольський В. Велика чистка. — С. 29.

1171

Нікольський В. Українці Донеччини, репресовані в 1937–1938 рр.: соціологічний аналіз статистики // Схід (Донецьк), 1995 (листопад). — № 3. — С. 39.

1172

Яруцький Л. Допрос в новогоднюю ночь. Новое о Георгии Костоправе // Донбас. — 1993. — № 1–3; Логос (Донецьк). — № 1 (3). — 4–10 лютого 1991.

1173

Приазовский рабочий. — 1 червня 1993; Mace and Heretz. Oral History Project, 2:657–58; Наседкіна Л. Сталінські репресії проти греків України в 30-і роки // За міжнаціональну злагоду проти шовінізму та екстремізму. — С. 86.

1174

Балджий А. Эллины Приазовья вчера, сегодня, завтра. Греческое национальное движение в Украине глазами мариупольского журналиста. — Маріуполь, 1995. — С. 13.

1175

Школьський. Велика чистка. — С. 29.

1176

Бажан, Войналович. Війна проти власного народу.

1177

Report to Congress: Commission on the Ukraine Famine. Washington, D.C., 1988. — P. 301, 307–8.

1178

Иванеско M. Советские цыгане // Политика и время. — Київ. — 1991. — № 7. — С. 82.

1179

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5196, арк. 151.

1180

Так это было. Национальные репрессии в СССР. 1919–1952 годы. Т. 1. — М, 1993. — С. 87, 97, 111; Лю Хе, Ким Ен Ун (составители). Белая книга о депортации корейского населения России в 30–40-х годах. Книга Первая. — М., 1993. Бугай Н. Выселение советских корейцев с Дальнего Востока // Вопросы истории. — 1994. — № 5. Haruki Wada. Koreans in the Soviet Far East, 1917–1937 // Dae-Sook Suh, ed. Koreans in the Soviet Union. University of Hawaii Press, 1989; John J. Stephan. “Cleasing” in the Soviet Far East, 1937–1938 // Acta Slavica Japonica, 10, 1992; Kim Chan-Jong. Siruki rōdo no chōsenjin. Sutārin to nihon ni yoru 1937 aki no higeki. Tokyo, 1990.

1181

Коржавин H. В соблазнах кровавой епохи // Новый мир. — 1992. — № 7. — С. 192. Тих, хто повернувся з Далекого Сходу (харбінців), також масово репресовано.

1182

Кораблев Ю., Макаров Н. Образование СССР: укрепление обороны страны // Вопросы истории. — 1982. — № 12.

1183

Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 1. — С. 188. (Статистика до конца 1938).

1184

Khrushchev Remembers. — Р. 172.

1185

Про минуле заради майбутного. — К., 1989. — С. 272–273.

1186

Маршрутами історії. — К., 1990. — С. 314; Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. — К., 1990. — С. 119.

1187

David R. Marples. Stalinism in Ukraine in the 1940s New York, 1992. — P. 72–73.

1188

Касьянов Г. Українська інтеліґенція 1920-х — 30-х років: соціальний портрет та історична доля. — К., 1992. — С. 162; Жертви репресії. — К., 1993. — С. 218. Про терор проти українських письменників див.: Славутич Я. Розстріляна муза. — Детройт, 1955.; К., 1992; З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991.

1189

Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). — К., 1989.

1190

ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 1034-г.

1191

АУСБУДО, № 23323-пф.

1192

Бажан, Войналович. Війна проти власного народу.

1193

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5195, арк. 132.

1194

Vladimir A. Bohdan. Avoiding Extinction: Children of the Kulak. New York, 1992. — P. 26–32; тут розповідається про таємного священика Гната Ращенко.

1195

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5196, арк. 150–151.

1196

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5197, арк. 32–33.

1197

Всесоюзная перепись населення 1937 г. Краткие итоги. — М., 1991. — С. 106–7.

1198

Тринадцятий з’їзд Комуністичної партії України. Бюлетень 6. — С. 23; Вопросы истории. — 1993. — № 6. — С. 8.

1199

АУСБУДО, № 21662-пф.

1200

АУСБУДО, № 21979-пф.

1201

Социалистический Донбасс. — 26 липня 1937.

1202

Промова Сокольникова: Социалистический Донбасс. — 11 січня 1938.

1203

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 21, спр. 5167, арк. 256; Bohdan. Avoiding Extinction. — Р. 32: тут йдеться про зникнення отця Ращенка, який таємно хрестив автора.

1204

Комсомольское знамя. — 14 вересня 1990. — С. 2.

1205

Орлов В. День гнева. Роман Руденко. Кто же он — генеральный прокурор или генеральный палач? // Донецкие ведомости. — № 37, вересень 1992.

1206

Луч-информ. (Амвросіївка). — 17 лютого 1993.

1207

Цю небезпеку докладно описано: Rittersporn. Stalinist Simplifications.

1208

Иосиф Сталин: «Виновных судить ускорено. Приговор — расстрел». Рассекречен личный архив вождя народов // Известия. — 10 червня 1992; Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 439–40, де Молотов признається, що він і Сталін підписували накази про розстріл.

1209

Орлов. День гнева.

1210

Вопросы истории. — 1992. — № 2–3. — С. 3.

1211

Волкогонов Д. Триумф и трагедия. Политический портрет И. В. Сталина. Т. 1. Ч. 2. — М, 1989. — С. 284. В Україні 1938 р. було розстріляно 1199 «провідних кадрів НКВС» (На сторожі безпеки Вітчизни // Радянська Україна. — 9 серпня, 1988). Єжов пізніше заявляв: «Я провів чистку чекістів повсюдно... 14 000». (Бакатин В. Избавление от КГБ. — М, 1992. — С. 30).

1212

Золотарьов В., Шаповал Ю. В. А. Балицький. На шляху до правди про нього // Український історичний журнал. — 1993. — № 7–8. — С. 64–66.

1213

Наше минуле. — 1993. — № 1. — С. 56–59.

1214

Щит и меч. — 1991. — № 17. — С. 12; Khrushchev Remembers, р. 96–97; Исторический архив. — 1992. — № 1. — С. 130–31.

1215

Вечерний Донецк. — 26 лютого 1990.

1216

Яковлев А. Цель жизни. Записки авиаконструктора. — М., 1987. — С. 212–213.

1217

Волкогонов Д. Триумф и трагедия. — С. 301.

1218

Я спираюся на дослідження десятків справ в архівах обласних управлінь КДБ в Донецьку й Луганську.

1219

Вислів донецького слідчого Б. Співаковського, цитований: Семистяга. Це потрібно і мертвим, це потрібно і живим; Історія іншого слідчого зі Сталіно: Самсонов А. Знать и помнить. Диалог историка с читателем. — М., 1988. — С. 219.

1220

John Scott. Behind the Urals: An American Worker in Russia’s City of Steel, enl. ed. prepared by Stephen Kotkin. Indiana University Press, 1989. — P. 283, 284, 288.

1221

РЦХІДНІ, ф. 81, оп. 3, спр. 231, арк. 73, 79.

1222

Adam Hochschild. The Unquiet Ghost: Russians Remember Stalin. New York, 1994. — P. 173. Про чудову аналогію з інквізицією див. у вид.: Stephen Kotkin. Magnetic Mountain: Stalinism as a Civilization. University of California, 1995. — P. 336–338. Там, зокрема, зазначається: «Контрреволюція була станом свідомості... треба було використовувати розумні й дійові засоби, щоб розкрити сумління людини, таким чином викриваючи справжні потаємні думки підозрюваного». (С. 336).

1223

Чуев. Так говорил Каганович. — С. 35–36, 101.

1224

Сто сорок бесед с Молотовым. — С. 36, 392, 397, 413, 416, 418.

1225

Васильев. 30-е годы на Украине. — С. 82.

1226

Хлевнюк О. 1937 год: противодействие репрессиям // Коммунист. — 1989. — № 18. — С. 107.

1227

ГАРФ, ф. 1235щ, оп. 4т, спр. 200, арк. 5. Про народні уявлення про «всюдисутню змову»: Gábor Tamos Ritterspom. The Omnipresent Conspiracy. On Soviet Imagery of Politics and Social Relations in the 1930s. // Nick Lampert, Gabor T. Rittersporn, eds. Stalinism: Its Nature and Aftermath. Essays in Honour of Moshe Lewin. New York, 1992.

1228

Цей закон запроваджено в червні 1934 року (30-е годы. Взгляд из сегодня. — М., 1990. — С. 94.

1229

Попов В. Государственный террор в советской Росин. 1923–1953 гг. (Источники и их интерпретация) // Отечественные архивы. — 1992. — № 2. — С. 28. Під Росією автор цієї етапі розуміє СРСР загалом.

1230

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Т. 1. — Київ, 1994. — С. 379.

1231

Нікольський В. Діяльність органів ДПУ на Донеччині у дзеркалі статистики кримінальних справ // Українська державність. Історія і сучасність. Матеріали наукової конференції. Січень 1993 р. — К., 1993. — С. 288–90.

1232

Реабілітовані історією // Донеччина. — 27 жовтня 1993. Працівник АУСБУДО повідомив мені 28 липня 1994 року, що ця цифра має бути близько 40 000.

1233

Луганская правда. — 1990. — 8 липня; Наша Газета. — 1992. — 4 листопада.

1234

В. М. Нікольський — член комісії, що займається систематизацією усіх випадків репресій в Сталінській (тепер Донецькій) області.

1235

Гонтар О., Смотрин Ж. Сталінські репресії на Одещині // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. — С. 303.

1236

Нікольський. Велика чистка. — С. 29.

1237

Цю думку я чув від багатьох мешканців Донбасу. Один з моїх співрозмовників (інтерв’ю № 4), 1913 р. народився на Донбасі, розкуркулений 1929 р., вважав, що певною мірою Донбас врятувала наявність в ньому багатьох колишніх куркулів. Він сам утік із заслання на Донбасі і зміг влаштуватись на роботу.

1238

Kuromiya. Stalin’s Tenor in the Donbas. Питання українців (національної більшості в Україні) дуже складне. (Hiroaki Kuromiya. Ukraine and Russia in the 1930s. (Harvard Ukrainian Studies, 18:3/4 (грудень 1994)). Взагалі їх більше піддавали репресіям, ніж росіян. Однак в Сталінській області вони становили 34,4% репресованих, тоді як їх було 59,4% від загальної кількості населення. (Нікольський. Українці Донеччини, репресовані в 1937–1938 рр. — С. 39).

1239

У моїй невеличкій базі даних серед 371 імені значиться лише 4 жінки. Про подібний висновок (1053 арештованих жінок, з яких 61 розстріляно), отриманий з набагато більшої бази даних (близько 40 000): Нікольський В. Жінки, репресовані на Донеччині у 1937–1938 рр.: загальна характеристика жертв // Материалы научной конференции «Богдан Хмельницкий: жизнь, деятельность, история и современность». 14–15 декабря 1995 г. — Донецьк, 1995. — С. 24.

1240

Лист Володимира Богдана до автора (від 15 грудня 1993).

1241

Це пояснення я чув кілька разів у приватних розмовах і в Росії, і в Україні. (Report to Congress, р. 300). Свідчення одного українця про терор у Києві: «Мушу ствердити, хоч я не антисеміт, я є проти того, що дехто жидів не любить і є проти жидів — я мав гарних приятелів жидів у Києві — але, на превеликий жаль, у 37-му, 38-му роках переважно в НКВД слідчими були жиди-комуністи, й як їм попадався українець, який заговорив українською мовою, то він уже петлюрівець. Він нічого спільного не мав з Петлюрою і то, але, як говорив українською мовою, то він уже петлюрівець, і страшно мучили й розстрілювали наших людей, тих, що українською мовою говорили. Пізніше, вже в 39-му році, пізніше, як знищили українську інтеліґенцію жидівськими руками, тоді жидів почали нищити. Всіх тих слідчих постріляли, понищили».

1242

Kuromuiya. Stalinist Terror in the Donbas.

1243

Нікольський В. Українці Донеччини, репресовані в 1937–1938 рр. — С. 40; Обвинители и обвиняемые // Возвращение имени и чести. Очерки, воспоминания, информационные и справочные материалы. — Луганськ, 1995. — С. 284; Лихолобова З. Найбільша чистка в Донбасі. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 1995. — № 1–2. — С. 184.

1244

Kuromuiya. Stalin’s Terror in the Donbas, про Донецьк; «Прапор перемоги». — Луганськ. — 28 лютого і 14 жовтня 1990; Комсомольское знамя. — К. — 1990. — 30 січня, 29 травня, 14 вересня, про Луганськ, де знайдено ще декілька тисяч трупів.

1245

ГАРФ, ф. 7523, оп. 23, спр. 56, арк. 91–92. Коли діти приходили до школи й помічали, що когось немає, вони зразу робили висновок, що його чи її батька арештовано. Путь Октября. — Тельманово. — 24 лютого 1993.

1246

Волкогонов Д. Триумф и трагедия. — С. 245.

1247

Московские новости. — 1988. — № 32. (Запис розмови зі Сталіним, Молотовим і Ждановим 25 лютого 1947 р. Ейзенштейна й Черкасова, який грав роль царя Івана Грозного в Ейзенштейновому фільмі. Курсив в оригіналі.) Такер подав докладний аналіз Івана Грозного і Сталіна: Tucker. Stalin in Power, p. 276–282, 482–486.

1248

Чуев Ф. Так говорил Каганович. Исповедь сталинского апостола. — М, 1992. — С. 90.

1249

Усі, кого я інтерв’ював у Донбасі, крім однієї колишньої комсомолки, підтвердили таку зміну. Ця комсомолка також сказала, що не знала про терор 1936–1938 рр. Вона додала, що люди просто зникали, що не було чимось незвичайним для Донбасу, де людність перебувала в постійному русі. (Інтерв’ю № 3).

1250

Adam B. Ulam. Stalin: The Man and His Era. — New York, 1973. — P. 532; Isaac Deutscher. Stalin: A Political Biography. — Oxford University Press, 1949. — P 452–453; Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф. Чуева. — М., 1991. — С. 29–30.

1251

Нильсен П. Милюков и Сталин. О политической эволюции Милюкова в эмиграции (1918–1943). — Осло, 1983. Мілюков вірив звинуваченням на московських судових процесах.

1252

Mark von Hagen. Soviet Soldiers and Officers on the Eve of the German Invasion: Towards a Description of Social Phychology and Political Attitudes. Soviet Union/Union Soviétique, 18:1–3 (1991). — P. 98–99.

1253

РГВА, ф. 25 900, оп. 6, спр. 19, арк. 216.

1254

Сувениров О. С. Воинская дисциплина: уроки истории. «Приказ отменять» не будем // Военно-исторический журнал. — 1989. — № 4. — С. 32–39.

1255

Хлевнюк О. 26 июня 1940 года: иллюзии и реальности администрирования // Коммунист. — 1989. — № 9.

1256

30-е годы. Взгляд из сегодня. — М, 1990. — С. 26.

1257

Ванников Б. Л. Из записок наркома // Новая и новейшая история. — 1988. — № 1. — С. 88.; Записки наркома // Знамя. — 1988. — № 2. — С. 148–149.

1258

Хлевнюк О. 26 июня 1940 года... — С. 88.

1259

Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Чуева. — М., 1991. — С. 36–37.

1260

Bohdan V. Avoiding Extinction: Children of the Kulak. — New York, 1992. — P. 38.

1261

Bohdan V. Avoiding Extinction. — P. 41–42.

1262

ДАДО, ф. 424п, оп. 1, спр. 172, арк. 3–4.

1263

РГАЭ, ф. 8225, оп. 1, спр. 83, арк. 7–11.

1264

РГАЭ, ф. 8225, оп. 1, спр. 805, арк. 3–40; спр. 153, арк. 12–18.

1265

Wolfgang Leonhard. Child of the Revolution, tr. С. M. Woodhouse. London, 1957. — P. 93–94.

1266

30-е годы. — C. 36.

1267

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1763, арк. 1–2.

1268

РГАЭ, ф. 8225, оп. 1, спр. 150, арк. 4.

1269

Хлевнюк О. Принудительный труд в экономике СССР. 1921–1941 годы // Свободная мысль. — 1992. — № 13. — С. 81.; ГУЛАГ в годы Великой Отечественной войны // Военно-исторический журнал. — 1991. — № 6. — С. 17. Докладний аналіз «криміналізації робітничих порушень»: Peter Н. Solomon Ir. Soviet Criminal Justice under Stalin. — Cambridge University Press, 1996. — Ch. 9.

1270

Donald Filtzer. Soviet Workers and Stalinist Industrialization: The Formation of Modem Soviet Production Relations, 1928–1941. — Armonk, N.Y., 1986.

1271

Социалистический Донбасс. — Літо-осінь 1940 року. — ГАРФ, ф. 8225, оп. 1, спр. 150, арк. 6–7.

1272

ДАЛО, ф. 179п, оп. 4в, спр. 4501, арк. 4.

1273

Hiroaki Kuromiya. Edinonachalie and the Soviet Industrial Manager, 1928–1937 // Soviet Studies, 36:2 (April 1984).

1274

ЦХСД, ф. 6, оп. 6, спр. 592, арк. 34.

1275

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1765, арк. 17.

1276

РГАЭ, ф. 8225, оп. 1, спр. 700, арк. 16.

1277

ЦХСД, ф. 6, оп. 6, спр. 593, арк. 1–6.

1278

Повідомлення в газеті «Социалистический Донбасс». — 26 жовтня, 1 листопада, 3 грудня, 1939 р.

1279

Сповідь старого вчителя // Донеччина. — 26 листопада, 1992.

1280

Jan Т. Gross. Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland’s Western Ukraine and Western Belorussia. Princeton University Press, 1988. — P. 192. Крім добровільних, було багато й примусових вивезень на схід. Близько 10% населення Західної України й Західної Білорусії у 1939–1941 рр. репресовано з політичних причин; більшість репресованих примусово депортовано на схід (Казахстан чи ще й далі). Ця хвиля репресій зачепила всі національності. (Парсаданова В. Депортация населения из Западной Украины и Западной Белоруссии в 1939–1941 гт. // Новая и новейшая история. — 1989. — № 2. — С. 44; Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. — К., 1990. — С. 128). Серед них було 15 000 польських офіцерів та урядовців; декілька тисяч були інтерновані в Старобільську в Північному Донбасі. Їх усіх разом страчено навесні 1940 року. Ще масовіші розстріли сталися в Катані неподалік Смоленська. (Катынская драма. Козельск, Старобельск, Осташков: судьба интернированных польских военнослужащих. — М., 1991). Розчарування в радянському житті було таким, що навіть «великі маси євреїв», які втекли в радянську зону від німців, згодом повернулися на колишню польську територію, окуповану відверто антисемітськими німецькими силами (Gross. Revolution from Abroad. — P. 206–207).

1281

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1765, арк. 5.

1282

James Е. Mace, Leonid Heretz, eds. Oral History Project of the Commission on the Ukrainian Famine. — Washigton D.C., 1990. 2:1165. Слово «хліборобна» могло бути друкарською помилкою: замість «хлібородна».

1283

Спогади // Приазовский рабочий. — 16 квітня, 1989 (Маріуполь).

1284

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 48, арк. 2, 8.

1285

Кузнецов И. Генералы 1940 года // Военно-исторический журнал. — 1988. — № 10. — С. 31–32; Скрытая правда войны: 1941 год. Неизвестные документы. — М., 1992. — С. 343–345 (тут подано прізвища репресованих).

1286

Родина. — 1993. — № 4. — С. 78. Про випадки переховування в Донбасі: ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 608-п.

1287

Gross. Revolution from Abroad. — P. 179–181.

1288

Omer Bortov. The Eastern Front, 1941–45: German Troops and the Barbarisation of Warfare. — London, 1985. Про німецьку окупацію взагалі: Alexander Dallin. German Rule in Russia, 1941–1945: A Study of Occupation Policies. 2^nd ed. — Boulder, Colo., 1981.

1289

Про докладний звіт щодо цієї події див.: Anatoli A. Kuznetzov. Babi Yar: A document in the form of a Novel, tr. David Floyd. New York, 1970. Щодо недавніх документів: Бабин яр // Український історичний журнал. — 1991. — № 9, 12.

1290

John A. Armstrong. Ukrainian Nationalism. 3^rd ed. — Englewood, Colo., 1990. Про стосунки між Україною й Німеччиною під час війни див.: Косих В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж, 1993.

1291

Известия ЦК КПСС. — № 6. — 1990. — С. 211 (повідомлення від 28 черв. 1941 року). Протягом десяти днів після початку війни 240 000 чоловік (8% населення Сталінської області) були забрані на фронт. Із них 42 000 чоловік були комуністами, а 97 000 — комсомольцями. Див.: Сільська Донеччина. — 7 червня 1991.

1292

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 17, арк. 11–15.

1293

Земсков В. Н. ГУЛАГ (историко-социологический аспект) // Социологические исследования. — 1991. — № 6. — С. 25. Було повідомлення, що антирадянська діяльність в ГУЛАГу стала «особливо активною» з перших днів війни. Керівництво таборів активно вербувало інформаторів серед ув’язнених. Були викриті сотні «повстанських» груп. Див.: ГУЛАГ в годы войны // Исторический архив. — 1994. — № 3. — С. 74–78; Edwin Bacon. The Gulag at War: Stalin’s Forced Labour System in the Light of the Archives. — London, 1994. — P. 155–156. Конкретні випадки див. у вид.: Resistance in the Gulag: Memoirs, Letters, Documents. — Moscow, 1992. — P. 72–76, 84–87.

1294

ГУЛАГ в годы Великой Отечественной войны. — С. 22.

1295

ГУЛАГ в годы Великой Отечественной войны. — С. 64–65.

1296

Кнушевский П. Н. Государственный Комитет Обороны: методы мобилизации трудовых рессурсов // Вопросы истории. — 1994. — № 2. — С. 55.

1297

Про народні настрої в Москві: Москва воєнная. 1941 год ... (новые источники из секретных архивных фондов) // История СССР. — 1991. — № 6; Из истории Великой Отечественной войны // Известия ЦК КПСС. — 1991. — № 4. — С. 210–214; John Barber. Popular Reactions in Moscow to the German Invasion of June 22, 1941, Soviet Union / Union Soviétique, № 1–3, 1991.

1298

Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади. Книга перша. — Едмонтон, 1987. — С. 682.

1299

Попов В. П. Государственный террор в Советской России. 1923–1953 гг. (Источники и их интерпретация) // Отечественные архивы. — 1992. — № 2. — С. 28.

1300

Erich von Manstein. Lost Victories, ed. and tr. Anthony Powell, with a foreword by В. H. Liddel Hart. — London, 1958. — P. 399, 412.

1301

Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Edmonton, Canada, 1985. — С. 327–328.

1302

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 47, арк. 14; РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 22, спр. 3420, арк. 307–312.

1303

У рік важких випробувань: свідчать документи // Архіви України. — 1991. — № 2. — С. 13.

1304

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 195, арк. 10–12.

1305

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 195, арк. 6–8.

1306

Сайдак Т. Донецький кряж. Спогад про підпільників // Українські вісті (Neu Ulm, Germany), 15 серпня 1954. — С. 3.

1307

Смятение осени сорок первого года. Документы о волнениях ивановских текстильщиков // Исторический архив. — 1994. — № 2. — С. 111–136. Бордюгов Г. А. Великая Отечественная: люди, идеи, решения. Очерки истории советского государства. — М., 1991. — С. 259 – 262.

1308

Рапорт Сталіну від 4 жовтня 1941 року // Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 12. — С. 208–209.

1309

Источник. — 1994. — № 5. — С. 108–109.

1310

Кравченко Г. А у хаті — смерть та голод... // Новости и события (Донецьк). — 1993. — № 21 (липень). — С. 4. Обидва пияки були сусідами Кравченка.

1311

Вечерний Донецк. — 1 вересня 1989.

1312

ДАЛО, ф. П-179, оп. 1, спр. 250, арк. 24; спр. 247, 248.

1313

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1897, арк. 2–3.

1314

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1897, арк. 5, 9, 13, 14–15.

1315

Коваль М., Кондратенко Ю. Кому війна, а кому... // Вітчизна. — 1996 — № 1–3. — С. 112–113.

1316

Куманёв Г. А. Советская экономика и эвакуация 1941 года // Soviet Union, № 1–3. 1991. — Р. 170; Комсомолец Донбасса. — 6 травня 1990.

1317

Донецкий вестник. — 22 січня, 12 лютого, 14 червня 1942.

1318

Bohdan. Avoiding Extinction. — P. 48; Louis Ernst. Inside a Soviet Industry // Fortune (Chicago), October 1949. — P. 177.

1319

Історія Тижненка (його було заарештовано, розстріляно зі всіма, однак він вижив, зімітувавши смерть) // Донецкий вестник. — 23 листопада 1941; Луганская правда. — 8 липня 1990.

1320

Вечерний Донецк. — 2 березня, 15 вересня 1990; Донецкий вестник. — 22 серпня 1942.

1321

Vodopyan Andrty. Crime in Staline // The Black Deeds of the Kremlin: A White Book, vol. 1. The Book of Testimonies. Toronto, 1953. — P. 121.

1322

Звенья. — T. 1. — M., 1991. — C. 44.

1323

Mace, Heretz. Oral History Project. 2:877. Яскравий опис окупації можна знайти в: Козлова Н. Н., Сандомирская И. И. Я так хочу назвать кино. Наивное письмо. Опыт лингво-социологического чтения. — М., 1996. — С. 89 seq.

1324

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 430зв.

1325

Донецкий вестник. — 15 листопада 1941, 22 січня 1942. Деякі з них могли бути звичайними кримінальниками з західних областей, де вони повтікали із в’язниць при безладі евакуації. Див.: Курицын В. М. Права и свободы граждан в годы Великой Отечественной войны // Советское государство и право. — 1987. — № 5. — С. 129.

1326

Майстренко. Історія мого покоління. — С. 332.

1327

Майстренко. Історія мого покоління. — С. 331. В одному селі неподалік Новоайдару, на півночі Ворошиловградщини, влада перед втечею наказала розстріляти політично підозрілих. Одного колгоспника застрелили. ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 58, арк. 8.

1328

Донецкий вестник. — 15 листопада, 1941. В 1940 році населення Сталіно було 507 000 (Донецк. Историко-краеведческий очерк. — Донецьк, 1981. — С. 198).

1329

ЦАМО, ф. 359, оп. 6015; оп. 13, арк. 86 (Красноармійськ).

1330

Інтерв’ю № 1.

1331

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 685, арк. 9–11, 18–20.

1332

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3939, арк. 62–63 (Сталіно).

1333

ДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 24, арк. 1.

1334

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 160, арк. 11. Про діяльність НКВС за лінією фронту також див.: John A. Armstrong, ed. Soviet Partisasns in World War II. University of Wisconsin Press, 1964. P. 78–80.

1335

Майстренко. Історія мого покоління. — С. 328, 334.

1336

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 335, арк. 43; ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 185, арк. 9.

1337

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 689, арк. 34.

1338

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 59, арк. 48.

1339

У Слов’янську євреї вважали, що їх не чіпатимуть, бо вони не комуністи. Одного дня усіх євреїв стратили. Один українець, дружина якого була єврейкою, вирішив, що зможе її врятувати, бо сам не єврей. Німці вбили їх обох (Майстренко. Історія мого покоління. — С. 330–331).

1340

Bohdan W. Avoiding Extinction. — P. 47.

1341

Про участь неєвреїв в голокості в Україні: Philip Friedman. Ukrainian-Jewish Relations during the Nazi Occupation // YIVO Annual of Jewish Social Science. — New York, 12 (1958–1959); Коваль M. Нацистський ґеноцид щодо євреїв та українське населення (1941–1944 рр.) // Український історичний журнал. — 1992. — № 2. Немає жодних вірогідних свідчень, що якась одна конкретна група, наприклад, українці, брала активнішу участь в голокості, ніж інша. Зафіксовано багато випадків, коли українці, ризикуючи життям, рятували євреїв (Сусленський Я. Справжні герої. Про участь громадян України у рятуванні євреїв від фашистського геноциду. — К., 1993. — С. 129–130).

1342

YIVO Archives. Reports on the Activity of the Einsatzgruppen in the USSR, 001833; Арад I. Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941–1944). Сборник документов и материалов. — Ерусалим, 1992. — С. 16.

1343

Ilya Ehrenburg and Vasily Grossman, eds. The Black Book: The Ruthless Murder of Jews by German-Fascist Invaders throughout the Temporarily-Occupied Regions of the Soviet Union and in the Death Camps of Poland during the War of 1941–1945, tr. John Glad and James S. Levine. New York, 1981. — P. 14–75. Повнішу версію щоденника опубліковано у вид.: Неизвестная чёрная книга. — Иерусалим, Москва, 1993. — С. 211–222.

1344

Ehrenburg and Grossman. The Black Book. — P. 76.

1345

Неизвестная чёрная книга. — С. 164.

1346

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 511, арк. 59.

1347

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 511, арк. 54; оп. 23, спр. 3839, арк. 77.

1348

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 75.

1349

Ernst Klee, Willi Dressen, Volker Riess. “The Good Old Days”: The Holocaust as Seen by Its Perpetrators and Bystanders, tr. Deborah Bumstone. New York, 1991. — P. 72–73.

1350

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 75.

1351

Ehrenburg І., Grossman W. The Black Book. — P. 550–552.

1352

АУСБУЛО, № 26 518, т. 1, арк. 156, т. 3, арк. 269.

1353

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 336, арк. 1, 4.

1354

ДАЛО, ф. Р-693, оп. 5, спр. 1, арк. 1, 158.

1355

Советские евреи пишут Илье Оренбургу. 1943–1966. — Ерусалим, 1993. — С. 123–124.

1356

Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр. — Т. 1. — К., 1967. — С. 363.

1357

Dallin. German Rule in Russia.

1358

ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, спр. 15, арк. 39–41.

1359

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 87, арк. 84.

1360

Ясенов Е. Послевоенное Сталино: Водка дешевле хлеба // Город (Донецьк). — 1993. — № 43, 11 листопада.

1361

ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, спр. 3, арк. 101, 91. ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 538 (без нумерації сторінок) (повідомлення за листопад 1941 р.).

1362

ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 11, арк. 20 (повідомлення за червень 1942 р. з Ворошиловграда).

1363

Донецкий вестник (Сталіно) й Нове життя (Ворошиловград) за 1942 рік; Ulrich Herbert. Fremdarbeiter. Politik und Praxis des “Ausländer-Einsatzes” in der Kriegswirtschaft des Dritten Reiches. — Berlin und Bonn, 1985. — S. 158–159.

1364

Lewis H. Siegelbaum, Daniel J. Walkawitz. Workers of the Donbas Speak: Survival and Identity in the New Ukraine, 1989–1992. — State University of New York Press, 1995. — P. 46.

1365

Dallin. German Rule in Russia. — P. 430; Андрианов В. Память со знаком OST. Судьба «восточных рабочих» в их собственных свидетельствах, письмах и документах. — М., 1993. — С. 28–29, 45.

1366

Herbert. Fremdarbeiter. — S. 158.

1367

Полян П. Осты — жертвы двух диктатур // Родина. — 1994. — № 2. — С. 52.

1368

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1477, арк. 1; спр. 1478, арк. 7.

1369

Земсков В. К вопросу о репатриации советских граждан в 1944–1945 годы // История СССР. — 1990. — № 4. — С. 26.

1370

Цифри подаються різні, але див.: Шевьяков А. Гитлеровский геноцид на территориях СССР // Социологические исследования. — 1991. — № 12. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны // Социологические исследования. — 1992. — № 11.

1371

Із них майже 1 мільйон проживали на території, що належала Радянському Союзу до 1939 року. В Західній Україні з 870 000 євреїв лише 17 000 (2%) пережило війну. Див.: Lucjan Dobroszycki, Jeffrey S. Gurock, eds. The Holocaust in the Soviet Union: Studies and Sources on the Destruction of the Jews in the Nazi-Occupied Territories of the USSR, 1941–1945. — Armonk, N.Y., 1993. — P. 3 (Zvi Gitelman), 212 (Sergei Maskudov); Aharon Weiss. Jewish-Ukrainian Relations in Western Ukraine during the Holocaust // Peter J. Potichnyj, Howard Aster, eds. Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective. — Edmonton, Canada, 1990. — P. 409.

1372

Шевьяков А. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны. — С. 10. Список на с. 9 подає цифру 19 373.

1373

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 511, арк. 53, 66; оп. 23, спр. 3839, арк. 74. Дані про Сталінську область чомусь не ввійшли до праці Шев’якова.

1374

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 88, спр. 1005, арк. 48.

1375

Шевьяков. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны. — С. 6.

1376

Michael Ellman, S. Maksudov. Soviet Deaths in the Great Patriotic War: A Note // Europe-Asia Studies, 46:4 (1994). Із шістнадцяти східноукраїнських областей Сталінська та Ворошиловградська за період із січня 1941 р. до липня 1946 р. зазнали найбільших пропорційних втрат серед населення: 25% та 23% відповідно (Перковський А., Пирожков С. Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 17).

1377

Nina Tumarkin. The Living and the Dead: The Rise and the Fall of the Cult of World War II in Russia. New York, 1994. — P. 65 (курсив в оригіналі); Гефтер М. Из тех и этих лет. — М., 1991. — С. 418–422.

1378

Bohdan W. Avoiding Extinction. — P. 47.

1379

Стахів Є. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. (На основі особистих спостережень) // Сучасна Україна (Мюнхен). — 12 серпня, 1952. (Автор працював на Донбасі під час німецької окупації). Про міґрацію: Павлюк Є. Боротьба українського народу на східноукраїнських землях. 1941–1944 (спомини очевидця й учасника) // Календар провидіння стоваришення українців-католиків в Америці на звичайний рік 1947. — Philadelphia, 1947. — С. 51; Шанковський Л. Похідні групи ОУН. — Мюнхен, 1958. — С. 43, 164–65. Про тих, хто приєднався до масової міґрації: Майстренко. Історія мого покоління. — С. 335–339; Mace, Heretz. Oral History Project. 2:1154.

1380

Bohdan W. Avoiding Extinction. — P. 65.

1381

Mace, Heretz. Oral History Project. 1:48–49; Bohdan W. Avoiding Extinction. P. 68.

1382

Harvey Fireside. Icon and Swastika: the Russian Orthodox Church under Nazi and Soviet Control. — Harvard University Press, 1971. — P. 153–154.

1383

Справа митрополита Харківського Феофіла, який прийшов до Ворошиловграда після закриття церков у Харкові 1937 р. Побувавши багато разів під арештом, він усе-таки вижив під час великого терору. Коли Харків окупували, він відновив церковну адміністрацію, під яку підпав і Донбас. (ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 90, арк. 48–49).

1384

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 87, арк. 104; Стахів Є. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. // Сучасна Україна. — 1956. — 23 вересня.

1385

Fireside. Icon and Swastica. — P. 177–178.

1386

Yuri Slezkine. The USSR as Communal Appartment, or How a Socialist state Promoted Ethnic Particularism // Slavic. Review. 53:2 (Summer 1994).

1387

John A. Armstrong. Collaborationism in World War II: The Integral Nationalist Variant in Eastern Europe // Journal of Modem History. 40:3 (September 1968).

1388

В. F. Sabrin. Alliance for Murder: The Nazi-Ukrainian Nationalist Partnership in Genocide. New York, 1991. Цей твір — палке та упереджене засудження. Про діалог між українськими та єврейськими істориками див.: Potichnyj, Aster. Ukrainian-Jewish Relations. Sec. V; Michael Berenbaum, ed. A Mosaic of Victims: Non-Jews Persecuted and Murdered be the Nazis. — New York University Press, 1990. Chs. 10–13.

1389

Armstrong. Ukrainian Nationalism; Косик. Україна і Німеччина.

1390

Сайдак. Донецький кряж; ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 4.

1391

Armstrong. Ukrainian Nationalism. — Р. 208; Стахів Є. Українське революційне підпілля в Донбасі в рр. 1941–1943 (доповнення до статті Сайдак Т.) // Українські вісті. — 3 жовтня 1954; Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя. — К., 1995. — С. 114–119.

1392

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. // Сучасна Україна. — 23 вересня 1956.

1393

Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля // Україна молода (Київ). — 21 серпня 1992.

1394

Стахів. Українське революційне підпілля в Донбасі в рр. 1941–1943.

1395

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 4; Armstrong. Ukrainian Nationalism. — Р. 109.

1396

Armstrong. Ukrainian Nationalism. — P. 171.

1397

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. — 12 серпня 1956.

1398

ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, спр. 13, арк. 92.

1399

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 46–47, 56–61; Armstrong. Ukrainian Nationalism. — Р. 182–183, де подано десь таку саму думку про місцевих українських керівників загалом. Однак Євген Стахів вважає, що на Донбасі, як і по всій країні, ОУН підтримували в основному молодь та робітники. Див.: Є. Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр.

1400

Armstrong. Ukrainian Nationalism. — Р. 162.

1401

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3883, арк. 34–49; Павлюк Є. Донбас в боротьбі з німцями // Літопис політв’язня (Мюнхен). — 1947. — № 1–2. — С. 47–48.

1402

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 1.

1403

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 453, арк. 16.

1404

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 90, арк. 57–58.

1405

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. — 12 серпня 1956.

1406

Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля.

1407

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. — 26 серпня 1956.

1408

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 1 (повідомлення ОУН з Донбасу).

1409

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 1, арк. 274–275 (свідчення І. П. Свечинського).

1410

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 364–368.

1411

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 364–368, арк. 29.

1412

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 1–21, 54 (рапорти за весну-літо 1943 р.).

1413

Стахів. Якби Олега Кошового не стратили німці — стратили б більшовики // Вечірній Київ. — 6 березня 1993.

1414

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 3, 20.

1415

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 54; Павлюк. Боротьба українського народу. — С. 53; Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр.; Еволюція українського націоналізму — від тоталітаризму до демократії: Думки про ОУН (бандерівців) // Українська Повстанська Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940–1945 рр. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. — Київ. — 1992. — 25–26 серпня. — С. 80–81.

1416

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. (9 вересня 1956 р.); Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України. — Торонто, 1967. — С. 107.

1417

Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр. (26 серпня 1956, 23 вересня 1956).

1418

Стахів. Крізь тюрми, підпілля і кордони. — С. 133–134, 308.

1419

Коваль М., Медведок П. Фольксдойче в Україні (1941–1944 рр.) // Український історичний журнал. — 1992. — № 5. — С. 15.

1420

Meir Buchseiler. Volksdeutsche in der Ukraine am Vorabend und Beginn des Zweiten Weltkriegs — ein fall doppelter Loyalität? Stuttgart, 1984. — S. 337–41.

1421

ДАЛО, ф. 3437, оп. 3, спр. 19-p, 1191-p. та ін.

1422

История российских немцев в документах (1763–1992 гг.). — М. — 1993. — С. 160–161. Коваль, Медведок. Фольксдойче... Земков В. Н. Спецпоселенцы (по документации НКВД-МВД СССР) // Социологические исследования. — 1990. — № 11. — С. 8.

1423

Dallin. German Rule in Russia. — P. 290; Коваль, Медведок. Фольксдойче... Ці два джерела подають цифру 44 000 в Сталінській області, але вона, певне, охоплює й багатьох тих, хто видавав себе за фольксдойче. Існувала думка, що бургомістр Краматорська В. В. Шопен, інженер, на сумлінні якого багато арештів, був чистим німцем. (Павлюк. Боротьба українського народу. — С. 3). В «Краматорській правді» 20 червня 1964 р. зазначено, що справжнє прізвище Шопена — Шопін, він українець і тоді (1964 р.) начебто жив у Канаді. Яка з версій правдива, невідомо.

1424

Dallin. German Rule in Russia, p. 290; Коваль, Медведок. Фольксдойче... — С. 17.

1425

Buchsweiler. Volksdeutsche in der Ukraine. — S. 364–83. Про конкретні випадки в Червоноармійську на Донбасі: ДАМО, ф. 359, оп. 6015, д. 13, л. 39.

1426

Dallin. German Rule in Russia. — P. 292; Коваль, Медведок. Фольксдойче... — С. 27.

1427

АУСБУЛО, № 10 339, т. 1. Гундорівська, на північ від Краснодону, була відомою козацькою станицею, з якої, серед інших, походив генерал білої армії П. М. Краснов. Краснов та ще один генерал, А. Г. Шкуро, повернулися сюди 1942 р. (Шкуро А. Записки белого партизана. — М., 1991. — С. 6–7; История рабочих Донбасса. — Т. 2. — К., 1981. — С. 46). Як активних колабораціоністів, обох генералів вивезли до Радянського Союзу й повісили 1947 р.

1428

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 21; Донецкий вестник. — 19 лютого 1942.

1429

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 115, арк. 25, 31, 32; Павлюк. Боротьба українського народу. — С. 55, прим. 154.

1430

ДАЛО, ф. Р-1307Щ, оп. 2, спр. 206.

1431

ДАЛО, ф. Р-693, оп. 5, спр. 1, арк. 174. Окремі засланці, повернувшись до рідних сіл, намагалися помститись колишнім ворогам. В одному селі, неподалік Полтави, селяни до смерті забили камінням голову колгоспу Лісового (Mace, Heretz. Oral History Project. 3:1456).

1432

ДАЛО, ф. P-1790, оп. 1, спр. 262a, арк. 9.

1433

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 689, арк. 35.

1434

Кудряшов С. Предатели, «освободители» или жертвы войны? Советский коллаборационизм (1941–1942) // Свободная мысль. — 1993. — № 14.

1435

Стахів. Українське революційне підпілля в Донбасі в рр. 1941–1943.

1436

Социалистический Донбасс. — 29 вересня — 1 жовтня, 1944.

1437

Социалистический Донбасс. — 30 вересня, 1944.

1438

Социалистический Донбасс. — 6 жовтня 1944.

1439

АУСБУЛО, № 4846, т. 1, арк. 81, 214зв.; т. 2, арк. 132–134, 234–234зв.

1440

АУСБУЛО, № 4846, т. 3, арк. 228.

1441

АУСБУЛО, № 4846, т. 2, арк. 266.

1442

АУСБУЛО, № 4846, т. 1, арк. 67зв.; т. 2, арк. 227.

1443

АУСБУЛО, № 4846, арк. 68зв. — 70.

1444

АУСБУЛО, № 4846, арк. 78.

1445

АУСБУЛО, № 26 518.

1446

АУСБУЛО, № 26 518, т. 1, арк. 157.

1447

АУСБУЛО, № 26 518, т. 8, арк. 91–101.

1448

АУСБУЛО, № 26 518, т. 8, арк. 209.

1449

АУСБУЛО, № 26 499, арк. 4–5, 55–57, 72–74, 91. У цій справі не було запису про страту, але мені підтвердили її факт у Луганську.

1450

Единожды приняв присягу... Рассказы о чекистах. — Донецьк, 1990. — С. 101–112.

1451

АУСБУЛО, № 6606 (Д. М. Жуков); № 8136 (Г. С. Ретівов), № 8962 (П. Ф. Зімін) і т. д.

1452

Bohdan Krawchenko. Soviet Ukraine under Nazi Occupation, 1941–1944 // Yuri Boshyk, ed. Ukraine during World War II: History and Its Aftermath. A Symposium. — Edmonton, Canada, 1986. — P. 25.

1453

Майстренко. Історія мого покоління. — С. 328, 332, 334, 340; Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1943 рр.

1454

Alexander Dallin, Ralph S. Mavrjgodato. Rodionov: A Case Study in War-Time Redefection // American Slavic and East European Review. 18:1 (February 1959). — P. 32.

1455

ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 1355-р.

1456

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 45зв — 46зв; ДАДО, ф. 5000-р, оп. 1, спр. 115, арк. 3–9, 39.

1457

ДАДО, ф. 5000-п, оп. 1, спр. 115, арк. 52–56.

1458

ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 192. Інформація про катування базується на кількох розмовах з луганським істориком В. Ф. Семистягою.

1459

Семистяга В., Козовський Ю. Що ж було в Краснодоні? // Молодь України. — 12 вересня, 1992. Семистяга В. Как возникают мифы // Донбас. — 1992. — № 9–10. — С. 237–238.

1460

Семистяга В., Козовський Ю. Що ж було в Краснодоні? Міф другий // Молодь України. — 18 вересня 1992; Его называли «Кашук». «Молодая ґвардия» в свете реальных фактов и свидетельств // Пульс (Луганськ). — 1992. — № 20. — С. 4–5.

1461

Семистяга В. На зв’язок не вийшов // Бахмутський шлях (Луганськ). — 1995. — № 1–2. — С. 33–34.

1462

Семистяга В., Козовський Ю. Що ж було в Краснодоні? Міф другий; Що ж було в Краснодоні? Міф третій // Молодь України. — 22 вересня 1992; Его называли «Кашук».

1463

Кириляк С. Хто є хто // Зона (Київ). — 1992. — № 3. — С. 204–205. Євген Стахів вважає, що Кошовий та інші боролись за українську демократію або ж що вони принаймні були націонал-комуністами. (Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1942 рр.; Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля; Стахів. Якби Олега Кошового не стратили німці — стратили б більшовики). У своїх останніх спогадах Стахів уже не зачіпав цієї дражливої теми. (Стахів. Крізь тюрму, підпілля і кордони. — С. 135–136).

1464

Див. декілька статей Семистяги й Козовського, згаданих раніше, а також їхню працю: Жизнь, смерть и бессмертие Виктора Третякевича // Жизнь Луганска. — 1993. — № 39 (вересень).

1465

АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 344; ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 684, арк. 63–67.

1466

АУСБУЛО, № 10 399, т. 1; т. 2, арк. 315–16. Зверніть увагу, що ці та інші справи воєнних злочинців, більшість документів, в тому числі й протоколи судових слухань, написані звичайним письмом (не стенографічним). Тільки ті, де зафіксовано їхні (вибиті під примусом) зізнання в злочинах, надруковані. Це наводить на думку, що слідчі друкували певні документи, щоб порадувати місцеву владу, а можливо, і Київ та Москву.

1467

АУСБУЛО, № 10 399, т. 1, арк. 51, 238–239; т. 2, арк. 308–316. Ретівов утік з німцями і був віднайдений у Краснодоні під час процесу. 1945 р. його репатрійовано з Німеччини, допитано впродовж 1946 р. і засуджено до десяти років виправних робіт. АУСБУЛО, № 8138, арк. 68–76.

1468

АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 315; т. 3, арк. 407.

1469

АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 140–141, 180–182, 336.

1470

Семистяга В., Козовський Ю. Жизнь, смерть и бессмертие Виктора Третякевича.

1471

АУСБУДО, № 35 462-пф, 2 томи.

1472

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 319–320.

1473

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 372.

1474

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 355–363.

1475

АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 430–434.

1476

Испытание долгом. Воспоминания чекистов, 3-є вид. — Донецьк, 1989. — С. 173–192; тут детально змальовано «асоціацію», проте автори все одно наголошують, що звинувачені були зрадниками й ворогами народу. Було багато інших людей, котрим, як і цим підсудним, судилася така сама доля: Lev Vakhtin // Marcel Sztafrowski. Direction Stalino. Un Polonais dans les camps sovietiques. — Paris, 1987. — P. 74–76. Список інженерів, звинувачених в організації десь такої самої асоціації «Восток» і співробітництві з німцями у Сталіно: ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 27–41.

1477

Barghoorn С. Frederick. The Soviet Union between War and Cold War // Annals of the American Academy of Political and Social Science, 263 (May 1949), p. 6.

1478

Tucker C. Robert. V-E Day. Moscow: ‘Time to Live!’ // New York Times, 11 May 1985.

1479

ДАДО, ф. 326п, оп. 2, спр. 923, арк. 65, 70.

1480

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 3.

1481

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж, 1993. — С. 337.

1482

Ernst L. Inside a Soviet Industry // Fortune (Chicago), October 1949, p. 177.

1483

Згідно з одним дослідженням, «принаймні чотири з половиною тисячі страт на місці сталося у Франції впродовж кількох місяців після визволення»; набагато більше страт не зафіксовано. Novick Peter. The Resistance versus Vichi: The Purge of Collaborators in Liberated France. — London, 1968. — P. 71, 202–208. Про страти на місці у Вінниці див. дослідження Аміра Вейнера (Amir Weiner) про повоєнну Вінницю, що скоро вийде друком.

1484

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: В 2 т. — К., 1994. — Т. 2. — С. 604. Про широкомасштабні операції НКВС у цей період у Західній Україні: Шаповал Ю. Людина і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. — К., 1994. — С. 43–69.

1485

Nekrich A. The punished peoples. — New York, 1978; Алиева С. Так это было. Национальные репрессии в СССР, 1919–1952 годы. Репрессированные народы сегодня: В 3 т. — М., 1993.

1486

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 48.

1487

Видатний історик і археолог С. О. Локтюшев, який захищав цінні пам’ятки в музеях Луганська під час окупації, за повідомленнями, помер у тюрмі. Насправді його розстріляли. (Семистяга В. Локтюшев С. О. // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства, (м. Луцьк). — Вересень-жовтень 1993. — С. 262).

1488

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 3, арк. 60–62.

1489

Ф. І. Перельман, єврейський робітник у Слов’яносербську поблизу Ворошиловграда, був несправедливо звинувачений у відмові евакуюватись і виказуванні євреїв-лікарів німцям. Перельман змінив прізвище на Переманов і пережив німецьку окупацію. Потім він служив у Радянській армії і був поранений. Однак 1945 р. його арештовано і він дістав 5 років ув’язнення. Згодом його реабілітували. (ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 12 353-р.).

1490

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 37, арк. 293.

1491

Земсков В. К вопросу о репатриации советских граждан в 1944–1951 годах // История СССР. — 1990 — № 4. — С. 27.

1492

История СССР. — 1990 — № 4. — С. 36. До репатрійованих перед перемогою радянська влада могла ставитися гірше, ніж до тих, хто був масово репатрійований пізніше (Hans Fröhlich. In der vierten Nachtwache. Erlebnisberichte aus der Deportation. — Мюнхен, 1997. — C. 56).

1493

Попов В. Государственный террор в Советской России. 1923–1953 гг. (Источники и их интерпретация) // Отечественные архивы. — 1992. — № 2. — С. 28.

1494

Земсков В. Спецпоселенцы (По документации НКВД-МВД СССР) // Социологические исследования. — 1990. — № 11. — С. 12.

1495

Це могло бути щось на кшталт політичної амністії, але справжня амністія дала вигоду переважно кримінальникам, а не політичним в’язням (Resistance in the Gulag: Memoirs, Letters, Documents. — M., 1992. — C. 86).

1496

Про гіркоту, яку відчували репатрійовані, зіткнувшись із таким ставленням до себе радянської влади: Андриянов В. Память со знаком ОСТ. Судьба «восточных рабочих» в их собственных свидетельствах, письмах и документах. — М., 1993. — С. 100–101.

1497

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1479, арк. 8; спр. 1477, арк. 49.

1498

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 4, арк. 51.

1499

ДАДО, ф. 326-п, оп. 2, спр. 850, арк. 4–9.

1500

ДАДО, ф. 326-п, оп. 2, спр. 850, арк. 4–9.

1501

Ясенов Е. Послевоенное Сталино: водка дешевле хлеба // Город (Донецк). — 1993. — № 43. — 11 листопада. — С. 10.

1502

Значна більшість розлучень була зініційована чоловіками, яких було менше, ніж жінок. Із 481 дослідженої мною справи, які розглядав Сталінський суд в 1945–1949 рр., 365, або 76%, були ініційовані чоловіками (ДАДО, ф. 3410, оп. 2).

1503

Ясенов Е. Послевоенное Сталино: водка дешевле хлеба // Город (Донецк). — 1993. — № 43. — 11 листопада.

1504

Armstrong A. John. Ukrainian Nationalism. 3^rd ed. Englewood. — Colo., 1990. — P. 221.

1505

ДАДО, ф. 326п, оп. 1, спр. 1897, арк. 5–15. Про безпосереднє спостереження гострого антисемітизму в інших місцях України в 1941 році: Mace Е. James, Heretz L., eds. Oral History Project of the Commission on the Ukraine Famine. Washington D.C., 1990. 2:654, 700.

1506

ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк 3.

1507

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 685, арк. 82. Про Довженків антисемітизм перед війною: Carynnyk Marco. Alexander Dovzhenko’s 1939 Autobiography // Journal of Ukrainian Studies, 19:1 (Літо 1994). — P. 27.

1508

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1363. Це уявлення не підкріплено статистикою, яка показує високий процент євреїв на фронті (Алексеницер М., Авербух С. Статистика єврейского героизма в годы Великой Отечественной войны // Єврейська історія та культра в Україні. Матеріали конференції. Київ. 8–9 грудня 1994. — К., 1995. — С. 4).

1509

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1363.

1510

Fitzpatrick Sheila. Postwar Soviet Society: The “Return to Normalcy” 1945–1953 // Susan J. Linz, ed. The impact of World War II on the Soviet Union. Totowa, N.J., 1985.

1511

Tucker C. Rober. V-E Day, Moscow.

1512

Зима В. Голод в России 1946–1947 годов // Отечественная история. — 1993. — № 1. — С. 35, 43. Про детальний аналіз голоду: Зима В. Голод в СССР 1946–1947 годов: происхождение и последствия. — М, 1996.

1513

Заднепровский А. Жертвы голода 1946–1947 гг. в Донбассе. Летопись Донбасса. Краеведческий сборник. Т. 1. — Донецьк, 1992. Здається, що дані охоплюють і померлих в одному районі Ворошиловградської області.

1514

Інтерв’ю № 1.

1515

Маковійчук І., Пилявець Ю. Голод на Україні у 1946–1947 рр. // Український історичний журнал. — 1990. — № 8. — С. 19.

1516

Заднепровский А. Голод 1946–1947 гг. в сёлах Донеччини // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи. Т. 2. — Донецьк, 1992. — С. 117; Маковійчук, Пилявець. Голод на Україні.

1517

Зима В. Голод в России 1946–1947 годов // Отечественная история. — 1993. — № 1. — С. 35.

1518

ДАДО, ф. 326-п, оп. 4, спр. 375, арк. 139.

1519

ДАДО, ф. 326-п, оп. 4, спр. 375, арк. 140. «Під демократичними країнами» туг явно розумілися східноєвропейські країни, які Сталін намагався утримати під радянським впливом. Про думку, що совєти страждають через Польщу та інші країни: Стреляный А. Последний романтик // Дружба народов. — 1988. — № 11. — С. 227; Інтерв’ю № 1.

1520

Зима В. Голод в России 1946–1947 годов // Отечественная история. — 1993. — № 1. — С. 49.

1521

Горбунёв Г. Голодный 1947 // Енакиевский рабочий. — 22 сентября 1993.

1522

Зима В. Голод в России 1946–1947 годов // Отечественная история. — 1993. — № 1. — С. 49–50; Заднепровский А. Голод 1946–47 гг. в сёлах Донеччини // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи. Т. 2. — Донецьк. — 1992. — С. 132–133.

1523

Зима В. Голод в России 1946–1947 годов // Отечественная история. — 1993. — № 1. — С. 47–49.

1524

Khrushchev Remembers, tr. and ed. by Strobe Talbott, introduction, commentary and notes by Edward Crankshaw. — Boston, 1970. — P. 235, 240–241.

1525

Марковійчук, Пилявець. Голод на Україні. — С. 21, 23.

1526

Марковійчук, Пилявець. Голод на Україні. — С. 24–25. Багато людей були засуджені за крадіжку зерна згідно з безславним законом від 7 серпня 1932 р. ДАЛО, ф. Р-2295, оп. 3 містить багато папок із цими справами.

1527

Волков М. Трудовой подвиг советского крестьянства в послевоенные годы: колхозы СССР в 1946–1950 гг. — М., 1972. — С. 232.

1528

Khrushchev Remembers. — Р. 234, 240.

1529

Білас І. Репресивно-каральна система. Т. 1. — С. 347–348.

1530

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 5, арк. 156–158; Білас І. Репресивно-каральна система. Т. 1. — С. 348–349.

1531

Білас І. Репресивно-каральна система. Т. 1. — С. 348.

1532

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 4961, арк. 1, 126–127, 136, 161–163 і т. д.

1533

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 4960, арк. 186–192.

1534

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 7, арк. 17; Білас І. Репресивно-каральна система, 1:351, 2:682–83.

1535

Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф. Чуева. — М., 1991. — С. 383.

1536

Неизвестная инициатива Хрущева (О подготовке указа 1948 г. о выселении крестьян // Отечественные архивы. — № 2. — 1993. — С. 35–36.

1537

Отечественные архивы. — № 2. — 1993. — С. 31, 37–38; Зима В. Голод в СССР 1946–1947 годов. Розд. 7. З 1948 по липень 1950 року 11 991 вирок про депортацію за межі України ухвалили колгоспи. Шаповал Ю. Україна 20–50-х років: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993. — С. 273. Винниченко І. Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання. — К., 1994. — С. 72–75. Про багато трагедій, спричинених депортацією: Заднепровский А. Выселение крестьян из Донбасса в 1948 г. // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи. Т. 3. — Донецьк, 1994.

1538

Лист робітниць шахти ім. Калініна в Артемівську від грудня 1948 р. міністру вугледобувної промисловості в: РГАЕ, ф. 8628, оп. 1, спр. 884, арк. 90–95.

1539

Lewis Н. Siegelbaum, Daniel J. Walkowitz. Workers of the Donbas Speak: Survival and Identity in the New Ukraine, 1989–1992 (State University of New York Press, 1995). — P. 50.

1540

ЦДАГО, ф. 7, оп. 5, спр. 499, арк. 22.

1541

ЦДАГО, ф. 7, оп. 5, спр. 585, арк. 60–61, 64; ф. 1, оп. 1, спр. 1120, арк. 229.

1542

James R. Millar. Conclusion: Impact and Aftermath of World War II // Linz. Impact. P. 283; Susan J. Linz. World War II and Soviet Economic Growth; Wassily Leontieff. Capital Reconstruction and Postwar Development of Income and Consumption // Linz. Impact.

1543

James R. Millar. The ABC of Soviet Socialism. University of Illinois Press, 1981. — P. 43.

1544

Maurice Hindus, Mother Russia. New York, 1943. — P. 165.

1545

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 685, арк. 5; Волобуєв П., Зубкова Е. Общество и реформы 1945–1964. — М., 1993. — С. 190.

1546

Інтерв’ю № 3. Чоловік, з яким я розмовляв, і досі несхитний сталініст.

1547

Robert Н. McNeal, Stalin: Man and Ruler. — London, 1988. — P. 264.

1548

I. V. Stalin. Sochineniia, Vol. 3 (16). — Stanford, Calif., 1967. — P. 6.

1549

I. V. Stalin. Sochineniia. Vol. 2 (15). — Stanford, Calif., 1967. — P. 203–204.

1550

Nina Tumarkin. The Living and the Dead: The Rise and Fall of the Cult of World War II in Russia. — New York, 1994. — P. 100–104.

1551

Barghoorn. Soviet Union. — Р. 2.

1552

Ще в лютому 1942 року, боячись нових декабристських рухів, замполіт Другого Білоруського фронту Окороков відверто обговорював цю аналогію. (Сенявская Е. 1941–1945. Фронтовое поколение. Историко-психологические исследования. — М, 1995. — С. 202–203).

1553

Критично настроєні елементи були і в армії. Про особливо яскравий випадок: Подслушали и расстреляли // Известия. — 16 липня 1992.

1554

Barghoorn. Soviet Union. — Р. 6.

1555

ДАДО, ф. 326п, оп. 2, спр. 924, арк. 44; РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 88, спр. 688, арк. 30.

1556

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3880, арк. 26.

1557

Донос. Секретные документы заговора против Маршала Советского Союза Георгия Жукова // Совершенно секретно. — 1993. — № 2.

1558

Пономарев А. Маршалы. Как делили славу после 1945-го // Родина. — 1995. — № 1. — С. 78; Симонов К. Глазами человека моего поколения. Размышления о Сталине. — М., 1988. — С. 419–421; Г. К. Жуков. Коротко о Сталине // Правда. — 20 січня 1989; Ваксберт А. Дело маршала Жукова: неразорвавшаяся бомба // Литературная газета. — 5 серпyz 1992. — С. 12.

1559

Зубкова. Общество и реформы. — С. 16–32.

1560

Однак згодом Конєв «виявив схильність до участі в політичних інтригах». 1953 р. він начебто підтримував Сталінову «змову лікарів». (Khnishchev Remembers. — Р. 286).

1561

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1479, арк. 7.

1562

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1479, арк. 8–9.

1563

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1479, арк. 7. Про десь такі самі почуття: Fröhlich. In der vierten Nachtwache. — S. 56. Зафіксовано випадки, коли колишні репатрійовані тікали з Донбасу, сподіваючись потрапити в американську зону окупації в Німеччині. Майже завжди їх зупиняли далеко від цілі й арештовували. (ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 4961, арк. 94).

1564

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 1479, арк. 7.

1565

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1479, арк. 7.

1566

РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 88, спр. 456, арк. 63.

1567

ДАДО, ф. 326п, оп. 2, спр. 924, арк. 45.

1568

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1477, арк. 53.

1569

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1477, арк. 54.

1570

Показники 1945 й 1946 років вищі, ніж у 1934, 1940 чи 1941 роках (відповідно 78 999, 71 800, 75 411). У 1948 році тимчасово відмінено смертну кару. Коли її відновили в 1950 році, відбулось 475 випадків застосування вищої міри покарання; ця кількість зросла до 1609 в 1951, 1612 в 1952 і різко впала до 198 в першій половині 1953 року (Попов. Государственный террор в советской России. — С. 28). Більшість із них одразу в повоєнні роки — це військові злочинці, як-от власовці, українські націоналісти й колабораціоністи.

1571

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 5, спр. 550, арк. 129 (звіт за 1956 р.). Щодо «Голосу Америки» див. звіт за 1951 р. у: ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 37, арк. 255.

1572

Marcel Sztajrawski. Direction Stalino. Un Polonais dans les campss soviétiques. — Paris, 1987. — P. 59, 78; Jacques Sandulescu (румун, який працював на шахтах Донбасу, будучи в’язнем). Donbas. — New York, 1968.

1573

Афиногенова А. Большая жизнь донецких шахтеров // Искусство кино. — 1989. — № 9.

1574

Сталин И. В. Об антиленинских ошибках и националистических извращениях в киноповести Довженко «Украина в огне» // Искусство кино. — 1990. — № 4; З огненим болем у серці // Літературна Україна. — 1990. — № 27. Це твердження слушне й про письменників М. М. Зощенка та Анну Ахматову, істориків І. І. Мінца та Н. Л. Рубінштейна, які зазнали гострої критики з боку партії. (Барсуков Н. На переломе. Советское общество в послевоенные десятилетия // Свободная мысль. — 1994. — № 6. — С. 98).

1575

Сталін вимагав цього на Ялтинській конференції в лютому 1945, коли признався Рузвельту, що «відчуває, що його становище на Україні складне і нестійке. Право голосу Україні дуже необхідне ... для радянської єдності». (Edward R. Stettinus Jr. Roosevelt and the Russians: The Yalta Conference. — New York, 1949. — P. 187).

1576

Гриневич В. Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри // Український історичний журнал. — 1991. — № 5. — С. 29, 36–37.

1577

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3883; Білас І. Репресивно-каральна система. Т. 1. — С. 367. Про діяльність націоналістів в Донбасі в 1944–1945 рр.: Тарас Гунчак (ред.). Літопис Української Повстанської армії. Т. 7. УПА в світлі німецьких документів. Книга друга: червень 1944 — квітень 1945. — Торонто, 1983. — С. 140–141.

1578

ЦДАГО, ф. 1, оп. 1, спр. 1120, арк. 132–133 показує, що в 1945–1953 рр. понад десять тисяч західних українців переїхало в Донбас.

1579

ЦДАГО, ф. 1, оп. 1, спр. 1120, арк. 133.

1580

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 37, арк. 334–335.

1581

ЦДАГО, ф. 1, оп. 1, спр. 1120, арк. 135.

1582

Білас І. Репресивно-каральна система. — Т. 2. — С. 604–605, 608–609. З радянського боку були й цивільні жертви. Однак декого з цивільних могли вбити й совєти, які ввесь час вдавалися до найрізноманітніших провокацій.

1583

Vasyl Markus. Religion and Nationality: The Uniates of Ukraine // Bohdan R. Bociurkiw, John W. Strong, eds. Religion and Atheism in the U.S.S.R. and Eastern Europe. — London, 1975. — P. 104–106.

1584

Sudoplatov P., Sudoplatov A., Jerrold L., Leona P. Schecter. Special Tasks: The Memoirs of an Unwanted Witness — A Soviet Spy Master. — Boston, 1994. — P. 249; Шаповал. Людина і система. — С. 151–152. Про національне пробудження під час війни деяких представників української інтеліґенції, за якими уважно стежили органи служби безпеки: Коваль М. Під «ковпаком» беріївської держбезпеки // Український історичний журнал. — № 10–11. — 1992.

1585

Bilinsky Y. The Second Soviet Republic: The Ukraine after World War II. Rutgers University Press, 1964. — P. 233.

1586

John A. Armstrong. The Soviet Bureaucratic Elite: A Case Study of the Ukrainian Apparatus. New York, 1959. — P. 16.

1587

Bilinsky. Second Soviet Republic. — P. 233.

1588

Amir Weiner. Wartime Experience and Political Discourse: Representations of War in the Vinnytsa Region (неопублікована стаття, 1994 p.); і: The Making of a Dominant Myth: The Second World War and the Construction of Political Identities within the Soviet Polity // Russian Review, 55:4 (October 1996). Це дуже добре показав український режисер О. Довженко. Його щоденники засвідчують його любов до України, мрії померти на українській землі. Незважаючи на Сталінову критику його роботи 1944 р., Довженко й далі захоплювався Сталіним, «великим вождем-переможцем». Див. його щоденник, а також: Підсуха О. Довженкове всевидящее око // Дніпро. — 1989. — № 4. Довженко О. Сторінки щоденника // Дніпро. — 1989. — № 5, 6, 7, 8, 9.

1589

Armstrong. Ukrainian Nationalism. — Р. 218.

1590

Реабилитация. Политические процессы 30–50-х годов. — М., 1991. — С. 311–322. Звісно, особливі звинувачення в політичних злочинах сфабрикували ті, хто плів інтриги проти Н. А. Вознесенського, А. А. Кузнєцова, Я. Ф. Капустіна і П. Г. Лазутіна; при допиті звинувачених застосовували тортури.

1591

Рапорт про Ворошиловград за 1945 р. (ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 307, арк. 16–17).

1592

ДАЛО, ф. 2673с, оп. 1, спр. 2с, арк. 12; спр. 4с, арк. 63; спр. 8с, арк. 52; спр. 12с, арк. 82; ф. Р-179, оп. 5, спр. 294, арк. 2–4.

1593

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 307, арк. 16–17; ф. Р-2673щ, оп. 1, спр. 2щ, арк. 6.

1594

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 3, спр. 307, арк. 18; ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3881, арк. 1–4.

1595

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 5, спр. 6, арк. 34.

1596

ДАЛО, ф. 2626щ, оп. 1, спр. 5, арк. 48.

1597

ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3881, арк. 5–11.

1598

Единожды приняв присягу ... Рассказы о чекистах. — Донецьк, 1990. — С. 128–133.

1599

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 5, спр. 6, арк. 45; ф. 2626щ, оп. 1, спр. 3, арк. 24–25; спр. 5, арк. 4.

1600

ДАЛО, ф. 2626щ, оп. 1, спр. 3, арк. 15, 17 (за 1946 р.); ф. Р-179, оп. 5, спр. 6, арк. 42 (за 1951–1952 рр.).

1601

Зубкова. Общество и реформы. — С. 77.

1602

Sztafrowski. Direction Stalino. — Р. 76. Сандулеску говорив про колишніх радянських військовополонених, які працювали на шахтах Донбасу: «їм було дуже прикро, що й зрозуміло. Небагато було переповнених життям, дійсно радих, що війна закінчилась. Інших це вже не цікавило». (Sandulescu. Donbas. — Р. 122).

1603

Інтерв’ю № 8.

1604

Інтерв’ю № 6.

1605

Vera S. Dunham. In Stalin’s Time: Middleclass Values in Soviet Fiction. Cambridge University Press, 1976. — P. 13 (курсив в оригіналі).

1606

Vera S. Dunham. In Stalin’s Time. — Р. 15, 18.

1607

Згідно з: Stettinius. Roosevelt and the Russians. — P. 278, Сталін на Ялтинській конференції заявив, що «єврейське питання дуже складне».

1608

Shimon Redlich. Propaganda and Nationalism: The Jewish Antifascist Committee in the USSR, 1941–1948 // East European Monographs, Ns 108. — Boulder, Colo., 1982.

1609

Вайсберг А. Новые источники по истории еврейского антифашистского комитета в СССР (ЕАК) // Исторические судьбы евреев в России и СССР: начало диалога. Сборник статей. — М., 1992. — С. 210. Про успіх в Сполучених Штатах: Redlich. Propaganda and Nationalism. — P. 100–104.

1610

Вайсберг. Новые источники... — С. 211–216.

1611

Sudoplatov Р., Sudoplatov A. Special Tasks. — Р. 295.

1612

Golda Meir. Му Life. — New York, 1975. — Р. 250–51.

1613

Вайсберг. Новые источники... — С. 217.

1614

ДАДО, ф. 366-р, оп. 2, спр. 924, арк. 44; РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 88, д. 688, л. 30.

1615

ДАЛО, ф. 2626щ, оп. 1, спр. 3, арк. 2, 24; спр. 5, арк. 42; ф. Р-179, оп. 5, спр. 6, арк. 44–45.

1616

Jerusalem Post. Anatoly and Atival Shcharansky: The Journey Home. — San Diego, 1986. — P. 9.

1617

ЦДАГО, ф. 7, оп. 5, спр. 427, арк. 45–51.

1618

Рапорт міг бути і сфабрикованим, але слід пам’ятати, що міліція в той час добре знала, що антисемітизм — це офіційна політика, тому антисемітизм цієї групи не становив державного злочину.

1619

На думку Судоплатова, ще 1947 р. Сталін заборонив брати «євреїв офіцерами органів безпеки» (Sudoplatov A., Sudoplatov Р. Special Tasks. — Р. 295).

1620

ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 37, арк. 251–252, 260, 345.

1621

Реабилитация. — С. 322–326; Неправедный суд. Последний Сталинский расстрел. Стенограмма судебного процесса над членами Еврейского антифашистского комитета. — М., 1994. На суді 1948 р. демонстрацію в московській синагозі вважали злочином (с. 232).

1622

Рапопорт Я. Л. На рубеже двух эпох. Дело врачей 1953 года. — М., 1988. Сталін дозволив застосувати тортури, щоб домогтися зізнання лікарів. Начальнику служби безпеки С. Д. Ігнатьєву Сталін сказав: «Если не добьётесь признания врачей, то с вас будет снята голова». — Реабилитация. — С. 53.

1623

Шаповал. Україна 20–50-х років. — С. 289. На думку одного автора; В. Никольский. Особа, приближенная к императору, жила в Сталино // Комсомольская правда (донецький випуск). 8 травня 1993, в 1952–1953 рр. усі справи колишніх політичних злочинців, які ще не померли, були переглянуті «з огляду на нові обставини».

1624

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 2, 24.

1625

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 3, 25, 49.

1626

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 3, 7, 34.

1627

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 42.

1628

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 25.

1629

ДАДО, ф. 326-р, оп. 8, спр. 1030, арк. 25.

1630

Weiner переконливо арґументував це твердження (прим. 112).

1631

Т. Н. Rigby. Communist Party Membership in the U.S.S.R. — Princeton University Press, 1968. — P. 386.

1632

Natan Shcharansky. Fear No Evil. Tr. Stefani Hoffman. — New York, 1988. — P. X.

1633

Shcharansky. Fear No Evil. — P. X.

1634

Інтерв’ю № 5; Siegelbaum, Walkowitz. Workers. — Р. 19, 26–27.

1635

Інтерв’ю № 7.

1636

Інтерв’ю № 8.

1637

ДАЛО, ф. Р-179, оп. 5, спр. 550, арк. 129–131. Зверніть увагу на критику з боку партійного керівництва з приводу використання міліцією провокаторів на Донбасі (ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 67, арк. 54–69).

1638

Про 1945 р.: Перковський А., Пирожков С. Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 17. Про 1959 р.: Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. — М, 1963. — С. 16.

1639

Jerusalem Post. Anatoly and Avital Shcharansky. — P. 6.

1640

Kevin Klose. Russia and the Russians: Inside the Closed Society. New York, 1984. — P. 57. Нікітін згодом став відомим захисником прав робітників, за що й загинув. Про це йдеться далі в цьому розділі.

1641

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 639, арк. 183.

1642

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 658, арк. 39. Байдуже ставлення адміністрації до смертей шахтарів та їхнього похорону часто викликало велике невдоволення робітників. Випадок у Кадіївці 1953 р. (ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 58, арк. 232). Побиття робітників міліцією було звичним явищем (ДАДО, ф. 326-п, оп. 10, спр. 847, арк. 72–73).

1643

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 685, арк. 39; спр. 655, арк. 23; ДАДО, ф. 326-п, спр. 847, арк. 72–75; Пеунов В. За межею терпіння // Вітчизна. — 1990. — № 1. — С. 156–157.

1644

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 685, арк. 39; спр. 639, арк. 222–223.

1645

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 639, арк. 220–223.

1646

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 639, арк. 220–223; Русначенко А. Спротив робітництва та робітничі протести в Україні (кінець 50-х — початок 80-х рр.) // Розбудова держави. — 1996. — № 4. — С. 55, ця група наслідувала приклад повстання робітників у Познані в Польщі 1956 р.

1647

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 639, арк. 220–223. Влітку 1996 АУСБУДО відхилило моє прохання познайомитися з матеріалами справи Дониченка.

1648

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 639, арк. 225–226.

1649

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 2725, арк. 121; оп. 54, спр. 5638, арк. 38.

1650

Aleksandr Solzhenitsyn. The Gulag Archipelago. 1918–1956: An Experiment in Literary Investigation. V–VII, Tr. Harry Wills. New York, 1978. — P. 515–517 (курсив в ориґіналі).

1651

Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги. — М., 1992. — С. 68–70; Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. — С. 174.

1652

Jerusalem Post. Anatoly and Avital Shcharansky. — P. 16; Avital Shcharansky, Ilaha Ben-Joseph. Next Year in Jerusalem. Tr. Stefani Hoffman. — New York, 1979. — P. 26.

1653

Siegelbaum, Walkowitz. Workers. — P. 94, підтверджує це спостереження.

1654

Гости из Барнета в Донецке // Алеф (Донецьк). — 1994. — № 3 (26).

1655

Yuri Slezkine. The USSR as a Communal Apartment, or How a Socialist State Promoted Ethnic Particularism // Slavic Review, 53:2 (Summer 1994).

1656

Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? — Мюнхен, 1968. — С. 235–236.

1657

Про справу О. І. Тихого: «Лівіше серця — Україна!»; Тихий О. Думки про рідний Донецький край // Донбас. — № 1. — 1991; Ще раз про Думки... Олекси Тихого // Донбас. — № 1–2. — 1993. Про суд у Донбасі 1977 р. над Тихим та Миколою Руденком: Lesya Verba and Bohdan Yasen, eds. The Human Rights Movement in Ukraine: Documents of the Ukrainian Helsinki Group, 1976–1980. — Baltimore, 1980. — P. 203–250. Про інші випадки: Українська інтеліґенція під судом КГБ. Матеріали з процесів В. Чорновола, М. Масютка, М. Озерного та ін. — Мюнхен, 1970. — С. 194, 231; Український вісник (Мюнхен), Т. 3. (жовтень 1970). — С. 37–38, 70; Т. 4 (січня 1971). — С. 156; Право жити // Донбас. — № 1–2. — 1993. — С. 35.

1658

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 3052, арк. 42, 57, 84.

1659

Русначенко. Спротив робітництва. — С. 53–54.

1660

Новочеркасская трагедия, 1962 // Исторический архив. — № 1, 2. — 1993.

1661

Неизвестная Россия. XX век. Т. 3. — М., 1993. — С. 148, 152; Исторический архив. — 1993. — № 1. — С. 112.

1662

ЦДАГО, ф. 1, оп. 53, спр. 2620, арк. 98.

1663

Посев (Frankfurt а. М)., 18 січня 1963 і 5 березня 1965. Cornelia Gerstenmaier. Voices of the Silent. New York, 1972. — P. 97–98, стверджує, що в Донбасі була організована опозиція.

1664

Про проблему нестачі продуктів 1968 р., коли відбулася «Празька весна», згадував керівник компартії України: Шелест П. Ю. Да не судимы будете. Дневниковые записи, воспоминания члена Политбюро ЦК КПРС. — М., 1995. — С. 408. Про незалежні робітничі рухи в 1960–1980-х роках: Бажан О. Зростання невдоволення серед українського робітництва як один із факторів формування опозиції радянському тоталітаризму в 60–80-х роках (на матеріалах Півдня України) // Розбудова держави. — 1996. — № 3.

1665

Klose. Russia. — Р. 41.

1666

Klose. Russia. — Р. 50–51. Цей та інші епізоди докладно описано у вид.: David Satter. Age of Delirium: The Decline and Fall of the Soviet Union. — New York, 1996. — P. 124–147.

1667

Klose. Russia. — Р. 65. Дегрярева гірники вважали майже місцевим царем. «“Хоч би що йому заманулося, він робив і збудував європейське місто, — сказала одна жінка літнього віку, яка ніколи не бувала в Європі й зневажала радянський режим. — Люди здригались, коли про нього згадували... Він був видатним керівником”, — неохоче визнала вона». (Р. 60).

1668

Washington Post, 19 April 1984. — Р. С6.

1669

Victor Haynes and Olga Semenova. Workers against the Gulag: The New Opposition in the Soviet Union. — London, 1979. — P. 45–72; там названо 16 представників із Донецька, Макіївки та Луганська з загальної кількості 156 чоловік.

1670

Cronicle of Current Events, № 48. — London, 1978. — P. 164–166; V. Chalidze, ed. СССР — рабочее движение? — New York, 1978. — C. 36; Walter D. Connor. The Accidental Proletariat: Workers, Politics, and Crisis in Gorbachev’s Russia. Princeton University Press, 1991. — P. 225–232. Про Клебанова з Нікітіним див.: John Cunningham. Klebanov and Nikitin: The Stoiy of Two Ukrainian Miners’ Fight against the Soviet Burtaucracy (Oxford, n. d). (Дуже вдячний Тарасу Кузьо за примірник цієї брошури). Судові матеріали справи Клебанова зберігаються в Донецькому обласному суді. Влітку 1996 року суд не пішов назустріч моїй просьбі ознайомитися з цими матеріалами.

1671

Муратов М. Окровавлене вугілля Донбасу // Державність (Львів). — 1993. — № 2. — С. 31. Серед тих небагатьох, хто цікавився політикою, було двоє братів з Маріуполя (Зеркальцев В. Н. та Зеркальцев А. Н.), які 1981 р. відкрито виступили з критикою комуністичної партії. Їх оголосили психічнохворими й тримали в психлікарнях і в’язницях. (Приазовский рабочий. — 20 червня 1995).

1672

Архивы Кремля и Старой площади. — 1993. — № 3. — С. 67.

1673

David К. Shipler. Russia: Broken Idols, Solemn Dreams. — New York, 1983. — P. 207–208. Сахаров і далі неґативно ставився до руху Клебанова. Див. його інтерв’ю: Der Spiegel (Hamburg) 41:2 (5 червня 1987). — S. 99. (І архів Сахарова в Брандейському університеті, і Фонд Сахарова в Москві повідомили мене, що не мають документів про зустріч Сахарова з Клебановим). Інший український дисидент, Леонід Плющ, 1982 р. заявив, що взагалі не певен, чи національний фактор відігравав бодай яку-небудь роль у справі Клебанова: «Найстрашніша експлуатація відбувається в Донбасі — це основа (руху Клебанова)». Karl Schlögel. Der renitente Held: Arbeiterprotest in der Sowjetunion 1953–1983. Hamburg, 1984. — S. 234.

1674

Ядерный взрыв в Донбассе был // Известия. — 26 червня, 1992.

1675

Пеунов В. Что дальше? Или же размышления о том, что дала нам первая шахтёрская забастовка // Донбас. — 1990. — № 6. — С. 136.

1676

Financial Times (London). — 1981, 9 січня.

1677

Русначенко А. Стачка шахтёров на Украине в июле 1989 года // Отечественная история. — № 1. — 1993; Theodore Friedgut, Lewis Siegelbaum. Perestroika from Below: The Soviet Miners’ Strike and Its Aftermath. — New Left Review, 181 (May-June 1990); Stephen Crowley. Between Class and Nation: Worker Politics in the New Ukraine // Communist and Post-Communist Studies, 28:1 (1995). Див. також документальний фільм про страйк: Perestroika from Below (1990, режисери Siegelbaum, Walkowitz, Barbara Abrash).

1678

Русначенко. Стачка шахтёров на Украине в июле 1989 года. — С. 74; Friedgut, Sigelbaum. Perestroika. — P. 29–30.

1679

Satter. Age of Delirium. — P. 364.

1680

Crowley. Between Class and Nation; Lewis H. Siegelbaum, Daniel J. Walkowitz. “We’ll Remain in This Cesspool for a long Time”: The Miner’s of Donetsk Speak Out // Oral History Review, 20:1–2 (spring-fall, 1992). Влітку 1990 року один «лідер незалежної профспілки гірників» сказав: «Україна дуже багата. Вона має величезний потенціал. Робітники Донбасу підтримають суверенність та незалежність України, якщо це буде доцільно економічно». Taras Kuzio, Andrew Wilson. Ukraine: Perestroika to Independence. — Edmonton, Canada, 1994. — P. 110.

1681

Kuzio and Wison. Ukraine. — P. 189, 198.

1682

Crowley. Between Class and Nation; а також: Andrew Wilson. The Growing Challenge to Kiev from the Donbas // RFE/RL Research Report, 2:33 (20 August 1993).

1683

Про дуже цікавий аналіз місцевих виборів у Донбасі 1994 р.: Номенклатура обошла на местных выборах и «левых» и «правых» // Донецький кряж. — № 77 (29 липня — 4 серпня 1994).

1684

Siegelbaum, Walkowitz. We’ll Remain in This Cesspool, p. 85. Так само й рівень дитячої смертності в Донбасі був найвищим в Україні (Пеунов. Что дальше? — С. 122).

1685

Це те, що мені увесь час повторювали люди з Донбасу, і шахтарі, і нешахтарі. Також див. інтерв’ю: Sigelbaum, Walkowitz. Workers in the Donbas Speak. У липні 1989 року робітники шахти «Ясиновська-Глибока» в Макіївці пильно приглядалися до страйку в Кузбасі в Росії. Вони не мали наміру страйкувати. Коли виявились проблеми з транспортуванням у шахті, робітники звернулися за підтримкою до директора А. Синявського, той нагримав на них. Це викликало обурення шахтарів і страйк із вимогами задовольнити основні життєві потреби, як-от постійно постачати воду й газ. (Строительная газета (Москва). — 19 липня 1989).

1686

Crowley. Between Class and Nation. — P. 65.

1687

Людей сбили с толку... // Политика (Москва). — 1991. — № 3, квітень.

1688

Докладне обговорення цих двох конкурентних ідеологій див. у вид.: Szporluk R. Communism and Nationalism: Karl Marx versus Friedlich List. Oxford University Press., 1988.

1689

Hiroaki Kuromiya. Kuchma, Kravchuk, and Ukrainian Nationbuilding: An Essay. — Washington, D.C.: National Council for Soviet and East European Research, 1995.

1690

Sahlins P. Boundaries: The Making of France and Spain in the Pyrenees. University of California Press., 1989. P. XV.

1691

Sarah Birch, Ihor Zinko. The Dilemma of Regionalism // Transition, 1 November 1996. — P. 22–25, 64. Для порівняння зверніть увагу на реґіоналізм в Італії, країні, що виросла з окремих реґіонів: Rudolf Lill. The Historical Evolutions of the Italian Regions // Malcolm Anderson. Frontier Regions in Western Europe. — London, 1983. — P. 109–122.

1692

Charters Wynn, наприклад, розглядав Донбас і Придніпров’я разом у своїй праці: Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia. 1870–1905. — Princeton University Press, 1992.

1693

З погляду історії питання нагляду набагато складніше, і радянський випадок далеко не унікальний (Holquist Р. “Information Is the Alpha and Omega of our Work”: Bolshevik Surveillance in Its Pan-European Context // Journal of Modem History. — 1997. — № 69. — P. 415–450).

1694

Gellner Е. Islam and Marxism: Some Comparisons II International Affairs. — 1991. — № 67:1. — P. 1–6; Conditions of Liberty: Civil Society and Its Rivals. — London, 1994.

1695

Hiroaki Kuromiya. Stalin’s Industrial Revolution: Politics and Workers, 1928–1932. Cambridge University Press. 1988.

1696

Важлива робота на що тему: Hellbeck J. Tagebuch aus Moscau. 1931–1939. Мюнхен, 1996.

1697

Навіть Степан Підлубний, автор щоденника, який видав Гелбек (прим. 9), висловлював сумніви щодо режиму, з яким він себе ототожнював. Як наголошує видавець, навіть тоді Підлубний не міг виражати себе інакше, як через офіційний дискурс, але ясно, що цей факт мало що означав для тогочасної влади. Звичайно ж, його теж заарештували, хоча й не за політичний злочин. (Hellbeck J. Tagebuch aus Moscau. 1931–1939. — С. 279).