Українська Національна Армія. Матеріяли до історії

Іван Падик ВІДЗНАЧЕННЯ В ТОРОНТО

таранням Управи Станиці Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА відмічено 50-у річницю створення Української Національної Армії святковим вечором, 13 травня 1995 р. у приміщенні Інституту св. Володимира. Справа УНА тривалий час була або мало, або зовсім не знана не лише серед широкого загалу громадянства, але навіть і серед самих дивізійників, бо вони в той час 1945 року були в жорстоких боях з більшовиками в Австрії. Тільки підрозділи 30-го полку, що був на відпочинку, та представники усіх інших частин дивізії змогли взяти участь у церемонії зложення присяги на вірність українському народові. Тим актом відбулося формальне включення дивізії до Української Національної Армії.

Управа Станиці приготувала програмку вечора, в якій уміщено коротку суттєву інформацію про творення УНА, її творців і знімки її командирів: генералів Павла Шандрука, Михайла Крата і Петра Дяченка.

Участь у вечорі брали понад 200 осіб, а між ними владики Української Католицької Церкви Ізидор Борецький і Роман Даниляк, від Православної Церкви — владика Юрій Каліщук, генерал Збройних Сил Канади генерал-бригадир Ізидор Попович, генеральний консул України Олександер Соботович з дружиною Оленою, д-р Мирослав Малецький — голова Головної Управи Братства кол. вояків 1-ої УД УНА, військовий аташе України Микола Різун, його заступник полк. Іван Селюк і чотири старшини Української Армії: підполк. Іван Плиско, підполк. Сергій Авершин, підполк. Сергій Шевців, майор Вадим Павлюк; голова Провінційної ради Комітету Українців Канади д-р Євген Рослицький, голова Торонтонського відділу Комітету Українців Канади пані Марія Шкамбара, сот. Володимир Молодецький — секретар Ради Українських Комбатантських Організацій, представниці жіночого відділу КУК пані Дарія Темник і пані Степанія Жовнір-Колос, духовні отці, представники ветеранських організацій: Української Стрілецької Громади, Товариства кол. вояків УПА, Об'єднання кол. вояків УПА, Братства Карпатських Січовиків та громадських організацій: УНО, ЛУК, СТ «Україна» і Станиць Братства Гамільтону і Оттави. Усіх їх представив і привітав господар вечора Лев Бабій. Вечір відкрив голова Станиці Петро Дем'янюк, ствердивши, що «актом проголошення УНА 17 березня 1945 р. ми, дивізійники, стали її вояками і присягли Україні. Хоча в серцях ми завжди були вірні українському народові, нам довелось довго ждати цього моменту, щоб офіційно задекларувати вірність Україні. Для нас це була радісна подія, бо з тим днем ми підпорядкувались українському командуванню, очоленому генералом Павлом Шандруком. Тим актом ми заявили нашу готовість боротися виключно під українським прапором за права і свободу нашого народу і за незалежну українську державу».

Хоча наш почесний гість генерал Ізидор Попович належить до повоєнного покоління і виростав на чужині, але серце в нього українське, він ознайомлений з обставинами і історією творення дивізії. У своєму слові він ствердив, що в обставинах війни українська молодь не мала вибору, тільки вступати до УПА або до дивізії, щоб не попасти у червону армію. УПА не була спроможна охопити всю молодь; залишилась дивізія, в лавах якої можна було здобути потрібний вишкіл.

Військовий аташе України до Канади полк. Микола Різун висловив признання усім воякам, що боролись за добро свого народу і незалежну державу. Від імені української амбасади він зложив Дивізійному Братству признання і вручив грамоту подяки за пожертву на купівлю приміщень для амбасади.

Д-р Остап Сокольський виголосив головну доповідь, у якій подав історію творення УНА та перетворення дивізії «Галичина» на 1-шу УД УНА. До листопада 1944 р. нацистський уряд уникав навіть назви «український» — а тепер погодився на назву Українська Армія і на присягу, в якій кажеться: «...не шкодуючи життя, скрізь та повсякчас зі зброєю в руках боротися за свій народ і свою Батьківщину — Україну». Погодились на наш прапор, відзнаки, командування та інше. Усе те кожний з нас носив у своєму серці, як згадав у слові відкриття голова Станиці Петро Дем'янюк: тепер можна це виявляти назовні і в Україні. Тим актом дивізія «Галичина» закінчила війну вже як 1-ша УД УНА.

Закінчено вечір виступом тріо «Срібний Передзвін» з Івано-Франківська — три красуні, граючи на бандурах, відспівали три гарні пісні. Після молитви, подяки присутні відспівали «Ще не вмерла Україна».