Полону жах у нашій крові
Тече самотності мов струм.
Всі на веселощі готові,
Ніхто не розуміє сум.
Самотній я, як цар на небі,
На серці долі кайдани,
І бачу: наче сніг квітневий
Роки зникають наче сни.
Та повертаються мов думи,
Тримає марних мрій рука.
І бачу я самотні труни,
Не зволікай, вони чека.
Коли цей світ душа залишить
Ніхто сльозинки не проллє.
Про смерть згадають веселіше
Ніж про народження моє.
1830