Тремтить самотньої вітрило,
В блакитних хвилях заблукав,
Що в крає рідням постило,
Що на чужині він шукав.
Злий вітер хвилі підіймає
І щогла гнеться і тріщить,
Він краще долі не шукає
І від негоди не біжить.
Блакитних хвиль і сонця досить,
Немов проміння воду п’є,
А він бурхливий бурі просить,
Немов у бурі спокій є.
1832