В спекотний день в долині Дагестану,
Лежав з ворожей кулєй в грудях я.
По краплі кров точилася із рани,
На сонці, мов з квітневого брилля.
Лежав я у піску серед долини
Останні дні безглуздого життя.
Дивились сиві морочні вершини
Як мозок мій впадає в забуття.
Я бачив сон: в шовках і оксамиті
Сиділи перед вогнищем жінки.
Про мене на галявині між квітів
Вони вели порожні балачки.
Сиділа серед них одна дівчина,
Кістки не промиваючи мені.
Вона почервонілими очима
Дивилась, бача все немов у сні.
І снилась їй долина Дагестану,
Знайомий труп лежав в долині тій.
А кров його точилася із рани,
Як сльози у дівчини із під вій.
1841