Н.Ф.Івановій

Знесилений хворобою, нудьгою,

Як з другом розлучитися бодай

Бажав, але як з ворогом зі мною

Похмуро ти сказала: — прощавай!

5 Ти робиш вигляд, наче я шуткую,

Закохання ховаючи в словах.

Смієшся з того, що в сльозах сумую.

Твоя невіра це для мене жах.

Я милувався з іншою дівчини,

10 Це було так, і це мій важчий гріх.

Я телепень. Хіба я на колінах

Не вибачився біля ніг твоїх?

Коли навколо розпускала слини

Безглуздих залицяльників юрба,

15 Я все одно кохав. У ті хвилини

Ти ревнощі побачила хіба?

В ту мить в моїх очах була завіса,

Бажав, щоб блиск очей чарівних зник.

Здавалось, ти була як рай для біса,

20 Якого зневажає Рятівник.

1832

Загрузка...