Знесилений хворобою, нудьгою,
Як з другом розлучитися бодай
Бажав, але як з ворогом зі мною
Похмуро ти сказала: — прощавай!
5 Ти робиш вигляд, наче я шуткую,
Закохання ховаючи в словах.
Смієшся з того, що в сльозах сумую.
Твоя невіра це для мене жах.
Я милувався з іншою дівчини,
10 Це було так, і це мій важчий гріх.
Я телепень. Хіба я на колінах
Не вибачився біля ніг твоїх?
Коли навколо розпускала слини
Безглуздих залицяльників юрба,
15 Я все одно кохав. У ті хвилини
Ти ревнощі побачила хіба?
В ту мить в моїх очах була завіса,
Бажав, щоб блиск очей чарівних зник.
Здавалось, ти була як рай для біса,
20 Якого зневажає Рятівник.
1832